Постанова

від 30.09.2024 по справі 380/15047/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15047/23 пров. № А/857/9075/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Костецький Н.В.), ухвалене у порядку письмового провадження адміністративну справу в м.Львові 16 січня 2024 року, повне судове рішення складено 16 січня 2024 року, у справі № 380/15047/23 за позовом Приватного підприємства «Інженерна компанія «ПОЛІТЕХ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

03.07.2023 Приватне підприємство «Інженерна компанія «Політех» (далі - Підприємство) звернулось в суд з позовом до Львівської митниці, просило: визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000061/2 від 24.02.2023 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209150/2023/000016 від 24.02.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що морський транспортний документ (коносамент) не є основним документом, який підтверджує митну вартість товару, тоді як позивачем, разом із митною декларацією було подано митному органу: Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), в якому зазначено вартість морського перевезення, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційне обслуговування на території України та за її межами, та інших міжнародних транспортних послуг; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №PO4189, договір транспортного експедирування №0507/19/01 від 05.07.2019, Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1384 від 27.02.2023, довідку про транспортні витрати №160223-2 від 16.02.2023. Суд першої інстанції вказав, що подана позивачем довідка про транспортні витрати №160223-2 від 16.02.2023 містить відомості про вартість послуг з перевезення вантажу, умови поставки, реквізити сторін, які в повній мірі відповідають всім даним, які зазвичай зазначаються в рахунку-фактурі. Суд першої інстанції зазначив, що подані позивачем документи містять всі відомості щодо перевезення товару, включаючи всі види наданих послуг, завантаження, розвантаження, вартість таких послуг та надають можливість відповідачу встановити вартість та особливості транспортування декларованого вантажу. Суд першої інстанції вказав також, що всі витрати на транспортування товару у повному обсязі зазначені в Документі про вартість перевезення товару №160223-2 від 16.02.2023, що був наданий до митного оформлення, та в Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №16395 від 25.02.2023, де в повному обсязі визначені всі види послуг, що надавалися експедитором і їх вартість. Суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково зазначеної інформації митний орган може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом, наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Суд першої інстанції дійшов висновку, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання відповідачем заявленої митної вартості не було.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.01.2024 у справі №380/15047/23 та прийняти постанову, якою відмовити Приватному підприємству «Інженерна компанія «ПОЛІТЕХ» у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що для підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов`язаний подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Скаржник вказує, що витрати на транспортування та завантаження товару є складовою митної вартості товарів, і від умови поставки залежить розмір цих складових та має значення особа, яка їх сплачує (продавець чи покупець). Скаржник зазначає, що продавець товару в даному випадку несе витрати на по доставці товару до порту QINGDAO (Китай) та завантаженню на борт судна товару, а покупець товару (позивач) - всі витрати з моменту, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту QINGDAO (Китай), тобто витрати на морське перевезення, розвантаження в порту призначення, портові збори та завантаження на автомобіль. Скаржник звертає увагу, що до митного оформлення не надана заявка на конкретний перелік надаваних послуг, вид та найменування вантажів, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування. Скаржник також вказує, що на підтвердження витрат на транспортування позивачем надано лише договір транспортного експедитування №0507/19/01 від 05.07.2019 та довідку, яка не передбачена цим договором. Скаржник зазначає, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу, числове значення заявленої митної вартості перевірити в даному випадку не можливо. Скаржник зауважує, що під час декларування товарів посадовим особам Львівської митниці не було надано жодного Акта здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) в якому зазначено вартість морського перевезення, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційне обслуговування на території України та за її межами, та інших міжнародних транспортних послуг; жодного Акту здачі приймання робіт №16395 від 25.02.2023, про що свідчить графа 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати та дозволи» митної декларації, в якій такі документи не зазначені. Скаржник вважає, що у відповідача виник обґрунтований сумнів у заявленій позивачем митній вартості, оскільки одна із її складових витрати на транспортування оцінюваних товарів, яка передбачена пунктом 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, підтверджена не була.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерна Компанія «Політех», в особі директора ОСОБА_1 , який діє на підставі Статуту (Покупець), та QINGDAO KINGSTONE INDUSTRY CO, LTD в особі Peter Liu, який діє на підставі Статуту (Продавець), 20.10.2022 укладений зовнішньоекономічний Контракт №35, за яким Продавець зобов`язується поставляти товари в кількості і за цінами вказаними в рахунку.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 4.1, 4.2 Контракту товар поставляється партіями з узгодженим сторонами графіком, в умовах FOB Циндао, Китай в порт Гданськ (Польща), не пізніше 90 днів після передоплати. Датою відвантаження товару вважається дата транспортного документу (Bill of loading). Покупець зобов`язаний прийняти поставку від будь-якого з вантажовідправника, запропонованого Продавцем. Платіж за цим контрактом здійснюється Покупцем протягом 10 (десяти) днів з моменту виставлення рахунку-проформи, в розмірі 50% передоплата, 50% після отримання копії коносамента. Остаточна сума, визначається сумою остаточного інвойсу. Платіж здійснюється в доларах США, шляхом грошового переказу з рахунку покупця на рахунок Продавця.

Відповідно до Інвойсу № UAX0122-001 від 20.10.2022 Продавцем та Покупцем погоджена кількість та загальна ціна товару: покриття для підлоги із синтетичних текстильних матеріалів: поліпропіленовий килимок з підкладкою з ПВХ KD103 400x600мм (чорний колір) 100 шт. (24м2); поліпропіленовий килимок з підкладкою з ПВХ KD103 600x900мм (чорний колір) 300 шт. (162м2); поліпропіленовий килимок з підкладкою з ПВХ KD103 800x1200мм (чорний колір) 300 шт. (288м2); поліпропіленовий килимок з підкладкою з ПВХ KD103 900x1500мм (чорний колір) - 300шт. (405м2); поліпропіленовий килимок з підкладкою з ПВХ KD103 400x600мм (темно сірий колір) 100 шт. (24м2); поліпропіленовий килимок з підкладкою з ПВХ KD103 600x900мм (темно сірий колір) - 300 шт. (162м2); поліпропіленовий килимок з підкладкою з ПВХ KD103 800x1200мм (темно сірий колір) 300 шт. (288м2); поліпропіленовий килимок з підкладкою з ПВХ KD103 900x1500мм (темно сірий колір) - 300 шт. (405м2). Торговельна марка - QINGDAO KINGSTONE. Виробник - QINGDAO KINGSTONE INDUSTRY CO. LTD. Країна виробництва CN, Китай. Загальна кількість товару складає - 2020 шт., загальна вартість товару - 10 354,80 доларів (USD).

Для здійснення митного оформлення товару Товариство надало митну декларацію №23UA209150001297U4 від 22.02.2023. Митна вартість товару визначена за ціною виставленого інвойса, що підтверджує загальну вартість купленого товару та закріплює умови конкретно цієї поставки товарів.

24.02.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості №UA209000/20238000061/2 від 24.02.2023, у якому зазначено, що: - відповідно до вимог частини 2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Перевезення відбувається за маршрутом QINGDAO - м. Біла Церква. Однак, морський транспортний документ (коносамент) до митного оформлення не надано; - на підтвердження транспортних витрат надано довідку про транспортні витрати №160223-2 від 16.02.2023. Відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів. Такий рахунок-фактуру не надано; - відповідно до пункту 1.2 Договору транспортного експедитування №0507/19/01 від 05.07.2019 конкретний перелік надаваних послуг, вид та найменування вантажів, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування, обмовляється і вказується у відповідній Заявці або дорученні, які є невід`ємною частиною цього Договору. Проте, така заявка до митного оформлення не надана; - у поданому до митного оформлення пакувальному листі № б/н зазначено номер та дату рахунка-фактури, яка не відповідає наявному (дата - 17.11.2022); - надано митну декларацію країни відправлення № 425820220001228260 від 28.12.2022, у графі «договір» якої вказано інший номер договору ніж задекларований; - наданий до митного оформлення прайс-лист поданий на інших умовах поставки ніж заявлені (доставка в Одесу).

Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості, в зв`язку із чим декларанту виставлена вимога про подання додаткових документів: для підтвердження заявленої митної вартості товару №: 1, 2 - якщо рахунок сплачено; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності; - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, зобов`язано Товариство протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також відповідно до статті 254 Митного кодексу України митний орган вказав на необхідність надати переклад документів поданих до митного оформлення.

Як зазначено митним органом декларантом додатково надано рахунок про надання транспортних послуг №РФ-16395 від 16.02.2023, у якому відсутні відомості про навантажувально-розвантажувальні роботи понесені за межами митної території України. Інших додаткових документів не надано.

Таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості, що не усунуто додатково наданими декларантом документами.

Вказане стало підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Львівська митниця у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/20238000061/2 від 24.02.2023 вказала, що для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД від 10.02.2023 №UA100340/2023/310832, де митна вартість такого товару становить 3,51дол. США за кг, товару №2 слугувала МД від 29.01.2023 №UA100340/2023/310148, де митна вартість такого товару становить 3,14дол. США за кг. Коригування не здійснювалося.

Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого Товариством товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209150/2023/000016 від 24.02.2023. Підставою для відмови у митному оформленні (випуску) товарів у цій Картці зазначено: «Неможливість завершення митного оформлення по причині необхідності внесення змін у гр. 12. 43. 44. 45. 46. 47 МП (у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/000061/2 від 24.02.2023 відповідно до ст. 55 МКУ, ПКМУ від 21.05.12 №450. Не подано письмове звернення декларанта щодо внесення змін або відкликання МП (ст. 269 МКУ, ПКМУ від 21.05.12 № 450)».

Не погоджуючись із рішенням Львівської митниці про коригуванням митної вартості товару та карткою відмови, Товариство звернулося з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа № 804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа № 809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару Товариство подало: зовнішньоекономічний контракт №35 від 20.10.2022; пакувальний лист від 17.11.2022; рахунок-проформа №UAX0122-001 від 20.10.2022, рахунок-фактура №UAX0122-001 від 20.10.2022, автотранспортна накладна №PO4189 від 16.02.2023, сертифікат про походження товару № 23C3702M4241/00010R від 28.12.2022, банківські платіжні документи, що стосується товару №6 від 26.10.2022 та №8 від 30.12.2022, документ що підтверджує вартість перевезення товару №160223-2 від 16.02.2023, прайс-лист виробника товару №19 від 20.10.2022, договір про надання послуг митного брокера №3 від 01.03.2016, договір про перевезення №0507/19/01 від 05.07.2019, доручення від 22.02.2023, лист від 23.02.2023, копія митної декларації відправлення №425820220001228260 від 28.12.2022.

Митну вартість вказаного товару визначено за основним методом за ціною договору (контракту).

Скаржник вказує, що за результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів поданих за митною декларацією від 19.10.2022 №UA209120/2022/031313 встановлено морський транспортний документ (коносамент) до митного оформлення не надано, хоч продавець товару в спірному випадку несе витрати на по доставці товару до порту QINGDAO (Китай) та завантаженню на борт судна товару, а покупець товару (позивач) - всі витрати з моменту, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту QINGDAO (Китай), тобто витрати на морське перевезення, розвантаження в порту призначення, портові збори та завантаження на автомобіль. Оскільки згідно CMR вантаж доставлявся з порту Гданськ, всі витрати на доставку товару з порту QINGDAO (Китай) до Гданська, розвантаження в Гданську, завантаження в автомобіль та доставку до України несе позивач та ці витрати в обов`язковому порядку повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті згідно пунктами 5, 6 частини 10 статті 58 МК України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до умов Контракту № 35 від 20.10.2022 Товар поставляється партіями за узгодженим сторонами графіком, на умовах FOB Циндао, Китай в порт Гданськ (Польща),

Термін Incoterms FOB, або у розгорнутому поясненні Free on Board («Франко-борт»), визначає правила та домовленості відправника та вантажоодержувача під час морської доставки. Продавець доставляє продукцію на борт зазначеного покупцем контейнеровоза, який пройшов митне очищення для експорту, у морському порту, зазначеному як місце відвантаження. З моменту завантаження на судно покупець несе ризики та витрати за вантаж. Усі витрати і ризики з доставки товару до порту призначення, перевантаження і транспортування на склад, а також митного оформлення, лягають на покупця.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Товариство разом з митною декларацією подано митному органу: Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), в якому зазначено вартість морського перевезення, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортно-експедиційне обслуговування на території України та за її межами, та інших міжнародних транспортних послуг; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №PO4189, договір транспортного експедирування №0507/19/01 від 05.07.2019, Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №1384 від 27.02.2023, довідку про транспортні витрати №160223-2 від 16.02.2023.

Відповідно до Договору транспортного експедирування № 0507/19/01 від 05.07.2019, який Товариство уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Клевер Тім» (Експедитор) у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, зазначене у п. 3 цього Договору за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта та узгоджені в Заявках до цього Договору.

Всі витрати, пов`язані з організацією морського перевезення вантажу Клієнта, сплачуються останнім на підставі рахунку Експедитора протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення, але в будь-якому випадку до завершення Експедитором внутрішньо-портового експедирування та митного оформлення вантажу в порту призначення.

Після виконання робіт (надання послуг) оформляється Акт виконаних робіт (наданих послуг), який, у разі відсутності письмових обґрунтованих заперечень з боку Клієнта, має бути підписаний останнім протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання.

Подані позивачем на підтвердження понесених транспортних витрат документи містять відомості про вартість послуг з перевезення вантажу, включаючи всі види наданих послуг, завантаження, розвантаження, вартість таких послуг, умови поставки, реквізити сторін. Такі документи дозволяють визначити як вартість, так і особливості транспортування товару.

Враховуючи вказані обставини для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов контракту № 35 від 20.10.2022 такі складові митної вартості товару, який було поставлено, як витрати на транспортування, навантаження/завантаження, не потребують додаткового підтвердження.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 53 МК України коносамент не входить до обов`язкового переліку документів, які підтверджують митну вартість товару. Також положення МК України не визначають вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем до митного органу документи, які підтверджують понесення транспортних витрат, є допустимим доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів у розумінні статті 72 КАС України.

Щодо не надання Товариством заявки на надання транспортно-експедиторських послуг та рахунку, наданого Експедитором, то суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов`язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедиторських, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду).

З врахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі витрати на транспортування товару у повному обсязі зазначені в Документі про вартість перевезення товару №160223-2 від 16.02.2023, що наданий до митного оформлення, Акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №16395 від 25.02.2023, де визначені всі види послуг, що надавалися експедитором і їх вартість, тоді як ненадання позивачем заявки та рахунку, на які вказує митний орган, не може бути самодостатньою підставою для невизнання заявлених транспортних витрат та, відповідно, митної вартості товару.

Щодо вказівки митного органу на зазначення у поданому до митного оформлення пакувальному листі № б/н номеру та дати інвойса від 17.11.2022 №UAX0122-001, натомість до митного оформлення подано інвойс від 20.10.2022 №UAX0122-001, то на переконання суду апеляційної інстанції допущено технічну помилку, яка жодним чином не спростовує числові значення, які використовуються при обрахунку складових митної вартості товару заявленого до оформлення.

При цьому, в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі зазначена правильна дата інвойсу, а саме 20.11.2022.

З огляду на перелік наданих позивачем документів та їх зміст у митного органу була можливість виявити, що вказана помилка має характер технічної помилки, а наявність такої не є підставою для висновку про недостовірність документа в цілому.

Щодо аргументів скаржника про вказівку у наданій митній декларації країни відправлення №425820220001228260 від 28.12.2022, у графі «договір» іншого номеру договору, ніж поданий до митного оформлення та вказаний в графі 44 митної декларації від 22.02.2023 №23UA209150001297U4: подано договір №35, а зазначений в декларації країни відправлення № 425820220001228260 від 28.12.2022 № KD2212UAX0122-001, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажем митного оформлення в країні відправлення та є документом, що підтверджує вивезення продукту, створеного або реалізованого в Європейському Союзі (ЄЕС).

Експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

Як зазначено у листі Європейської Комісії до Держмитслужби щодо експортних декларацій країни відправлення від 27.03.2008, експортна декларація не є «власністю» імпортера, але належить експортерові та митним органами країни експорту. Відповідно до міжнародних митних стандартів, транспортні документи та/або інвойси, але не експортна декларація, мають бути представлені імпортером для підтвердження та перевірки митної декларації. Ці документи містять достатню інформацію, наприклад країна відправлення/призначення, вартість, тощо.

Згідно з частиною 3 статті 53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Таким чином, перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як «експортна декларація країни відправлення».

Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.

Отже, дані, які зазначені в такій декларації, позивач не вносив, такі жодним чином не повинні впливати на числове значення заявленої митної вартості товару, наданого до митного оформлення.

Також митний орган вказує на те, що наданий до митного оформлення прайс-лист №19 від 20.10.2022 поданий на інших умовах поставки, ніж заявлені (доставка в Одесу), однак суд апеляційної інстанції звертає увагу, що прайс-лист є документом, який носить виключно інформаційний характер та не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару.

Оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару конкретному покупцю, а й на загальний доступ можливих покупців на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може вказувати на заниження позивачем митної вартості товарів.

Вказане відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27 липня 2018 року (справа №826/7545/16), від 23 вересня 2020 року (справа № 825/2255/16), від 28 лютого 2024 року (справа № 815/1460/18).

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Частинами 4-5 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Частиною 10 статті 58 МК України закріплено перелік витрат, які додаються до ціни при визначенні митної вартості (складові митної вартості), що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, за умови не підтвердження належними і допустимими доказами наявності у поданих на підтвердження митної вартості товару документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий товар, суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване Товариством рішення, діяв не в межах, не у спосіб та не у порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу, не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство надало відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанцій обґрунтовано відзначено про надання позивачем відповідачу належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17 та у постанові від 09 вересня 2020 року (справа №400/3133/18).

Митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що не дозволяє суду апеляційної інстанції надати правову оцінку ідентичності факторам, які впливали на формування ціни на імпортований товар.

З огляду на викладене, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що митний орган, визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених відомостей для визначення митної вартості товару. Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності рішення відповідача про коригування митної вартості товару, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 січня 2024 року у справі №380/15047/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко