Ухвала

від 30.09.2024 по справі 461/7499/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/7499/24

Провадження № 1-кс/461/5892/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024 Галицький районний суд м. Львова у складі:

слідчої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

заявника ОСОБА_4 ,

представника заявника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_5 , про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні №12024140000000867 від 03.09.2024, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_5 , звернувся до слідчої судді з клопотанням про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024140000000867 від 03.09.2024, у якому просить скасувати арешт на автомобіль марки «Mazda CX-5» з VIN кодом: НОМЕР_1 , з номерним знаком НОМЕР_2 , техпаспорт та ключі до автомобіля марки «Mazda CX-5» з VIN кодом: НОМЕР_1 , з номерним знаком НОМЕР_2 .

Клопотання мотивує тим, що слідча суддя Галицького районного суду м.Львова ухвалою від 12.09.2024 у провадженні №1-кс/461/5528/24 наклала арешт автомобіль марки «Mazda CX-5» з VIN кодом: НОМЕР_1 , з номерним знаком НОМЕР_2 , та ухвалою від 12.09.2024 у провадженні №1-кс/461/5530/24 наклала арешт на техпаспорт та ключі до автомобіля марки «Mazda CX-5» з VIN кодом: НОМЕР_1 , з номерним знаком НОМЕР_2 . Постановами слідчого від 11.09.2024 вказані речі долучено до справи в якості речових доказів, оскільки, на думку слідчого, такі є доказом факту і обставин вчинення злочину. Вважає згадані вище постанови слідчого та ухвали слідчої судді у частині накладення арешту на автомобіль, техпаспорт та ключі до нього незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Так, відповідно до повідомлення про підозру, ОСОБА_4 , працюючи лікарем-стоматологом у військово-лікарській комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , надавав консультації та вимагав кошти у ОСОБА_6 за отримання відстрочки від військової служби та проходження ВЛК з отримання висновку про обмежену придатність ОСОБА_7 . При цьому, діяння, що інкримінується ОСОБА_4 , кваліфіковане за ч. 3 чт. 368 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна. Проте, вказана кваліфікація суперечить судовій практиці. На підтвердження своїх доводів посилається на те, що перша судова палата ККС ВС, розглядаючи справу №726/776/17 визнала неправильною кваліфікацію дій засудженого за ч. 3 ст. 368 КК України через відсутність у його діях ознак саме «вимагання» неправомірної вигоди, оскільки останній не вимагав коштів у заявника. В оскаржуваному вироку суд першої інстанції встановив, що ініціатива надання неправомірної вигоди надходила від засудженого, так як у розмовах із заявником засуджений називав суми, які необхідно йому передати з метою досягнення бажаного результату, а також запевнив, що виконає все від нього можливе. Однак, сам факт встановлення ініціативи передання неправомірної вигоди не є достатнім для висновку про існування в діях особи вимагання. Для констатації наявності цієї кваліфікуючої ознаки необхідно встановити, що мала місце погроза вчинення вимагачем дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів. Окрім цього, також зазначає, що, відповідно до практики Верховного Суду, не може бути кваліфіковано діяння як вимагання при вчиненні незаконних дій в інтересах заявника. За таких обставин, вірною буде кваліфікація діяння у цьому кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 368 КК України, ч. 3 ст. 190 КК України, або ч. 2 ст. 369-2 КК України. Санкції жодної зі зазначених статей не передбачають конфіскацію майна. У зв`язку з наведеним, просить клопотання задовольнити.

Адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання підтримав з підстав, наведених у ньому, просив таке задовольнити.

Слідчий ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання. Вважає, що діяння, інкриміноване ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 368 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна, а тому просить відмовити у задоволенні клопотання.

З`ясувавши думку учасників провадження, оглянувши матеріали справи, слідча суддя приходить до такого.

Слідча суддя встановила, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області розслідується кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000000867 від 03.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на посаді лікаря-стоматолога військово лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 03.09.2024 по 11.09.2024 вимагав, та 11.09.2024 перебуваючи на АДРЕСА_1 , отримав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 4500 доларів США, за вчинення в інтересах ОСОБА_7 дій, що полягали у виготовленні підроблених медичних документів військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , про захворювання та обмежену придатність до військової служби, що мало стати підставою відстрочки від мобілізації на військову службу останнього.

11.09.2024 під час отримання ОСОБА_4 неправомірної вигоди, його затримано на підставі ч. 2 ст. 208 КПК України, безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

За вказаним фактом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 12.09.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Старший слідчий ВРЗЗС СУ ГУ НА у Львівській області ОСОБА_8 постановою від 11.09.2024 визнав автомобіль марки «Mazda CX-5» з VIN кодом: НОМЕР_1 , з номерним знаком НОМЕР_2 речовим доказом у кримінальному провадженні №12024140000000867 від 03.09.2024.

Старший слідчий ВРЗЗС СУ ГУ НА у Львівській області ОСОБА_8 постановою від 11.09.2024 визнав техпаспорт та ключі до автомобіля марки «Mazda CX-5» з VIN кодом: НОМЕР_1 , з номерним знаком НОМЕР_2 речовими доказами у кримінальному провадженні №12024140000000867 від 03.09.2024.

Слідча суддя Галицького районного суду м. Львова ухвалою від 12.09.2024 (справа № 461/7499/24, провадження № 1-кс/461/5528/24) наклала арешт на автомобіль марки «Mazda CX-5» з VIN кодом: НОМЕР_1 , номерним знаком НОМЕР_2 .

Слідча суддя Галицького районного суду м. Львова ухвалою від 12.09.2024 (справа № 461/7499/24, провадження № 1-кс/461/5530/24) наклала арешт на техпаспорт та ключі до автомобіля марки «Mazda CX-5» з VIN кодом: НОМЕР_1 , з номерним знаком НОМЕР_2 .

Відповідно до частини першоїстатті 131 КПК України,заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (ст. 132 КПК України).

У пункті 7 частини другоїстатті 131 КПК Українипередбачений такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Згідно з ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, відповідно до ч.2, ч.3ст. 170 КПК України,арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно зі ч. 10ст. 170 КПК України,арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як встановила слідча суддя, у кримінальному провадженні №12024140000000867 від 03.09.2024 триває досудове слідство, а відтак клопотання у частині скасування арешту на автомобіль є передчасним, оскільки станом на момент розгляду клопотання підстави, з яких виходила слідча суддя при накладенні арешту на спірний автомобіль, не відпали, а тому у задоволенні у цій частинні клопотання слід відмовити.

Щодо доводів сторони захисту.

Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Слідча суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, що розслідується у цьому кримінальному провадженні, слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.

Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідча суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 12.09.2024, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на цьому етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред`явленої підозри, оскільки у розпорядженні слідчого є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності у діях ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Більше того, вирішення питання про зміну кваліфікації дій підозрюваного чи обвинуваченого належить до дискреційних прав слідчого чи прокурора, що прямо передбачені ст. ст. 36, 40 КПК України. Ані підозрюваний, ні його захисник, не можуть визначати кваліфікацію діянь правопорушника, вони вправі лише рекомендувати певну кваліфікацію на своє переконання, а остаточне рішення належить до дискреційної компетенції слідчого, прокурора.

Разом з цим, слідча суддя враховує, що у силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

У статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідча суддя звертає увагу на те, що у зазначеній справі ступінь втручання у право власності є співмірним потребам досудового розслідування.

Проте, слідчий не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження проведення стороною обвинувачення будь-яких слідчих дій стосовно техпаспорта та ключів до автомобіля марки «Mazda CX-5» з VIN кодом: НОМЕР_1 , з номерним знаком НОМЕР_2 , будь-яких інших підстав для подальшого арешту техпаспорта та ключів слідча суддя не вбачає, а тому, з метою захисту права власності, вважає за необхідне задовольнити клопотання у частині скасування арешту на вказані техпаспорт та ключі.

Керуючись ст. ст. 376,131,132,170,174 КПК України, слідча суддя -

У Х В А Л И Л А :

1. Клопотання задовольнити частково.

2. Скасувати арешт на техпаспорт та ключі до автомобіля марки «Mazda CX-5» з VIN кодом: НОМЕР_1 , з номерним знаком НОМЕР_2 .

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 30.09.2024 о 16:30 год.

Слідча суддя ОСОБА_9