Ухвала

від 23.09.2024 по справі 453/203/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/203/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/897/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 06.08.2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Задільське Стрийського району Львівської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, непрацюючого, такого, що раніше до кримінальної відповідальності не притягався та судимостей не має, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9

ВСТАНОВИЛА:

оскарженою ухвалою клопотання ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки та закриття кримінального провадження задоволено.

ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023141300000262 від 03.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, котре надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_7 , - закрито на підставі пункту 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Вирішено питання речових доказів, арештованого майна, цивільного позову.

Згідно з ухвалою суду, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що він 25.10.2023 року, перебуваючи в урочищі «Зруб», що у лісовому масиві у с. Задільське Стрийського району Львівської області , а саме у кварталі 21 виділу 7 Росохацького лісництва Славського ДЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС», порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відновлення лісу, маючи умисел на незаконну порубку дерев у лісі, з корисливих мотивів, з метою заготівлі деревини та подальшого її використання в господарстві, всупереч вимогам ст. 69 ЛК України та пунктів 2, 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року за № 761 (із змінами та доповненнями), без виданих уповноваженим органом документів, котрими могли б бути лісовий квиток чи ордер, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, за допомогою власної ручної пили, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня до ступеня припинення росту, здійснив незаконну порубку семи дерев породи «Смерека», діаметр пнів котрих згідно польової переліскової відомості становить 25 см, 23 см, 29 см, 23 см, 27 см, 33 см та 29 см. У подальшому ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне перевезення незаконно зрубаних дерев, за допомогою належного ОСОБА_10 коня, перевіз їх з зазначеного лісового масиву на земельну ділянку до свого господарства, що по АДРЕСА_1 , де розвантажив та за допомогою ручної пили розкряжував на шістнадцять сортиментів, там же й незаконно їх зберігав. Внаслідок незаконної порубки семи дерев породи «Смерека» в урочищі «Зруб», що у лісовому масиві у с. Задільське Стрийського району Львівської області , а саме у кварталі 1 виділу 7 Росохацького лісництва Славського ДЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС», ОСОБА_7 заподіяв істотну шкоду інтересам держави, зокрема Козівській сільській раді Стрийського району Львівської області, згідно розрахунку розміру шкоди, проведеним держінспектором з охорони навколишнього природного середовища, що становить 27 682 грн. 63 коп..

Одночасно з обвинувальним актом у даному кримінальному провадженні надійшов також цивільний позов, пред`явлений прокуроркою Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_11 в інтересах держави в особі Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Зазначений цивільний позов обґрунтовано заподіянням ОСОБА_7 державі в особі Козівської сільської ради Стрийського району Львівської області майнової шкоди, котра полягає у незаконній порубці ним семи дерев породи «Смерека» в урочищі «Зруб», що у лісовому масиві у с. Задільське Стрийського району Львівської області , а саме у кварталі 1 виділу 7 Росохацького лісництва Славського ДЛГП «ГАЛСІЛЬЛІС», на загальну суму 27 682 грн. 63 коп., та котра була розрахована у встановленому порядку у даному кримінальному провадженні держінспектором з охорони навколишнього природного середовища, відповідно, виходячи з положень ст. 131-1 Конституції України, статей 22, 1166, 1177 ЦК України, а також ст. 128 КПК України, зазначена майнова шкода повинна бути стягнена з ОСОБА_7 у повному обсязі.

Не погоджуючись із оскарженим вироком, перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 06.08.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 246 КК України скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції не зазначив, у чому полягає зміна обстановки, що обумовила втрату суспільної небезпечності як діянням, так і особою, що його вчинила. Обставини, зазначені судом в ухвалі, зокрема: позитивна характеристика, вчинення нетяжкого злочину вперше, добровільне відшкодування завданого збитку, не можна вважати обставинами, що вказують на зміну обстановки, внаслідок якої обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, а лише такими, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання. Наведені судом обставини лише підтверджують позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого, спрямовану на усунення негативних наслідків вчиненого злочину, однак жодним чином не свідчать про зміну обстановки, яка б виключала суспільну небезпечність як діяння, так і особи, що його вчинила.

Обставини щодо придбання ОСОБА_7 деревини вартістю 1 320 грн. та 10000 грн. за кошти отримані в борг із зобов`язанням повернути їх у майбутньому, не є такими, що вказують на зміну обстановки, оскільки, у випадку бажання у останнього отримати деревину в законний спосіб її потрібно офіційно придбати, що ОСОБА_7 і зробив.

Разом з цим, укладення строкового договору про надання послуг із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 вказує лише на реалізацію ОСОБА_7 свого права на працю, закріпленого в ст. 43 Конституції України, та, відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України, виконання обов`язку щодо утримання двох неповнолітніх дітей, а відтак жодним чином не свідчить про втрату останнім суспільної небезпечності.

Окрім цього, суд, як на значну міру що вплинула на суспільну небезпечність ОСОБА_7 , вказує про відсутність на той період часу належних засобів для існування та/чи заробітку, як і відсутності будь-якого виду заняття та/чи діяльності, однак жодним чином не мотивує таке припущення, зважаючи на працездатний вік обвинуваченого та відсутність у останнього застережень медичного характеру, щодо працевлаштування, отримання заробітної плати та подальшого придбання деревини в законний спосіб.

Таким чином, суд першої інстанції не встановив обставин, які свідчать про зміну обстановки, а саме таких об`єктивних змін умов життєдіяльності особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому, не навів їх в ухвалі, відтак звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки, є безпідставним.

Представник потерпілого - Козівської сільської ради в судове засідання не з`явився. Подав апеляційному суду заяву про слухання справи за його відсутності, з чим погодилась колегія суддів у відповідності до вимог ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які заперечили вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 не дотримано.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Так, статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Таким чином, під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила злочин, перестає бути суспільно небезпечною, слід розуміти об`єктивні зміни умов життєдіяльності такої особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому. Фактами об`єктивної зміни зовнішньої обстановки, яка оточує винного, можуть визнаватися зокрема: зміна постійного місця проживання і розірвання зав`язків з "кримінальним" оточенням; працевлаштування раніше не працюючого; тяжка хвороба або нещасний випадок, внаслідок чого особа стала інвалідом тощо.

Щодо припинення ОСОБА_7 на час судового розгляду даного кримінального провадження бути суспільно небезпечною особою, то суд першої інстанції зазначив, що виходячи з відсутності на той період часу належних засобів для існування та/чи заробітку, як і відсутності будь-якого виду заняття та/чи діяльності, що, відповідно, значною мірою вплинуло на його суспільну небезпечність, оскільки, виходячи із складу його сім`ї, де є двоє неповнолітніх дітей, потрібно було вживати заходів для опалення будинку у зимовий період, що надходив, а також виходячи з того доведеного належними засобами доказування факту, що упродовж певного часу після вчинення ним злочину, описана обстановка, котра його оточувала, змінилася у кращу сторону в силу виниклих (травень 2024 року) та наявних у нього з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 договірних зобов`язань про надання ним послуг, котрі оплачуються належно й в достатній мірі, та будуть надаватися ним щонайменше до 30.09.2024 року, а той надалі, виходячи з того, що дію відповідної цивільно-правової угоди за її умовами може бути продовжено за взаємною згодою її сторін. До того ж, ОСОБА_7 , як до, так і після вчинення ним злочину, зарекомендував себе за місцем проживання виключно з позитивної сторони, а, опісля цього, за відповідною характеристикою за підписом старости села (березень 2024 року), ще більш підтримує добрі стосунки у сім`ї, до дітей ставиться добросовісно і відповідально.

Водночас, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що суд першої інстанції взагалі не зазначає, у чому полягає зміна обстановки, що обумовила втрату суспільної небезпечності як діянням, так і особою, що його вчинила. Вищезазначені обставини, зокрема: (позитивна характеристика, вчинення нетяжкого злочину вперше, добровільне відшкодування завданого збитку) не можна вважати обставинами, що вказують на зміну обстановки, внаслідок якої обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, а лише такими, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання. Наведені судом першої інстанції обставини лише підтверджують позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого, спрямовану на усунення негативних наслідків вчиненого злочину, однак жодним чином не свідчать про зміну обстановки, яка б виключала суспільну небезпечність як діяння, так і особи, що його вчинила.

Обставини щодо придбання ОСОБА_7 деревини вартістю 1 320 грн. та 10000 грн. за кошти отримані в борг із зобов`язанням повернути їх у майбутньому, не є такими, що вказують на зміну обстановки, оскільки, у випадку бажання у останнього отримати деревину в законний спосіб її потрібно офіційно придбати, що ОСОБА_7 і зробив.

Разом з цим, укладення строкового договору про надання послуг із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_12 вказує лише на реалізацію ОСОБА_7 свого права на працю, закріпленого в ст. 43 Конституції України, та, відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України, виконання обов`язку щодо утримання двох неповнолітніх дітей, а відтак жодним чином не свідчить про втрату останнім суспільної небезпечності.

Окрім цього, суд, як на значну міру що вплинула на суспільну небезпечність ОСОБА_7 , вказує про відсутність на той період часу належних засобів для існування та/чи заробітку, як і відсутності будь-якого виду заняття та/чи діяльності, однак жодним чином не мотивує таке припущення, зважаючи на працездатний вік обвинуваченого та відсутність у останнього застережень медичного характеру, щодо працевлаштування, отримання заробітної плати та подальшого придбання деревини в законний спосіб.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не встановив обставин, які свідчать про зміну обстановки, а саме таких об`єктивних змін умов життєдіяльності особи, які позитивно і суттєво впливають на неї і свідчать про те, що вона не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому, не навів їх в ухвалі, відтак звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку із зміною обстановки, є безпідставним.

Зазначене вище, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягало у звільненні ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за відсутності для цього підстав, передбачених ст.48 КК України, та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставами для скасування судового рішення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України суд апеляційної інстанції вправі скасувати вирок або ухвалу суду першої інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно ч. 3 ст. 415 КПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 слід задоволити, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

При новому судовому розгляді слід врахувати викладене вище, та перевірити належним чином усі конкретні обставини справи, яким дати належну юридичну оцінку та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 задоволити.

Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 06.08.2024 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4