Ухвала

від 30.09.2024 по справі 208/9517/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/9517/24

№ провадження 1-кс/208/1820/24

УХВАЛА

Іменем України

30 вересня 2024 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління головного управління Національної поліції в Донецької області майора поліції ОСОБА_3 ( в режимі відеоконференції),погоджене прокуроромДонецької спеціалізованоїпрокуратури усфері оборони ОСОБА_4 «про арешт майна» в межах кримінального провадження №42024052210002078 від 13.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.201-2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся дослідчого суддііз клопотанням,в якомупросить накласти арешт на речові докази у кримінальному проваджені № 42024052210002078 від 13.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.201-2 КК України, шляхом заборони володіння, розпорядження та користування майном, вилученим в ході огляду мобільний телефон XIAOMI REDMI NOTE 12, imei НОМЕР_1 , imei 2 НОМЕР_2 із сим картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 який належить ОСОБА_5 .

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у клопотанні, просив задовольнити.

Слідчий суддя, вислухавши слідчого, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області за процесуального керівництва прокурорів Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування кримінального провадження зареєстрованого до Єдиного реєстру досудових розслідувань № ч.3 ст.201-2, за фактом продажу товарів гуманітарного призначення на території Донецької області.

Досудовим розслідуванням становлено, що громадянин України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , використовує н.м.т. НОМЕР_5 , ІПН НОМЕР_6 , військовослужбовець НОМЕР_7 окремої інженерної бригади Збройних сил України (дислокується у АДРЕСА_2 та на даний час прикомандирований до ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та громадянин України ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 організували механізм матеріального збагачення шляхом протиправного відчуження автомобілів, які були ввезені в Україну представниками вказаної Благодійної організації у вигляді гуманітарної допомоги.

03.08.2024р. ОСОБА_6 привіз автомобіль Hyundai Galloper 2000р.в. до м. Покровськ та продав його ОСОБА_7 за грошові кошти у розмірі 218 000 (двісті вісімнадцять) тисяч гривень, надавши при цьому ОСОБА_8 тимчасовий реєстраційний талон транспортного засобу, що зареєстрований на Благодійний фонд «Незламність. УА.» та акт приймання передачі вищевказаного автомобіля за підписом директора благодійної організації ОСОБА_9 .

Оперативним шляхом встановлено, що автомобіль Hyundai GALLOPER 2000 р.в VIN: НОМЕР_8 було завезено на територію України 29.05.2024р через митний пункт пропуску «Шегині». Водій ОСОБА_10 . Автомобіль перебуває на українській реєстрації ДНЗ НОМЕР_9 . Отримувачем автомобіля є БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «Благодійний фонд « ІНФОРМАЦІЯ_4 » АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 , директор ОСОБА_9 . Донором гуманітарної допомоги - «Громада Українців Чехії».

Крім того встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на теперішній час за грошові кошти здійснюють продаж наступних автомобілів:

1. Jeep Grand Cherokee 1999 р.в VIN: НОМЕР_11 . Автомобіль перебуває на польській реєстрації, номерний знак НОМЕР_12 N.Автомобіль було завезено на територію України 10.07.2024р через митний пункт пропуску «Устилуг». Водій ОСОБА_11 . За аналізом декларації про перелік товарів що визначаються гуманітарною допомогою отримувачем є БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ 45035269, директор ОСОБА_9 . Донором гуманітарної допомоги - «Громада Українців Польщі»

2. KIA SORENTO 2008 р.в. VIN: НОМЕР_13 . Автомобіль перебуває на українській реєстрації ДНЗ НОМЕР_14 . Номер при перетині кордону НОМЕР_15 . Автомобіль було завезено на територію України 18.04.2024р через митний пункт пропуску «Устилуг». Водій ОСОБА_12 . За аналізом декларації про перелік товарів що визначаються гуманітарною допомогою отримувачем є БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ 45035269, директор ОСОБА_9 . Донором гуманітарної допомоги - «Громада Українців Литви».

25.09.2024 під час проведення слідчої дій при огляді був вилучений мобільного телефону XIAOMI REDMI NOTE 12 imei НОМЕР_1 , imei 2 НОМЕР_2 із сим картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 який належить ОСОБА_5

25.09.2024 постановою слідчого мобільний телефон XIAOMI REDMI NOTE 12 imei НОМЕР_1 , imei 2 НОМЕР_2 із сим картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 який належить ОСОБА_5 було визначено речовим доказом.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову (ч. 3 ст. 170 КПК України).

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Характер та обсяг доказів, що збираються стороною обвинувачення, мають відповідати фактичним обставинам справи та правовій кваліфікації кримінального провадження.

Основним безпосереднім об`єктом злочину за ст. 286 КК України, є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до ст. 286, а його додатковим обов`язковим об`єктом - життя і здоров`я особи.

Об`єктивна сторона злочину включає такі обов`язкові ознаки:1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у; 1) вчиненні дій, які заборонені правилами; 2) невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту.

У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Тому враховуючи вимоги ст. 170 КПК України, обставини встановлені під час розгляду клопотання у їх сукупності, позиції прокурора, який довів обґрунтованість заявленого клопотання, а тому враховуючи що підставою клопотання є необхідність проведення ряду процесуальних дій в межах кримінального провадження, щодо транспортних засобів, з застосуванням яких відбулася подія, за ознаками ч. 3 ст. 286 КК України, в тому числі експертиз транспортних засобів, а тому з метою його збереження, унеможливлення пошкодження та знищення, що може призвести до нівелювання доказової бази арешт майна є в достатній мірі необхідним та таким, що забезпечить потреби кримінального провадження.

Керуючись ст. 36, 131-132, 170-171, 173 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на речові докази у кримінальному проваджені

№ 42024052210002078 від 13.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.201-2 КК України, вилученим в ході огляду мобільний телефон XIAOMI REDMI NOTE 12, imei НОМЕР_1 , imei 2 НОМЕР_2 із сим картами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 який належить ОСОБА_5 .

Тимчасово, на час накладення арешту, позбавити ОСОБА_5 права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном.

Скасування арешту майна проводиться в порядку передбаченому ст. 174 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1