Ухвала

від 26.09.2024 по справі 335/7222/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/7222/21 6/335/440/2024

УХВАЛА

26 вересня 2024 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Шалагінової А.В., за участі секретаря судового засідання Савченко О.І., заявниці (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 , представника заявників (в режимі відеоконференції) адвоката Єпрем`яна Л.В., заінтересованої особи (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи ОСОБА_3 адвоката Мухіної Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 107Б, заяву ОСОБА_4 і ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 р. у цивільній справі № 335/7222/21,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цивільній справі № 335/7222/21 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення годин спілкування, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району, Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини та порядку участі батька у її вихованні первісний позов задоволено частково.

Визначено такий спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 :

- у формі зустрічей кожен вівторок з 17:00 год. до 19:00 год. та щосуботи з 15:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_3 та психолога, у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку за бажанням дитини;

- безперешкодне спілкування за телефоном та засобами відео зв`язку у будь-який інший час за бажанням дитини.

Визначено такий спосіб участі дідуся ОСОБА_4 та бабусі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_5 у формі зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_3 .

В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 разом із матір`ю ОСОБА_3 , в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині усунення перешкод у спілкуванні з донькою скасовано, в частині визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою змінено.

Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою.

Визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_5 у формі зустрічей кожний вівторок з 17.00 години до 19.00 години та щосуботи з 15.00 години до 19.00 години. Перші 10 (десять) зустрічей батька з дитиною провести у присутності матері дитини ОСОБА_3 , у тому числі з можливістю відвідування місць дозвілля та відпочинку.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Шалько О.А. задоволено.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 07.02.2024 в частині вирішення позову ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з донькою та визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з донькою скасовано, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 року в цій частині залишено в силі.

27.08.2024 ОСОБА_4 і ОСОБА_1 звернулись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.11.2023 у цій справі.

В обґрунтування заяви зазначали, що вказаним рішенням суду визначено спосіб їх участі у вихованні та спілкуванні з онукою ОСОБА_5 у формі зустрічей кожен перший і третій четвер місяця з 17:00 год. до 19:00 год. в присутності матері дитини ОСОБА_3 . Цим же рішенням визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_3 .

Під час розгляду справи судом було встановлено, що дитина разом із матір`ю постійно проживає у м. Одеса. Заявники, які доводяться дитині бабою та дідом, проживають у м. Дніпрі, тобто на відстані 454,8 км.

З 24.02.2022 в Україні діє правовий режим воєнного стану. РФ майже щодня завдає ракетні, дронові удари по тиловим містам України, у т.ч. і АДРЕСА_1 , протягом більше 2,5 років.

Заявники є пенсіонерами, особами похилого віку. Звертаючись до суду із позовом, вони вважали, що дитина буде проживати у м. Запоріжжі, і тому вони будуть в змозі відвідувати дитину у встановлений судом час. Однак, з врахуванням поточного місця проживання дитини у м. Одеса, в умовах сьогодення вони фактично позбавлені можливості не лише бачити онуку, а навіть не мають можливості поспілкуватися із нею через телефонний зв`язок, в он-лайн режимі, через інтернет-месенджери Viber, Telegram, Whatsapp, за допомогою відеозв`язку або чату.

Тому з метою підтримання зв`язку діда і баби з онукою просили суд до закінчення дії воєнного стану змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом безперешкодного спілкування з онукою ОСОБА_5 кожного першого і третього четверга місяця з 17:00 год. до 19:00 год. за телефоном та засобами відеозв`язку, у тому числі за допомогою Інтернет-зв`язку в онлайн режимі, зокрема, через інтернет-месенджери Viber, Telegram, Whatsapp, за допомогою відеозв`язку або чату через особисті телефонні пристрої (смартфони) та інші відповідні електронні пристрої (персональні комп`ютери, ноутбуки та планшетні пристрої тощо) дідуся ОСОБА_4 , бабусі ОСОБА_1 та матері дитини ОСОБА_3 (т. 6 а.с. 7478).

Заявник ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, направив до суду свого представника.

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 , представник заявників адвокат Єпрем`ян Л.В., які брали участь у розгляді заяви в режимі відеоконференції, заяву підтримали та просили її задовольнити з вищезазначених підстав. Зазначили, що виконавчий лист щодо примусового виконання рішення не отримували, адже саме у заявників є складнощі у виконанні рішення суду через воєнний стан, похилий вік та значну відстань від м. Дніпра до м. Одеси.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяву про зміну способу і порядку виконання рішення підтримав, зазначивши, що він особисто декілька разів приїжджав до м. Одеси з метою побачитись із донькою, однак з боку ОСОБА_3 не було забезпечено можливості спілкування із дитиною. Його батьки ОСОБА_4 і ОСОБА_1 в силу свого віку не мають змоги приїжджати у визначені рішенням суду дні, адже існує ризик того, що і їм не буде забезпечено можливості з боку ОСОБА_3 побачити онуку.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, направила до суду свого представника.

У судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_3 адвокат Мухіна Л.С. заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_4 і ОСОБА_1 з підстав, викладених у її письмових запереченнях. Зокрема, зазначала, що питання про зміну способу і порядку виконання рішення може вирішуватися за наявності відкритого виконавчого провадження. Крім того, воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022, ОСОБА_3 змінила місце проживання з донькою та переїхала до м. Одеси влітку 2023 року, про що повідомила суд, який на той час ще розглядав справу по суті. Ці обставини були враховані і досліджені судом, про ці обставини було достовірно відомо всім учасникам справи до закінчення розгляду справи. Відповідачем пропонувалось з урахуванням цих обставин укласти мирову угоду, проект якої було надіслано адвокату Полтавець Т.О. 27.10.2023, але пропозиція щодо укладення мирової угоди була залишена без відповіді. Вважає, що вказані заявниками обставини не є новими, були раніше відомі учасникам справи і суду на час ухвалення рішення, а тому не можуть бути приводом для зміни способу і порядку його виконання. Крім того, зазначає, що зміна порядку, визначеного у рішенні суду, буде фактично зміною рішення по суті. Просила в задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах вирішуваного питання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У частині третій ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченомуЗаконом України«Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду України від 25.11.1995 у справі №6-1829цс15, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною або встановлення способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зміна або встановлення способу та порядку виконання рішення це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Тобто судом вживаються нові заходи для реалізації рішення суду в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, що встановлені раніше.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна або встановлення способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну або встановлення способу і порядку виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна або встановлення способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Аналогічні роз`яснення надані й у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 25.04.2012 № 11 -рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення. За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов`язані з обов`язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово (абзац 1, 3 п. 3 мотивувальної частини рішення).

Звертаючись із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення заявники фактично просять змінити спосіб і порядок виконання судового рішення, яке чітко визначає спосіб його виконання шляхом зустрічей заявників із дитиною в присутності матері у визначений день та час, не надавши належних і допустимих доказів на підтвердження того, що у них в даному випадку виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Обставини, зазначені заявниками (воєнний стан, вік заявників, значна відстань між місцем проживання заявників та місцем проживання дитини), існували на час розгляду справи по суті та ухвалення рішення судом і на стадії виконання судового рішення не змінились.

Також суд звертає увагу і на те, що ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок і заходи виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Тобто, законодавством чітко встановлюється порядок дій виконавця при виконанні судового рішення, яким встановлені побачення із дитиною, що і було визначено в рішенні суду у цій справі як спосіб участі бабусі та дідуся у вихованні онуки. При цьому, заявники не звертались до суду із заявами про видачу виконавчих листів, рішення суду до примусового виконання у цій частині не зверталось, виконавче провадження не відкривалось, а відтак неможливість виконання рішення суду за вказаних заявниками обставин не встановлювалась.

Крім того, у даній заяві заявники просять, щоб суд змінив спосіб виконання рішення з побачень з дитиною на безперешкодне спілкування з нею у визначені судом дні та часи за телефоном та засобами відеозв`язку, у тому числі за допомогою Інтернет-зв`язку в онлайн режимі, зокрема, через інтернет-месенджери Viber, Telegram, Whatsapp, за допомогою відеозв`язку або чату через особисті телефонні пристрої (смартфони) та інші відповідні електронні пристрої (персональні комп`ютери, ноутбуки та планшетні пристрої тощо) дідуся ОСОБА_4 , бабусі ОСОБА_1 та матері дитини ОСОБА_3 .

Тобто фактично, заявники просять визначити інший спосіб їх участі у вихованні онуки, що не було предметом розгляду цивільної справи № 335/7222/21, під час розгляду якої судом не встановлювалась та не досліджувалась можливість такого способу участі дідуся та бабусі у вихованні онуки як спілкування телефоном та за допомогою інших пристроїв та програм. Крім того, не з`ясовувалась обставина наявності у дитини та матері таких пристроїв та програм, та можливості їх застосування.

Суд вважає такими, що не можуть бути застосовані при розгляді даної заяви, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.04.2023 у справі № 210/529/19, на яку посилались заявники в обґрунтування заяви, оскільки за обставинами справи № 210/529/19 рішення суду у ній було звернуто до примусового виконання, під час чого державним виконавцем було винесено постанову про встановлення часу і місця побачень з дитиною, яку мотивував наступним чином: «У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України боржник для забезпечення безпеки та здоров`я дитини виїхала з дитиною за кордон. Станом на 03 червня 2022 року вони перебувають в Німеччині. У зв`язку з чим живе спілкування батька з дитиною стало неможливим». Сторонами у справі № 210/529/19 ставилось питання саме щодо зобов`язання державного виконавця вчинити дії з перевірки виконання боржником судового рішення, як це було визначено у відповідній постанові державного виконавця. Натомість у даній справі, як вже було зазначено судом вище, державним виконавцем не здійснювалось примусове виконання рішення, не виносились відповідні постанови, а дитина разом із матір`ю змінили місце проживання вже під час воєнного стану і розгляду справи судом.

Відтак, у даному випадку визначені чинним законодавством підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення, про який просять заявники, відсутні, а тому заява ОСОБА_4 і ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_4 і ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2023 р. у цивільній справі № 335/7222/21 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її складання у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 26 вересня 2024 року.

Повний текст ухвали виготовлений 01 жовтня 2024 року.

Суддя А.В. Шалагінова