Рішення

від 24.09.2024 по справі 206/1063/24

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/1063/24

Провадження 2/206/693/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Прінь І.П.,

за участю: секретаря Погребної А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Чуміної К.Г. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та інтересах дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та інтересах дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначає, що він є єдиним власником квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З метою отримання достовірної та актуальної інформації про зареєстрованих осіб в квартирі адвокат в інтересах позивача звернулась до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із відповідним адвокатським запитом вих. №1112/1 від11.12.2023, у відповідь на який отримала лист-відповідь від 18.12.2023 №5/5-350, згідно із яким квартирі за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 5(п`ять) осіб: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Однак відповідачі разом з дітьми ще задовго до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, введення воєнного стану в Україні (24.02.2022), а саме протягом останніх 5 (п`яти) років, не проживають в цій квартирі. Наведене підтверджується Актом б/н від 19.02.2024 р., складеним 19.02.2024 р. мешканцями будинку та затвердженим головою ОСББ «БУДІВЕЛ 2005» (код ЄДРПОУ35340393) - ОСОБА_8 Відповідачі не є членами сім`ї позивача, їх особисті речі в квартирі відсутні. Відповідачі спільним побутом з позивачем непов`язані. Разом з тим, позивач є давнім знайомим родини ОСОБА_9 , які зареєстровані в його квартирі. Позивач неодноразово звертався до відповідача в телефонному режимі із проханням виписатися з його квартири для того, щоб позивач в подальшому зміг відчужити (продати) свою квартиру або іншим чином нею розпорядитися. На що останній сказав, що він з сім`єю не заперечують проти їх зняття з реєстрації місця проживання, оскільки вони давно виїхали з України та не мають намірів туди повертатися. Однак, у той же час, зазначає, що вони з сім`єю не мають можливостей приїхати в Україну лише для того, щоб виписатися з квартири, обґрунтовуючи це відсутністю грошових коштів на поїздку (що наразі є значною сумою), а також напруженою безпековою ситуацією в Україні та блокуванням пасажирських транспортних засобів на кордоні Україні. Отже, сім`я Малтиз, яка зареєстрована в квартирі позивача, протягом останніх 5 (п`яти) років в цій квартирі не проживають, оскільки перебувають за кордоном України, намірів повертатися не мають, про що неодноразово повідомляли позивачу. Їх реєстрація в квартирі, з якою вони втратили будь-які зв`язки та де тривалий час фактично не проживають, створює позивачу істотні перешкоди в повноправному користуванні та володінні своїм житлом, зокрема, він наразі не має можливості продати свою квартиру. Додатково зазначає, до 19.02.2021 р. ОСОБА_5 був власником квартири, якою наразі володіє позивач. Проте, після 19.02.2021р. право власності на квартиру АДРЕСА_2 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БОРГОВА КОМПАНІЯ» (ТОВ«УБК»), підстава державної реєстрації - "Договір купівлі-продажу, серія та номер 373, виданий 19.02.2021, видавник: ОСОБА_10 , ПН Київського МНО". Позивач викупив квартиру у ТОВ «УБК», після чого став її власником. Наведене підтверджується загальнодоступними відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Будь-які домовленості між позивачем та відповідачами стосовно збереження за відповідачами та їх доньками прав користування квартирою відсутні. Навпаки, відповідачі не заперечують проти зняття їх з реєстрації у квартирі Позивача, однак не мають можливості самостійно виписатися. Позивач бажає зняти відповідачів з реєстраційного обліку, щоб отримати можливість в подальшому здійснювати розпорядження квартирою без обтяжень. Тому, заявлені ним позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання осіб такими, що втратили право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту його порушених прав.

Ухвалою суду від 09.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.

Також 09.04.2024 ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради.

22.04.2024 року на адресу суду надійшла заява про визнання позову, підписана та подана представником ОСОБА_5 - адвокатом Чуміною К.Г., відповідно до якої останній діючи від свого імені та в інтересах дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнав позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Ухвалою суду від 30.04.2024 підготовче провадження по цивільній справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.05.2024 було повторно зобов`язано орган опіки та піклування надати суду висновок щодо розв`язання даного спору.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надіслав на адресу суду клопотання про долучення до справи висновку органу опіки та піклування по суті спору, а також заяву в якій просив прийняти рішення в інтересах дитини згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є єдиним власником квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 16).

Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 18.12.2023 №5/5-350 за наявними даними картотеки з питань реєстрації фізичних осіб за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 5(п`ять) осіб: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 )( а.с.18).

Позивач посилається на ті обставини, що ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та їх доньки: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які зареєстровані в квартирі позивача, виїхали з цієї квартири задовго до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, введення воєнного стану (24.02.2022) та протягом останніх 5 (п`яти) років не проживають в цій квартирі.

На підтвердження даного факту позивачем надано Акт б/н від 19.02.2024 р., складений 19.02.2024 р. мешканцями будинку, в якому знаходиться спірна квартира та затверджений головою ОСББ «БУДІВЕЛ 2005» (код ЄДРПОУ35340393) - ОСОБА_11 ( а.с.19).

Відповідачі не є членами сім`ї позивача, спільним побутом з позивачем не пов`язані, їх особисті речі в квартирі відсутні.

Відповідач ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , подав суду заяву про визнання позову, в якій відповідач зазначає, що сім`я ще у 2015 році виїхала на постійне проживання до АР Крим. У зв`язку з цим діти припинили навчання в школах м. Дніпра.

Разом з цим, орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпрвської міської ради надав суду висновок №6/11-166 від 15.08.2024, згідно із яким вважає недоцільним визнання малолітніх ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки діти зареєстровані в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , доказів того, що діти мажуть бути перереєстровані і мати право користування іншим житлом за іншою адресою не надано.(а.с.112-113).

Згідно із ч. 6 ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Дослідивши вказаний висновок, суд не може погодитися з ним, оскільки органом опіки та піклування не враховано той факт, що діти з 2015 року разом зі своїми батьками проживають в АР Крим.

Згідно із довідкою КЗО « Середня загальноосвітня школа №98» ДМР від 01.03.2024 №01-44/27, ОСОБА_6 , 2007 р. народження, дійсно навчалася у цій школі з 02.09.2013 по 19.08.2015 та вибула у зв`язку з переїздом до АР Крим (наказ закладу освіти від 19.08.2015 №57-д); ОСОБА_12 , 2004 р. народження, дійсно навчалася у цій школі з 02.09.2013 по 19.08.2015 та вибула у зв`язку з переїздом до АР Крим (наказ закладу освіти від 19.08.2015 №56-д).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї.

За ч. 1 ст. 3 цієї Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (ст.27 Конвенції про права дитини).

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», охороною дитинства є система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Частиною 2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Судом встановлено і не заперечується відповідачами, що спірний будинок не є місцем ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , тому будинок не може бути і місцем проживання неповнолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_4 .

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року №75/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частина 2 статті передбачає, що на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що відповідач не є членом сім`ї теперішнього власника будинку. Отже, відповідно до положень статті 391 ЦК України позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, оскільки відповідач добровільно не знялася з реєстрації місця проживання у цій квартирі у строк, встановлений п. 3.2.1 договору купівлі -продажу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Дослідивши всі надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на законі.

Судом встановлено, що відповідачі та їх неповнолітні діти з 2015 року у спірному будинку не проживають, оскільки виїхали на постійне місце проживання до АР Крим. Тобто, відповідачі втратили право користування вказаним житлом.

Статтею 7 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семі днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.319, 391 ЦК України, ст.ст. 12,13, 19, 81, 141, 223, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - не відомо), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - не відомий) такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватно власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 01.10.2024.

Суддя І.П. Прінь