Рішення

від 23.09.2024 по справі 404/8076/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/8076/24

Номер провадження 2-о/404/256/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Мохонько В.В.,

за участі секретаря Галушко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , Управління зпитань захиступрав дітейКропивницької міськоїради про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась досуду іззаявою всвоїх інтересахта вінтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , якою просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , поклавши на нього на строк шість місяців, такі обов`язки: заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці постійного перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань ближче 200 метрів до місця проживання, перебування, навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; усунути перешкоди у користуванні майном квартирою АДРЕСА_2 , що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньому сину ОСОБА_2 , які чиняться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем спільного проживання шляхом надання безперешкодного доступу до житла та майна.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ОСОБА_1 з 2015 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 . Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_2 .

У 2019 році за спільні кошти подружжям придбано квартиру АДРЕСА_2 , де вони разом з дитиною зареєструвались та спільно проживали однією сім`єю.

Вказує, що приблизно рік тому між заявником та ОСОБА_3 почали виникати серйозні конфлікти у зв`язку з його неодноразовими зрадами та безладними статевими зв`язками. В ході сварок, чоловік неодноразово підвищував на заявника голос, ображав, принижував, застосовував фізичне насильство, бив по тілу руками та ногами, душив за шию, висловлював погрози фізичною розправою, погрожував забрати в неї все майно та сина, обіцяв знищити.

За таких обставин в липні 2023 року заявник вимушена була звернутись до суду із заявою про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, оскільки подальше спільне проживання було складним. Однак, в грудні 2023 року відносини між ними налагодились, оскільки чоловік просив вибачити його, змінив свою поведінку, обіцяв припинити всі свої позашлюбні зв`язки, обіцяв розпочати наше життя із чистото аркушу.

На початку літа 2024 року ОСОБА_3 вирішив, що у них має народитись друга дитина, в чому наполегливо переконував її та обіцяв, що все в їх родині буде добре. Однак після того, як заявник завагітніла та повідомила про це ОСОБА_3 , то його поведінка кардинально змінилась із незрозумілих для неї причин. Він почав говорити, що їм дитина не потрібна, потрібно перервати цю вагітність.

В цей період заявнику стало відомо, що ОСОБА_3 продовжує інтимні зв`язки із різними людьми, пропонував їй долучитись до нього та вказував, що також повинна виконувати всі його забаганки при статевих відносинах, а не виношувати дитину.

Через відмову ОСОБА_3 в його аморальних пропозиціях погрожував знищити ОСОБА_1 залишити на вулиці без нічого, відібрати їх сина, ображав та принижував, називаючи різними образливими та нецензурними словами та висловами. При цьому, в ході конфліктів, ОСОБА_3 штовхав, бив по тілу, тощо.

Натомість ОСОБА_3 постійно звинувачуючи дружину, звертався із заявами до поліції із наклепами на неї, намагаючись залякати її притягненням до кримінальної відповідальності з послідуючим відібранням у неї дитини (позбавленням батьківських прав). Проте, жодна із його неправдивих заяв не знайшла свого підтвердження та за його заявами не було складено жодних матеріалів. Така поведінка чоловіка свідчить про систематичне вчинення психологічного тиску - насильства, відносно неї.

Разом з тим, практично всі конфлікти, в ході яких чоловік ображав та принижував заявника відбувались в присутності їх сина, який завжди негативно сприймав такі ситуації. Під час проявів агресії з боку чоловіка, їх син ОСОБА_4 забігав під стіл, де намагався сховатись та плакав, а коли випадок агресії з боку чоловіка припинявся, запитував маму чи було їй боляче.

При цьому, ОСОБА_3 постійно називав заявника нецензурними словами в присутності сина через одяг та макіяж, контролював кожен її крок та час перебування на роботі, де вона не могла затриматись ні за яких обставин, проявляв безпідставні ревнощі.

За вказаними фактами до поліції не зверталась та нікому про це не розповідала через страх та сором, вважала, що сімейні сварки не можна виносити із сім`ї.

06.08.2024 у вечірній час ОСОБА_3 через наявні між ними конфлікти, зустрівши ОСОБА_1 та сина на вулиці, повідомив, що більше не впустить її додому, а саме в їх квартиру АДРЕСА_2 .

Зазначає, щоб не посилювати конфлікт, того ж дня зібрала найнеобхідніші свої та їх малолітнього сина речі, вирішивши пожити окремо від чоловіка декілька днів. Через декілька днів дізналась, що її чоловік подав позов про розірвання шлюбу до суду, незважаючи на її вагітність, тому вирішила забрати свої речі та речі їх сина, щоб проживати окремо від нього.

Тому, 18.08.2024рокуразом із своїм братом та батьком приїхала до квартири АДРЕСА_2 , з метою забрати свої особисті речі та речі, іграшки їх сина, однак виявила, що вхідний замок був зміненим. Вимушена була звертатись до ДСНС та інших спеціалістів за допомогою у відкритті дверей, а також повідомила про це поліцію.

Після відкриття замка, зайшовши до квартири виявила, що в квартирі були відсутніми всі її особисті речі: від найменших дрібниць - до теплого одягу. В цей же момент до квартири прийшов її чоловік ОСОБА_3 , який почав виганяти з квартири та завдав їй тілесні ушкодження, а саме бити в різні частини тіла, хапати за руки, та кинув її на підлогу, що того ж дня призвело до завмирання вагітності.

Звернулась за допомогою до дитячого психолога громадської організації «Десяте квітня» з метою покращення емоційного стану сина та із проханням надати відповідний висновок. Так, 30.08.2024 року отримала висновок психолога ОСОБА_5 про те, що під час згадки про батька у дитини змінюється психоемоційний етан, підвищується рівень тривожності й з`являються ознаки страху, у зв`язку з чим не рекомендується перебування хлопчика в одному помешканні з батьком.

Крім цього, оскільки заявник постійно знаходиться в стресовому та тривожному стані, обґрунтовано боїться за своє життя та здоров`я, життя їх сина, також звернулась за допомогою до психолога громадської організації «Десяте квітня», працюючи з яким намагається стабілізувати свій психоемоційний стан. Психолог ОСОБА_6 надала висновок про те, що психоемоційний стан заявника лабільний, спостерігається підвищений рівень тривожності, який проявляється у невпевненості, почутті занепокоєння, неспроможності розслабитись, зменшенні кола спілкування, зниженні самооцінки, страхом перед майбутнім, сумнівами у здатності захистити себе, порушенні сну, підвищеній дратівливості, підвищеній втомлюваності та виснаженні, що може бути результатом пережитих стресів та психотравмуючих впливів щодо неї з боку чоловіка. У ОСОБА_1 спостерігається зниження рівня життя (згідно з критеріями ВООЗ), а за результатами обстеження встановлено що знаходиться у стресовому стані, причиною якого є постійна загроза її життю та здоров`ю. Рекомендовано уникання стресових ситуацій та максимальне дистанціювання від кривдника (як джерела травмування).

Заявник стверджує, що викладені нею факти свідчать про те, що вона та їх сином постійно отримують психологічний стрес від спілкування з ОСОБА_3 , а тому просить суд видати обмежувальний припис стосовно нього.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.09.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно ухвали суду від 12.09.2024 року залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради.

В судовому засіданні заявник та її представник вимоги заяви підтримали, на їх обґрунтування послались на обставини, які викладені у заяві та доданих до неї письмових доказах.

Заінтересована особа ОСОБА_3 , його представник в судовому засіданні проти заяви заперечили, вказані в заяві обставини не визнали, в задоволенні такої заяви просили суд відмовити, подали письмові заперечення проти заяви.

В судове засідання представник заінтересованої особи Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради не з`явився, повідомлявся.

Заслухавши пояснення заявника, заінтересованої особи ОСОБА_3 ,їх представників,дослідивши матеріалисправи,суд вважаєнеобхідним задовольнитизаяву частково, з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорювальних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 03.10.2015 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають спільного малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 27.03.2019 року ОСОБА_3 (покупець) купив квартиру АДРЕСА_2 . Дружина покупця, в заяві, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І.Д. за реєстровим №187 від 27.03.2019 року, надала згоду чоловіку на купівлю квартири за спільні кошти подружжя.

ОСОБА_1 18.08.2024 року звернулась із заявою до Кропивницького РУП ГУНП у Кіровоградській області про нанесення ОСОБА_3 їй тілесних ушкоджень.

У заяві від 18.08.2024 року до Кропивницького РУП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_1 повідомила про те, що 18.08.2024 року близько 16:10 год., за адресою: АДРЕСА_1 , гр.. ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс заявниці тілесні ушкодження відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 18.08.2024 року: садна верхніх кінцівок та шиї.

У висновку експерта № 635, складеним ДСУ «Кіровоградського обласного бюро СМЕ» МОЗ України 21.08.2024 року на підстав постанови дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, зазначено, що у гр.. ОСОБА_1 маються тілесні у вигляді саден в ділянці шиї, синців в ділянці плеча, правого передпліччя (2), лівому плечі, лівому колінному суглобі (2). Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого (-их) предмету (-ів), індивідуальні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились. Порівнюючи характер ушкодження з даними літератури, дані тілесні ушкодження утворились орієнтовно за 3-5 діб до моменту огляду, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року за №6.

Враховуючи локалізацію синців лівого колінного суглобу не виключається можливість їх утворення при падінні з положення стоячи на площину або виступаючу поверхню. Судово-медичних даних, чи могла потерпіла втрачати свідомість за обставин вказаних в постанові, немає.

Як вбачається із виписки з медичної карти стаціонарного хворого №54508 ОСОБА_1 знаходилась в стаціонарі гінекологічного відділення ПЦ з 19.08.2024 року по 21.08.2024 року з діагнозом: завмерла вагітність в термін 8 тижнів.

Згідно висновкупсихолога ГО«Десяте квітня» ОСОБА_7 від 30.08.2024року,усерпні 2024 року до ГО «Десяте квітня» за психологічною допомогою у вирішенні проблем, пов`язаних з домашнім насильством зі сторони чоловіка звернулася ОСОБА_1 (вік на момент звернення 35 років). Було проведено психологічне обстеження ОСОБА_1 методами психодіагностичної бесіди, спостереження та психодіагностичної методики: «Шкала базової психологічної оцінки ІАРТ» що включає три основні її модулі: PHQ-9 (шкала депресії), GAD-7 (шкала генералізованої тривоги), шкалу фобій. Під час психологічної бесіди було з`ясовано, що ОСОБА_1 постраждала від домашнього насильства. Насильство стосовно неї чинив чоловік ОСОБА_3 , з яким перебувала в шлюбі 9 років, подружжя має сина 8 років. Насильство по відношенню до ОСОБА_1 останнім роком відбувалося значно частіше, ніж раніше. Спочатку це були прояви психологічного насильства, а саме образи, погрози, контроль, безпідставні ревнощі, приниження. З часом ситуація погіршилася. Образ ставало все більше і частіше, до того ж чоловік почав використовувати фізичну силу щодо неї (штурхав, бив руками та ногами, наносячи удари в різні частини тіла, давив за горло, ґвалтував), примушував займатися сексом в неприйнятних для ОСОБА_8 формах, шантажуючи тим, що знайде іншу жінку, яка зможе задовольняти всі його забаганки. На повідомлення про закінчення стосунків та небажання спілкуватися з ним реагував неадекватно, а саме вигнав ОСОБА_8 з сином з дому, де вони проживали. Через тиждень, коли піка прийшла забрати речі, замки в квартирі були змінені, коли їй вдалося потрапити до квартири ОСОБА_8 виявила, що жодних її речей там не було. Намагаючись з`ясувати, де речі, чоловік почав її ображати і бити, жінка викликала поліцію. Після останнього випадку насильства, у жінки завмер плід, що було діагностовано при медичному огляді. Син був свідком, коли батько бив ОСОБА_8 , він сидів під столом та плакав.

Психоемоційний стан жінки лабільний, спостерігається підвищений рівень тривожності, який проявляється у невпевненості, почутті занепокоєння, неспроможності розслабитися, зменшенні кола спілкування. А також зниженні самооцінки, страхом перед майбутнім, сумнівами у здатності захистити себе, порушенні сну, підвищеній дратівливості, підвищеній втомлюваності та виснаженні, що може бути результатом пережитих стресів та психотравмуючих виливів щодо неї зі сторони її чоловіка.

У ОСОБА_1 спостерігається зниження рівня життя (згідно з критеріями ВООЗ), а саме втомлюваність, порушення сну, депресивні думки та негативні переживання, знижена самооцінка, погіршення соціальних і дружніх зв`язків та почуття безпеки.

За результатами обстеження ОСОБА_8 знаходиться у стресовому стані, причиною якого є постійна загроза її життю та здоров`ю.

Рекомендовано уникання стресових ситуацій та максимальне дистанціювання від кривдника (як джерела травмування).

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок психолога ГО «Десяте квітня» ОСОБА_5 , згідно якого ОСОБА_1 звернулась з запитом надання висновку про психоемоційний стан свого сина ОСОБА_9 , 2016 року народження. Під час психологічної бесіди було з`ясовано, що стан ОСОБА_9 на даний час є задовільним. Психоемоційний стан можна визначити як лабільний (нестійкий), особливо коли йдеться про батька. Під час бесіди при згадці про батька дитина замикається, не відповідає на питання. При цьому ОСОБА_4 добре йде на контакт, доброзичливий і відкритий до контакту з психологом. Проективна методика «Кінетичний малюнок сім`ї» (за Р. Бернс та ОСОБА_10 ) виявила, що ОСОБА_4 з задоволенням малює маму, бабусю з дідусем, про яке мріє. Але відмовляється малювати батька, що свідчить про можливі прояви насильства в родині з боку саме батька.

На момент проведення психодіагностичних заходів було встановлено, що ОСОБА_4 має високий рівень прихильності до мами. Під час про батька у дитини змінюється психоемоційний стан, підвищується рівень тривожності й з`являються ознаки страху. Стан вдається стабілізувати за допомогою методів арт-терапїї.

У зв`язку з вищевикладеним не рекомендовано перебування хлопчика а в одному помешканні з батьком.

В ході проведеної консультативної бесіди рекомендовано пройти курс: індивідуального консультування у психолога з метою набуття навичок стабілізації емоційного стану, зниження психоемоційної напруги.

Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2)усунення перешкоду користуваннімайном,що єоб`єктомправа спільноїсумісної власностіабо особистоюприватною власністюпостраждалої особи;3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до ч. 10 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у разі порушення кримінального провадження у зв`язку із вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов`язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Таким чином, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вищевикладеного абсолютно обґрунтованим є вимоги заявниці, скеровані на убезпечення себе та своєї дитини.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.03.2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22) зазначено, що: «обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків.

Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону.

Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 року у справі № 127/9600/22 (провадження № 61-8702св22) вказано, що: «обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Заінтересована особа ОСОБА_3 не спростувавфактів застосуванняним до ОСОБА_1 тамалолітньогосина ОСОБА_2 домашнього насильства.

Так, ОСОБА_3 долучено до матеріалів справи довідки про результати проведеної перевірки за його заявами від 19.10.2023 року, від 22.10.2023 року щодо протиправних дій його дружини ОСОБА_1 , згідно яких слідчим не вносились відомості до ЄРДР та не винесено постанови про закриття кримінального провадження за відсутності складу можливого кримінального правопорушення передбаченого розділом ІІ КК України, що в подальшому унеможливлює керуватися Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З довідки про результати проведеної перевірки по зверненню ОСОБА_3 вбачається, що останній 19.08.2024 року звернувся до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області з приводу вчинення протиправних дій його тещею ОСОБА_11 .

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження 12024121130000684, 18.08.2024 року до чергової частини Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшла заява від ОСОБА_3 про те, що 18.08.2024 року близько 16:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 старший інспектор Кушнірук С.В. та його батько ОСОБА_12 нанесли заявнику тілесні ушкодження відповідно до довідки укушене садно (людиною) 1 пальця лівої кисті, садна лівої кисті правого плеча, тулуба та обличчя.

Так, оцінюючи надані заявником докази, суд враховує, що сам факт звернення до правоохоронних органів не є достатнім підтвердженням вчинення відносно нього насильства, зокрема ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні докази притягнення винних осіб до відповідальності, а тому дані письмові докази не доводять вчинення будь-яких протиправних дій заявником відносно заінтересованої особи ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи заінтересованою особою ОСОБА_3 долучено альбом для малювання малолітнього сина ОСОБА_2 , який не містить дати та часу створення малюнків, тому суд не бере його до уваги.

З відеозаписів наданих заінтересованою особою та досліджених в судовому засіданні слідує, що 18.08.2024 року по АДРЕСА_1 відбулась конфліктна ситуація між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Доводи заінтересованої особи, про те, що у вказаний день не вчиняв домашнього насильства, судом до уваги не приймаються, оскільки із вказаних відеозаписів вбачається, що заявник ОСОБА_1 намагалась втекти з квартири від чоловіка ОСОБА_3 . Однак, ОСОБА_3 вибіг з квартири, наздогнав та схопив ОСОБА_1 , утримуючи її за руки. В цей час прийшли на допомогу ОСОБА_1 її батько та брат, з якими ОСОБА_3 впав на підлогу, при цьому не відпускаючи ОСОБА_1 .

З врахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що протиправна поведінка підтверджує вірогідність вчинення ОСОБА_3 насильства щодо ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_2 , що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що заявником доведено ризики, які можуть настати у разі незастосування обмежувального припису.

Захист інтересів дитини та заявника є пріоритетними, потребують особливої уваги.

Судом також прийнято до уваги, що під час розгляду справи «Беваква та С. проти Болгарії» у рішенні від 12.09.2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що хоч основним об`єктом статті 8 Конвенції є захист фізичних осіб від свавілля державних органів, додатковими об`єктами можуть бути і позитивні зобов`язання, що проявляються в ефективній «повазі» до приватного та сімейного життя і такі зобов`язання можуть включати в себе застосування заходів з врегулювання відносин між фізичними особами. Діти та інші вразливі особи мають право на ефективний захист (§64).

Суд також наголосив, що концепція приватного життя включає в себе фізичну та психологічну недоторканість людини. Окрім цього, позитивні зобов`язання державних органів в аспекті забезпечення прав, передбачених статтями 2 та 3 Конвенції, а в окремих випадках статтею 8 самостійно або у поєднанні зі статтею 3, можуть включати обов`язок встановлювати та застосовувати на практиці відповідне законодавство, що дозволяє захистити проти насильницьких актів з боку фізичних осіб (§65).

У своєму рішенні Європейський суд визнав порушення статті 8 Європейської конвенції, зокрема невиконання Болгарією своїх позитивних зобов`язань щодо забезпечення поваги до приватного та сімейного життя заявників. Зокрема, Суд вважав, що право на повагу до приватного та сімейного життя заявників було порушено через нездатність суду своєчасно вирішити питання визначення тимчасового місця проживання дитини, що в свою чергу вплинуло на життя та благополуччя заявника та недостатність та неефективність заходів, які були застосовані у відповідь на поведінку колишнього чоловіка заявниці. Суд також підкреслив, що ставлення до проблеми домашнього насильства як до «приватної справи» несумісне з обов`язком держави захищати сімейне життя громадян і заявників зокрема.

За вищевикладеного суд зауважує, обставини та обґрунтування заявника знайшли об`єктивне підтвердження належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Разом з тим, суд вважає, що для цілей, зазначених у вказаному Законі, з урахуванням обставин даної справи, достатнім є встановлення обмежень та заборон для ОСОБА_3 строком на один місяць, а тому наявні підстави для задоволення заяви частково.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. 141, 293, 294, 350-1-350-6, 430 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , Управління зпитань захиступрав дітейКропивницької міськоїради про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , поклавши на нього на строк 1 (один) місяць, такі обов`язки:

- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці постійного перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань ближче 200 метрів до місця проживання, перебування, навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

- заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

- усунути перешкоди у користуванні майном квартирою АДРЕСА_2 , що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньому сину ОСОБА_2 , які чиняться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем спільного проживання шляхом надання безперешкодного доступу до житла та майна.

В решті заяви відмовити.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Копію рішеннянаправити доКропивницького РУПГУНП вКіровоградській областідля взяття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 на профілактичний облік та до виконавчого комітету Кропивницької міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

заінтересована особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

заінтересована особа: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, місцезнаходження: вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький.

Повне судове рішення складено 01.10.2024 року.

Суддя

Кіровського районного суду

м. Кіровограда Віталіна МОХОНЬКО