Постанова

від 26.12.2024 по справі 404/8076/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2024 року м. Кропивницький

справа № 404/8076/24

провадження № 22-ц/4809/1608/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_3 , Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року у складі головуючого судді Мохонько В. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви і рішення суду першої інстанції.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , якою просить суд видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , поклавши на нього на строк шість місяців, такі обов`язки: заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці постійного перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань ближче 200 метрів до місця проживання, перебування, навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; усунути перешкоди у користуванні майном квартирою АДРЕСА_2 , що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньому сину ОСОБА_2 , які чиняться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем спільного проживання шляхом надання безперешкодного доступу до житла та майна.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що ОСОБА_1 з 2015 року перебуває у шлюбі із ОСОБА_3 . Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_2 .

У 2019 році за спільні кошти подружжям придбано квартиру АДРЕСА_2 , де вони разом з дитиною зареєструвались та спільно проживали однією сім`єю.

Вказує, що приблизно рік тому між заявником та ОСОБА_3 почали виникати серйозні конфлікти у зв`язку з його неодноразовими зрадами та безладними статевими зв`язками. В ході сварок, чоловік неодноразово підвищував на заявника голос, ображав, принижував, застосовував фізичне насильство, бив по тілу руками та ногами, душив за шию, висловлював погрози фізичною розправою, погрожував забрати в неї все майно та сина, обіцяв знищити.

За вказаних обставин в липні 2023 року заявник вимушена була звернутись до суду із заявою про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, оскільки подальше спільне проживання було складним. Однак, в грудні 2023 року відносини між ними налагодились, оскільки чоловік просив вибачити його, змінив свою поведінку, обіцяв припинити всі свої позашлюбні зв`язки, обіцяв розпочати наше життя із чистото аркушу.

На початку літа 2024 року ОСОБА_3 вирішив, що у них має народитись друга дитина, в чому наполегливо переконував її та обіцяв, що все в їх родині буде добре. Однак після того, як заявник завагітніла та повідомила про це ОСОБА_3 , то його поведінка кардинально змінилась із незрозумілих для неї причин. Він почав говорити, що їм дитина не потрібна, потрібно перервати цю вагітність.

В цей період заявнику стало відомо, що ОСОБА_3 продовжує інтимні зв`язки із різними людьми, пропонував їй долучитись до нього та вказував, що також повинна виконувати всі його забаганки при статевих відносинах, а не виношувати дитину.

Через відмову ОСОБА_3 в його аморальних пропозиціях погрожував знищити ОСОБА_1 залишити на вулиці без нічого, відібрати їх сина, ображав та принижував, називаючи різними образливими та нецензурними словами та висловами. При цьому, в ході конфліктів, ОСОБА_3 штовхав, бив по тілу, тощо.

Натомість ОСОБА_3 постійно звинувачуючи дружину, звертався із заявами до поліції із наклепами на неї, намагаючись залякати її притягненням до кримінальної відповідальності з послідуючим відібранням у неї дитини (позбавленням батьківських прав). Проте, жодна із його неправдивих заяв не знайшла свого підтвердження та за його заявами не було складено жодних матеріалів. Така поведінка чоловіка свідчить про систематичне вчинення психологічного тиску - насильства, відносно неї.

Разом з тим, практично всі конфлікти, в ході яких чоловік ображав та принижував заявника відбувались в присутності їх сина, який завжди негативно сприймав такі ситуації. Під час проявів агресії з боку чоловіка, їх син ОСОБА_4 забігав під стіл, де намагався сховатись та плакав, а коли випадок агресії з боку чоловіка припинявся, запитував маму чи було їй боляче.

При цьому, ОСОБА_3 постійно називав заявника нецензурними словами в присутності сина через одяг та макіяж, контролював кожен її крок та час перебування на роботі, де вона не могла затриматись ні за яких обставин, проявляв безпідставні ревнощі.

За вказаними фактами до поліції не зверталась та нікому про це не розповідала через страх та сором, вважала, що сімейні сварки не можна виносити із сім`ї.

06.08.2024 у вечірній час ОСОБА_3 через наявні між ними конфлікти, зустрівши ОСОБА_1 та сина на вулиці, повідомив, що більше не впустить її додому, а саме в їх квартиру АДРЕСА_2 .

Вказує, щоб не посилювати конфлікт, того ж дня зібрала найнеобхідніші свої та малолітнього сина речі, вирішивши пожити окремо від чоловіка декілька днів. Через декілька днів дізналась, що її чоловік подав позов про розірвання шлюбу до суду, незважаючи на її вагітність, тому вирішила забрати свої речі та речі їх сина, щоб проживати окремо від нього.

18.08.2024 разом зі своїм братом та батьком приїхала до квартири АДРЕСА_2 , з метою забрати свої особисті речі та речі, іграшки їх сина, однак виявила, що вхідний замок був зміненим. Вимушена була звертатись до ДСНС та інших спеціалістів за допомогою у відкритті дверей, а також повідомила про це поліцію. Після відкриття замка, зайшовши до квартири виявила, що в квартирі були відсутніми всі її особисті речі: від найменших дрібниць - до теплого одягу. В цей же момент до квартири прийшов її чоловік ОСОБА_3 , який почав виганяти з квартири та завдав їй тілесні ушкодження, а саме бити в різні частини тіла, хапати за руки, та кинув її на підлогу, що того ж дня призвело до завмирання вагітності.

Заявник звернулась за допомогою до дитячого психолога громадської організації «Десяте квітня» з метою покращення емоційного стану сина та із проханням надати відповідний висновок. 30.08.2024 отримала висновок психолога ОСОБА_5 про те, що під час згадки про батька у дитини змінюється психоемоційний етан, підвищується рівень тривожності й з`являються ознаки страху, у зв`язку з чим не рекомендується перебування хлопчика в одному помешканні з батьком.

Крім цього, оскільки заявник постійно знаходиться в стресовому та тривожному стані, обґрунтовано боїться за своє життя та здоров`я, життя їх сина, також звернулась за допомогою до психолога громадської організації «Десяте квітня», працюючи з яким намагається стабілізувати свій психоемоційний стан. Психолог ОСОБА_6 надала висновок про те, що психоемоційний стан заявника лабільний, спостерігається підвищений рівень тривожності, який проявляється у невпевненості, почутті занепокоєння, неспроможності розслабитись, зменшенні кола спілкування, зниженні самооцінки, страхом перед майбутнім, сумнівами у здатності захистити себе, порушенні сну, підвищеній дратівливості, підвищеній втомлюваності та виснаженні, що може бути результатом пережитих стресів та психотравмуючих впливів щодо неї з боку чоловіка. У ОСОБА_1 спостерігається зниження рівня життя (згідно з критеріями ВООЗ), а за результатами обстеження встановлено що знаходиться у стресовому стані, причиною якого є постійна загроза її життю та здоров`ю. Рекомендовано уникання стресових ситуацій та максимальне дистанціювання від кривдника (як джерела травмування).

Заявник стверджує, що викладені нею факти свідчать про те, що вона та їх син постійно отримують психологічний стрес від спілкування з ОСОБА_3 , а тому просить суд видати обмежувальний припис стосовно нього.

Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12.09.2024 до участі в справі залучено як заінтересовану особу Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про видачу обмежувального припису.

Видано обмежувальний припис у вигляді заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , поклавши на нього на строк 1 (один) місяць, наступні обов`язки:

- заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці постійного перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися на відстань ближче 200 метрів до місця проживання, перебування, навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними;

- заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнім сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб;

- усунути перешкоди у користуванні майном квартирою АДРЕСА_2 , що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньому сину ОСОБА_2 , які чиняться ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем спільного проживання шляхом надання безперешкодного доступу до житла та майна.

В решті заяви відмовлено.

Задовольняючи частково вимоги заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виснував, що обставини та доводи заявниці знайшли об`єктивне підтвердження належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Разом з тим, з урахуванням обставин справи, суд вважав, що достатнім є встановлення обмежень та заборон для ОСОБА_3 строком на один місяць.

Короткий зміст доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 подав до Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви щодо видачі обмежувального припису.

В обґрунтування мотивів оскарження зазначив, що він як чоловік і батько ніколи і жодним чином не переслідував дружину і сина, не розшукував їх, навіть не наближався до них, не намагався якимось чином спілкуватись з ними. Лише одного разу, що не заперечувалось і було підтверджено самою заявницею ОСОБА_1 в суді, вона із сином побачили ОСОБА_3 на значній відстані на вулиці в місті, коли він випадково проїжджав на машині. При цьому, спілкування між ним, ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8 - не відбувалося. Апелянт стверджує, що до сина і до дружини не наближався і жодних дій, зокрема і у тому числі протиправних, він не вчиняв.

Вказав, що у вересні місяці 2024 року він приходив до школи, де спілкувався з педагогічними працівниками з приводу успішності у навчанні сина та замовлення характеристики на сина.

Апелянт стверджує, що за фактичних та об`єктивних обставин, з`ясованих судом, відсутні докази переслідування ним ні заявниці, ні їх спільного сина ОСОБА_9 .

Стосовно припису (заборони) суду щодо усунення перешкод у користуванні майном, квартирою АДРЕСА_2 , що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 , зазначив наступне.

За обставинами справи, згідно певних документів, які судом залишені поза належною увагою, зокрема договору купівлі-продажу від 27 березня 2019 року та витягу з ЄДР речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (долучені до справи) слідує, що квартира АДРЕСА_2 , зареєстрована і належіть особисто ОСОБА_1 , як одноособовому власнику. Питання доступу до квартири, користування цією квартирою дружиною ОСОБА_7 та сином ОСОБА_8 , між ними ніколи не виникали. Зазначення ОСОБА_1 про те, що він змінив замки на дверях після її переїзду із сином для проживання до її матері, окрім її слів, не підтверджені будь-якими доказами.

Навпаки, її неправдиві зазначення суду про те, що вона нібито зверталась до державної установи ДСНС у Кіровоградській області за допомогою у примусовому відкритті вхідних замків дверей вказаної квартири (фактичному взламі (пошкодженні) замків без згоди власника кватири, у тому числі за відсутності його особистої згоди), спростовуються наступним:

-сама ОСОБА_7 , як заявниця, в суді не заперечувала і фактично підтвердила суду, що 18 серпня 2024 року або напередодні цього дня, особисто до нього, як чоловіка та/або власника квартири, з питання її неможливості потрапити до квартири, вона не зверталась, його особисто про такі обставини не попереджала і про заміну замків йому особисто претензій не виказувала.

-згідно листа-повідомлення ГУ ДСНС України у Кіровоградській області № 55 01 - 5673 /5519 від 01 жовтня 2024 року, у оперативно- координаційний центр повідомлень від ОСОБА_1 про необхідність відкриття дверей квартири АДРЕСА_2 18.08.2024 - не надходило, за вказаною адресою працівники служби не виїжджали.

Тобто, заявниця, без його відому (без попередження його, як власника цього майна), самочинно, одноособово та протиправно пошкодила це майно. Замки ним були замінені після їх пошкодження заявницею ОСОБА_1 за вищенаведених обставин.

Окрім того, апелянт категорично заперечує факту вчинення насильницьких протиправних дій щодо дружини ОСОБА_1 .

Зазначає, що його дружина ОСОБА_1 , чомусь раніше не викликала працівників поліції ніяких заяв до правоохоронних органів стосовно нього не подавала, не зверталась до медичних установ щодо фіксації спричинених нібито ним їй тілесних ушкоджень, фото-відео фіксацію наслідків від насильства не робила, свідків суду не заявляла, звернень до компетентних установ (організацій) з приводу домашнього насильства встановленим порядком офіційно жодного разу не здійснювала.

Крім того, відсутні протоколи чи постанови щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної та іншого виду відповідальності за нібито такі дії стосовно неї з боку заінтересованої особи відносно нього не складались, тобто документальних і належних доказів вчинення насильницьких дій немає.

Вказує, що висновки психолога, на які посилається заявниця є суб`єктивними, упередженими та такими, що мають однобічний характер.

Вважає, що переконливих та беззаперечних підстав для застосування до нього заходів тимчасового обмеження його законних прав об`єктивно не вбачається, оскаржуване рішення суду вважає таким, що винесено з обвинувальним ухилом та фактично не попереджувальним, а явно з каральним ухилом, з точки зору переконливих законних підстав, за очевидної відсутності об`єктивних ризиків, які є підставою для ухвалення заходів згідно обмежувального припису, винесеного судом.

Короткий зміст доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 подала до Кропивницього апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про змінурішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року в частині визначення строку обмежувального припису та ухвалення рішення про повне задоволення вимог її заяви і видачу обмежувального припису строком на 6 місяців.

Зазначає, що на даний час разом із сином проживає окремо, однак реально побоюється, що ОСОБА_3 може продовжити свої протиправні дії відносно неї та сина, реалізувати свої погрози фізичною розправою щодо неї. Також син ОСОБА_4 до теперішнього часу боїться зустрічі з батьком.

Вказує, що через те що вона постійно знаходиться в стресовому та тривожному стані, обґрунтовано боїться за своє життя та здоров`я та за життя та здоров`я сина, вона звернулась за допомогою до психолога громадської організації «Десяте квітня», працюючи з яким намагається стабілізувати свій психо-емоційний стан.

Стверджує, що всі факти домашнього насильства підтверджені медичними документами, заявою до поліції, витягом із ЄРДР, та висновками психологів.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 вважає що оскаржуване рішення в частині визначення строку обмежень прийняте судом помилково, без врахування всіх обставин та без врахування існування небезпеки, без врахування її психоемоційного стану та психоемоційного стану дитини, що призвело до встановлення мінімального строку обмежень, при тому, що потреба у захисті її та дитини продовжує існувати.

Апелянт наголошує, що у своїй заяві та під час розгляду справи в суді обґрунтовано зазначала, що існує небезпека для її життя та здоров`я, а також для здоров`я дитини, а тому просила застосувати обмежувальний припис на 6 місяців.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

ОСОБА_3 у своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони заявниці в повному обсязі. Вважає, що доводи її апеляційної скарги є необґрунтованими, безпідставними, не підтверджені належними та достатніми доказами.

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні вимог його апеляційної скарги. Зазначила, що звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису вона довела факти вчинення домашнього насильства з боку чоловіка, а тому відсутні підстави у скасуванні рішення та відмови у задоволенні заяви.

Щодо участі заінтересованої особи в розгляді справи в суді апеляційної інстанці.

24 грудня 2024 року ОСОБА_1 на елекронну адресу суду направила заяву, в якій просила здійснювати розгляд справи без її участі.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника заявника адвоката Язан Л. С., яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , наполягала на її задоволенні, заперечила щодо задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 , пояснення заінтересованої особи ОСОБА_3 та його представника адвоката Чернова О. В., які заперечили щодо вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , і наполягали на скасуванні рішення суду першої інстанції, та підтримали доводи і вимоги апеляційної скарги ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, а підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Щодо доказів, поданих стороною ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції.

08 листопада 2024 року за вх. №7414/14 ОСОБА_3 подав до Кропивницького апеляційного суду заяву (клопотання) про долучення до матеріалів справи додатково поданих документів (доказів) та їх дослідження під час апеляційного розгляду (в порядку ч.3 ст. 367 ЦПК України) та просив долучити до матеріалів справи письмові документи з кримінального провадження №12024121130000684 від 19 серпня 2024 року та дослідити дані докази під час розгляду справи.

20 листопада 2024 року за вх. №7737/24 ОСОБА_3 подав до Кропивницького апеляційного суду заяву (клопотання) про долучення до матеріалів справи додатково поданих документів (доказів) та їх дослідження під час апеляційного розгляду (в порядку ч.3 ст. 367 ЦПК України) та просив долучити до матеріалів справи письмові документи з кримінального провадження №12024121130000685 від 19 серпня 2024 року та дослідити дані докази під час розгляду справи.

08 грудня 2024 року за вх. №8103/24 ОСОБА_3 подав до Кропивницького апеляційного суду заяву (клопотання) про долучення до матеріалів справи додатково поданих документів (доказів) та їх дослідження під час апеляційного розгляду (в порядку ч.3 ст. 367 ЦПК України) та просив долучити до матеріалів справи письмові документи з кримінального провадження №12024121130000685 від 19 серпня 2024 року, переглянути та дослідити під час апеляційного перегляду справи записи нагрудних відео реєстраторів екіпажу «Ліана-102»дослідити дані докази під час розгляду справи.

23 грудня 2024 року за вх. №8608/24 ОСОБА_3 подав до Кропивницького апеляційного суду заяву (клопотання) про долучення до матеріалів справи додатково поданих документів (доказів) та їх дослідження під час апеляційного розгляду (в порядку ч. 3 ст. 367 ЦПК України) та просив долучити до матеріалів справи записи відео повідомлення ОСОБА_1 від 13 грудня 2024 року.

26 грудня 2024 року в судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник адвокат Чернов О. В. підтримали заявлені клопотання про долучення доказів.

Ознайомившись з поданими ОСОБА_3 клопотаннями, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання заінтересованої особи про долучення до матеріалів справи додатково поданих документів (доказів) та їх дослідження під час апеляційного розгляду (в порядку ч. 3 ст. 367 ЦПК України) та повернення їх без розгляду, враховуючи таке.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (ч. 3 ст.182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у ст.183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (п.6 ч.1 ст.183 ЦПК України).

Частиною 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Ознайомившись з поданими до суду заявами (клопотаннями) на долученні яких наполягав ОСОБА_3 , апеляційним судом встановлено, що заявником не надано доказів надіслання (надання) іншим учасникам справи таких клопотань, тобто не виконано вимоги ч. 9 ст. 83 ЦПК України та вимоги ст. 183 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів приходить висновку про повернення поданих ОСОБА_3 заяв (клопотань) про долучення до матеріалів справи додатково поданих документів (доказів) та їх дослідження під час апеляційного розгляду (в порядку ч. 3 ст. 367 ЦПК України), без розгляду, оскільки заявником не подано доказів направлення (надання) копій таких заяв іншим учасникам справи.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 03.10.2015 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (том 1 а.с.16).

Від шлюбу мають спільного малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1 а.с.17).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 27.03.2019 ОСОБА_3 (покупець) купив квартиру АДРЕСА_2 . Дружина покупця, в заяві, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І. Д. за реєстровим №187 від 27.03.2019 року, надала згоду чоловіку на купівлю квартири за спільні кошти подружжя (том 1 а.с.18-19)

18.08.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Кропивницького РУП ГУНП у Кіровоградській області про нанесення ОСОБА_3 їй тілесних ушкоджень (том 1 а.с.21).

У заяві від 18.08.2024 року до Кропивницького РУП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_1 повідомила про те, що 18.08.2024 близько 16:10 год., за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс заявниці тілесні ушкодження відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 18.08.2024 року: садна верхніх кінцівок та шиї.

У висновку експерта № 635, складеному ДСУ «Кіровоградського обласного бюро СМЕ» МОЗ України 22.08.2024 на підставі постанови дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, зазначено, що у гр. ОСОБА_1 маються тілесні у вигляді саден в ділянці шиї, синців в ділянці плеча, правого передпліччя (2), лівому плечі, лівому колінному суглобі (2). Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого (-их) предмету (-ів), індивідуальні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились. Порівнюючи характер ушкодження з даними літератури, дані тілесні ушкодження утворились орієнтовно за 3-5 діб до моменту огляду, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року за №6.

Враховуючи локалізацію синців лівого колінного суглобу не виключається можливість їх утворення при падінні з положення стоячи на площину або виступаючу поверхню. Судово-медичних даних, чи могла потерпіла втрачати свідомість за обставин вказаних в постанові, немає (том 1 а.с. 72-73).

Як вбачається із виписки з медичної карти стаціонарного хворого №54508 ОСОБА_1 знаходилась в стаціонарі гінекологічного відділення ПЦ з 19.08.2024 року по 21.08.2024 з діагнозом: завмерла вагітність в термін 8 тижнів ( том 1 а.с.32).

Згідно висновку психолога ГО «Десяте квітня» ОСОБА_10 від 30.08.2024, у серпні 2024 року до ГО «Десяте квітня» за психологічною допомогою у вирішенні проблем, пов`язаних з домашнім насильством зі сторони чоловіка звернулася ОСОБА_1 (вік на момент звернення 35 років). Було проведено психологічне обстеження ОСОБА_1 методами психодіагностичної бесіди, спостереження та психодіагностичної методики: «Шкала базової психологічної оцінки ІАРТ» що включає три основні її модулі: PHQ-9 (шкала депресії), GAD-7 (шкала генералізованої тривоги), шкалу фобій. Під час психологічної бесіди було з`ясовано, що ОСОБА_1 постраждала від домашнього насильства. Насильство стосовно неї чинив чоловік ОСОБА_3 , з яким перебувала в шлюбі 9 років, подружжя має сина 8 років. Насильство по відношенню до ОСОБА_1 останнім роком відбувалося значно частіше, ніж раніше. Спочатку це були прояви психологічного насильства, а саме образи, погрози, контроль, безпідставні ревнощі, приниження. З часом ситуація погіршилася. Образ ставало все більше і частіше, до того ж чоловік почав використовувати фізичну силу щодо неї (штурхав, бив руками та ногами, наносячи удари в різні частини тіла, давив за горло, ґвалтував), примушував займатися сексом в неприйнятних для ОСОБА_7 формах, шантажуючи тим, що знайде іншу жінку, яка зможе задовольняти всі його забаганки. На повідомлення про закінчення стосунків та небажання спілкуватися з ним реагував неадекватно, а саме вигнав ОСОБА_7 з сином з дому, де вони проживали. Через тиждень, коли піка прийшла забрати речі, замки в квартирі були змінені, коли їй вдалося потрапити до квартири ОСОБА_7 виявила, що жодних її речей там не було. Намагаючись з`ясувати, де речі, чоловік почав її ображати і бити, жінка викликала поліцію. Після останнього випадку насильства, у жінки завмер плід, що було діагностовано при медичному огляді. Син був свідком, коли батько бив ОСОБА_7 , він сидів під столом та плакав.

Психоемоційний стан жінки лабільний, спостерігається підвищений рівень тривожності, який проявляється у невпевненості, почутті занепокоєння, неспроможності розслабитися, зменшенні кола спілкування. А також зниженні самооцінки, страхом перед майбутнім, сумнівами у здатності захистити себе, порушенні сну, підвищеній дратівливості, підвищеній втомлюваності та виснаженні, що може бути результатом пережитих стресів та психотравмуючих виливів щодо неї зі сторони її чоловіка.

У ОСОБА_1 спостерігається зниження рівня життя (згідно з критеріями ВООЗ), а саме втомлюваність, порушення сну, депресивні думки та негативні переживання, знижена самооцінка, погіршення соціальних і дружніх зв`язків та почуття безпеки.

За результатами обстеження ОСОБА_7 знаходиться у стресовому стані, причиною якого є постійна загроза її життю та здоров`ю.

Рекомендовано уникання стресових ситуацій та максимальне дистанціювання від кривдника (як джерела травмування) (том 1 а.с. 24-25).

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок психолога ГО «Десяте квітня» ОСОБА_5 , згідно якого ОСОБА_1 звернулась з запитом надання висновку про психоемоційний стан свого сина ОСОБА_11 , 2016 року народження. Під час психологічної бесіди було з`ясовано, що стан ОСОБА_11 на даний час є задовільним. Психоемоційний стан можна визначити як лабільний (нестійкий), особливо коли йдеться про батька. Під час бесіди при згадці про батька дитина замикається, не відповідає на питання. При цьому ОСОБА_4 добре йде на контакт, доброзичливий і відкритий до контакту з психологом. Проективна методика «Кінетичний малюнок сім`ї» (за ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ) виявила, що ОСОБА_4 з задоволенням малює маму, бабусю з дідусем, про яке мріє. Але відмовляється малювати батька, що свідчить про можливі прояви насильства в родині з боку саме батька.

На момент проведення психодіагностичних заходів було встановлено, що ОСОБА_4 має високий рівень прихильності до мами. Під час про батька у дитини змінюється психоемоційний стан, підвищується рівень тривожності й з`являються ознаки страху. Стан вдається стабілізувати за допомогою методів арт-терапїї.

У зв`язку з вищевикладеним не рекомендовано перебування хлопчика а в одному помешканні з батьком.

В ході проведеної консультативної бесіди рекомендовано пройти курс: індивідуального консультування у психолога з метою набуття навичок стабілізації емоційного стану, зниження психоемоційної напруги (том 1 а.с.28).

ОСОБА_3 долучив до матеріалів справи довідки про результати проведеної перевірки за його заявами від 19.10.2023, від 22.10.2023 щодо протиправних дій його дружини ОСОБА_1 , згідно яких слідчим не вносились відомості до ЄРДР та не винесено постанови про закриття кримінального провадження за відсутності складу можливого кримінального правопорушення передбаченого розділом ІІ КК України, що в подальшому унеможливлює керуватися Кодексом України про адміністративні правопорушення (том 1 а.с.47).

З довідки про результати проведеної перевірки по зверненню ОСОБА_3 вбачається, що останній 19.08.2024 звернувся до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області з приводу вчинення протиправних дій його тещею ОСОБА_14 (том 1 а.с. 52).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження 12024121130000684, 18.08.2024 до чергової частини Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшла заява від ОСОБА_3 про те, що 18.08.2024 року близько 16:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 старший інспектор ОСОБА_15 та його батько ОСОБА_16 нанесли заявнику тілесні ушкодження відповідно до довідки укушене садно (людиною) 1 пальця лівої кисті, садна лівої кисті правого плеча, тулуба та обличчя (том 1 а.с.57).

З відеозаписів наданих заінтересованою особою та досліджених в судовому засіданні слідує, що 18.08.2024 по АДРЕСА_1 відбулась конфліктна ситуація між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Доводи заінтересованої особи, про те, що у вказаний день не вчиняв домашнього насильства, судом до уваги не прийняті, оскільки із вказаних відеозаписів вбачається, що заявник ОСОБА_1 намагалась втекти з квартири від чоловіка ОСОБА_3 . Однак, ОСОБА_3 вибіг з квартири, наздогнав та схопив ОСОБА_1 , утримуючи її за руки. В цей час прийшли на допомогу ОСОБА_1 її батько та брат, з якими ОСОБА_3 впав на підлогу, при цьому не відпускаючи ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст. 27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначено Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Питання видачі обмежувального припису регулюється Цивільним процесуальним Кодексом України та Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст.350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Пунктом 1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису (ч.1 ст.350-3 ЦПК України).

Згідно з п.п.3, 14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 24 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За приписами п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Частиною 3 статті 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинні бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Щодо вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 .

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 категорично заперечує факт вчинення насильницьких протиправних дій щодо дружини ОСОБА_1 та малолітнього сина, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог заяви про видачу обмежувального припису стосовно нього.

Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення його апеляційної скарги та скасування судового рішення, з огляду на таке.

Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Крім того, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (East/West Alliance Limited v. Ukraine, № 19336/04, § 166-168, від 23 січня 2014 року).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосуванні такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи».

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд врахував наявні у матеріалах справи докази і вважав встановленим, що 18.08.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Кропивницького РУП ГУНП у Кіровоградській області про нанесення ОСОБА_3 їй тілесних ушкоджень (том 1 а.с.21).

У заяві від 18.08.2024 року до Кропивницького РУП ГУНП у Кіровоградській області ОСОБА_1 повідомила про те, що 18.08.2024 близько 16:10 год., за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс заявниці тілесні ушкодження відповідно до консультативного висновку спеціаліста від 18.08.2024 року: садна верхніх кінцівок та шиї.

У висновку експерта № 635, складеному ДСУ «Кіровоградського обласного бюро СМЕ» МОЗ України 22.08.2024 на підставі постанови дізнавача СД Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, зазначено, що у гр. ОСОБА_1 маються тілесні у вигляді саден в ділянці шиї, синців в ділянці плеча, правого передпліччя (2), лівому плечі, лівому колінному суглобі (2). Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого (-их) предмету (-ів), індивідуальні властивості якого (яких) в ушкодженнях не відобразились. Порівнюючи характер ушкодження з даними літератури, дані тілесні ушкодження утворились орієнтовно за 3-5 діб до моменту огляду, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року за №6. Враховуючи локалізацію синців лівого колінного суглобу не виключається можливість їх утворення при падінні з положення стоячи на площину або виступаючу поверхню. Судово-медичних даних, чи могла потерпіла втрачати свідомість за обставин вказаних в постанові, немає (том 1 а.с. 72-73).

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №54508 ОСОБА_1 знаходилась в стаціонарі гінекологічного відділення ПЦ з 19.08.2024 року по 21.08.2024 з діагнозом: завмерла вагітність в термін 8 тижнів ( том 1 а.с.32).

За висновком психолога ГО «Десяте квітня» ОСОБА_10 від 30.08.2024, у серпні 2024 року до ГО «Десяте квітня» за психологічною допомогою у вирішенні проблем, пов`язаних з домашнім насильством зі сторони чоловіка звернулася ОСОБА_1 (вік на момент звернення 35 років). Було проведено психологічне обстеження ОСОБА_1 методами психодіагностичної бесіди, спостереження та психодіагностичної методики: «Шкала базової психологічної оцінки ІАРТ» що включає три основні її модулі: PHQ-9 (шкала депресії), GAD-7 (шкала генералізованої тривоги), шкалу фобій. Під час психологічної бесіди було з`ясовано, що ОСОБА_1 постраждала від домашнього насильства. Насильство стосовно неї чинив чоловік ОСОБА_3 , з яким перебувала в шлюбі 9 років, подружжя має сина 8 років. Насильство по відношенню до ОСОБА_1 останнім роком відбувалося значно частіше, ніж раніше. Спочатку це були прояви психологічного насильства, а саме образи, погрози, контроль, безпідставні ревнощі, приниження. З часом ситуація погіршилася. Образ ставало все більше і частіше, до того ж чоловік почав використовувати фізичну силу щодо неї (штурхав, бив руками та ногами, наносячи удари в різні частини тіла, давив за горло, ґвалтував), примушував займатися сексом в неприйнятних для ОСОБА_7 формах, шантажуючи тим, що знайде іншу жінку, яка зможе задовольняти всі його забаганки. На повідомлення про закінчення стосунків та небажання спілкуватися з ним реагував неадекватно, а саме вигнав ОСОБА_7 з сином з дому, де вони проживали. Через тиждень, коли піка прийшла забрати речі, замки в квартирі були змінені, коли їй вдалося потрапити до квартири ОСОБА_7 виявила, що жодних її речей там не було. Намагаючись з`ясувати, де речі, чоловік почав її ображати і бити, жінка викликала поліцію. Після останнього випадку насильства, у жінки завмер плід, що було діагностовано при медичному огляді. Син був свідком, коли батько бив ОСОБА_7 , він сидів під столом та плакав.

Психоемоційний стан жінки лабільний, спостерігається підвищений рівень тривожності, який проявляється у невпевненості, почутті занепокоєння, неспроможності розслабитися, зменшенні кола спілкування. А також зниженні самооцінки, страхом перед майбутнім, сумнівами у здатності захистити себе, порушенні сну, підвищеній дратівливості, підвищеній втомлюваності та виснаженні, що може бути результатом пережитих стресів та психотравмуючих виливів щодо неї зі сторони її чоловіка.

У ОСОБА_1 спостерігається зниження рівня життя (згідно з критеріями ВООЗ), а саме втомлюваність, порушення сну, депресивні думки та негативні переживання, знижена самооцінка, погіршення соціальних і дружніх зв`язків та почуття безпеки.

За результатами обстеження ОСОБА_7 знаходиться у стресовому стані, причиною якого є постійна загроза її життю та здоров`ю.

Рекомендовано уникання стресових ситуацій та максимальне дистанціювання від кривдника (як джерела травмування) (том 1 а.с. 24-25).

Встановивши, що протиправна поведінка підтверджує вірогідність вчинення ОСОБА_3 насильства щодо ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_2 , що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_3 .

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявні реальні ризики продовження вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо заявника, тому вважає, що суд обґрунтовано задовольнив заяву та видав обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 строком на 1 місяць із встановленням заходів тимчасового обмеження прав кривдника та покладення на нього обов`язків.

На думку суду, саме такі види обмежувальних заходів сприятимуть запобіганню вчиненню домашнього насильства з боку заінтересованої особи та буде сприяти недопущенню таких випадків в майбутньому.

ОСОБА_3 не спростував факту вчинення домашнього насильства відносно своєї дружини ОСОБА_1 та малолітнього сина ОСОБА_9 належними та допустимими доказами, тому відсутні підстави для скасування судового рішення.

Щодо тверджень ОСОБА_3 відносно вчинення до нього домашнього насильства апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що сам факт звернення до правоохоронних органів не є достатнім підтвердженням вчинення відносно ОСОБА_3 насильства, зокрема його дружиною ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні докази притягнення винних осіб до відповідальності, а тому дані твердження не доводять вчинення будь-яких протиправних дій заявником відносно заінтересованої особи ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться лише до незгоди з судовим рішенням.

Щодо вимог і доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_1 наголошувала на тому, що рішення в частині визначення строку обмежень прийняте судом помилково, без врахування всіх обставин та без врахування існування небезпеки, що призвело до встановлення мінімального строку обмежень, при тому, що потреба у захисті її та дитини продовжує існувати. У зв`язку з чим, на думку апелянта наявні підстави для видачі обмежувального припису строком на 6 місяців.

Визначаючи строк дії обмежувального припису, суд першої інстанції вважав, що для цілей, зазначених у Законі України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", з урахуванням обставин даної справи, достатнім є встановлення обмежень та заборон для ОСОБА_3 строком на один місяць.

Апеляційний суд погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Враховуючи конкретні обставини справи суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування обмежувального припису строком на 6 місяців стосовно ОСОБА_3 .

Апеляційний суд вважає, що застосування обмежувального припису щодо ОСОБА_3 протягом максимального за законодавством 6-ти місячного строку, за встановлених у справі обставин є невиправданим.

За вказаних вище обставин рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону і зміні не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

С. І. Мурашко