Рішення

від 24.09.2024 по справі 715/2301/24

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/2301/24

Провадження № 2/715/554/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

учасники процесу:

позивач ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: Глибоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання батьківства,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з вони із відповідачем перебували у відносинах та згодом свідомо вирішили стати батьками, відповідач наполягав щоб саме вона народила йому дитину. Вказує на те, що у них народилися донька, однак, після народження дитини відповідач перестав спілкуватися з нею, з пологового будинку її не забрав і ввесь цей час дитину виховувала саме вона. Зазначає, що згодом відповідач одружився.

Посилається на те, що донька ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про батька в актовому записі про народження дитини записані відповідно до ст. 135 СК України та батьком дитини зазначено ОСОБА_6 .

Зважаючи на викладене просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, просив суд позов задовольнити.

Представник третьої особи Глибоцького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 17.02.2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Крім того, для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

У постанові від 16.05.2018 року у справі № 591/6441/14-ц, провадження № 61-6030св18 Верховний Суд зазначив, що підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. А доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 26.03.2013 року, ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками зазначені « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_6 ».

Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проведено у відповідності до ст.135 СК України, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00045747169 від 28.06.2024 року. Інші докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні визнав позов та вказав, що він дійсно є батьком ОСОБА_5 , однак, таке визнання відповідачем позову суперечить закону та порушує права, свободи та інтереси малолітньої дитини, тому суд, відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України, не приймає визнання відповідачем позову.

Будь - яких доказів сторонами на підтвердження своїх доводів не було надано. В судовому засіданні судом роз`яснено вимоги ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку подання доказів та роз`яснено право на заявлення клопотання про призначення генетичної експертизи. Разом з тим, позивач та відповідач в категоричній формі відмовилися від здійснення таких прав.

При цьому, суд зауважує, що відповідач в судовому засіданні хоча і вказував, що він визнає вимоги позивачки, що він є батьком дитини, однак, як вказав сам відповідач він з дитиною не спілкувався, вони не знайомі. Звертає на себе увагу і той факт, що відповідач на даний час одружений, має двоє неповнолітніх дітей, а тому визнання його батьком неповнолітньої дитини позивачки буде надавати йому статусу багатодітного батька. Вказані обставини в сукупності, на думку суду може свідчити про недобросовісність сторін, що може зашкодити інтересам дитини.

Отже, враховуючи те, що сторонами не надано будь яких доказів, які підтверджують визнання відповідачем батьківства, чи які б свідчили про наявність кровного споріднення та достовірність біологічного походження дитини від відповідача суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає.

На підставі ст.ст.125, 128, 145 СК України, керуючись ст.ст.3,4,5,12,13, 76,81, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: Глибоцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання батьківства відмоіити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 01.10.2024 року.

Суддя