Постанова

від 25.09.2024 по справі 201/6454/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8822/24 Справа № 201/6454/24 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ», ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршави Інни Олександрівни) про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом від 19.09.2018р., -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Аршави Інни Олександрівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом від 19.09.2018р.

Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив заборонити відчуження наступного майна: частки у статутному капіталі ТОВ «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ»; будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (адреса відповідно до старого адміністративного поділу: АДРЕСА_1 ); нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (з самого початку була зареєстрована у Соборному (Жовтневому) районі м. Дніпра (Дніпропетровська).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, що він є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4 , яка за життя набула право власності в порядку спадкування на частку у статутному капіталі ТОВ «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ». Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім`я відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яким на праві власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 належить по частки у статутному капіталі товариства. Окрім того, відповідачі, як одноособові власники, мають можливість здійснити відчуження нерухомого майна, яке є власністю товариства, а тому позивач просив вжити заходи забезпечення позову.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року заявуі ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршави Інни Олександрівни) про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом від 19.09.2018р. задоволено

Заборонено вчиняти дії з відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ» (ЄДРПОУ - 13417954); будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (адреса відповідно до старого адміністративного поділу: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - 29562533); нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (з самого початку була зареєстрована у Соборному (Жовтневому) районі м. Дніпра (Дніпропетровська), номер об`єкта РПВН 21900591).

В апеляційній скарзі ТОВ «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ», ОСОБА_1 посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, просять ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянти зазначають те, що застосовані заходи забезпечення позову у справі є не співмірними із заявленими позовним вимогам ОСОБА_2 .

Також, звертають увагу на те, що даний вид забезпечення позову впливає на законні права та інтереси відповідача - ТОВ «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ», оскільки перешкоджає господарській діяльності вказаного товариства, також впливають на ділову репутацію перед контрагентами товариства, що може призвести до невідворотних наслідків та збитків вказаного товариства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Юрченко І.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на те, ухвала суду є законною, а зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть слугувати підставою для її скасування.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що звертаючись до суду із позовом, позивач просив визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.09.2018р., видані приватним нотаріусом ДМНО Аршавою І.О. на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

З наданих копій свідоцтв про право на спадщину та договору про поділ спадкового майна вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали у спадщину після смерті ОСОБА_3 по частки у статутному капіталі ТОВ «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ», що в грошовому виразі становить 192 807грн.

Позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , якій за рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області було визначено додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Звернувшись із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_4 отримала постанову про відмову видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку домоволодіння, на частку транспортного засобу, мотоцикла, земельної ділянки, грошових коштів, а також на частки у статутному капіталі двох товариств.

Позивач, звернувшись із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, позбавлений можливості отримати у власність спадкове майно частку у статутному капіталі товариства, оскільки за життя його мати не встигла оформити право власності на це майно.

Як зазначає позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 є керівником ТОВ «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ» та має можливість розпорядитися майном товариства, яке згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.01.2024р. складається з:

- будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (адреса відповідно до старого адміністративного поділу: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2726727012020, номер об`єкта в РПВН 29562533);

- нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (з самого початку була зареєстрована у Соборному (Жовтневому) районі м. Дніпра (Дніпропетровська).

Задовольняючи заявупро вжиттязаходів забезпеченняпозову,суд першоїінстанції врахував, що з поданих позивачем доказів вбачається, що між сторонами дійсно виник спір, оскільки позивач заявляє про перешкоди в отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку у статутному капіталі ТОВ «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ». Обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, адже відповідачі, як співвласники статутного капіталу товариства, та само товариство, як власник майна в особі ОСОБА_1 , мають можливість вчиняти будь-які дії щодо відчуження частки у статутному капіталі товариства та реалізації належного товариству на праві власності нерухомого майна.

З такими висновками погоджується й колегія суддів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Слід зазначити, що накладення арешту на частку у статутному капіталі не перешкоджає здійсненню господарської діяльності Товариства, оскільки обмежується лише право власника на розпорядження майном, і діє до вирішення спору по суті (постанова Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі №201/16142/17-ц).

Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову, оскільки існує ймовірність того, що відповідач може відчужити майно, яке є предметом позову в даній цивільній справі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми процесуального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОАВТОТЕХКОМПЛЕКТ», ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: