Постанова

від 25.09.2024 по справі 201/1512/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7907/24 Справа № 201/1512/22 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу №315 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 року по цивільній справі за заявою Дніпровської міської ради, заінтересовані особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна О.В., Житлово-будівельний кооператив №315 про визнання спадщини відумерлою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2022 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді в якій просили: визнати відумерлою спадщиною, що відкрилась після смерті ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири АДРЕСА_1 та передати її у власність територіальної громади мста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради.

В обґрунтування заяви зазначають, що листом відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 09 грудня 2019 року № 6303/03.1-41 повідомлено, що виявлено наступний актовий запис про смерть: № 811 від 30 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя ОСОБА_1 отримано Ордер № 1195 від 20 квітня 1982 року на право заняття однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 19 кв. м.

Вказаний ордер був виданий ОСОБА_1 як члену ЖБК №315 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів міста Дніпропетровська № 11 від 25 лютого 1982 року.

В подальшому у зв`язку із добудуванням до будинку АДРЕСА_3 трьох нових блоків квартир, було змінено нумерацію усіх квартир. В результаті проведеної зміни нумерації кв. АДРЕСА_4 була змінена на кв. АДРЕСА_5 .

ОСОБА_1 зареєстрована та проживала та адресою АДРЕСА_6 та була членом ЖБК № НОМЕР_1 та основним квартиронаймачем вказаної виплаченої квартири.

За життя ОСОБА_1 було виплачено всі пайові внески за кв. АДРЕСА_1 в повному обсязі, однак право власності належним чином не було оформлено. Після її смерті відкрилася спадщина на кв. АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу №315, третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна, Дніпровська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили.

Враховуючи що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська встановлено факт відсутності законних спадкоємців, тому пославшись на ст. 1277 ЦК України просили заяву задовольнити (а.с. 1-4).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 року заяву Дніпровської міської ради, заінтересовані особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна О.В., Житлово-будівельний кооператив №315 про визнання спадщини відумерлою задоволено.

Визнано спадщину відумерлою після смерті ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з кв. АДРЕСА_1 та передати її у власність територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради.

В апеляційній скарзі Житлово-будівельний кооператив №315 посилаючись на те, що рішення суду незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального права, а також воно не відповідає фактичним обставинам справи, тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою.

В обгрунтування скарги зазначає те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 було виплачено пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 в повному обсязі, однак право власності за її життя належним чином не було оформлене, тобто померла ОСОБА_1 не набула права власності на квартиру.

У відзиві на апеляційну скаргу Дніпровська міська рада зазначає те, що рішенням суду від 12.10.2022 року встановлено, що ОСОБА_1 набула права власності на кооперативну квартиру АДРЕСА_1 , як член ЖБК 315, внаслідок повної виплати пайових внесків за вказану кооперативну квартиру, а тому вважають, що твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не набула права власності на квартиру не відповідає дійсності, а тому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

У відповіді на відзив голова ЖБК №315 ОСОБА_3 звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявна довідка ЖБК 315, в якій не зазначено коли саме ОСОБА_1 закінчила сплату пайових внесків.

Крім того, в матеріалах справи є постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 05.03.2018 року, якою відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що остання не надала нотаріусу правовстановлюючих документів на квартиру. Крім того, у вказаній постанові нотаріуса зазначено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо реєстрації права власності на вказану квартиру.

Також, 22 вересня 2023 року Дніпровська міська рада звернулася із заявою про реєстрацію права власності на спірну квартиру та рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно від 24 жовтня 2023 року за №69884848 міській раді також було відмовлено у проведенні реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_7 , з тих підстав, що право власності померлої ОСОБА_1 не було підтверджено.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що листом відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 09 грудня 2019 року № 6303/03.1-41 повідомлено, що виявлено наступний актовий запис про смерть: № 811 від 30 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8-9).

За життя ОСОБА_1 отримано Ордер № 1195 від 20 квітня 1982 року на право заняття однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 19 кв. м (а.с. 10). Вказаний ордер був виданий ОСОБА_1 як члену ЖБК №315 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів міста Дніпропетровська № 11 від 25 лютого 1982 року.

В подальшому у зв`язку із добудуванням до будинку АДРЕСА_3 трьох нових блоків квартир, було змінено нумерацію усіх квартир. В результаті проведеної зміни нумерації кв. АДРЕСА_8 .

ОСОБА_1 зареєстрована та проживала та адресою АДРЕСА_6 та була членом ЖБК № НОМЕР_1 та основним квартиронаймачем вказаної виплаченої квартири. За життя ОСОБА_1 було виплачено всі пайові внески за кв. АДРЕСА_1 в повному обсязі, однак право власності належним чином не було оформлено(а.с. 11-12). Після її смерті відкрилася спадщина на кв. АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу №315, третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна Олена Валентинівна, Дніпровська міська рада про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили (а.с.13-20).

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопад 2021 року встановлено: «Відповідно до копії паспорту НОМЕР_2 , виданого Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровські області 22.10.2003 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.3).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданого Соборним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.4).

Відповідно до Ордеру №1195 від 20 квітня 1982 року, ОСОБА_1 отримала право на заняття однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , житловою площею 19 квадратних метрів, зі складом сім`ї - одна особа: ОСОБА_1 (а.с.5).

Відповідно до довідки №28 від 22.09.2006 року, виданої головою ЖБК-315 ОСОБА_4 , у зв`язку з добудуванням до будинку АДРЕСА_3 трьох нових блоків квартир у цьому будинку було змінено нумерацію усіх квартир. В результаті проведеної зміни нумерації квартира АДРЕСА_8 (а.с.6).

Відповідно до довідки б/н від 29.06.2004 року, виданої ЖБК-315, квартира АДРЕСА_1 ) є виплаченою кооперативною квартирою (а.с.7).

Згідно витягу із Спадкового реєстру, після смерті ОСОБА_1 приватним нотаріусом Бунякіною О.В. заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі №61995220 на підставі заяви ОСОБА_2 (а.с.12).

05.03.2018 року приватним нотаріусом Бунякіною О.В. винесено Постанову про відмову позивачці у видачі свідоцтва на спадщину квартиру АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_1 через те, що будь-яких документів, які б підтверджували факт спільного проживання позивачки з померлою не надано, також як і не надано документів, що підтверджували б фактичне прийняття спадщини відповідно до ст.1269 ЦК України (довідка компетентного Департаменту Дніпровської міської ради), а також правовстановлюючі документи на зазначену квартиру. При цьому будь-які інші особи за отриманням спадщини після ОСОБА_1 не зверталися, та заповіту вона не складала (а.с.13)»

За вказаною адресою зареєстрована лише ОСОБА_1 з липня 1982 року.

Відповідно до наданої відповіді КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради станом на 31 грудня 2012 рік в інвентаризаційній справі за адресою АДРЕСА_6 відсутні відомості щодо реєстрації права власності.

Задовольняючи позовні вимоги суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заявника та доцільність визнання спадщини відумерлою з передачею її у власність територіальної громади, оскільки спадкоємців після смерті ОСОБА_1 не встановлено, до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини спадкоємці не зверталися, відомості щодо складання померлою заповіту відсутні.

Проте колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст.ст.1220-1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Правилами ст.ст.1268-1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Статтею 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Положеннями ч.1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядує справи в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Статтею 334 ЦПК України передбачено, що заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Відповідно до ст.338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію», член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони.Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 за час свого життя набула в установленому законом порядку право власності на спірний об`єкт нерухомості, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , а тому і підстави для задоволення заяви Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою відсутні.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин апеляційна скарга третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу №315 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2022 року скасувати.

У задоволенні заяви Дніпровської міської ради, заінтересовані особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бунякіна О.В., Житлово-будівельний кооператив №315 про визнання спадщини відумерлою відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді