Постанова

від 18.09.2024 по справі 914/3138/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Справа №914/3138/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.

Суддів:Зварич О.В.,

Панова І.Ю.,

секретар судового засідання: Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

прокурор: Лупійчук Б.В.

від позивача-1: Палко Д.І.

від позивача-2: не з`явилися

від третьої особи на стороні позивача-2: Котік О.С., Деленко П.В.

від відповідача: Шумелда Р.Р.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок б/н від 08.06.2024

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2024 (повний текст рішення підписано 20.05.2024, суддя Запотічняк О.Д.)

у справі № 914/3138/23

за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі

позивача-1 Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів,

позивача-2 Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача-2 Санаторій Моршин-Прикордонник ДПС України, м.Моршин, Львівська обл.

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок, м. Моршин, Львівська обл.

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права власності

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

19.10.2023 заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі позивача-1 Львівської обласної державної адміністрації та позивача-2 Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі - АДПС України) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» про:

-усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна на праві приватної власності за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» - підпірної стіни довжиною 80 метрів як складової частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

-припинення права власності на складову частину об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2195293846253), а саме на підпірну стіну довжиною 80 метрів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підпірна стіна знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100), яка перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та в постійному користуванні АДПС України, тому, державний реєстратор за відсутності будь-якого документа, який би засвідчував право власності на підпірну стіну чи її приналежність до об`єкта нерухомого майна включив її до опису об`єкта нерухомого майна на праві приватної власності за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (реєстраційний номер 2195293846253), що суперечить вимогам ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Спірна стіна без правовстановлювальних документів зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем, що знаходиться на земельній ділянці, яка фактично перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та у користуванні АДПС України, тому прокуратура звернулась до суду з позовною заявою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.ст. 53, 55 ГПК України.

Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 15, 16, 181-183, 186, 190, 316, 317, 321, 346, 391 ЦК України, ст. ст. 47, 48, 152, 193 ЗК України, ст. 1, 5 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 2, 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.05.2024 позовні вимоги задоволено повністю.

Зобов`язано ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна - підпірної стіни довжиною 80 метрів як складової частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнано припиненим право приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (ідентифікаційний код 20772638) на складову частину об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2195293846253), а саме на підпірну стінку довжиною 80 метрів.

Стягнуто з ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону 5368,00 грн. судового збору.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі відповідач (ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок») просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник (ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок») зазначає, що:

-оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню повністю в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону не наділена повноваженнями на представництво інтересів Адміністрації Державної прикордонної служби України та Львівської обласної державної адміністрації;

-позивачами не подано доказів належності їм речових прав на будівлю рятувальної служби, підпірну стінку як її складову, а також на земельну ділянку, на якій розміщена спірна підпірна стіна; а позивачем-2 не надано доказів набуття речових прав на водний об`єкт, що знаходиться поряд;

-позивачами не доведено, а судом не встановлено обставини щодо місця розташування підпірної стінки по відношенню до земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні позивача-2;

-вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що державний акт на право постійного користування землею серії Б № 040956 від 1993 року, виданий Моршинською селищною радою втратив чинність;

-посилається на відсутність порушення прав та законних інтересів позивача, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові;

-вважає, що акт обстеження від 26.09.2023 як доказ прив`язки підпірної стінки до земельної ділянки (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100), є недопустимим, оскільки, прив`язки будівель і споруд до земельної ділянки встановлюються документацією із землеустрою, а не актами обстеження.

Узагальнені заперечення прокурора

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що в рішенні Господарського суду Львівської області від 09.05.2024 за наявності об`єктивних обґрунтувань відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» про залишення позову прокурора без розгляду. Зазначає, що прокурором дотримано виконання вимог ч. 4 ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та п. 6 наказу Генерального прокурора від 17.05.2023 № 130 «Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони» (представництво інтересів держави пов`язане із діяльністю Державної прикордонної служби України), та забезпечено пред`явлення даного позову до суду, зважаючи, у тому числі, на сплив позовної давності (завершення 3-річного строку з моменту державної реєстрації 16.10.2023).

Посилається на те, що ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» порушив законні права та інтереси позивачів, зареєструвавши 16.10.2020 за собою підпірну стіну довжиною 80 метрів як складову частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253), що знаходиться за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область в незаконний спосіб.

Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про право користування відповідачем землею чи водним об`єктом, відповідачем не надано документів про присвоєння кадастрового номеру на земельну ділянку по вул. Пролісковій, 3 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, тобто про наявність відповідного речового права на земельну ділянку, про що б свідчили дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вважає помилковими доводи апелянта щодо недопустимості, як доказу, акта обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100. Посилається на правові висновки Верховного Суду, які викладені в постанові від 08.07.2021 у справі № 520/5778/2020 щодо правової природи акта обстеження земельної ділянки.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у складі колегії суддів: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів: Зварич О.В., Панової І.Ю. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок б/н від 08.06.2024 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2024 у справі №914/3138/23 та призначено розгляд справи на 31.07.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.07.2024 розгляд справи №914/3138/23 відкладено на 18.09.2024 о 10 год. 00 хв.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач.

Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

У зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_1 , за розпорядженням керівника апарату суду №152 від 20.08.2024 було проведено автоматизовану заміну складу суду в справі №914/3138/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2024 у склад колегії суддів для розгляду справи №914/3138/23 визначено наступний склад суду: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Зварич О.В. та Панова І.Ю.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 справу №914/3138/23 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Зварич О.В. та Панової І.Ю. та призначено справу №914/3138/23 до розгляду у судовому засіданні на 18.09.2024. Відповідно до ч. 14 ст. 32 ГПК України у разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Таким чином, зважаючи на зміну складу судової колегії, розгляд справи починається спочатку.

У судове засідання 18.09.2024 з`явився прокурор, представник позивача-1, представник відповідача та представники третьої особи.

Представник позивача-2 в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію прокурора, представника позивача-1, представника відповідача та представників третьої особи про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача-2, а також зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача-2, що не з`явився за наявними в справі доказами.

У судовому засіданні 18.09.2024 представник третьої особи оголосив клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: листа до Львівської ОДА №10/454-24-Вих від 29.05.2024 «Щодо виправлення описки»; розпорядження Львівської ОДА №86/0/5-24 від 19.07.2024 «Про внесення змін до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 27.06.2018 №639/0/5-18»; повістки про виклик представника санаторію «Моршин-Прикордонник» на допит від 09.07.2024; постанови про об`єднання кримінальних проваджень в одне кримінальне провадження від 03.05.2024; витяг із ЄРДР від 25.06.2024; акту камеральної перевірки від 08.09.2023 та наказу Міністерства юстиції України від 08.09.2023 №3229/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Н.-П.А.

Заслухавши пояснення представника третьої особи та інших учасників справи щодо поданого клопотання, апеляційний суд відмовив в задоволенні такого з підстав викладених в протокольній ухвалі.

У судовому засіданні 18.09.2024 представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу з підстав викладених в ньому, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Представник позивача-1 та представники третьої особи підтримали доводи прокурора та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача-1, представника відповідача та представників третьої особи, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення сиcтеми управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» внесені зміни до значної кількості законодавчих актів України, зокрема ЗК України. Відповідно до правових норм цього Закону, що набрали законної сили з 27.05.2021, розширено права як органів місцевого самоврядування, так і районних, обласних державних адміністрацій, та, одночасно, позбавлено значної частини повноважень Кабінет Міністрів України, обмежено повноваження органів Держгеокадастру на розпорядження землями тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, розпорядником земельної ділянки, на якій знаходиться водний об`єкт та спірна підпірна стіна, яка є предметом цього спору, є Львівська обласна державна (військова) адміністрація.

Отже, як розпорядник землі з категорією «землі оздоровчого призначення», на якій знаходиться спірна підпірна стіна, що зареєстрована як складова частина об`єкта нерухомого майна за третьою особою, якій згідно зі ст. 120 ЗК України необхідне обслуговування частиною земельної ділянки, що нерозривно пов`язане з правом користування цією землею, Львівська обласна державна (військова) адміністрація має забезпечити законне використання таких земель, в інтересах держави.

Враховуючи наведене, Львівська обласна державна адміністрація є уповноваженим державою органом здійснювати функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 6 Наказу Генерального прокурора від 17.05.2023 № 130 «Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони» (надалі Наказ № 130) розмежовано повноваження Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора та Спеціалізованих прокуратур у сфері оборони (на правах обласних та окружних) щодо забезпечення організації та здійснення представництва інтересів держави в суді.

Згідно з пп. 6.1 Наказу № 130 Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Офісу Генерального прокурора уповноважено забезпечувати організацію та здійснення представництва інтересів держави щодо правовідносин, пов`язаних із діяльністю Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державного космічного агентства України, підприємств, установ, організацій, що їм підпорядковані; Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Командування Сухопутних військ Збройних Сил України; Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України; Державної служби експортного контролю України; акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» та товариств, щодо яких ним здійснюється управління корпоративними правами держави; Державного підприємства обслуговування повітряного руху України; Державного агентства резерву України (з питань державного мобілізаційного резерву); державних замовників у сфері оборони та виконавців, співвиконавців (субпідрядників) державного контракту (договору) з оборонних закупівель; інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ й організацій, що здійснюють накопичення та зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву; Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», військово-цивільних адміністрацій, військових адміністрацій з питань забезпечення оборони, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно з пп. 6.2 Наказу № 130 Спеціалізовані прокуратури у сфері оборони (на правах обласних та окружних) уповноважено забезпечувати організацію та здійснення представництва інтересів держави щодо правовідносин, пов`язаних із діяльністю суб`єктів, визначених у пункті 6.1 наказу, крім центральних апаратів (адміністрацій, управлінь) цих органів, їх підрозділів, повноваження яких поширюються на всю територію України (за винятком видів, окремих родів військ Збройних Сил України)».

Таким чином, підпункт 6.2 Наказу № 130 фактично наділяє Спеціалізовані прокуратури у сфері оборони (на правах обласних та окружних) на представлення інтересів держави щодо правовідносин, пов`язаних із діяльністю суб`єктів, визначених у пункті 6.1 наказу, із встановленим винятком, яким є правовідносини, пов`язані із діяльністю центральних апаратів (адміністрацій, управлінь) органів, їх підрозділів, повноваження яких поширюються на всю територію України (за винятком видів, окремих родів військ Збройних Сил України).

Отже, проаналізувавши вищенаведені положення Наказу № 130 суд дійшов висновку, що Спеціалізовані прокуратури у сфері оборони (на правах обласних), в контексті суб`єктного складу учасників даної справи, здійснюють представництво держави в особі АДПС України, окрім його апарату та підрозділів, повноваження яких поширюються на всю Україну.

Судами встановлено, що в межах цієї справи розглядається спір, пов`язаний саме із діяльністю Державної прикордонної служби України, що сторонами не оспорюється.

У зв`язку з цим, іншим позивачем у справі визначено саме Адміністрацію Державної прикордонної служби України, оскільки порушується його право у користуванні земельною ділянкою, отриманою від розпорядника (Львівської обласної державної адміністрації) земель державної власності.

Таким чином, враховуючи, що розпорядником (власником) цієї земельної ділянки, на якій знаходиться спірна підпірна стінка, є Львівська обласна державна (військова) адміністрація, тобто право та законний інтерес якої порушено суб`єктом господарювання, який включив до державної реєстрації об`єкта нерухомого майна в опис на праві приватної власності цю підпірну стінку.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, залучення прокурором обласної державної адміністрації в якості позивача (співпозивача разом з Адміністрацією Державної прикордонної служби України) в межах цієї справи.

Також суд зазначає, що Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має визначену законом загальну структуру.

Згідно з статтею 28 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Таким центральним органом виконавчої влади є позивач-2 Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Отже саме Адміністрація Державної прикордонної служби України, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у органах Держприкордонслужби, є органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене спростовуються доводи апеляційної скарги про залишення позову без розгляду з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулась до ЛОДА та Адміністрації ДПСУ з листами за № 15-413 вих-23 та за № 15-414 вих-23 від 20.09.2023, за змістом яких зазначила, що ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» здійснило державну реєстрацію на об`єкт нерухомого майна (будівлі рятувальної служби, до опису якого включено туалет літера «В» та підпірну стінку довжиною 80 метрів, загальна площа об`єкта становить 127,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253)), який знаходяться на території земельної ділянки державної форми власності на вул. Проліскова, 3 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області та просила повідомити про вжиті заходи захисту та поновлення інтересів держави за указаним вище фактом.

Листом за № 14/813-23-Вих від 05.10.2023 Санаторій «Моршин-Прикордонник» ДПСУ повідомив прокуратуру щодо здійсненого обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100, за результатами якого складено та підписано комісійно акт обстеження земельної ділянки від 26.09.2023 з візуалізацією. Зазначено, що на земельній ділянці розташовані гідротехнічна споруда, підпірна стіна довжиною 80 метрів (яка встановлена для обмеження зсуву грунту) відповідно до межових знаків.

Листом за № 5/9-10079/0/2-23/1-16 від 06.10.2023 ЛОДА повідомила прокуратуру, що за захистом порушених прав не зверталось та просила обласну прокуратуру розглянути можливість вжиття заходів реагування позовного характеру.

Адміністрація ДПСУ листом за № 702/49067/23-Вих від 07.10.2023 повідомила прокуратуру, що не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів в суді щодо захисту інтересів держави та поновлення права держави на об`єкти нерухомого майна, що перебувають на земельній ділянці санаторію «Моршин- Прикордонник», при цьому підпірна стіна в державному реєстрі речових прав зареєстрована безпідставно за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок».

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони західного регіону листами за № 15-448вих-23 та за № 15-449вих-23 від 13.10.2023 повідомила позивача-1 та позивача-2 про звернення до Господарського суду Львівської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Львівської обласної військової (державної) адміністрації та Адміністрації Державної прикордонної служби України до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», за участю Санаторію «Моршин-Прикордонник» ДПС України, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підпірної стіни, що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька та припинення права приватної власності за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на підпірну стіну.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що прокурор вживав заходів щодо забезпечення позивачем-1 та позивачем-2 можливості самостійно звернутися до суду з цим позовом. З цих підстав, в цій справі прокурор не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, а правомірно та відповідно до закону захищає інтереси держави.

Відповідно до ст. 144 ГК України майнові права суб`єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інще прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

За змістом положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 5,1030 га, кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100, що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, належить до державної форми власності, власником якої є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації за № 639/0/5-18 від 27.06.2018 «Про надання в постійне користування земельних ділянок» затверджено АДПС України технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5,1030 га (кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ - 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів. Цим же розпорядженням вказану земельну ділянку надано АДПС України в постійне користування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до Львівської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи - санаторію «Моршин-Прикордонник» ДПС України про визнання незаконним та скасування розпорядження від 27.06.2018 № 639/0/5-18. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та постановою Верховного Суду від 24.05.2022 зазначене рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18 залишено без змін, що підтверджує право власності цієї земельної ділянки за державою.

27.06.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -земельну ділянку площею 5,1030 га (кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100), що знаходиться на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області зареєстровано на праві постійного користування АДПС України. Земельна ділянка віднесена до категорії земель оздоровчого призначення та видом використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

Відповідно до ст. 47 ЗК України визначено, що до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Частиною 1 статті 48 ЗК України передбачено, що на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

Перелік закладів охорони здоров`я затверджено 28.10.2002 наказом Міністерства охорони здоров`я України за № 385, який відносить санаторії до підкатегорії санаторно-курортних закладів, в числі закладів охорони здоров`я (пункт 1.4).

Правила діяльності санаторно-курортних закладів визначаються постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад» від 11.07.2001 № 805 (далі - Положення № 805).

Відповідно до пункту 1 Положення № 805 санаторно-курортний заклад - це заклад охорони здоров`я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

Судами встановлено, що спірна земельна ділянка площею 5,1030 га (кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100), що знаходиться на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та в постійному користуванні АДПС України.

Згідно з ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір» що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

В силу положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім того, в силу ч.2 ст. 328 ЦК України презюмується правомірність набуття власником права власності на майно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації прав, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що до Державного реєстру прав вносяться такі відомості про об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці:

- тип об`єкта нерухомого майна (земельна ділянка; житловий будинок; будівля; споруда; квартира; житлове приміщення; нежитлове приміщення; об`єкт незавершеного будівництва; інший);

- площа об`єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова);

- опис об`єкта нерухомого майна із зазначенням об`єктів, що є приналежністю головної речі (присвоєна літера, римська або арабська цифра відповідно до технічного паспорта, загальна та (за наявності) житлова площа) (у разі коли об`єкт нерухомого майна є головною річчю);

- відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєна літера, загальна та (за наявності) житлова площа) (у разі коли об`єкт нерухомого майна є складною річчю);

- адреса об`єкта нерухомого майна;

- кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований такий об`єкт нерухомого майна (у разі коли об`єктом нерухомого майна є індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, будівля або споруда та у документах, поданих для державної реєстрації права власності, наявні відомості про розташування такого об`єкта на земельній ділянці, зареєстрованій в Державному земельному кадастрі, або коли адресою новозбудованого індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку вважається місце розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт).

Отже, відповідно до законодавства державній реєстрації підлягають права лише на ті об`єкти, які є нерухомим майном.

Згідно з ДСТУ-Н Б В.2.1-31:2014 «Настанова з проектування підпірних стін» стіни підпірні - це стіни різного конструктивного рішення, призначені для сприйняття напору від бічного тиску грунту, води з привантаженням на його поверхні від транспортних засобів або складованих матеріалів.

Враховуючи функціональне призначення підпірної стіни, апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що підпірна стіна не є окремим об`єктом нерухомого майна, а є допоміжним об`єктом, приналежністю головної речі, а тому, не підлягає державній реєстрації згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, підпірна стіна не наділена всіма технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що в свою чергу унеможливлює прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Судами встановлено, що 16.10.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н.-П.А. здійснено державну реєстрацію права приватної власності за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на будівлю рятувальної служби площею 127,8 кв.м (опис: туалет В, підпірна стіна довжина 80 метрів згідно технічного паспорта), що знаходиться по вул. Пролісковій, 3 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) (рішення № 54612964).

Підставою для державної реєстрації на вказаний об`єкт нерухомого майна державний реєстратор зазначив:

- технічний паспорт від 12.10.2020 № 458-67/20, виданий фізичною особою-підприємцем Вітковичем М.І.;

-державний акт на право користування землею серії Б № 040956 від 1993 року, виданий Моршинською селищною радою;

- статут ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» від 28.04.2015.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено перелік речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Серед перелічених в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документів відсутнє посилання на «технічний паспорт» як підставу для державної реєстрації права власності та інших речових прав, а саме за відповідачем спірної підпірної стіни.

Одночасно, суд зазначає, що технічний паспорт не є правовстановлювальним документом, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, він лише описує об`єкт та визначає його складові для подальших дій (п. 2 Розділу 1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127).

Таким чином, обгрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що технічний паспорт не належить до правовстановлювальних документів. При цьому, інших належних, допустимих та достовірних доказів набуття права на будівлі та споруди по вул. Пролісковій, 3 у с. Баня Лисовицька, Стрийського району Львівської області в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» не подано.

Як вбачається зі схеми розташування будівель і споруд, доданої ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до реєстраційної справи, спірна підпірна стінка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100, яка надана на праві постійного користування АДПС України.

Водночас, державний акт на право користування землею серії Б № 040956, виданий санаторію для дітей з батьками «Пролісок» Моршинською селищною радою у 1993 році, загальною площею 16,65га втратив свою чинність згідно з розпорядженням Львівської облдержадміністрації №639/0/5/18 від 27.06.2018 "Про надання в постійне користування земельних ділянок". При цьому, відповідачем не подано належних доказів на спростування зазначеного.

Апеляційний суд також зазначає, що державний акт на право постійного користування землею від 1993 року серії Б № 040956 видавався не ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», а санаторію для дітей з батьками «Пролісок», а тому, суб`єкт права приватної власності (ТОВ) не довів свого правонаступництва. З цих підстав, державний акт не може бути підставою для користування землями державної власності для вказаного суб`єкта.

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що державна реєстрація права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на об`єкт нерухомого майна підпірної стіни довжиною 80 метрів як складової частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253), що знаходиться по вул. Пролісковій, 3 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Н.-П.А. від 16.10.2020 № 54612964 відбулась без належних правовстановлювальних документів всупереч вимогам чинного законодавства України.

Отже обгрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач (ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок») порушив законні права та інтереси позивачів, зареєструвавши 16.10.2020 за собою підпірну стінку довжиною 80 метрів як складову частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) що знаходиться за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область в незаконний спосіб.

З цих підстав спростовуються доводи апелянта про відсутність порушення прав та законних інтересів позивачів.

Судами встановлено та не заперечується учасниками справи, що право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100), яка перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та в постійному користуванні АДПС України, належним чином набуте.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Як зазначено вище та встановлено судами, земельна ділянка площею 5,103 га перебуває у власності держави у сфері управління АДПС України, натомість на підпірну стіну, довжиною 80 м, розташовану на вказаній земельній ділянці державним реєстратором зареєстровано за юридичною особою - відповідачем на праві приватної власності.

Таким чином, незаконна державна реєстрація прав на об`єкт, який є приналежністю до головної речі шляхом включення її до опису об`єкта нерухомого майна як приналежну річ перешкоджає землекористувачу АДПС України та власнику державі, в особі Львівської ОДА, користуватись належною на праві власності земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3.

Отже, позивачі фактично обґрунтовують позовні вимоги тим, що протиправні дії відповідача щодо позбавлення позивача користуватись земельною ділянкою, що знаходиться за адресою вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що в цій справі відбулося порушення прав позивачів відповідачем.

Станом на момент звернення з позовними вимогами та на момент прийняття рішення по справі порушення прав не припинилось.

ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» не надало суду належних та допустимих доказів правомірності реєстрації спірної підпірної стінки довжиною 80 м на земельній ділянці, яка знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та в постійному користуванні АДПС України.

Таким чином, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна - підпірної стінки довжиною 80 метрів як складової частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено обставини щодо місця розташування підпірної стінки по відношенню земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні позивача-2 апеляційний суд зазначає, що такі доводи спростовуються матеріалами справи, а саме:

-схемою розташування будівель і споруд, яка додана ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до реєстраційної справи будівлі рятувальної служби, з якої вбачається знаходження підпірної стінки в межах земельної ділянки, відведеної у постійне користування АДПС України;

-кадастровим планом земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100, з якого вбачаються лінії відведеної АДПС України земельної ділянки у постійне користування;

-актом узгодження меж землекористування від 30.05.2018, за змістом якого вбачається наявний єдиний суміжний землекористувач земель державної власності ДП «Стрийський лісгосп»;

-актом обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 від 26.09.2023, що складений у присутності представників Санаторію «Моршин-Прикордонник» та органів місцевого самоврядування, за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані межові знаки відповідно до координат технічної документації та вбачаються межі земельної ділянки в натурі, а також на цій земельній ділянці розташовані гідротехнічна споруда та підпірна стінка довжиною 80 метрів (яка встановлена для обмеження зсуву ґрунту) відповідно до межових знаків;

-фотофіксація місця розташування підпірної стінки відносно водойми та будівлі рятувальної служби, на яких вбачаються встановлені межові знаки відповідно до координат технічної документації та в межах яких знаходиться підпірна стінка;

-договором оренди основних засобів, що належить ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», які складають частину цілісного майнового комплексу санаторію «Пролісок» на курорті Моршин від 30.04.2004, який підтверджує відсутність у ТОВ «Санаторій для дітей «Пролісок» на зазначеній земельній ділянці державної форми власності будь-яких об`єктів нерухомого майна на праві власності, а лише на праві оренди;

-листом ТОВ «ТЕРРАЗЕМ» від 28.12.2023 № 120 (землевпорядної організації), за змістом якого підтверджено місце знаходження підпірної стінки 80 метрів, яка побудована для обмеження зсуву ґрунту та обміління озера, в межах земельної ділянки, відведеної АДПС України у постійне користування.

26.09.2023 комісією в складі заступника начальника Санаторію «Моршин-Прикордонник» - начальника групи юридичного забезпечення (голова комісії), помічника начальника Санаторію «Моршин- Прикордонник» - начальника групи юридичного забезпечення, техніка - начальника відділення продовольчого та речового забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення, провідного юрисконсульта групи юридичного забезпечення Санаторію «Моршин-Прикордонник», старости Лисовицького Старостинського округу, головного спеціаліста землевпорядника відділу архітектури та містобудування Моршинської міської ради, начальника юридичного відділу Моршинської міської ради проведено обстеження вказаної вище земельної ділянки, за результатами чого складено акт.

Пунктами 2-4 даного акту комісією установлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 розташовані межові знаки відповідно до координат технічної документації, згідно з якими вбачаються межі земельної ділянки в натурі. Указана земельна ділянка розташована на території Моршинської міської ради. На зазначеній земельній ділянці розташована, зокрема, підпірна стінка довжиною 80 метрів (установлена для обмеження зсуву ґрунту). Відтак, земельна ділянка, на якій розміщено підпірну стіну, є власністю держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та передана АДПС України на праві постійного користування, а поза як, підпірна стіна розташована на цій земельній ділянці, то у даному випадку проведена незаконна державна реєстрація прав на нерухоме майно шляхом включення її до опису об`єкта нерухомого майна як приналежну річ.

Спростовуючи доводи апелянта про те, що акт обстеження від 26.09.2023 є недопустимим доказом, апеляційний суд зазначає, що до складу комісії, яка проводила обстеження земельної ділянки, входили: заступник начальника санаторію начальник відділу матеріально-технічного забезпечення, помічник начальника санаторію начальник групи юридичного забезпечення; технік начальник відділення продовольчого та речового забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення, провідний юрисконсульт групи юридичного забезпечення санаторію, староста Лисовицького Старостинського округу, головний спеціаліст землевпорядник відділу архітектури та містобудування Моршинської міської ради, заступник голови Моршинської міської ради, начальник юридичного відділу Моршинської міської ради.

Акт обстеження земельної ділянки це документ, в якому викладена інформація, що відображає ситуацію, яка склалась під час використання фізичними та юридичними особами земельних ділянок із зазначенням в них, у разі наявності, порушень вимог чинного законодавства. Такий акт є носієм доказової інформації про виявлені органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення органу, а тому оцінка акта може бути надана судом у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Подібні висновки щодо правової природи акта обстеження земельної ділянки викладено в постанові Верховного Суду від 08.07.2021 в справі № 520/5778/2020. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що позивачами не подано доказів належності їм речових прав на будівлю рятувальної служби, підпірну стінку як її складову, а також на земельну ділянку, на якій розміщена спірна підпірна стінка, апеляційний суд вважає такі необгрунтованими враховуючи наступне.

Предметом спору є не визнання права власності на спірну підпірну стінку, а є саме усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою державної форми власності, розпорядником якої є Львівська обласна адміністрація, а її землекористувачем є АДПС України, шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна підпірної стінки довжиною 80 метрів як складової частини будівлі рятувальної служби у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинення права приватної власності відповідачу на складову частину об`єкта нерухомого майна, а саме: на спірну підпірну стіну, як такої, що не може перебувати у приватній власності та є приналежністю до головної речі водного об`єкта, який у свою чергу, знаходиться на земельній ділянці державної власності.

Суд зазначає, що водний об`єкт (ставок) містить в собі три складові частини: земельну ділянку під водним плесом (державна форма власності), саму воду і гідротехнічну споруду. Існування ставка на земельній ділянці забезпечується гідротехнічною спорудою, обмеження зсуву ґрунту на нього забезпечується встановленою підпірною стінкою.

Перебування підпірної стіни в приватній власності відповідача суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

Як зазначалося вище та встановлено судами, що до передачі АДПС України в постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 27.06.2018 № 639/0/5-18, вказаною земельною ділянкою користувався санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на підставі державного акту на користування землею серії Б № 040956, виданого Моршинською селищною радою у 1993 році, загальною площею 16,65 га, з цільовим призначенням: для оздоровчих цілей, який цим же розпорядженням припинив свою чинність.

У жовтні 2020 року (тобто вже під час користування АДПС України земельною ділянкою упродовж двох років) відповідачем зареєстровано право власності на будівлю рятувальної служби, до опису якої включено розміщену на даній земельній ділянці підпірну стінку з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, як зазначено вище, за приписами Земельного та Водного кодексів України земельна ділянка, на якій розміщений водний об`єкт та спірна підпірна стінка, не може перебувати в приватній власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 111/2457/13-ц та від 05.12.2018 у справі № 359/2253/15-ц, за змістом якої землі, зайняті водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами не можуть передаватися у приватну власність.

Таким чином, в цьому випадку порушуються законні права та інтереси держави в особі Львівської обласної державної адміністрації як розпорядника та АДПС України як користувача земельною ділянкою.

Отже спростовуються доводи апелянта про відсутність порушення прав та законних інтересів позивачів.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» порушив законні права та інтереси позивачів знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та беруться судом до уваги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Рішення Господарського суду Львівської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

З огляду на наведене, аргументи, викладені прокурором про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок б/н від 08.06.2024 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 4 542,00 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 227 від 07.06.2024.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій для дітей з батьками Пролісок б/н від 08.06.2024 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2024 у справі № 914/3138/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 4 542,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Зварич О.В.

Панова І.Ю.

Повний текст постанови складено 30.09.2024