Постанова

від 03.12.2024 по справі 914/3138/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/3138/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача-1 - Палко Д. І. (у порядку самопредставництва),

позивача-2 - Слободяна І. Ф. (у порядку самопредставництва),

відповідача - Шумелди Р. Р. (адвокат),

третьої особи - Котік О. С. (у порядку самопредставництва),

прокуратури - Косенка Д. В. (за посвідченням),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" на рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2024 (суддя Запотічняк О. Д.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 (головуючий - Бойко С. М., судді Зварич О. В., Панова І. Ю.) у справі

за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі: 1) Львівської обласної державної адміністрації,

2) Адміністрації Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача-2, - Санаторію " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права власності.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 16.10.2023 заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (далі - Львівська ОДА, Облдержадміністрація, позивач-1) та Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація ДПС України, Адміністрація, позивач-2) до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" (далі - ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок", Товариство, відповідач), за участю третьої особи - Санаторію " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Державної прикордонної служби України (далі - Санаторій " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ДПС України, Санаторій, третя особа) про:

1) усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна - підпірної стінки довжиною 80 метрів як складової частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованої на праві приватної власності за ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок";

2) припинення права власності Товариства на складову частину об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2195293846253), а саме на підпірну стінку довжиною 80 метрів (далі - спірна підпірна стінка, спірне майно, спірний об`єкт), з посиланням на положення статей 15, 16, 181- 183, 186, 187, 316, 319, 321, 328, 346, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 17, 47, 48, 58, 84, 116, 122, 152, 193 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 13, 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статей 6, 13 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", статей 5, 11, 18, 26, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що спірний об`єкт знаходиться на земельній ділянці площею 5,1030 га, кадастровий номер 4625384000:02:000:0100 (далі - спірна земельна ділянка), яка перебуває у власності держави в особі Львівської ОДА та в постійному користуванні Адміністрації ДПС України, тому державний реєстратор за відсутності будь-якого документа, який би засвідчував право власності на спірну підпірну стінку чи її приналежність до об`єкта нерухомого майна, включив її до опису об`єкта нерухомого майна, зареєстрованого на праві приватної власності за Товариством. Таким чином, спірне майно зареєстровано на праві приватної власності за відповідачем без правовстановлюючих документів усупереч вимогам чинного законодавства України.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.05.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024, позов задоволено повністю. Зобов`язано ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" усунути перешкоди позивачам у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна спірної підпірної стінки як складової частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Визнано припиненим право приватної власності Товариства на спірний об`єкт.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на норми статей 15, 16, 182, 316, 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, статей 20, 133, 144, 147 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 47, 48, 79, 84, 122, 152, 158 ЗК України, статті 28 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", статей 4, 5, 18, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", підпунктів 6.1, 6.2 пункту 6 наказу Генерального прокурора від 17.05.2023 № 130 "Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони" (далі - наказ № 130), статей 53, 74, 76, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог із огляду на те, що:

1) спірна підпірна стіна не є окремим об`єктом нерухомого майна, а є допоміжним об`єктом, приналежністю головної речі, тому речове право на неї не підлягає державній реєстрації на підставі технічного паспорту, який в розумінні частини 1 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не є правовстановлюючим документом;

2) оскільки зі схеми розташування будівель і споруд, доданої Товариством до реєстраційної справи, та інших наявних у справі доказів у їх сукупності вбачається фактичне знаходження спірної підпірної стінки на спірній земельній ділянці, наданій позивачу-2 на праві постійного користування, а державний акт на право користування землею серії Б № 040956, виданий у 1993 році Моршинською селищною радою Санаторію для дітей з батьками "Пролісок" на земельну ділянку загальною площею 16,65 га, втратив свою чинність згідно з розпорядженням Львівської ОДА від 27.06.2018 № 639/0/5-18 "Про надання в постійне користування земельних ділянок" (далі - розпорядження Львівської ОДА від 27.06.2018 № 639/0/5/18), законність прийняття якого (розпорядження) підтверджено судовими рішеннями в справі № 914/2381/18, то оформлена рішенням державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Н.-П. А. від 16.10.2020 № 54612964 державна реєстрація права приватної власності ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" на підпірну стінку як складову частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253), що знаходиться за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область, відбулася без правовстановлюючих документів усупереч вимогам чинного законодавства України. Як наслідок, відповідач, зареєструвавши за собою 16.10.2020 право власності на спірне майно, порушив законні права та інтереси позивачів;

3) незаконна державна реєстрація прав на об`єкт, який є приналежністю до головної речі, шляхом включення її до опису об`єкта нерухомого майна як приналежну річ перешкоджає землекористувачу - Адміністрації та власнику - державі в особі Львівської ОДА користуватися спірною земельною ділянкою, а станом на момент звернення з позовом і на момент ухвалення судом рішення порушення прав позивачів не припинилося;

4) за змістом положень Земельного та Водного кодексів України спірна земельна ділянка, на якій розміщені водний об`єкт та спірна підпірна стінка, не може перебувати в приватній власності, оскільки землі, зайняті водними об`єктами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, не можуть передаватися в приватну власність (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 111/2457/13-ц, від 05.12.2018 у справі № 359/2253/15-ц).

При цьому, відхиляючи доводи Товариства про відсутність у Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону повноважень на представництво інтересів держави в особі Львівської ОДА та Адміністрації ДПС України щодо розпорядження природними ресурсами (земельними ділянками, водними об`єктами) та зумовлену цим необхідність залишення позову Прокурора без розгляду, суди виходили з того, що, по-перше, розпорядником спірної земельної ділянки з категорії земель оздоровчого призначення, на якій знаходиться водний об`єкт і підпірна стінка, є Облдержадміністрація, яка має забезпечити законне використання таких земель в інтересах держави, тобто є уповноваженим державою органом здійснювати функції в спірних правовідносинах, право та законний інтерес якого порушено суб`єктом господарювання, який включив підпірну стінку з метою державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна. По-друге, на підставі підпункту 6.2 пункту 6 наказу № 130 спеціалізовані прокуратури у сфері оборони (на правах обласних та окружних) уповноважено забезпечувати організацію та здійснення представництва інтересів держави щодо правовідносин, пов`язаних, зокрема, із діяльністю Державної прикордонної служби України, тоді як із 27.06.2018 Адміністрація ДПС України володіє спірною земельною ділянкою як постійний землекористувач і водночас як орган, уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у органах Державної прикордонної служби України, в силу положень статті 28 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" є центральним органом державної виконавчої влади, до компетенції якого належать повноваження захищати інтереси держави в спірних земельних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди встановили обставину щодо вилучення усієї площі земельної ділянки (5,2 га) в с. Баня Лисовицька на підставі пояснень позивачів, третьої особи та прокурора, що є недопустимими доказами, оскільки за змістом розпорядження Львівської ОДА від 27.06.2018 № 639/0/5-18 у Товариства було вилучено спірну земельну ділянку площею 5,1030 га, яку й було передано Адміністрації ДПС України в постійне користування, тобто зазначене розпорядження не містить вказівок щодо вилучення іншої частини земельної ділянки (площею 0,0970 га (970 м2)), а інших рішень про вилучення вказаної частини земельної ділянки позивачі не надали;

2) суди встановили обставини щодо місця розташування спірної підпірної стінки відносно земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача-2, на підставі недопустимого доказу - схеми розташування будівель і споруд, що є складовою реєстраційної справи будівлі рятувальної служби;

3) спеціалізовані прокуратури у сфері оборони (на правах обласних та окружних), в тому числі Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону не наділені повноваженнями як на представництво інтересів держави в особі обласних державних адміністрацій щодо розпорядження природними ресурсами (земельними ділянками, водними об`єктами тощо), так і на представництво інтересів держави в особі Адміністрації ДПС України як центрального органу державної виконавчої влади, в зв`язку з чим прокурор не мав права підписувати позовну заяву.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

7. Перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та Санаторій " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ДПС України у поданих відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" на рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2024 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 914/3138/23 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 03.12.2024.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

9. Згідно з пунктами 1, 3 розпорядження Львівської ОДА від 27.06.2018 № 639/0/5-18 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, для будівництва та обслуговування санаторно-оздоровчих закладів і надано її в постійне користування Адміністрації ДПС України.

10. 27.06.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Адміністрацією ДПС України право постійного користування на спірну земельну ділянку. Земельна ділянка віднесена до категорії земель оздоровчого призначення з видом використання: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів. Її власник - держава в особі Львівської ОДА.

11. 16.10.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н.-П. А. прийнято рішення № 54612964 про державну реєстрацію права приватної власності Товариства на будівлю рятувальної служби площею 127,8 м2 (опис: туалет В, підпірна стінка довжина 80 метрів), що знаходиться на вул. Пролісковій, 3 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253).

Підставою для державної реєстрації речового права на вказаний об`єкт нерухомого майна державний реєстратор зазначив:

- технічний паспорт від 12.10.2020 № 458-67/20, виготовлений фізичною особою-підприємцем Вітковичем М. І.;

- державний акт на право користування землею серії Б № 040956 від 1993 року, виданий Моршинською селищною радою;

- статут ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" від 28.04.2015.

12. Згідно зі схемою розташування будівель і споруд, доданою до технічного паспорту від 12.10.2020 № 458-67/20, спірна підпірна стінка знаходиться на спірній земельній ділянці, наданій позивачу-2 на праві постійного користування.

13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" до Львівської ОДА (за участю третьої особи - Санаторію " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ДПС України) про визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської ОДА від 27.06.2018 № 639/0/5-18.

14. 26.09.2023 комісією в складі заступника начальника Санаторію " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ДПС України - начальника групи юридичного забезпечення (голова комісії), помічника начальника Санаторію - начальника групи юридичного забезпечення, техніка - начальника відділення продовольчого та речового забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення, провідного юрисконсульта групи юридичного забезпечення Санаторію, старости Лисовицького старостинського округу, головного спеціаліста-землевпорядника відділу архітектури та містобудування Моршинської міської ради, начальника юридичного відділу Моршинської міської ради проведено обстеження спірної земельної ділянки, за результатами чого складено акт.

Пунктами 2- 4 зазначеного комісійного акта передбачено, що на спірній земельній ділянці розташовані межові знаки відповідно до координат технічної документації, згідно з якими вбачаються межі земельної ділянки в натурі. Вказана земельна ділянка розташована на території Моршинської міської ради. На зазначеній земельній ділянці розташована, зокрема, підпірна стінка довжиною 80 метрів (установлена для обмеження зсуву ґрунту). Відтак земельна ділянка, на якій розміщено підпірну стінку, є власністю держави в особі Львівської ОДА та передана Адміністрації ДПС України на праві постійного користування, а позаяк підпірна стінка розташована на цій земельній ділянці, то у цьому випадку проведено незаконну державну реєстрацію прав на нерухоме майно шляхом включення її до опису об`єкта нерухомого майна як приналежну річ.

Позиція Верховного Суду

15. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

17. В основу оскаржуваних рішення та постанови про задоволення позову покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що:

1) оскільки зі схеми розташування будівель і споруд, доданої Товариством до реєстраційної справи, та інших наявних у справі доказів у їх сукупності вбачається фактичне знаходження спірної підпірної стінки на спірній земельній ділянці, наданій позивачу-2 на праві постійного користування, а державний акт на право користування землею серії Б № 040956, виданий в 1993 році Моршинською селищною радою Санаторію для дітей з батьками "Пролісок" на земельну ділянку загальною площею 16,65 га, втратив свою чинність згідно з розпорядженням Львівської ОДА від 27.06.2018 № 639/0/5/18 "Про надання в постійне користування земельних ділянок", законність прийняття якого (розпорядження) підтверджено судовими рішеннями в справі № 914/2381/18, то оформлена рішенням державного реєстратора Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Н.-П. А. від 16.10.2020 № 54612964 державна реєстрація права приватної власності ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" на підпірну стінку як складову частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253), що знаходиться за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область, відбулася без правовстановлюючих документів усупереч вимогам чинного законодавства України;

2) за змістом положень Земельного та Водного кодексів України спірна земельна ділянка, на якій розміщені водний об`єкт та спірна підпірна стінка, не може перебувати в приватній власності, оскільки землі, зайняті водними об`єктами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, не можуть передаватися в приватну власність (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 111/2457/13-ц, від 05.12.2018 у справі № 359/2253/15-ц), у зв`язку з чим незаконна державна реєстрація прав на об`єкт, який є приналежністю до головної речі, шляхом включення її до опису об`єкта нерухомого майна як приналежної речі перешкоджає землекористувачу - Адміністрації та власнику - державі в особі Львівської ОДА користуватися спірною земельною ділянкою, а станом на момент звернення з позовом і на момент ухвалення судом рішення порушення прав позивачів не припинилося.

18. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 та пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України, а саме якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

19. Так, скаржник зазначає про встановлення судами попередніх інстанцій:

1) обставин щодо вилучення усієї площі земельної ділянки (5,2 га) в с. Баня Лисовицька на підставі пояснень позивачів, третьої особи та прокурора, що є недопустимими доказами, оскільки за змістом розпорядження Львівської ОДА від 27.06.2018 № 639/0/5-18 у Товариства було вилучено спірну земельну ділянку площею 5,1030 га, яку й було передано Адміністрації ДПС України в постійне користування, тобто зазначене розпорядження не містить вказівок щодо вилучення іншої частини земельної ділянки (площею 0,0970 га (970 м2)), а інших рішень про вилучення вказаної частини земельної ділянки позивачі не надали;

2) обставин щодо місця розташування спірної підпірної стінки відносно земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача-2, на підставі недопустимого доказу - схеми розташування будівель і споруд, що є складовою реєстраційної справи будівлі рятувальної служби.

20. Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог і водночас відхиляє зазначені вище доводи скаржника як необґрунтовані з огляду на таке.

21. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

22. Відхиляючи доводи Товариства про невстановлення судом першої інстанції обставини щодо місця розташування спірної підпірної стінки по відношенню до земельної ділянки площею 5,1030 га, яка перебуває в постійному користуванні позивача-2, апеляційний суд цілком обґрунтовано зазначив, що такі доводи скаржника спростовуються сукупністю наявних у матеріалах справи належних доказів, а саме:

- схемою розташування будівель і споруд, доданою Товариством до реєстраційної справи будівлі рятувальної служби, з якої вбачається знаходження спірного об`єкта в межах земельної ділянки, наданої в постійне користування Адміністрації ДПС України;

- кадастровим планом спірної земельної ділянки, з якого вбачаються лінії відведеної позивачу-2 земельної ділянки в постійне користування;

- актом узгодження меж землекористування від 30.05.2018, зі змісту якого вбачається наявний єдиний суміжний землекористувач земель державної власності - Державне підприємство "Стрийський лісгосп";

- актом комісійного обстеження спірної земельної ділянки від 26.09.2023, що складений в присутності представників Санаторію " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ДПС України та органів місцевого самоврядування, яким зафіксовано, що на зазначеній земельній ділянці розташовані межові знаки відповідно до координат технічної документації та вбачаються межі земельної ділянки в натурі, а також на цій земельній ділянці розташовані гідротехнічна споруда та підпірна стінка довжиною 80 метрів (яка встановлена для обмеження зсуву ґрунту) відповідно до межових знаків;

- фотофіксація місця розташування підпірної стінки відносно водойми та будівлі рятувальної служби, на яких вбачаються встановлені межові знаки відповідно до координат технічної документації та в межах яких знаходиться підпірна стінка;

- договором оренди основних засобів, що належить ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", які складають частину цілісного майнового комплексу санаторію "Пролісок" на курорті Моршин від 30.04.2004, яким підтверджується відсутність у ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" на зазначеній земельній ділянці державної форми власності будь-яких об`єктів нерухомого майна на праві власності, а лише на праві оренди;

- листом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАЗЕМ" (землевпорядної організації) від 28.12.2023 № 120, за змістом якого підтверджено місцезнаходження спірної підпірної стінки, яка побудована для обмеження зсуву ґрунту та обміління озера в межах земельної ділянки, відведеної Адміністрації в постійне користування.

23. Таким чином, доводи скаржника про встановлення судами на підставі недопустимого доказу обставин щодо місця розташування спірної підпірної стінки відносно земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача-2, зводяться виключно до намагань здійснити переоцінку наявних у справі доказів, тоді як згідно з імперативними положеннями частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас на підтвердження обставин щодо розташування спірної підпірної стінки на будь-якій іншій земельній ділянці, ніж спірна земельна ділянка, що перебуває в користуванні позивача-2, відповідач не надав до судів першої та апеляційної інстанції жодних належних і допустимих доказів, зокрема, висновку земельно-технічної експертизи.

24. Колегія суддів також не бере до уваги доводи скаржника про встановлення судами попередніх інстанцій обставин щодо вилучення усієї площі земельної ділянки (5,2 га) в с. Баня Лисовицька на підставі пояснень позивачів, третьої особи та прокурора, що є недопустимими доказами, оскільки, по-перше, вказані обставини суди встановили з урахуванням розпорядження Львівської ОДА від 27.06.2018 № 639/0/5-18, на виконання якого припинено право користування Товариства спірною земельною ділянкою та передано її в постійне користування Адміністрації ДПС України, а законність зазначеного розпорядження підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 914/2381/18, постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022.

По-друге, зазначеними судовими рішеннями встановлено факти належності спірної земельної ділянки з 27.06.2018 державі в особі Львівської ОДА на праві власності та Адміністрації ДПС України - на праві постійного користування, що в силу вимог частини 4 статті 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню при вирішенні цього спору.

25. Крім того, Верховний Суд наголошує на тому, що в розумінні статті 77 ГПК України допустимими доказами є: 1) певні засоби доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати обставини, тобто ці обставини не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; 2) докази, одержані без порушення закону, які в такому випадку приймаються судом.

Таким чином, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

26. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22).

27. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (такий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).

28. Натомість відповідач у поданій касаційній скарзі не обґрунтував того, в чому ж саме проявилося недотримання судом положень статті 77 ГПК України, зокрема, щодо закону, з порушенням якого прокурором і позивачами отримано оцінені судом докази (схема розташування будівель і споруд, додана до технічного паспорту від 12.10.2020 № 458-67/20), та/або підтвердження обставин іншими засобами доказування, а не певними засобами доказування, які відповідно до законодавства повинні підтверджувати фактичні обставини справи.

29. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (схожий за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

30. Таким чином, відповідач належним чином не обґрунтував і не довів того, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку оцінки доказів, зокрема, процедури отримання доказів та/або дослідження доказів.

31. Наведеним вище повністю спростовується аргумент скаржника на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України (щодо недопустимості доказів).

Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.

32. Разом з тим Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника про те, що спеціалізовані прокуратури у сфері оборони (на правах обласних та окружних), в тому числі Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону не наділені повноваженнями як на представництво інтересів держави в особі обласних державних адміністрацій щодо розпорядження природними ресурсами (земельними ділянками, водними об`єктами тощо), так і на представництво інтересів держави в особі Адміністрації ДПС України як центрального органу державної виконавчої влади, в зв`язку з чим прокурор нібито не мав права підписувати позовну заяву.

33. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на пункт 83 якої вибірково посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

34. З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, в зв`язку з чим виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

35. Колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду узагальнила висновки щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України та виснувала про, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

36. Натомість у справі № 914/3138/23, що розглядається, суди встановили дотримання прокурором визначеного законом порядку звернення до суду в інтересах держави в особі Львівської ОДА (як власника земельної ділянки) та Адміністрації ДПС України (як постійного землекористувача) та дійшли висновку, що в позовній заяві наведено підстави для представництва інтересів держави та обґрунтовано, в чому полягає порушення цих інтересів.

Наведені висновки Великої Палати Верховного Суду з урахуванням унормованого підпунктами 6.1, 6.2 пункту 6 наказу № 130 розмежування повноважень Спеціалізованих прокуратур у сфері оборони спростовують доводи скаржника про те, що заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону не має права підписувати позовну заяву в інтересах, зокрема, Адміністрації ДПС України.

Аналогічні висновки, які викладено в пунктах 5.5- 5.9 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 914/2725/23 (предмет позову заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Львівської ОДА та Адміністрації ДПС України до ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" - скасування державної реєстрації права приватної власності Товариства на об`єкт нерухомого майна (гідроспоруду) з одночасним припиненням такого права), тобто зі спору, що виник із подібних правовідносин, колегія суддів на підставі частини 4 статті 300 ГПК України вважає за необхідне врахувати при касаційному перегляді цієї справи шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги, оскільки зазначену постанову Верховним Судом ухвалено після подання касаційної скарги в цій справі (після 18.10.2024).

37. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та зумовлене цим задоволення позову.

38. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та третьої особи, викладеними у відзивах на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. З огляду на те, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

41. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позову, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

42. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

43. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

44. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій про задоволенні позову, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови.

Розподіл судових витрат

45. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 09.05.2024 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 914/3138/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік