Ухвала

від 26.09.2024 по справі 211/5180/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1696/24 Справа № 211/5180/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2024 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42024042090000036 від 11 липня 2024 року стосовно

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Олександрівка Широківського району Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за участю в режимі відеоконференції:

прокурора ОСОБА_6

підозрюваного ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2024 року задоволено частково клопотання слідчого СВ ВП № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, а саме до 26 жовтня 2024 року включно, заборонивши підозрюваному з 22-00 год. до 06-00 год. покидати місце мешкання та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК): прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК, яка підтверджується доказами зібраними в ході досудового розслідування та долученими до клопотання слідчого у їх сукупності.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором доведені ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підозрюваного, який підтверджується тим, що останній вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких, санкція даного кримінального правопорушення передбачає позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, що відповідно збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши даний запобіжний захід.

Обставинами, що підтверджують наявність ризику незаконно впливати на свідка в цьому кримінальному провадженні, є те, що в даному кримінальному провадженні свідок ОСОБА_10 , показаннями якої доводиться факт причетності до даного кримінального правопорушення безпосередньо ОСОБА_7 . Останній, використовуючи власний авторитет, а також зв`язки зі службовими особами ТСЦ МВС № 1248, до моменту розгляду кримінального провадження в суді зможе вжити заходів для впливу на свідка з метою надання нею необхідних саме для нього показань, їх ненадання, перекручування та/або спотворення обставин. На даному етапі кримінального провадження ризик впливу на свідка існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та їх дослідження. Тому заборона спілкуватися з певними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - об`єктивна необхідність забезпечення показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Однак, слідчим та прокурором не доведено, що ОСОБА_7 може своїми діями перешкоджати об`єктивному розслідуванню даного кримінального провадження, продовжувати вчиняти інші або аналогічні кримінальні правопорушення.

Також слідчий суддя взяв до уваги, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, одружений, раніше не судимий та дійшов висновку, що клопотання та матеріали не містять доказів, які б підтверджували, що будь-який інший запобіжний захід не забезпечать належної поведінки підозрюваного. За вказаних вище обставин, слідчий суддя вважав, що достатнім буде обрати підозрюваному запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням обов`язків на підозрюваного, передбачених частиною п`ятої статті 194 КПК.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, застосувати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави у сумі 242 240 гривень.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор посилається на те, що слідчий суддя не дав належної оцінки тим обставинам, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, з конфіскацією майна. Також прокурор не погоджується з висновками слідчого суді, що ним не доведено існування ризиків у виді перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки останній має стійкі зв`язки зі службовими особами ТСЦ МВС № 1248, що також свідчить про існування іншого ризику продовження протиправної діяльності та/або скоєння інших злочинів, в тому числі щодо свідків у кримінальному провадженні з метою помсти. Вважає, що слідчий суддя безпідставно вважав недоведеним ризик незаконного впливу на свідків. Обравши запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, слідчий суддя безпідставно не поклав на ОСОБА_7 обов`язок заборони спілкування зі свідками.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на її безпідставність, просили відмовити в її задоволенні, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд доходить наступних висновків.

Слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора, окрім обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК, дійшов висновку про доведеність прокурором ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду підозрюваного та ризик незаконного впливу на свідка в цьому кримінальному провадженні.

Вважав, що слідчим та прокурором не доведено, що ОСОБА_7 може своїми діями перешкоджати об`єктивному розслідуванню даного кримінального провадження, продовжувати вчиняти інші або аналогічні кримінальні правопорушення.

Також слідчий суддя взяв до уваги, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, одружений, раніше не судимий та дійшов висновку, що клопотання та матеріали не містять доказів, які б підтверджували, що будь-який інший запобіжний захід не забезпечать належної поведінки підозрюваного.

За вказаних вище обставин, слідчий суддя вважав, що достатнім буде обрати підозрюваному запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби із покладенням на нього обов`язків, передбачених частиною п`ятої статті 194 КПК.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги прокурора, не може цілком погодитись з вищевикладеними висновками слідчого судді, вважає їх не достатньо мотивованими, а рішення слідчого судді, що у даному провадженні запобігти встановленим ризикам можливо шляхом застосування домашнього арешту в певний період доби буде достатнім, апеляційний суд вважає необґрунтованим, з огляду на наступне.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною першою статті 194 КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Висновки слідчого судді про обґрунтованість повідомлення про підозру та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК є обґрунтованими, достатньо мотивованими, з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції і вони не оскаржуються в апеляційній скарзі прокурором, а сторона захисту з цих підстав апеляційну скаргу не подавали.

Покарання, передбачене санкцією інкримінованої ОСОБА_7 статті у виді позбавлення волі від трьох до восьми років з конфіскацією майна, що, зокрема дає матеріально-правові підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК та домашнього арешту, відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК та свідчить про існування ризику переховування, оскільки усвідомлюючи суворість можливого покарання може вчинити заходи до переховування від органу досудового розслідування та суду.

Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб та обумовлює можливість підозрюваному переховуватись на тимчасово непідконтрольній українській владі території, що може значно ускладнити органам правопорядку вживати заходи реагування на таку поведінку підозрюваного та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

При встановленні такого ризику, апеляційний суд зважає на початкову стадію кримінального провадження і ймовірність реалізації даного ризику в майбутньому для запобігання чому і застосовуються запобіжні заходи.

Під час апеляційного провадження встановлено, що твердження прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, є обґрунтованими та доведеним, а саме ризик у вигляді незаконного впливу на свідка у даному кримінальному провадженні, який об`єктивно існує.

При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги прокурора, що слідчий суддя вважав недоведеним вказаний ризик, оскільки такі доводи спростовуються текстом оскарженого судового рішення в якому наведені висновки слідчого судді про встановлення ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК.

Зазначений ризик обумовлений тим, що свідки відомі підозрюваному, а тому останній може здійснювати на них незаконний вплив з метою зміни їх показів. Більш того, колегія суддів враховує й положення ч. 4 ст. 95 КПК щодо отримання показів свідка та потерпілого безпосередньо судом, а тому на даному етапі кримінального провадження такий ризик об`єктивно існує.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини (ч. 1 ст. 178 КПК).

Суд апеляційної інстанції при оцінці законності судового рішення в цілому враховує підвищену суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_7 злочину, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, тяжкого, корупційного кримінального правопорушення.

Вищезазначені обставини залишились без належної оцінки слідчого судді, що в даному випадку є підставою для скасування ухвали слідчого судді та постановленням нової ухвали.

В той же час, суд апеляційної вважає необґрунтованими твердження в клопотанні слідчого та доводи апеляційної скарги прокурора про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме, що ОСОБА_7 може своїми діями перешкоджати об`єктивному розслідуванню даного кримінального провадження, продовжувати вчиняти інші або аналогічні кримінальні правопорушення.

Будь-яких об`єктивних даних, що ОСОБА_7 може в майбутньому вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення суду не надано. Апеляційний суд зважає на витяг з ЄРДР, який долучений прокурором та згідно з яким ОСОБА_7 є фігурантом за ще одним аналогічним епізодом кримінального правопорушення, проте без повідомлення про підозру апеляційний суд не може врахувати вказаний витяг з ЄРДР, як доказ існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК. Крім того, відповідно до витягу з ЄРДР, інший епізод мав місце до реалізації за епізодом, у вчиненні якого підозрюють ОСОБА_7 у даному провадженні.

Стосовно врахування обставин, передбачених ст. 178 КПК та можливості застосування альтернативних запобіжних заходів.

За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу, апеляційний суд враховує вагомість наявних доказів, які дають достатні підстави обґрунтовано підозрювати його у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, а також дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, одружений, має малолітню дитину та постійне місце проживання і реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Наданими матеріалами клопотання, а також прокурором в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанціях не доведено обставини, передбачені ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 183 та п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, а саме, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК, не може запобігти доведеним під час судового розгляду ризикам.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року п. 80 рішення, неодноразово наголошував, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Таким чином, апеляційний суд враховує всі зазначені вище обставини, в тому числі характер інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення та суворість покарання у разі визнання підозрюваного винуватим, і вважає, що дані обставини є тими факторами, які можуть призвести до вчинення ОСОБА_7 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, проте для запобігання таким ризикам та для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного достатнім буде застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який також пов`язаний з обмеженням свободи особи, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, у зв`язку з чим, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право: (1) залишити ухвалу без змін; (2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Керуючись статті 132, 176, 177, 181, 183, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2024 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369-2 Кримінального кодексу України скасувати.

Постановити новуухвалу,якою відмовитив задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 42024042090000036 від 11 липня 2024 року_про застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосувати стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного за ч. 3 ст. 369-2 КК запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 , в межах строку досудового розслідування, а саме до 29 жовтня 2024 року.

Покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, а саме:

- цілодобово не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого або прокурора або суду в залежності від стадії кримінального провадження за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та необхідності прямувати до укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру;

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого або прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою у цьому кримінальному проводженні.

Строк дії обов`язків визначити в межах строку досудового розслідування, тобто до 29 жовтня 2024 року.

Копію ухвали для виконання направити органу національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4