Постанова

від 01.10.2024 по справі 925/1552/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 925/1552/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 01.10.2024 у справі №925/1552/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024, повний текст якого складений 20.06.2024,

у справі № 925/1552/23 (суддя Капцова Т.П.)

за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру»

про стягнення 811 724,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення збитків в сумі 811 724,50 грн., заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок використання відповідачем в період з 01.09.2019 по 08.09.2020 без дозволу на спеціальне водокористування 258 100 м.куб. підземних вод.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- відповідачем завчасно та до закінчення строку дії дозволу на спеціальне користування надрами № 4578 від 01.09.2014 (строк дії дозволу по 31.08.2019 включно - примітка суду) вчинялись дії з метою отримання нового дозволу, проте у зв`язку зі змінами у законодавстві, яке регулює порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, строк подання документів на отримання дозволу змістився на сім місяців. Вказане свідчить як про відсутність у діях відповідача вини, так і про відсутності протиправної поведінки відповідача та унеможливлює стягнення з нього збитків;

- у період з 01.01.2020 по 31.08.2020 відповідач здійснював водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування № 150/ЧР/49д-18 від 30.10.2018, а забір води здійснювався в межах затверджених вказаним дозволом лімітів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 925/1552/23 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь держави в особі позивача присуджено збитки в розмірі 811 724,50 грн., до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати по сплаті судового збору в сумі 12 175,87 грн.

Задовольняючі позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт використання відповідачем в період з 01.09.2019 по 08.09.2020 без дозволу на спеціальне водокористування 258 100 м.куб. підземних вод.

Суд першої інстанції зазначив про те, що не може визнати такими, що виключають винність дій відповідача його твердження про те, що ним своєчасно вчинялись дії щодо отримання нового спеціального дозволу на користування надрами, однак затримка у його отриманні спричинена законодавчими змінами, а також тривалістю процедур погодження документів відповідними органами так як:

- за визначенням, наведеним у абзаці десятому частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено;

- при вирішенні цього спору, суд не може визнати обґрунтованим посилання відповідача на принцип мовчазної згоди, оскільки предметом спору не є бездіяльність Держгеонадр, й, як свідчать обставини справи, відповідач не оскаржував таку бездіяльність, натомість погодився із зауваженнями Міністерства енергетики та захисту довкілля України;

- отже, затримка в отриманні нового спеціального дозволу на користування надрами спричинена тривалим оформленням і недоліками поданих відповідачем документів;

- посилання відповідача на те, що затримка в оформленні спеціального дозволу на користування надрами сталася через зміни в законодавстві та необхідність розробки та затвердження звіту геолого-економічної оцінки запасів підземних вод Канівського 2 родовища в Черкаській області, розробки звіту з оцінки впливу на довкілля, необхідність проведення громадських обговорень та отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, не приймаються до уваги, оскільки про зміни у законодавстві, пов`язані з впровадженням Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та необхідністю подання разом з заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами відповідного переліку документів, відповідач міг дізнатися ще в квітні 2018 року - із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 25.04.2018 № 333, якою внесено відповідні зміни до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, а про обов`язок подати зазначені документи - 08.06.2018 - із набранням цією постановою чинності, однак, звіт геолого-економічної оцінки запасів питних підземних вод Канівського-2 родовища в Черкаській області поданий відповідачем на погодження лише в жовтні 2018 року, про що сам відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву.

Також суд першої інстанції не погодився із доводами відповідача про можливість зменшення розміру завданих самовільним використанням водних ресурсів на суму сплачену останнім до державного бюджету як рентну плату за спеціальне водокористування, звернувшись до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15, згідно з якою внесення плати за користування надрами у розмірі, встановленому Податковим кодексом України, здійснюється за умови наявності спеціального дозволу на користування надрами. Відповідач не заперечує, що спеціальний дозвіл на користування надрами у спірному періоді ним не отримувався. За самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, розмір якої визначається за формулою відповідно до Методики. Отже, внесення відповідачем плати за користування надрами за відсутності спеціального дозволу на користування надрами не звільняє його від відповідальність за порушення законодавства про надра.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 925/1552/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що ним завчасно та до закінчення строку дії дозволу на спеціальне користування надрами № 4578 від 01.09.2014 (строк дії дозволу по 31.08.2019 включно - примітка суду) вчинялись дії з метою отримання нового дозволу, проте у зв`язку зі змінами у законодавстві, яке регулює порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, строк подання документів на отримання дозволу змістився на сім місяців, зауваживши на тому, що:

- з огляду на зміни у законодавстві відповідач був зобов`язаний: здійснити розробку звіту геолого-економічної оцінки запасів питних підземних вод Канівського родовища в Черкаській області; здійснити розробку звіту з оцінки випливу на довкілля, провести громадське обговорення та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля. Вказані обов`язки відповідач виконав, проте органи державної влади на всіх етапах грубо порушували встановлені законодавством строки;

-звіт геолого-економічної оцінки запасів питних підземних вод Канівського-2 родовища в Черкаській області був оперативно розроблений та поданий на погодження в жовтні 2018 року, але затверджений Державною комісією України по запасах корисних копалин лише 06.12.2018 (протокол №4612), схвалений Держгеонадра 21.02.2019 (протокол робочої групи №9118), а повідомлення про затвердження та схвалення звіту відповідачу було направлене 07.03.2019 за вих. №302/07/1. Вказане свідчить що погодження і схвалення державними органами лише цього звіту затягнулося на майже 5 місяців, проте п. 3.12 Інструкції про зміст, оформлення та порядок подання до Державної комісії України по запасах корисних копалин матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ мінеральних підземних вод (затверджена Наказ ДКЗ України 08.08.2003 №145, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.08.2003 за №732/8053) передбачає, що ДКЗ розглядає матеріали геолого-економічної оцінки родовищ мінеральних підземних вод по родовищах, які заздалегідь заявлені до подання, у термін, погоджений із замовником, що, як правило, не перевищує 3-х місяців, а по великих і складних родовищах - 6-ти місяців. При цьому жодних доказів того, що родовище було великим і складним, немає, а відтак звіт підлягав погодженню у більш стислі строки, однак його погодження тривало майже п`ять місяців;

- відповідно до п. 9 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, що затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 в редакції, що діяла в період вчинення дій надання надр у користування погоджується з відповідною обласною радою та Міністерством енергетики та захисту довкілля України (далі - Мінприроди). Для здійснення погодження орган з питань надання дозволу не пізніше, ніж протягом семи робочих днів з дати реєстрації заяви надсилає її копію цим органам та встановлює строк розгляду зазначених документів. Заяву про видачу дозволу з пакетом документів відповідач подав Державної служби геології та надр України 19.08.2019, а 28.08.2019 ця служба направила документи на погодження до Мінприроди та до Черкаської обласної ради;

- виходячи за змісту Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, у випадку ненадання Мінприроди пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів протягом 15 робочих днів вважається, що пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів відсутні, а Черкаською обласною радою - 45 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу з дня надходження від Держгеонадр документів у повному обсязі - вважається, що надання дозволу нею погоджено. Отже для погодження Мінприроди: 28.08.2019 + 15 робочих днів = 18.09.2019, а для погодження Черкаською обласною радою: 28.08.2019 + 45 календарних днів = 12.10.2019 (але зважаючи, що це вихідний день - наступний робочий 15.10.2019). Водночас Мінприроди листом від 20.09.2019 відмовило в погодженні (прострочило на 2 дні), а Черкаською обласною радою матеріали погоджені лише 25.10.2019 (прострочено на 10 днів). При цьому, якби Державна служба геології та надр України діяла згідно п.п. 9 і 25 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, то не требу було б чекати ні відмову Мінприроди, ні запізніле погодження від Черкаської обласної ради;

- листом №331 від 09.04.2020 (отриманий 13.04.2020) Державна служба геології та надр України повідомила відповідача про прийняття рішення щодо надання товариству спеціального дозволу на користування надрами. У цьому листі на відповідача було покладено обов`язок упродовж 45 календарних днів сплатити збір за надання дозволу. Вказаний обов`язок відповідачем було виконано і 27.05.2020 сплачено 323 800,00 грн. З огляду на те, що п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами встановлено, що надання дозволу без аукціону здійснюється протягом 20 робочих днів після сплати у повному обсязі збору на дання спеціального дозволу, дозвіл мав бути наданий не пізніше 25.06.2020, проте відповідач його отримав лише 08.09.2020;

- посилання суду першої інстанції на те, що відповідач не оскаржував бездіяльності державних органів є неналежними, оскільки для того, щоб встановити наявність порушення встановлених законодавством строків, ці порушення не обов`язково повинні бути попередньо оскарженими до суду і якщо при розгляді судом конкретної справи виникає питання про те, чи були дотримані органами державної влади строки, котрі встановлюються законодавст вом, то суд не позбавлений можливості встановити наявність чи відсутність порушень щодо дотримання таких строків суб`єктами владних повноважень;

- суд першої інстанції протиправно застосував норми законодавства, які не діяли ні на момент розгляду справи, ні на момент звернення позивача до суду. В свою чергу та редакція Методики розрахунку збитків, яка діє на даний час, не кваліфікує дії відповідача такими, що завдали збитків. Cудочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а відтак суд мав розглядати спір, виходячи із редакції Методики станом на дату розгляду (дату звернення позивачем із позовом).

До апеляційної скарги апелянтом доданий додатковий доказ, а саме копію платіжного доручення №7204 від 27.05.2020, який відповідач просить долучити до матеріалів справи.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024, справу № 925/1552/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., ОСОБА_1.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 925/1552/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 925/1552/23.

25.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 925/1552/23, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання заяви із зазначенням вірних адреси та ідентифікаційного коду.

07.08.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 925/1552/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.10.2024 о 10:15 год.

23.08.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- у постанові Верховного Суду у справі №908/1593/17 викладено наступні правові висновки: «..Верховний Суд зазначає, що юридичною природою даного спору є стягнення збитків, завданих державі за водокористування без спеціального дозволу і при вирішенні даного спору підлягають встановленню факти відповідного видобутку води без дозволу на спеціальне водокористування та перевірка їх доказами. Обставини стосовно правомірності та/ або неправомірності зволікання відповідного органу щодо розгляду документів відповідача стосовно оформлення продовження строку дії дозволу щодо спеціального водокористування - не впливають на виникнення та існування в часі обставини видобутку відповідачем води без спеціального дозволу, яка відбулася та існувала протягом періоду часу з 01.01.2014 по 02.09.2014, що сторонами не заперечувалось, а вимогами чинного законодавства передбачено правову конструкцію застосування відповідальності саме за наявності такої обставини..»;

- отже, якщо відповідач вважає, що його право було порушено то останній мав право оскаржити дії державного органу в судовому порядку, натомість у матеріалах справи відсутні факти, того що відповідач звертався до суду;

- у разі, якщо чинна на той час норма визначала такі рішення, дії або бездіяльність як правомірні, то відсутні підстави визнавати їх у судовому порядку протиправними навіть, якщо на момент розгляду справи в суді відбулися зміни в законодавстві і такі рішення суб`єкта владних повноважень вже не повною мірою узгоджуються з вимогам закону, крім якщо у такому законі зазначено протилежне. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №640/30316/21,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , яка не є головуючим суддею, у відставку розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3537/24 від 26.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1552/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С..А., Станік С.Р..

Крім того, 25.09.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Державної екологічної інспекції Центрального округу надійшла заява, в якій заявник просить надати можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 925/1552/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р, заяву Державної екологічної інспекції Центрального округу задоволено, учасників справи повідомлено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 01.10.2024 о 10:00 год.

Щодо клопотання відповідача про долучення додаткового доказу, а саме копії платіжного доручення №7204 від 27.05.2020, колегія суддів зазначає таке.

Враховуючи, що відповідач додав цей документальний доказ під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваного рішення такого доказу суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що такий доказ подається на спростування висновків рішення місцевого суду та на те, що подавати цей доказ під час розгляду справи місцевим судом не було необхідності, так як ніким не оспорювався факт своєчасної сплати за видачу дозволу.

Колегія суддів зауважує позивачу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від учасників судового процесу.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.

При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).

За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

За таких обставин, додана відповідачем копія платіжного доручення №7204 від 27.05.2020, як додатковий доказ колегією суддів не приймається.

Станом на 01.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

На підставі наказу № 06-27/833 від 01.10.2021 «Про проведення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» Канівська філія», направлення № 06-28/795 від 01.10.2021 позивачем у період часу з 12 години 20 хвилин 03.11.2021 по 14 годину 40 хвилин 03.11.2021 проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, при проведенні якого встановлено порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме те, що у період з 01.09.2019 по 08.09.2020 відповідач користування ділянкою надр (підземних вод) без наявності спеціального дозволу (Спеціальний дозвіл на користування надрами 08.09.2020 за № 6430), що є порушенням вимог ст.ст.16, 19, 23, 65 Кодексу України про надра.

За результатами вказаного заходу державного нагляду (контролю) складено акт № 112/03/4-10/2021/ПЗ (далі Акт).

З огляду на порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, які встановлені Актом, позивачем проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, визначено їх суму (811 724,50 грн.), направлено відповідачу претензію № 03.4-15/462 від 27.01.2022 щодо сплати цієї суми, яку відповідачем оплачено не було. Вказану претензію відповідачем отримано про що свідчить відповідна відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 1800805268204.

За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 811 724,50 грн. збитків.

Суд першої інстанції позовні вимог задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Приписами ч. 1 ст. 149, ст. 151 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України, а згідно зі статтями 1, 6 Кодексу України про надра вони є частиною надр.

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища, здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.

Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне (ст. 46 Водного кодексу України).

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч.ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України).

Відповідно до ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним і здійснюється на підставі дозволу.

Згідно з п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Аналогічним чином, відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Статтею 21 Кодексу України про надра (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що у період з 01.09.2014 по 31.08.2019 відповідач здійснював спеціальне водокористування на підставі дозволу на спеціальне користування надрами № 4578 від 01.09.2014, а наступним дозволом на спеціальне водокористування був Спеціальний дозвіл на користування надрами № 6430 від 08.09.2020.

Вказані обставини свідчать про те, що у період у період з 01.09.2019 по 08.09.2020 відповідач користувався ділянкою надр (підземних вод) без наявності дозволу на спеціальне водокористування.

Судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що у спірний період у відповідача був наявний дозвіл на спеціальне водокористування № 150/ЧР/49д-18 від 30.10.2018 зі строком дії до 30.10.2023, проте після закінчення 01.09.2019 строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 4578 від 07.09.2014, новий спеціальний дозвіл на користування надрами, отримання якого, в разі використання підземних вод, є однією з умов водокористування, відповідач отримав лише 08.09.2020, що свідчить про те, що відповідач здійснював користування ділянкою надр (підземних вод) без наявності дозвільного документа.

Щодо посилань відповідача на те, що ним завчасно та до закінчення строку дії дозволу на спеціальне користування надрами № 4578 від 01.09.2014 (строк дії дозволу по 31.08.2019 включно - примітка суду) вчинялись дії з метою отримання нового дозволу, проте у зв`язку зі змінами у законодавстві, яке регулює порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, строк подання документів на отримання дозволу змістився на сім місяців, що свідчить про те, що у діях відповідач відсутня вина, а дії відповідача не можуть вважатися протиправними, що унеможливлює стягнення з нього збитків, колегія суддів зазначає про таке.

На час звернення відповідача з заявою про отримання нового дозволу на користування надрами, питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також процедура продовження строку дії, переоформлення, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін, була врегульована Порядком видачі дозволів на спеціальне користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 (далі Порядок).

Пунктом 2 Порядку (тут і далі у редакції чинній на час спливу строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 4578 від 01.09.2014) передбачено, що дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, Держгеонадрами, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.

Підпунктом 1 пункту 8 Порядку передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.

В пункті 8 Порядку також вказано, що:

- для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1, у паперовій та електронній формі. Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва ділянки надр, її місцезнаходження відповідно до адміністративно-територіального устрою України (область, район, населений пункт, прив`язка на місцевості), географічні координати ділянки надр, вид корисних копалин, вид користування надрами, строк дії дозволу, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку;

- рішення про надання дозволу без проведення аукціону приймається органом з питань надання дозволу відповідно до даних, зазначених у заяві про отримання дозволу, та документів, зазначених у додатку 1, протягом 30 календарних днів після отримання всіх погоджень, передбачених пунктом 9 цього Порядку, та пропозицій Мінприроди, передбачених пунктом 25 цього Порядку. Інформація про предмет зазначеного рішення розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття.

За приписами пункту 9 Порядку:

- видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - четвертим цього пункту, зокрема, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами - на користування ділянками надр, що містять корисні копалини місцевого значення;

- для здійснення погодження орган з питань надання дозволу, не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дня реєстрації документів надсилає їх копії у паперовому або електронному (шляхом сканування) вигляді органам, зазначеним в абзацах другому - четвертому цього пункту, та встановлює строк розгляду зазначених документів;

- за результатами розгляду документів, надісланих на погодження, органи, зазначені в абзацах другому - четвертому цього пункту, надають погодження, які у паперовому або електронному вигляді надсилають органу, який видає дозвіл;

- у разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому, четвертому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження надання дозволу відповідно до підпункту 16 пункту 8 цього Порядку не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу вважається, що надання дозволу ними погоджено.

Положеннями пункту 25 Порядку визначено, що:

- про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження;

- Держгеонадра інформують Мінприроди про надходження заяв і документів, зазначених у додатку 1, про надання та продовження строку дії дозволів з одночасним надсиланням копій цих документів не пізніше ніж протягом семи робочих днів з дня їх реєстрації;

- Мінприроди в строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня надходження документів, зазначених в абзаці другому цього пункту, надсилає до Держгеонадр пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів разом із зазначенням умов, за яких можливе користування надрами на запропонованих ділянках надр, в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства або зауваження щодо надання чи продовження строку дії дозволів;

- у разі ненадання Мінприроди пропозицій щодо надання чи продовження строку дії дозволів разом із зазначенням умов, за яких можливе користування надрами на запропонованих ділянках надр, в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства протягом 15 робочих днів з дня надходження від Держгеонадр документів у повному обсязі вважається, що пропозиції щодо надання чи продовження строку дії дозволів відсутні.

Відповідач зазначає про те, що:

- з огляду на зміни у законодавстві відповідач був зобов`язаний: здійснити розробку звіту геолого-економічної оцінки запасів питних підземних вод Канівського родовища в Черкаській області; здійснити розробку звіту з оцінки випливу на довкілля, провести громадське обговорення та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля;

- вказані обов`язки відповідач виконав, проте органи державної влади на всіх етапах грубо порушували встановлені законодавством строки;

-звіт геолого-економічної оцінки запасів питних підземних вод Канівського-2 родовища в Черкаській області був розроблений та поданий на погодження в жовтні 2018 року, але затверджений Державною комісією України по запасах корисних копалин лише 06.12.2018 (протокол №4612), схвалений Держгеонадра 21.02.2019 (протокол робочої групи №9118), а повідомлення про затвердження та схвалення звіту відповідачу було направлене 07.03.2019 за вих. №302/07/1;

- вказане свідчить що погодження і схвалення державними органами лише цього звіту затягнулося на майже 5 місяців, проте п. 3.12 Інструкції про зміст, оформлення та порядок подання до Державної комісії України по запасах корисних копалин матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ мінеральних підземних вод (затверджена Наказ ДКЗ України 08.08.2003 №145, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.08.2003 за №732/8053) передбачав, що ДКЗ розглядає матеріали геолого-економічної оцінки родовищ мінеральних підземних вод по родовищах, які заздалегідь заявлені до подання, у термін, погоджений із замовником, що, як правило, не перевищує 3-х місяців, а по великих і складних родовищах - 6-ти місяців. При цьому жодних доказів того, що родовище було великим і складним, немає, а відтак звіт підлягав погодженню у більш стислі строки, однак його погодження тривало майже п`ять місяців.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на відповідача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у даному випадку саме відповідач повинен довести, що спірне родовище не було великим і складним, проте належних та допустимих доказів вказаного відповідач до матеріалів справи не надав.

За вказаних обставин та враховуючи, що визначений п. 3.12 Інструкції про зміст, оформлення та порядок подання до Державної комісії України по запасах корисних копалин матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ мінеральних підземних вод шестимісячний строк перевищено не було, послання відповідача на порушення строків погодження і схвалення державними органами звіту геолого-економічної оцінки запасів питних підземних вод Канівського-2 родовища в Черкаській області колегією суддів визнаються необгрунтованими.

З матеріалів справи слідує, що на виконання вимог п. 8 Порядку, з метою отримання спеціального дозволу на користування надрами, відповідач звертався до Держгеонадра з заявою для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування питних підземних вод від № 425 від 19.08.2019.

Листом №20325/03/12-19 від 03.10.2019 Держгеонадра повернуло відповідачу заяву на отримання спеціального дозволу з доданими до неї документами, у зв`язку з наявністю зауважень Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

З листа Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 5/1-11/10193-19 від 20.09.2019 спрямованого на адресу Держгеонадра вбачається, що картографія, долучена до заяви для отримання дозволу на користування надрами, не відповідала Порядку.

25.10.2019 Черкаською обласною радою було прийнято рішення №32-44/VII «Про погодження надання товариству з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» спеціального дозволу на користування надрами».

Листом № 331 від 09.04.2020 Держгеонадра повідомило відповідача, що відповідно до наказу Держгернадр від 13.03.2020 № 89 прийнято рішення надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» спеціальний дозвіл на користування надрами та, з метою подальшого оформлення спеціального дозволу, запропоновано відповідачу сплатити збір за надання дозволу та подати до Держгеонадра Угоду про умови користування надрами.

Відповідач зазначає, що з урахуванням направлення Держгеонадрами пакету документів 28.08.2019 граничним строком для надання Черкаською обласною радою погодження надання дозволу було 15.10.2019, а для надання Мінприроди пропозицій - 18.09.2019, проте вказані матеріали були погоджені Черкаською обласною радою рішенням № 32-44/VII від 25.10.2019, а зауваження Міністерства енергетики та захисту довкілля України були надані листом № 5/1-11/10193-19 від 20.09.2019, тобто після спливу встановлених строків, тому, за доводами відповідача, Держгеонадра мало прийняти рішення про надання відповідачу спеціального дозволу на користування надрами до 14.11.2019.

Колегія суддів зазначає про те, що відповідачем при обрахунку вказаних строків не було враховано строки пересилання відповідних документів.

Крім того колегія суддів наголошує на тому, що заяву на отримання спеціального дозволу на користування надрами відповідачем подано до Держгеонадра 19.08.2019, тобто за 10 робочих днів до закінчення строку дії попереднього спеціального дозволу (31.08.2019), що свідчить про те, що навіть за умови відсутності заперечень, відповідний дозвіл не міг бути виданий до 31.08.2019.

Також колегія зазначає і про те, що за визначенням, наведеним у абзаці десятому частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Однак, при вирішенні цього спору, колегія суддів не може визнати обґрунтованим посилання відповідача на принцип мовчазної згоди, оскільки предметом спору не є бездіяльність Держгеонадр, й, як свідчать обставини справи, відповідач не оскаржував таку бездіяльність, натомість погодився із зауваженнями Міністерства енергетики та захисту довкілля України, що, в свою чергу свідчить про обґрунтованість таких зауважень.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, затримка в отриманні нового спеціального дозволу на користування надрами спричинена тривалим оформленням і недоліками поданих відповідачем документів.

Колегія суддів зауважує на тому, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 908/581/19:

- юридичною природою даного спору є стягнення збитків, завданих державі за водокористування без спеціального дозволу і при вирішенні даного спору підлягають встановленню факти відповідного видобутку води без дозволу на спеціальне водокористування та перевірка їх доказами;

- обставини стосовно правомірності та/або неправомірності зволікання відповідного органу щодо розгляду документів відповідача стосовно оформлення продовження строку дії дозволу щодо спеціального водокористування - не впливають на виникнення та існування в часі обставини видобутку відповідачем води без спеціального дозволу, яка відбулася та існувала протягом періоду часу з 01.01.2014 по 02.09.2014, що сторонами не заперечувалось, а вимогами чинного законодавства передбачено правову конструкцію застосування відповідальності саме за наявності такої обставини;

- проте, відповідач не позбавлений права звернутися до відповідного органу з вимогами відшкодувати завдану шкоду у випадку наявності вини останнього у зволіканні розгляду питання щодо продовження дії дозволу на спеціальне водокористування.

Посилання відповідача на те, що затримка в оформленні спеціального дозволу на користування надрами сталася через зміни в законодавстві та необхідність розробки та затвердження звіту геолого-економічної оцінки запасів підземних вод Канівського 2 родовища в Черкаській області, розробки звіту з оцінки впливу на довкілля, необхідність проведення громадських обговорень та отримання висновку з оцінки впливу на довкілля, цілком вірно не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки про зміни у законодавстві, пов`язані з впровадження Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та необхідністю подання разом з заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами відповідного переліку документів, відповідач міг дізнатися ще в квітні 2018 року - із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 25.04.2018 № 333, якою внесено відповідні зміни до Порядку, а про обов`язок подати зазначені документи - 08.06.2018 - із набранням цією постановою чинності, проте звіт геолого-економічної оцінки запасів питних підземних вод Канівського-2 родовища в Черкаській області поданий відповідачем на погодження лише в жовтні 2018 року, про що сам відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву.

Як встановлено вище, у період у період з 01.09.2019 по 08.09.2020 відповідач користування ділянкою надр (підземних вод) без наявності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частина 1 ст. 111 Водного кодексу України встановлює, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Статтею 65 Кодексу України про надра передбачено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі Методика), яка, серед іншого, встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Методика (тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату проведення спірної перевірки) застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб`єктами господарювання природоохоронного законодавства. Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків (п. 1.4 Методики).

Відповідно до п. 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою

З сам = 5 х W х Тар, (грн.)

де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м 3;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об`єкти», встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинного обліку водокористування, звіту про використання води за формою № 2ТП-водгосп (річна), звітності за формою № 7-гр (підземні води) (річна), податкової декларації з рентної плати за спеціальне використання води, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Як вбачається зі звіту про використання води за 2020 рік (форма № 2ТП-водогосп (річна)), у період з 01.01.2020 по 31.08.2020, коли відповідач не мав спеціального дозволу на користування надрами, ним було відібрано 258,1 тис. куб.м води.

Підпунктом 255.5.2 пункту 255.5 статті 255 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент здійснення розрахунку збитків позивачем та звернення із претензією) встановлено ставку рентної плати за спеціальне використання підземних вод в межах Черкаської області у розмірі 62,9 грн за 100 куб. м.

Відтак, Зсам = 5 Ч 258100 Ч 0,629 = 811 724,50 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що проведений позивачем розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених відсутністю чинного дозволу на спеціальне водокористування, в сумі 811 724,50 грн. є вірним і саме вказану суму відповідач був зобов`язаний сплатити у спірному випадку, проте як станом на дату звернення до суду з цим позовом, так і станом на дату винесення судового рішення вказана сума відповідачем сплачена не була.

Суд першої інстанції цілком вірно не погодився із доводами відповідача про можливість зменшення розміру завданих самовільним використанням водних ресурсів на суму сплачену останнім до державного бюджету як рентну плату за користування надрами та рентну плату за спеціальне водокористування, звернувшись до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15, згідно з якою внесення плати за користування надрами у розмірі, встановленому Податковим кодексом України, здійснюється за умови наявності спеціального дозволу на користування надрами. Відповідач не заперечує, що спеціальний дозвіл на користування надрами у спірному періоді ним не отримувався. За самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) передбачена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, розмір якої визначається за формулою відповідно до Методики. Отже, внесення відповідачем плати за користування надрами за відсутності спеціального дозволу на користування надрами не звільняє його від відповідальність за порушення законодавства про надра.

Також колегія суддів не може погодитись за твердженнями відповідача про те, що при вирішенні спору сторін слід було застосовувати ту редакцію Методики, яка діє на даний час і яка не кваліфікує дії відповідача такими, що завдали збитків, так як станом на вчинення відповідного порушення, чинним законодавством вказані дії були кваліфіковані саме як порушення.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги, та стягнув з відповідача збитки в сумі 811 724,50 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 925/1552/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб сиру» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 925/1552/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2024 у справі № 925/1552/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 925/1552/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 01.10.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік