Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/15043/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/15043/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

розглянувши без виклику учасників справи в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс групп»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 30.04.2024

у справі № 910/15043/23 (суддя Л.Г. Пукшин)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс групп»

про стягнення 151 946,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія «Сервіс групп " про стягнення 151 946,48 грн., з яких: 75 659,62 грн. - основного боргу, 66 090,45 грн. - інфляційних втрат та 10 196,41 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 251014 від 23.12.2021 в частині оплати спожитої теплової енергії у встановлений цим правочином строк.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що борг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 23.12.2021 №251012, сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями. Також, у зв`язку з оголошенням на території України воєнного стану з 24.02.2022, відповідач зазнав зменшення прибутку і відповідно не мав змоги сплатити кошти за поставлену енергію.У поясненнях відповідач просив: закрити провадження у справі №910/15043/23 в частині стягнення основного боргу 75 659,62 грн та відмовити в задоволенні позовних вимог 66 090,45 грн.,- інфляційних витрат, 10 196,41 грн. - 3% річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2024 у справі № 910/15043/23 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сервіс Групп" про стягнення 151 946,48 грн. задоволено частково , а саме:

- закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 75 659,62 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сервіс Групп" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" інфляційні втрати у розмірі 66 090 грн 45 коп., 3% річних у розмірі 10 196 грн 41 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сума основного боргу у розмірі 75 659,62 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, і провадження у цій частині підлягала закриттю, так як вказаний предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи. Враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлену теплову енергію, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 10 196,41 грн та інфляційні втрати у розмірі 66 090,45 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку, що останні є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому вимоги в цій частині правомірні та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс групп» (11.05.2024 згідно поштової накладної на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просив:

- скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2024 у справі № 910/15043/23 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс групп» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» інфляційні втрати у розмірі 66 090 грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 10 196 грн. 41 коп.;

- ухвалити нове рішення, яким в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс групп» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 66 090 грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 10 196 грн. 41 коп.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, у мотивувальній частині рішення суду не надав жодної правової оцінки тій обставині, що відповідач не мав змогу здійснювати виконання зобов`язань, з урахуванням оголошення воєнного стану на території України з 24.02.2022.

- судом першої інстанції не враховано надмірно великі санкції порівняно із збитками кредитора і відповідно не зменшив розмір санції.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

12.06.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, в якому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін посилаючись на те, що:

- судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач за спожиту ним протягом спірного періоду теплову енергію своєчасно не сплатив, отже, допустив порушення зобов`язання;

- щодо зменшення розміру штрафних санкцій, позивач наголошував на тому, що нарахування 3% річних та інфляційних витрат не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних у своїй природі є особливого роду збитками, що не вимагають доведення та існують в силу зміста грощовог зобов`язання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс групп» на рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2024 у справі № 910/15043/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/15043/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою овариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс групп» на рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2024 у справі № 910/15043/23.

23.05.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/15043/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс групп» на рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2024 у справі № 910/15043/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду:

- докази доплати судового збору в сумі 2310 (дві тисячі триста десять) грн. 00 коп. за оскарження рішення суду першої інстанції.

28.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс групп» надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 27.05.2024 до якого долучено платіжну інструкцію № 687 від 27.05.2024 про доплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 2 310 грн. 00 коп.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15043/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс групп» на рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2024 та вирішено розглядати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення у відставку судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024, справу № 910/15043/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 справу №910/15043/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сервіс групп" на рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2024, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сервіс групп" на рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2024 у справі № 910/15043/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Усі процесуальні документи у справі направлені та отримані учасниками спору в електронні кабінети в системі «Електронний суд».

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 23.12.2021 між Комунальним підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - енергопостачальна організація/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сервіс Групп" (надалі - абонент/відповідач) було укладено договір № 251014 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.

У відповідності до п. 2.2.1. договору, енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1.

Згідно з п. 2.3.1 договору, абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2023.

Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку на який він був укладений; за взаємною згодою сторін; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п. 6.4.1 договору; ліквідації сторін (п.8.2 договору).

Припинення дії договору не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.8.3. договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії Абоненту, відповідно до якого орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 1 346 867,42 грн.

Згідно п. 1 додатку №3 до договору, розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію Енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2021 № 2145 за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/1 грн. без урахування ПДВ, для опалення - 2162,24 грн./Гкал, для вентиляції - 2162,24 грн./Гкал.

Пунктом 2 додатку №4 договору встановлено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

Згідно п. 5 додатку №4 до договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК: за адресою: вул. Волоська, 42 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.3.2. договору, абонент зобов`язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

На підтвердження факту надання послуг за договором з постачання теплової енергії № 251014 від 23.12.2021 до приміщення за адресою: м. Київ, вул. Кирилівській, будинок 37 Б за період з грудня 2021 по липень 2023 позивачем надано копії корінців наряду на включення та відключення об`єкту до тепло споживання, копії актів про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, копії відомостей обліку споживання теплової енергії, акти приймання-передавання товарної продукції, облікові картки, довідка про стан розрахунків за спожиту теплову енергію.

Акти приймання-передавання товарної продукції, які наявні в матеріалах справи, з боку відповідача - не підписані, проте пунктом 5 додатку №4 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у ЦОК за адресою: вул.Волоська, буд. № 42.

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в ЦОК);

- акт виконаних робіт.

Відповідач отримання послуг та розмір їх вартості - не заперечував.

Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил, відтак, факт споживання відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії у визначеному обсязі є доведеним позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином матеріалами справи підтверджується постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» теплової енергії Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» загальною вартістю 75 659,62 грн за вказаний період.

Пунктом 2 додатку №4 договору встановлено, що Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації» вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна. Згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

На момент розгляду справи, відповідачем було сплачено основну суму боргу у розмірі 75 659,62 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №659 на суму 50 000 від 19.04.2024 (листа ТОВ «Компанія «Сервіс груп» від 19.04.2024 №1 про зміну призначення платежу на призначення «сплата за спожиту теплову енергію згідно договору № 251014 від 23.12.2021») та № 661 від 22.04.2024 року на суму 25 659,62 грн., про що також позивачем до матеріалів справи долучено довідку від 24.04.2024 3 30/вих-251014.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення (закриття) провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №905/1582/15, від 18.07.2018 у справі №905/1587/15, від 05.06.2018 у справі №905/1585/15 та 26.07.2018 у справі №910/23359/15.

Враховуючи, що сума основного боргу у розмірі 75 659,62 грн була сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, а тому предмет спору припинив своє існування в процесі розгляду справи, у зв?язку з чим провадженін у справі в цій частині закрито на підставі п. 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, що скаржником в апеляційній скарзі не оскаржується.

В свою чергу, враховуючи відповідачем прострочення виконання грошового зобов?язання, судом першої інстанції присуджено до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 66 090,45 грн. - інфляційних втрат та 10 196,41 грн. - 3% річних, з чим скаржник не погоджується в апеляційній скарзі та оскаржує рішенян суду першої інстанції у відповідній частині.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження (в частині присуджених до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 66 090,45 грн. - інфляційних втрат та 10 196,41 грн. - 3% річних), перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частина 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (надалі - Правила/ПРРЕЕ).

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання», він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;

- теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;

- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про теплопостачання», проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (надалі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

Умовами п.п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Відповідно до частини1 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України., а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил, відтак, факт споживання відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії у визначеному обсязі є доведеним позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином матеріалами справи підтверджується постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Сервіс Груп`загальною вартістю 75 659,62 грн за вказаний період.

Відповідно до наявної в матеріалах справи рахунку-фактури від 31.07.2023, за спожиту електричну енергію оплачені відповідачем у повному обсязі на суму 75659,62 грн.на стадії розгляду справи судом першої інстанції, у зв`язку із чим суд першої інстанції закрив провадження в частині стягнення основного боргу, із чим відповідач згоден і відповідно, не оскаржує прийняте рішення в даній частині.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати за спожиту електричну енергію, позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 66 090,45 грн та 10 196,41 грн у розмірі 3% річних.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначав про непомірну велику суму стягнення інфляційних витрат та 3% річних з урахуванням оголошення воєнного стану і відповідно погіршення майнового стану і просив зменшити розмір присуджених до стягнення показників, які в свою чергу перевищили суму основного боргу.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції враховує, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" ого процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат щодо сум строків і ставок нарахувань, судом апеляційної інстанції встановлено, що розрахунки здійснено вірно, визначені позивачем періоди нарахування та база нарахування є обґрунтованими та арифметично вірними, а відтак, вимоги про стягнення 66 090,45 грн інфляційних втрат та 10 1969,41 грн 3% річних за період з 01.12.2021 по 31.07.2023 підлягають задоволенню в повному обсязі. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Доводи відповідача про необґрунтованість нарахування 3% річних та інфляційних втрат та наявність підстав для зменшення їх розміру на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки наведені положення закону передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Водночас, відповідальність передбачена положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді обов`язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, у постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 924/441/20, Суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.».

В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржником обгрунтовується необхідність відмови у стягненні 66 090,45 грн інфляційних втрат та 10 1969,41 грн 3% річних з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України тим, що:

- відповідач є компанією, яка надає послуги щодо забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території по ул. Кирилівська, 37А у м.Києві, і на власників квартир у даному будинку покладається обов?язок сплачувати відповідні послуги, в порядку та строки, передбачені окремими договорами про надання послуги з управління у квартирному будинку;

- до переліку послуг, що надається відповідачем, під час управління багатоквартирним будинком по вулиці Кирилівська, будинок 37А у м. Києві входить послуга з купівлі теплової енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- у зв`язку з агресивними військовими діями з боку Російської Федерації та оголошенням в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року власники квартир у багатоквартирному будинку мають заборгованість перед компанією Управителем (відповідачем), крім того з наявних 207 власників квартир у багатоквартирному будинку по вулиці Кирилівська, будинок 37А у м. Києві , 55% власників обслуговуваного будинку не проживає за зазначеною адресою, в зв`язку з активними військовими діями в країні, що відповідно, також впливає на загальний обсяг формування заборгованості відповідача перед позивачем;

- відповідно здійснення оплати за надані послуги власниками квартир обслуговуваного будинку має прямий вплив на господарську діяльність відповідача, а тому у відповідача був відсутній намір прострочити чи уникнути виконання зобов`язань за договором.

Проте, суд апеляційної інстанції, з урахуванням конкретних обставин саме даної справи, дійшов висновку про відсутність обумовлених законом підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов?язання перед позивачем у вигляді нарахованих 66 090,45 грн інфляційних втрат та 10 1969,41 грн 3% річних, оскільки згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України чітко визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, невиконання власниками квартир у багатоквартирному будинку по вулиці Кирилівська, будинок 37А у м. Києві своїх зобов?язань перед позивачем за окремими договорами про надання послуги з управління у квартирному будинку - не є обставинами, які звільняють відповідача від від відповідальності за порушення грошового зобов?язання перед позивачем у вигляді нарахованих 66 090,45 грн інфляційних втрат та 10 1969,41 грн 3% річних за порушення за укладеним саме між сторонами спору договором, а з огляду на приписи частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, наведені відповідачем обставини не є такими в силу прямої норми закону. При цьому, відповідач не позбавлений права звернутися до своїх котрагентів з відповідними вимогами про сплату боргу у порядку, визначеному законом.

Також, посилання відповідача на те, що сума основного боргу складала -75 659,62 грн. грн., а в той же час , сума інфляційних витрат та 3% річних складає загадом - 76 286,86 грн. - також не обставинами, які звільняють відповідача від від відповідальності за порушення грошового зобов?язання перед позивачем, оскільки нарахування відповідних показників прямо обумовлено законом, а саме ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, оцінивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 66 090,45 грн інфляційних втрат та 10 196,41 грн 3% річних за період з 01.12.2021 по 31.07.2023 - є законними, обгрунтованими, і суд першої інстанції обгрунтовано присудив до стягнення спірні суми.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору з урахуванням меж апеляційного оскарження, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено в оскаржуваній позивачем частині обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 66 090,45 грн інфляційних втрат та 10 196,41 грн 3% річних. Доводи скаржника в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сервіс групп» на рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2024. у справі № 910/15043/23 в частині оскарження стягнення 66 090,45 грн інфляційних втрат та 10 196,41 грн 3% річних - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2024 у справі № 910/15043/23 в оскаржуваній частині - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/15043/23повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв