Постанова

від 01.10.2024 по справі 911/3647/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 911/3647/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 01.10.2024 у справі №911/3647/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни

на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2024, повний текст якого складений 09.07.2024,

у справі № 911/3647/23 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Мельника Костянтина Богдановича

до 1. Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Маркет»

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідача 1 та відповідача 2 з нежитлового приміщення загальною площею 299,00 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Героїв УПА, буд.17-В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2372907432106).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між позивачем та відповідачем 1 договір оренди частини площі № 1 від 01.07.2019, на підставі якого відповідачі перебували у вказаному приміщенні, припинив свою дію в порядку передбаченому таким договором, а саме з огляду на порушення відповідачем 1 обов`язків щодо сплати орендної плати та направлення позивачем відповідачу 1 повідомлення про відмову від договору, а відтак, відповідачі зобов`язані повернути позивачу відповідне приміщення.

В суді першої інстанції відповідачі правом на подання відзиву не скористались, проте, з матеріалів справи слідує, що відповідач 1 в судових засіданнях проти задоволення позову заперечував.

Так, в судовому засіданні 26.04.2024:

- відповідач 1 проти позову заперечив, пославшись на те, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав як орендодавця;

- відповідач 1 пояснив, що заборгованість з орендної плати у відповідача 1 перед позивачем можливо існує, але відповідач 1 при цьому послався на ведення бойових дій в Київській області і вважає, що саме позивач повинен доводити розмір заборгованості і звертатись до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати або з позовом про розірвання спірного договору в судовому порядку і позивач не має права на відмову від договору оренди в односторонньому порядку. Відповідач 1 одночасно зазначив, що, на його думку, на момент розгляду справи немає заборгованості з орендної плати за спірним договором оренди і такий договір оренди є чинним;

- на уточнююче запитання суду до відповідача 1 при з`ясуванні обставин справи про те, чи сплачує відповідач 1 орендну плату, відповідач 1 ухилився від надання прямої відповіді, пояснивши, що, наскільки відповідачу 1 відомо, претензій щодо сплати коштів не було;

- на уточнююче запитання суду до відповідача 1 щодо того, чи є у відповідача 1 докази сплати орендної плати, відповідач 1 пояснив, що йому потрібен додатковий час, щоб надати ці докази до суду.

В судовому засіданні 13.05.2024:

- відповідач 1 визнав, що він на момент розгляду справи продовжує здійснювати господарську діяльність в спірному приміщенні, але вважає, що він при цьому правомірно користується спірним приміщенням, оскільки між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір оренди;

- щодо утворення заборгованості з орендної плати за договором оренди відповідач 1 пояснив, що така заборгованість можливо є, але відповідач 1 не знає її точний розмір, оскільки існує багато судових справ щодо відповідача 1. Відповідач 1 не має відповіді для суду щодо розміру заборгованості, але вважає, що саме позивач повинен подавати суду докази щодо розміру заборгованості з орендної плати, а не відповідач 1;

- щодо обставин використання або не використання відповідачем 2 спірного приміщення відповідач 1 пояснив суду, що, наскільки відомо відповідачу 1, спірне приміщення відповідачу 2 в суборенду не передавалось і відповідач 1 нічого пояснити більше не може.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.05.2024 у справі № 911/3647/23 позовні вимоги задоволені повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановивши, що, з огляду на порушення відповідачем 1 обов`язку щодо сплати орендної плати, позивач реалізував своє право на відмову від договору оренди, передбачене як спірним договором, так і положеннями ст. 782 ЦК України, а відтак, з огляду на одержання 17.03.2023 відповідачем 1 повідомлення позивача від 11.03.2023 про відмову від договору оренди та відсутність доказів сплати відповідачем 1 орендної плати позивачу за останні три місяці оренди, що передували односторонній відмові позивача від договору оренди, у відповідача 1, відповідно до п.8.1 договору оренди та ч.2 ст.782 та ч.1 ст.785 ЦК України, з моменту одержання повідомлення позивача про відмову від договору оренди виникло зобов`язання по поверненню спірного приміщення позивачу, проте відповідач 1 вказане зобов`язання по поверненню спірного приміщення позивачу не виконав та на момент розгляду справи безпідставно користується спірним приміщенням, задовольнив позовні вимоги.

При цьому, суд першої інстанції встановив, що відповідно до обставин справи відповідач-2 на момент розгляду справи також здійснює фактичне користування спірним приміщенням неправомірно, оскільки:

- з положень пункту 9.2 укладеного позивачем з відповідачем 1 договору оренди випливає, що передача відповідачем 1 торгової площі в суборенду потребувала згоди позивача-орендодавця, проте укладений відповідачем 1 з відповідачем 2 договір про спільне користування нежитловим приміщення від 01.08.2023 має ознаки договору суборенди в частині надання відповідачем 1 відповідачу 2 права на спільне разом з відповідачем 1 використання торговою площею приміщення, але укладений відповідачами без згоди позивача, що є порушенням пункту 9.2 укладеного відповідачем 1 з позивачем договору оренди;

- відповідно до обставин справи у зв`язку із односторонньою відмовою позивача від договору оренди з 17.03.2023 є припиненим і право самого орендаря-відповідача 1 на користування спірним приміщенням.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача 1, який під час судових дебатів змінив свою позицію у спорі, заявивши, що відповідач 1 не отримував повідомлення позивача від 11.03.2023 про відмову від договору оренди (яке було направлено позивачем відповідачу 1 рекомендованим поштовим відправленням «Укрпошти» №0746200248415 від 11.03.2023, відправник Мельник Костянтин Богданович , отримувач ФОП Мельник Інна Володимирівна, дата вручення поштового відправлення 17.03.2023, підпис отримувача поштового відправлення за довіреністю Самарцев), оскільки вказане рекомендоване поштове відправлення було вручене не безпосередньо самій Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні, а представнику Самарцеву Я.Ю. (який є адвокатом відповідача 1 у справі №911/3647/23, але який у судових дебатах стверджував, що він не має повноважень отримувати поштову кореспонденцію за свою клієнтку - Фізичну особу-підприємця Мельник Інну Володимирівну), пославшись на те, що:

- вказане рекомендоване поштове відправлення «Укрпошти» №0746200248415 від 11.03.2023 (відправник Мельник Костянтин Богданович , отримувач ФОП Мельник Інна Володимирівна, дата вручення поштового відправлення 17.03.2023) було адресовано саме відповідачу 1 та є врученим, що підтверджується рекомендованим повідомленням «Укрпошти» про вручення поштового відправлення №0746200248415 від 11.03.2023. Відтак, у суду немає підстав вважати, що вказане рекомендоване поштове відправлення не було вручене одержувачу (відповідачу 1), враховуючи, що сам оператор поштового зв`язку «Укрпошта» вказаним рекомендованим повідомленням підтверджує вручення поштового відправлення відповідачу 1 17.03.2023;

- той факт, що підписантом з боку одержувача за одержання поштового відправлення є безпосередньо не сама ФОП Мельник Інна Володимирівна, а представник Самарцев Я.Ю. , і що в матеріалах справи №911/3647/23 немає довіреності на право Самарцева Я.О. отримувати поштову кореспонденцію за свою клієнтку, само по собі не свідчить про те, що така довіреність Самарцевим Я.О., як представником, не була пред`явлена працівнику «Укрпошти» в момент отримання поштового відправлення, приймаючи до уваги, що Правила надання послуг поштового зв`язку (які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) не зобов`язують відправника поштового відправлення чи оператора поштового зв`язку зберігати у себе довіреність представника отримувача;

- виходячи із презумпції добросовісності, у суду відсутні підстави вважати, що працівник «Укрпошти» при врученні поштового відправлення, яке було адресоване відповідачу 1, адвокату відповідача 1 Самарцеву Я.О. не пересвідчився би у наявності повноважень Самарцева Я.Ю. на отримання поштової кореспонденції, або що адвокат Самарцев Я.О., отримуючи вказане поштове відправлення, діяв би при цьому недобросовісно;

- про реалізацію позивачем свого права на односторонню відмову від договору оренди у вигляді повідомлення позивача від 11.03.2023 про відмову від договору оренди відповідачу 1 було також відомо з позовної заяви у цій справі, копію якої разом з додатками позивач направляв відповідачу 1 при зверненні до суду з цим позовом.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Мельник Інна Володимирівна звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2024 у справі № 911/3647/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуваним рішенням порушено його право наймача, передбачене чинним законодавством України.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- договір оренди частини площі № 1 від 01.07.2019 не припиняв свою дію у зв`язку одностороннім розірванням, оскільки ні відповідач 1, ні його представник не отримували лист від позивача про наміри розірвання чи переукладення даного договору, а тому посилання позивача на те, що відповідач 1 самовільно займає спірні приміщення є необґрунтованими та безпідставними;

- позивачем не надано належних доказів того, що відповідач 2 займає спірні приміщення, а тому вимога позивача про зобов`язання відповідача 2 усунути перешкоди в користуванні спірним майном шляхом зобов`язання останнього його звільнити та передати його по акту приймання-передачі позивачу задоволенню не підлягає.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2024, справу № 911/3647/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у Господарського суду Київської області витребувано матеріали справи № 911/3647/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/3647/23.

07.08.2024 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2024 у справі № 911/3647/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.10.2024 о 10:45 год.

02.09.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- апеляційна скарга не містить жодних посилань на те, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також не містить жодних посилань на те, у чому полягає неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи чи неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильність їх дослідження, оцінки чи неправильність визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо, а зазначені у тексті апеляційної скарги міркування апелянта, посилання на норми чинного законодавства України, а також посилання на судову практику жодним чином не вказують на будь-які порушення норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції;

- апелянт зазначає, що надані позивачем копії фіскальних чеків не підтверджують, що відповідач 2 користується спірним майном, проте відповідачем 2 у господарській справі №911/3647/23 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Хай Маркет», інтереси якого адвокат Самарцев Ярослав Юрійович не представляв у суді першої інстанції та не представляє їх інтереси у суді апеляційної інстанції,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Станом на 01.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідач 2 представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

У судовому засіданні представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Позивач є власником нежитлового приміщення загальною площею 299,00 кв.м., яке знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Героїв УПА, 17-В, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2372907432106 (далі Приміщення)

Право власності позивача на Приміщення підтверджується договором дарування від 28.05.2012, який укладений між ОСОБА_4 та позивачем та посвідчений приватним нотаріусом Броварського нотаріального округу Строкач Т.М. за реєстровим № 719.

Право власності позивача на Приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 2372907432106), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.06.2021 №259211082.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.07.2015.

01.07.2019 позивач (орендодавець) та відповідач 1 (орендар) уклали договір оренди частини площі №1 (далі Договір), у статтях 1 та 2 якого погодили, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння на праві оренди частину площі приміщення в розмірі 302,60 кв.м. (з яких 214,6 кв.м під розміщення мінімаркету та 88 кв.м. під розміщення аптеки), яке розташоване за адресою: Київська область, м.Бровари, вул.Героїв УПА, 17В.

Згідно з статтею 4 Договору строк оренди торгової площі складає 2 роки 11 місяців.

Розмір орендної плати та порядок її сплати орендодавець та орендар визначили в статті 5 Договору, відповідно до п.5.1 якого розмір орендної плати становить 65 000,00 грн. за календарний місяць. Відповідно до п.5.3 статті 5 Договору орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок (або готівкою) орендодавця наперед, не пізніше 3-го числа наступного місяця.

Права та обов`язки орендодавця та орендаря за договором оренди його сторони визначили в статтях 6 та 7 Договору.

Зокрема, відповідно до п.6.2 Договору орендодавець має право в односторонньому порядку в разі порушення орендарем своїх обов`язків за цим договором розірвати його, повідомивши про це орендаря за 45 днів до розірвання договору.

Відповідно до п.7.1 Договору оренди орендар зобов`язаний, серед іншого:

- своєчасно здійснювати орендні платежі;

- передати орендодавцю торгову площу в день закінчення строку дії цього договору, якщо немає згоди на його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання.

Також відповідно до п.8.1 Договору в останній день закінчення строку оренди площі орендар зобов`язаний підготувати її до передачі орендодавцю, передати її орендодавцю за актом передачі-приймання і залишити (звільнити) місце оренди.

Додатковою угодою від 29.06.2022 до Договору сторони продовжили строк оренди за Договором до 30.05.2025.

Позивач зазначає про те, що відповідач 1 обов`язок по сплаті орендної плати виконував несвоєчасно та не у повному обсязі.

У зв`язку із виникненням у відповідача 1 заборгованості по сплаті орендної плати станом на 31.12.2022, позивач звернувся до відповідача 1 з повідомленням-попередженням від 20.01.2023, в якому зазначив про те, що станом на 31.12.2022 заборгованість відповідача 1 становить 1 370 000,00 грн. та, з огляду на вказане, повідомив про необхідність сплати вказаної заборгованості до 28.02.2023 та про те, що у разі несплати орендних платежів Договір буде розірваний. Факт направлення позивачем відповідачу 1 повідомлення-попередження від 20.01.2023 підтверджується накладною «Укрпошти» №0740200236576 із описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 13.02.2023.

Також позивач направив відповідачу 1 повідомлення про відмову від Договору від 21.03.2023, в якому, з посиланням на п.п. 5.1, 5.2 Договору, положення ст. 782 ЦК України та на те, що з липня 2019 року по 11.03.2023 відповідач 1 не сплачує орендну плату, повідомив про відмову від Договору та просив негайно повернути позивач відповідні приміщення. Факт направлення позивачем відповідачу 1 повідомлення від 11.03.2023 про відмову від договору оренди підтверджується рекомендованим повідомленням «Укрпошти» про вручення поштового відправлення №0746200248415 від 11.03.2023 (відправник Мельник Костянтин Боданович , отримувач ФОП Мельник Інна Володимирівна, дата вручення поштового відправлення 17.03.2023, підпис отримувача поштового відправлення за довіреністю Самарцев).

Доказів повернення приміщень відповідачем 1 позивачу матеріали справи не містять.

Позивач зазначає про те, що частина спірних приміщень перебуває у користуванні відповідача 2, що підтверджується виданою Головним управлінням ДПС у Київській області відповідачу-2 ліцензією на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями терміном дії з 20.06.2023 по 20.06.2024 (адреса місця торгівлі: м.Бровари, Героїв УПА, 17-в, магазин-кафетерій) та фіскальним чеком від 07.11.2023, виданим самим відповідачем 2 на підтвердження прийому готівки від населення в якості оплати за реалізовані відповідачем 2 вроздріб продовольчі товари (місце реалізації відповідачем 2 товарів вроздріб відповідно до фіскального чеку: м.Бровари, Героїв УПА, 17-в, магазин-кафетерій).

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення відповідача 1 та відповідача 2 з нежитлового приміщення загальною площею 299,00 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Героїв УПА, буд.17-В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2372907432106).

Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, які детально викладені вище, відповідач 2 письмових заперечень чи пояснень по суті спору не надав.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач зазначає про те, що відповідач 1 зобов`язання зі сплати орендної плати за Договором 1 виконував неналежним чином і станом на 31.12.2022 заборгованість відповідача 1 становила 1 370 000,00 грн.

Позиція відповідача 1 щодо вказаного питання є суперечливою.

Так, в судових засідання в суді першої інстанції:

- відповідач 1 пояснив, що заборгованість з орендної плати у відповідача 1 перед позивачем можливо існує, але відповідач 1 при цьому послався на ведення бойових дій в Київській області і вважає, що саме позивач повинен доводити розмір заборгованості і звертатись до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати або з позовом про розірвання спірного договору в судовому порядку і позивач не має права на відмову від договору оренди в односторонньому порядку. Відповідач 1 одночасно зазначив, що, на його думку, на момент розгляду справи немає заборгованості з орендної плати за Договором і такий договір оренди є чинним;

- на уточнююче запитання суду до відповідача 1 при з`ясуванні обставин справи про те, чи сплачує відповідач 1 орендну плату, відповідач 1 ухилився від надання прямої відповіді, пояснивши, що, наскільки відповідачу 1 відомо, претензій щодо сплати коштів не було;

- на уточнююче запитання суду до відповідача 1 щодо того, чи є у відповідача 1 докази сплати орендної плати, відповідач 1 пояснив, що йому потрібен додатковий час, щоб надати ці докази до суду.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на відповідача 1 покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, тобто у даному випадку саме відповідач 1 повинен довести, що ним зобов`язання з сплати орендної плати виконувались, проте належних та допустимих доказів вказаного відповідач 1 до матеріалів справи не надав.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За змістом положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, положення як ГК України, так і ЦК України допускають односторонню відмову від договору у випадку якщо це передбачено договором, або законом.

В пункті п.6.2 Договору сторонами погоджено право позивача на односторонню відмову від договору оренди в разі порушення відповідачем 1 як орендарем своїх обов`язків шляхом направлення відповідного повідомлення орендодавцем орендарю за 45 днів до розірвання договору.

Крім того, право орендодавця на відмову від договору оренди передбачене також ст.782 ЦК України, відповідно до якої наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, як у ЦК України, так і у Договорі сторонами погоджено можливість дострокового припинення/розірвання Договору у односторонньому порядку на вимогу позивача у разі порушення відповідачем 1, в тому числі і обов`язків щодо сплати орендної плати.

Аналізуючи заперечення відповідача 1 про те, що позивач не мав права на односторонню відмову від Договору, а у разі несплати відповідачем 1 орендної плати позивач повинен був звертатись до суду з позовом до відповідача 1 про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання Договору у судовому порядку, суд першої інстанції цілком вірно зауважив, що вказані заперечення відповідача 1 спростовуються вищенаведеними положеннями пункту 6.2 Договору та положеннями ст. 782 ЦК України, які встановлюють право орендодавця на відмову від договору оренди в односторонньому порядку.

Аналізуючи заперечення відповідача 1 про те, що якщо позивач реалізує право на односторонню відмову від договору оренди з підстав невнесення відповідачем 1 орендної плати протягом трьох місяців підряд, то саме позивач в такому випадку повинен доводити суду розмір заборгованості відповідача 1 та наявність у позивача підстав для розірвання договору оренди в односторонньому порядку, суд першої інстанції правомірно зазначив, що:

- передбачений принцип змагальності господарського судочинства надає обом сторонам спору достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції;

- як вказував Верховний Суд, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19);

- вказане свідчить про те, що, якщо відповідач 1 вважає, що одностороння відмова позивача від Договору оренди була неправомірною, то він не позбавлений права доводи відсутність заборгованості у відповідача 1 по внесенню орендної плати. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України саме відповідач 1 повинен доводи факт неправомірності односторонньої відмови позивача від договору оренди, якщо відповідач 1 вважає таке односторонню відмову неправомірною;

- відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України відповідач 1 наряду з іншими учасниками справи повинен своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, проте під час судового розгляду справи під час з`ясування судом обставин справи відповідач 1 ухилився від надання прямої відповіді на запитання суду про те, чи сплачує він орендну плату, доказів сплати орендної плати позивачу за останні три місяці оренди, що передували односторонній відмові позивача від Договору, чи за більший період відповідач 1 суду не надав;

- одностороння відмова позивача від договору оренди за своєю суттю є одностороннім правочином. Як вказувалось з цього приводу у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом ст. 782 ЦК України, а також виходячи з положень ст.ст. 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем;

- стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. В той же час, відповідач 1 презумпцію правомірності вказаного одностороннього правочину про відмову від Договору також не спростовував.

Як встановлено вище, позивач реалізував своє право на односторонню відмову від Договору з підстав несплати відповідачем 1 орендної плати протягом трьох місяців підряд і більше, направивши спочатку відповідачу 1 повідомлення-попередження від 20.01.2023 про наявність непогашеної заборгованості з орендної плати, а згодом направивши відповідачу 1 також повідомлення від 11.03.2023 про відмову від Договору.

Щодо заперечень відповідача 1 проти отримання відповідного повідомлення слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції цілком вірно відхилив доводи відповідача 1, який під час судових дебатів змінив свою позицію у спорі, заявивши, що відповідач 1 не отримував повідомлення позивача від 11.03.2023 про відмову від Договору (яке було направлено позивачем відповідачу 1 рекомендованим поштовим відправленням «Укрпошти» №0746200248415 від 11.03.2023, відправник Мельник Костянтин Богданович , отримувач ФОП Мельник Інна Володимирівна, дата вручення поштового відправлення 17.03.2023, підпис отримувача поштового відправлення за довіреністю Самарцев), оскільки вказане рекомендоване поштове відправлення було вручене не безпосередньо самій Фізичній особі-підприємцю Мельник Інні Володимирівні, а представнику Самарцеву Я.Ю. (який є адвокатом відповідача 1 у справі №911/3647/23, але який у судових дебатах стверджував, що він не має повноважень отримувати поштову кореспонденцію за свою клієнтку - Фізичну особу-підприємця Мельник Інну Володимирівну), пославшись на те, що:

- вказане рекомендоване поштове відправлення «Укрпошти» №0746200248415 від 11.03.2023 (відправник Мельник Костянтин Богданович , отримувач ФОП Мельник Інна Володимирівна, дата вручення поштового відправлення 17.03.2023) було адресовано саме відповідачу 1 та є врученим, що підтверджується рекомендованим повідомленням «Укрпошти» про вручення поштового відправлення №0746200248415 від 11.03.2023. Відтак, у суду немає підстав вважати, що вказане рекомендоване поштове відправлення не було вручене одержувачу (відповідачу 1), враховуючи, що сам оператор поштового зв`язку «Укрпошта» вказаним рекомендованим повідомленням підтверджує вручення поштового відправлення відповідачу 1 17.03.2023;

- той факт, що підписантом з боку одержувача за одержання поштового відправлення є безпосередньо не сама ФОП Мельник Інна Володимирівна, а представник Самарцев Я.Ю. , і що в матеріалах справи №911/3647/23 немає довіреності на право Самарцева Я.О. отримувати поштову кореспонденцію за свою клієнтку, само по собі не свідчить про те, що така довіреність Самарцевим Я.О. як представником не була пред`явлена працівнику «Укрпошти» в момент отримання поштового відправлення, приймаючи до уваги, що Правила надання послуг поштового зв`язку (які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) не зобов`язують відправника поштового відправлення чи оператора поштового зв`язку зберігати у себе довіреність представника отримувача;

- виходячи із презумпції добросовісності, у суду відсутні підстави вважати, що працівник «Укрпошти» при врученні поштового відправлення, яке було адресоване відповідачу-1, адвокату відповідача 1 Самарцеву Я.О. не пересвідчився би у наявності повноважень Самарцева Я.Ю. на отримання поштової кореспонденції, або що адвокат Самарцев Я.О., отримуючи вказане поштове відправлення, діяв би при цьому недобросовісно;

- про реалізацію позивачем свого права на односторонню відмову від Договору у вигляді повідомлення позивача від 11.03.2023 про відмову від Договору відповідачу 1 було також відомо з позовної заяви у цій справі, копію якої разом з додатками позивач направляв відповідачу 1 при зверненні до суду з цим позовом.

Отже, позивач цілком правомірно відмовився від Договору, і такий договір є припиненим.

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом п. 8.1 Договору передбачено, що в останній день закінчення строку оренди площі орендар зобов`язаний підготувати її до передачі орендодавцю, передати її орендодавцю за актом передачі-приймання і залишити (звільнити) місце оренди.

Виходячи з умов Договору, які були сторонами визначені вільно та є обов`язковими для них, відповідач 1 зобов`язаний після закінчення строку дії Договору повернути спірне майно за актом приймання-передачі, проте матеріли справи доказів вчинення таких дій не містять.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З матеріалів справи слідує, що частина спірних приміщень перебуває у користуванні відповідача 2, що підтверджується виданою Головним управлінням ДПС у Київській області відповідачу-2 ліцензією на право роздрібної торгівлі алкогольним напоями терміном дії з 20.06.2023 по 20.06.2024 (адреса місця торгівлі: м.Бровари, Героїв УПА, 17-в, магазин-кафетерій) та фіскальним чеком від 07.11.2023, виданим самим відповідачем 2 на підтвердження прийому готівки від населення в якості оплати за реалізовані відповідачем 2 вроздріб продовольчі товари (місце реалізації відповідачем-2 товарів вроздріб відповідно до фіскального чеку: м.Бровари, Героїв УПА, 17-в, магазин-кафетерій).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до обставин справи відповідач 2 на момент розгляду справи також здійснює фактичне користування спірним приміщенням неправомірно, оскільки, по-перше, з положень пункту 9.2 Договору випливає, що передача відповідачем 1 торгової площі в суборенду потребувала згоди позивача, а укладений відповідачем 1 з відповідачем 2 договір про спільне користування нежитловим приміщення від 01.08.2023 має ознаки договору суборенди в частині надання відповідачем 1 відповідачу 2 права на спільне разом з відповідачем 1 використання торговою площею приміщення, але укладений відповідачами без згоди позивача, що є порушенням пункту 9.2 Договору, а по-друге, відповідно до обставин справи у зв`язку із односторонньою відмовою позивача від Договору на даний час віє є припиненим. Отже на момент розгляду справи відповідач 2 також безпідставно користується спірним приміщенням.

За вказаних обставин вимоги позивача підлягають задоволенню як такі, що є обґрунтованими, позивачем доведені та відповідачами не спростовані.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про про усунення перешкод в користуванні спірним нежитловим приміщенням загальною площею 299,00 кв.м, що розташоване за адресою: Київська область, м.Бровари, вул.Героїв УПА, буд.17-В, шляхом виселення відповідачів. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 23.05.2024 у справі № 911/3647/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Інни Володимирівни на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2024 у справі № 911/3647/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2024 у справі № 911/3647/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/3647/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 01.10.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

С.А. Гончаров