Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/4102/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. Справа№ 910/4102/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Барсук М.А.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

фізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 (повний текст складено 10.06.2024)

у справі № 910/4102/24 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блокбастер Молл"

до фізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни

про стягнення заборгованості у розмірі 109 095,79 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Блокбастер Молл» (далі - ТОВ «Блокбастер Молл», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни (далі - ФОП Браніште В.І.) про стягнення 109 095,79 грн, з яких 68 883,51 грн боргу з орендної плати, 2 087,89 грн боргу з компенсації вартості комунальних послуг, 35 485,70 грн штрафу, 1 363,55 грн 3% річних та 1,275 грн інфляційного збільшення.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство посилається на неналежне виконання ФОП Браніште В.І. зобов`язань за договором суборенди №209 від 26.01.2021 в частині сплати орендної плати за червень та липень 2023 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 позов ТОВ «Блокбастер Молл» задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ФОП Браніште В.І. на користь ТОВ «Блокбастер Молл» 70 971,40 грн заборгованості, 1 363,55 грн 3% річних, 1 275,14 грн інфляційних, 35 485,70 грн штрафу та 3 028,00 грн судового збору.

Суд зазначив, що ФОП Браніште В.І. в порушення вимог ЦК України та умов договору не здійснила сплату орендної плати та пов`язаних з користуванням об`єктом оренди платежів у повному обсязі, а тому позовні вимоги про 70 971,40 грн стягнення заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки штрафу, 3% річних та інфляційних та погодився з розрахунками штрафу та 3% річних; щодо інфляційних втрат суд зазначив, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд під час ухвалення рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2024, ФОП Браніште В.І. звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ФОП Браніште В.І. на користь ТОВ «Блокбастер Молл» 8 972,57 грн заборгованості з орендної плати, 4 486,28 грн штрафу, 172,39 грн 3% річних, 206,88 грн інфляційних втрат, що разом складає 13 838,12 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

На обґрунтування апеляційної скарги ФОП Браніште В.І. зазначає, що суд першої інстанції помилково не врахував забезпечувальний платіж з посиланням на 16.9 договору. На думку скаржниці, не зарахувавши забезпечувальний платіж у зменшення суми боргу, суд помилково застосував до інституту забезпечення виконання зобов`язань положення інституту відповідальності.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів ФОП Браніште В.І. заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4102/24 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ФОП Браніште В.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 до надходження матеріалів справи №910/4102/24.

08.07.2024 матеріали справи №910/4102/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Браніште В.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/4102/24. Розгляд апеляційної скарги постановленого здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

26.01.2021 ТОВ «Ковчег» (суборендодавець) та ФОП Браніште В.І. (суборендар) уклали договір суборенди №209, за умовами якого суборендодавець зобов`язується передати у строкове, платне користування cуборендарю приміщення, а суборендар - прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати суборендодавцеві обумовлені в цьому договорі суборенди платежі та виконувати інші умови цього договору суборенди. Суборендодавець має право передавати приміщення в суборенду на підставі основного договору.

Згідно з п. 4.1 договору суборендар набуває право використовувати приміщення за цільовим призначенням у день початку строку суборенди.

Якщо інше не погоджено сторонами, суборендодавець передає суборендареві приміщення не пізніше наступного дня після підписання договору суборенди (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору будь-яка передача приміщень між сторонами повинна оформлюватись відповідним актом приймання-передачі приміщення.

Після закінчення строку суборенди (в тому числі дострокового припинення договору) не пізніше як в останній день строку суборенди суборендар зобов`язаний повернути суборендодавцеві приміщення та ключі від вхідних груп та інших дверей приміщення у справному стані відповідно до технічних паспортів на приміщення та іншої технічної документації щодо приміщення (п. 9.1 договору).

Пунктом 9.2 договору встановлено, що повернення приміщення та ключів фіксується сторонами шляхом підписання Акта приймання-передачі приміщення.

З моменту передачі суборендареві приміщення суборендар зобов`язаний сплачувати на користь суборендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором (п. 10.1 договору).

За умовами п. п. 10.2, 13.1 договору орендна плата, яку суборендар зобов`язаний щомісячно сплачувати суборендодавцеві, складається з таких частин: основна орендна плата, експлуатаційна орендна плата, маркетингова орендна плата, плата з обороту. Суборендар сплачує окремими платежами кожну із частин орендної плати (окремо основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату, плату з обороту) щомісячно різними платежами до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному.

Відповідно до п. 17.1 договору суборендар компенсує суборендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на свою користь. Суборендар також зобов`язаний компенсувати суборендодавцю витрати, які несе суборендодавець на комунальні послуги, які споживаються у зв`язку з експлуатацією торгового центру та площ загального користування, а також земельної ділянки та які розподіляються між всіма орендарями/суборендарями торгового центру пропорційно площі приміщення до загальної площі торгового центру на підставі рахунків та даних (показників), наданих власником.

Згідно з п. 24.1 договору сторони погодили, що на вимогу суборендодавця суборендар зобов`язаний щомісячно підписувати акти приймання-передачі послуг щодо оренди приміщення. Якщо протягом 5 календарних днів з дати отримання актів суборендар не підпише їх та не надасть обґрунтовані заперечення проти підписання актів, акти вважаються підписаними, а послуги вважаються прийнятими суборендарем. Незалежно від підписання таких актів факт сплати будь-яких платежів суборендарем в поточному місяці свідчить про використання приміщення.

Договір суборенди набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку суборенди (п. 3.1 договору).

Додатком №1 до договору суборенди №209 від 26.01.2021 сторони погодили, зокрема, що ставка орендної плати (п. 10.4) становить 7041,63 грн, що еквівалентно 250 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); ставка експлуатаційної орендної плати (п. 10.4) - 225,33 грн, що еквівалентно 8 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); ставка маркетингової орендної плати (п. 10.4) - 112,67 грн, що еквівалентно 4,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); строк сплати основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати, маркетингової орендної плати (п. 13.1) - х до 15-го числа відповідного місяця, що передує оплачуваному; строки сплати компенсації комунальних послуг (п. 17.6) - до 10 числа наступного місяця за оплачуваний місяць (попередній) на підставі рахунку суборендодавця, який надається суборендареві протягом 5 робочих днів з початку наступного місяця.

За умовами п. 18 додатку авансовий платіж (п. 16.1, 16.2, 16.3) складає 51 657,36 грн, ПДВ - 10 331,47 грн, всього з урахуванням ПДВ - 61 988,83 грн, але не менше гривневого еквіваленту 1834,00 доларів США згідно з Офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ), в т.ч.:

експлуатаційна орендна плата - 1 577,32 грн, ПДВ - 315,46 грн, всього з урахуванням ПДВ - 1 892,78грн, але не менше гривневого еквіваленту 56,00 доларів США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ);

маркетингова орендна плата - 788,66 грн, ПДВ - 157,73 грн, всього з урахуванням ПДВ - 946,39 грн, але не менше гривневого еквіваленту 28,00 доларів США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ).

Строки сплати авансового платежу (п. 16.1) - протягом 5 календарних днів з моменту підписання акта приймання - передачі приміщення (п. 19 Додатку).

27.02.2023 ТОВ «Ковчег» (первісний суборендодавець), ТОВ «Блокбастер Молл» (новий суборендодавець) та ФОП Браніште В.І. (суборендар) уклали договір про заміну сторони та передачу прав та обов`язків від за договором суборенди №209 від 26.01.2021, за умовами якого у зв`язку зі зміною сторони за основним договором №209 від 26.01.2021, укладеним між первісним суборендодавцем та власником (орендодавцем), керуючись ст. 512-521 ЦК України, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний суборендодавець передає, а новий суборендодавець приймає весь обсяг прав та обов`язків, які виникли у первісного суборендодавця за договором суборенди, укладеним між первісним суборендодавцем і суборендарем.

З 01.03.2023 первісний суборендодавець передає, а новий суборендодавець приймає на себе усі права і обов`язки первісного суборендодавця за договором суборенди, а також відповідальність за неналежне виконання зобов`язань за договором суборенди (п. 3 договору про заміну сторони).

З 01.03.2023 як новий суборендодавець набуває право вимагати від суборендаря належного виконання обов`язків за договором суборенди, так і суборендар набуває право вимагати від нового суборендодавця належного виконання обов`язків за договором суборенди (п. 5 договору про заміну сторони).

Додатковими договорами від 01.03.2023, від 10.05.2023 сторони внесли зміни до договору суборенди №209 від 26.01.2021 та доповнили новим абзацом п. 8 (Ставка основної орендної плати) Додатку №l (Основні умови до договору суборенди) договору суборенди та виклали його в такій редакції: «В період з 01.06.2023 по 31.08.2023 включно - 5 126,30 грн, що еквівалентно 182,00 доларам США згідно з Офіційним курсом на дату укладення Договору (без ПДВ), щомісячно».

01.03.2023 за Актом приймання-передачі приміщення в суборендне користування на виконання умов договору суборенди №209 від 26.01.2021 суборендодавець передав, а суборендар прийняв в суборенду з метою ведення господарської діяльності, частину нерухомого майна - приміщення лот №209, розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д.

Товариство направляло на адресу ФОП Браніште В.І. повідомлення про застосування оперативно-господарських санкцій №25/05/23/1 від 25.05.2023, вимоги про сплату заборгованості №05/06/23/1 від 05.06.2023, №03/07/23/1 від 03.07.2023.

Листом №12/07/23/1 від 12.07.2023 Товариство повідомило ФОП Браніште В.І. про припинення 22.07.2023 дії (розірвання) договору суборенди №209 від 26.01.2021.

22.07.2023 ТОВ «Блокбастер Молл» за участю двох представників суборендодавця склало Акт приймання-повернення приміщення з суборендного користування за договором суборенди №209 від 26.01.2021, за яким суборендар передав, а суборендодавцеь прийняв частину нерухомого майна - приміщення лот №209, розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д.

Товариство стверджує, що на виконання умов договору суборенди №209 від 26.01.2021 надало послуги з оренди нерухомого майна - приміщення лот №209, розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, про що було складено Акти надання послуг №526 від 30.06.2023 на суму 59 592,20 грн, №766 від 22.07.2023 на суму 42 291,31 грн, №462 від 31.05.2023 на суму 1 052,03 грн, №665 від 30.06.2023 на суму 777,72 грн, №884 від 31.07.2023 на суму 258,14 грн, які 08.01.2024 направило на адресу ФОП Браніште В.І.

У позовній заяві Товариство зазначає, що ФОП Браніште В.І. за період 21.06.2023-14.07.2023 сплатила 33 000,00 грн.

Оскільки ФОП Браніште В.І. своєчасно та повністю не сплатила орендні платежі за період з червня 2023 року по липень 2023 року та комунальні витрати за період з травня 2023 року по липень 2023 року, за нею утворилась заборгованість у розмірі 70 971,40 грн, на яку Товариство нарахувало 35 485,70 грн штрафу, 1 363,55 грн 3% річних та 1 275,44 грн інфляційних.

ФОП Браніште В.І. у відзиві на позовну заяву зазначає, що припинила користуватись суборендованим майном з 01.07.2023, а тому не визнає вимоги Товариства щодо сплати орендної плати за липень 2023 року. Відповідачка також відзначає, що акти надання послуг №526 від 30.06.2023 та №766 від 22.07.2023 не містять її підпису та не були отримані нею.

ФОП Браніште В.І. зазначає, що визнає наявність заборгованості за червень 2023 року у розмірі 26 592,20 грн та відзначає, що вказана заборгованість повністю забезпечується гарантійним фондом у розмірі 61 998,83 грн.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст. ст. 283-291 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

За визначенням ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Відповідно до ст. 795 ЦК України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд встановив, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору суборенди №209 від 26.01.2021, за умовами якого позивач надав, а відповідачка отримала в оренду приміщення, за що мала сплачувати позивачу визначені цим договором платежі.

ФОП Браніште В.І., визнаючи вимоги позивача про стягнення орендних платежів за червень 2023 року та заперечуючи проти вимог позову про стягнення орендних платежів за липень 2023 року, у відзиві на позовну заяву стверджувала, що припинила користуватись орендованим приміщенням з 01.07.2023.

Однак відповідачка не надала у матеріали справи належних доказів на підтвердження таких обставин, зокрема - підписаного сторонами акта приймання-передачі приміщення з суборенди відповідно до п. 9.2 договору.

За відсутності таких доказів правомірним є висновок суду першої інстанції, що ФОП Браніште В.І. продовжувала користуватися частиною нерухомого майна - приміщенням лот №209, розташованим на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д , яке було передано за договором суборенди №209 від 26.01.2021, також і у липні 2023 року.

Суд встановив, що листом №12/07/23/1 від 12.07.2023 Товариство повідомило ФОП Браніште В.І. про припинення 22.07.2023 дії (розірвання) договору суборенди №209 від 26.01.2021.

Умовами п. п. 9.3 договору сторони погодили, що в тому випадку, якщо на вимогу суборендодавця суборендар не підпише акт приймання-передачі приміщення з суборенди, суборендодавець має право підписати акт приймання-передачі приміщення з суборенди із залученням третьої особи із зазначенням фактичної дати підписання такого акта із третьою особою. У такому випадку приміщення вважається повернутим суборендодавцеві з орендного користування в дату підписання такого акта із третьою особою.

22.07.2023 Товариство за участю двох представників суборендодавця склало акт приймання-повернення приміщення з суборендного користування за договором суборенди №209 від 26.01.2021, за яким суборендар передав, а суборендодавцеь прийняв частину нерухомого майна, що являє собою приміщення лот №209, розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д.

Отже, договір суборенди №209 від 26.01.2021 припинив свою дію 22.07.2023 у зв`язку з одностороннім розірванням на підставі п. 23.4 договору.

З моменту передачі суборендареві приміщення суборендар зобов`язаний сплачувати на користь суборендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором (п. 10.1 Договору).

Наведене спростовує відповідні доводи ФОП Браніште В.І. та, за відсутності доказів сплати орендних платежів, свідчить про обґрунтованість вимог Товариства про стягнення з відповідачки заборгованості за заявлений позивачем період.

Щодо доводів ФОП Браніште В.І. з посиланням на забезпечувальний платіж колегія суддів зазначає таке.

За умовами п. 16.6 договору протягом всього строку дії договору суборенди сума забезпечувального платежу має дорівнювати розміру орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати та маркетингової орендної плати) за місяці суборенди, які вказані в додатку №1 (пункт 21). Зазначене, зокрема, означає, що якщо у будь-який час впродовж строку дії цього договору суборенди сума забезпечувального платежу виявиться меншою, ніж розмір орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати та маркетингової орендної плати) за місяці суборенди, які вказані в додатку №1 (пункт 21) (наприклад, якщо орендна плата збільшуватиметься або індексуватиметься), суборендар зобов`язаний на вимогу суборендодавця доплатити відповідні суми таким чином, щоб сума забезпечувального платежу дорівнювала розміру орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати та маркетингової орендної плати) за місяці суборенди, які вказані в додатку №1 (пункт 21).

Згідно з п. 16.7 договору у випадку невиконання (прострочення) суборендарем будь-якого із його обов`язків за договором суборенди, пов`язаним із здійсненням на користь суборендодавця будь-яких платежів (в т.ч., орендної плати, сплати будь-яких штрафних санкцій, відшкодування збитків, тощо), суборендодавець має право погасити таку заборгованість суборендаря за рахунок забезпечувального платежу. В такому випадку суборендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання повідомлення від суборендодавця про погашення заборгованості суборендаря за рахунок забезпечувального платежу поповнити суму забезпечувального платежу таким чином, щоб вона не була меншою за суму орендної плати (основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати та маркетингової орендної плати) за місяці суборенди, які вказані в додатку №1 (пункт 21).

При цьому у п. 16.9 договору сторони узгодили, що у випадку розірвання та/або припинення дії цього договору суборенди з вини суборендаря (в т.ч. у випадку дострокового припинення (розірвання) в односторонньому порядку зі сторони суборендодавця в зв`язку з порушенням суборендарем договору суборенди) забезпечувальний платіж не повертається суборендареві та залишається у суборендодавця.

Оскільки, як встановлено вище, суборендодавець в односторонньому порядку розірвав договір суборенди №209 від 26.01.2021 у зв`язку з порушенням суборендарем (ФОП Браніште В.І.) умов цього договору в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, за умовами п. 16.9 договору забезпечувальний платіж не повертається суборендареві та залишається у суборендодавця.

Колегія суддів відзначає, що у претензії (вих. №03/07/23/1 від 03.07.2023) щодо сплати заборгованості за договором оренди №209 від 26.01.2021 Товариство зазначило, що відповідно до п. 16.9 у зв`язку з порушенням орендарем договору оренди забезпечувальний платіж не повертається орендареві та залишається у орендодавця.

Наведене спростовує доводи відповідні доводи ФОП Браніште В.І. у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, за відсутності доказів сплати відповідачкою орендних платежів за заявлений період, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог Товариства до ФОП Браніште В.І. про стягнення 70 971,40 грн основної заборгованості.

Щодо вимог Товариства про стягнення з ФОП Браніште В.І. 35 485,70 грн штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За визначенням ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п. 20.6 договору сторони узгодили, що в тому випадку, якщо орендар прострочить сплату орендодавцеві будь-яких платежів, орендар сплачує на користь орендодавця наступні штрафні санкції в розмірі, визначеному в додатку №1 (п. 34).

У додатку №1 до договору суборенди сторони погодили, що якщо орендар прострочить сплату орендодавцеві будь-яких платежів (ст. 20 п. 20.5), то: у випадку прострочення більш як на 3 (три) календарних дні - договірні штрафні санкції у розмірі 10% (десять відсотків) від суми прострочення; у випадку прострочення більш як на 5 (п`ять) календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 25% (двадцять п`ять відсотків) від суми прострочення; у випадку прострочення більш як на 10 (десять) календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від суми прострочення.

Оскільки ФОП Браніште В.І. в порушення умов договору прострочила виконання зобов`язання зі сплати орендних платежів, вимога Товариства про стягнення штрафу на підставі п. 20.6 договору є обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок 50% штрафу у розмірі 35 485,70 грн на підставі п. 20.5 договору, апеляційний суд вважає його арифметично вірним.

Щодо вимог Товариства про стягнення з ФОП Браніште В.І. 1 363,55 грн 3% річних та 1 275,14 грн інфляційних, нарахованих за загальний період прострочки з 10.08.2023 по 30.03.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних, колегія суддів керуючись ч. 2 ст. 237 ГПК України, вважає, що вимоги про стягнення таких нарахувань підлягають задоволенню у заявлених до стягнення розмірах.

Таким чином, з ФОП Браніште В.І. на користь Товариства підлягає стягненню 70 971,40 грн заборгованості, 1 363,55 грн 3% річних, 1 275,14 грн інфляційних та 35 485,70 грн штрафу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Браніште Вікторії Іванівни на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/4102/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2024 у справі №910/4102/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/4102/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді М.А. Барсук

С.О. Алданова