Постанова

від 27.09.2024 по справі 5/530-03

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27 вересня 2024 року Справа № 5/530-03

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

учасники та представники учасників справи:

Резнік І.І.

ГУ ДПС у Вінницькій області - Островерх Р.В.;

ГУ ПФУ у Вінницькій області - Базалицька І.В.;

ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» - не з`явився;

ліквідатор ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» - Сокольвак М.В.

ГУ Державної казначейської служби України у Вінницькій області - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС України у Вінницькій області на окрему ухвалу Господарського суду Хмельницької областi від 27.06.2024, повний текст якої складено 27.06.2024, у справі №5/530-03 (головуючий суддя Димбовський В.В., суддя Музика М.В., суддя Муха М.Є.)

за заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області м.Вінниця

(Управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринці та

Жмеринському районі Вінницької області м.Жмеринка Вінницької області

до Відкритого акціонерного товариства «Жмеринський завод «Сектор»

м.Жмеринка Вінницької області

про визнання банкрутом

27.06.2024 Господарським судом Хмельницької області у справі №5/530-03 винесено окрему ухвалу, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (надалі в тексті Управління Пенсійного Фонду) та Головне управління державної податкової служби у Вінницькій області (надалі в тексті Управління ДПС) вжити дієвих заходів щодо виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03(924/1244/20) у повному обсязі. Про результати розгляду окремої ухвали повідомити Господарський суд Хмельницької області в місячний строк.(т.1, арк.матеріалів оскарження ухвали 81-84).

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням Пенсійного Фонду та Управлінням ДПС порушено вимоги ст.1291 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Місцевий суд виснував, що дії Управління Пенсійного Фонду та Управління ДПС призвели до порушення державних гарантій, установлених законодавством для громадян, порушень прав та інтересів позивача, інтереси якого були захищені судовим рішенням, що набрало законної сили, проте не виконано належним чином відповідачами.

Крім того, невиконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03(924/1244/20) перешкоджає завершенню ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» м.Жмеринка, Вінницької області №5/530-03.

Не погоджуючись із прийнятою окремою ухвалою, Управління ДПС подало скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати окрему ухвалу господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №5/530-03.(т.1, арк.матеріалів оскарження ухвали 91-95).

Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення для справи та ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, а саме ч.5 ст.246 КАС України.

Скаржник стверджує, що станом на червень 2024 Управління ДПС не мало можливості виконати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) за позовом ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» про стягнення коштів в добровіль-ному порядку (через блокування рахунку), а стягнення через орган Держказначейства відбу-деться після надходження фінансування у 2024 році (відповідно до помісячного плану фінансування орієнтовно у жовтні місяці).

На думку Скаржника, при постановленні окремої ухвали суд першої інстанції припустився порушення ч.5 ст.246 ГПК України, адже в оскаржуваному рішенні не наведено в чому конкретно встановлені порушення закону, та які саме дії Управління ДПС призвели до від-повідних порушень. Також судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не зазначено, які саме заходи слід вжити податковому органу для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Апелянт також зауважує, що через велику заборгованість за судовими рішеннями, які подані до органів казначейства, виконання наказу буде здійснено Державною казначейською службою України згідно з черговістю його надходження та у межах відповідних бюджетних призначень.

Таким чином, Скаржник звертає увагу, що оскільки рішення від 20.02.2023 по справі №5/530-03(924/1244/20) перебуває на стадії примусового виконання, то таке буде виконано у відповідності до вимог Порядку №845.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суду: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. від 12.08.2024 Управлінню ДПС було поновлено строк на подання апеляційної скарги та призначено до розгляду, з урахуванням ухвали про описку від 16.08.2024 на 11.09.2024.(т.1, арк.матеріалів оскарження ухвали 126-127, 134).

Ухвалою апеляційного суду від 29.08.2024 клопотання арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича та клопотання (вх.№ 4241/24) представника Управління ДПС Базалицької Інни Володимирівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №5/530-03 залишено без розгляду.(т.1, арк.матеріалів оскарження ухвали 192, 199, 218).

Крім того, ухвалами суду від 16.08.2024, 30.08.2024, 04.09.2024 у даній справі задоволено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в саме: ОСОБА_1 в приміщенні Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, Управління Пенсійного Фонду в приміщенні Господарського суду Вінницької області та Управління ДПС поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(т.1, арк.матеріалів оскарження ухвали 131, 134, 206, 211, 221-222, 226).

На адресу суду надійшли відзиви: 23.08.2024 від ОСОБА_1 ; 26.08.2024 від арбітражного керуючого Сокольвак М.В., в яких останні просять в задоволенні апеляційної скарги Управління ДПС відмовити в повному обсязі, а окрему ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27.06.2024 у справі №5/530-03 залишити без змін.(т.1, арк. матеріалів оскарження ухвали 143-149, 201-203).

30.08.2024 на адресу суду надійшов відзив, в якому Управління Пенсійного Фонду просить апеляційну скаргу Управління ДПС на окрему ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №5/530-03 задоволити та скасувати окрему ухвалу суду першої інстанції.(т.1, арк. матеріалів оскарження ухвали 213-215).

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Крейбух О.Г. у щорічній відпустці з 10.09.2024 по 04.10.2024 включно, розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-05/838 від 10.09.2024 призначено повторний автомати-зований розподіл судової справи №5/530-03. Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у новому складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. та ухвалою від 10.09.2024 справу №5/530-03 прийнято до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у новому складі колегії суддів: головую-чий суддя Грязнов В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М.(т.2, арк.матеріалів оскарження ухвали 2-4).

11.09.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшли: клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, заява про долучення додатків до клопотання про відкладення; заява про перенесення слухання справи на іншу дату та час.(т.2, арк.матеріалів оскарження ухвали 6-9, 41).

Ухвалою суду від 11.09.2024 розгляд справи призначено на 27.09.2024. Доручено Госпо-дарському суду Вінницької області та Жмеринському міськрайонному суду Вінницької області забезпечити проведення судового засідання у справі №5/530-03, яке відбудеться 27.09.2024 об 11:00 год. в режимі відеоконференції за участю уповноваженого представника Управління Пенсійного Фонду та Резніка І.І. Також забезпечено представнику Управління ДПС участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(т.2, арк.матеріалів оскарження ухвали 43).

Ухвалою суду від 20.09.2024 задоволено клопотання ліквідатора ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(т.2, арк.матеріалів оскарження ухвали 48-49, 51).

26.09.2024 на електронну адресу суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі. (т.2, арк.матеріалів оскарження ухвали 53-55).

В судовому засіданні 27.09.2024 представник Управління ДПС та представник Управління Пенсійного Фонду підтримали подану апеляційну скаргу та просили окрему ухвалу господарсь-кого суду Хмельницької області від 27.06.2024 у даній справі скасувати. ОСОБА_1 та ліквідатор ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» Сокольвак М.В. заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили залишити в силі окрему ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024.

Інші учасники справи не забезпечили явки своїх уповноважених представників у при-значене на 27.09.2024 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, в провадженні Господарського суду Хмель-ницької області перебуває справа за заявою ГУ ПФУ у Вінницькій області, м.Вінниця (Управління Пенсійного фонду України в м.Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області, м.Жмеринка Вінницької області) про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Сектор» (надалі в тексті Завод «Сектор»).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.02.2006 в даній справі визнано вимоги кредитора ОСОБА_1 по заробітній платі в розмірі 5 836,51 грн та включено їх до другої черги реєстру вимог кредиторів, зобов`язано арбітражного керуючого (ліквідатора) внести від-повідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою від 05.07.2013 у справі №5/530-03 зобов`язано ліквідатора банкрута Сокольвака М.В. внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника щодо вимог ОСОБА_1 , зазначивши загальну суму його вимог в розмірі 75 639,44 грн, уточнений реєстр вимог кредиторів надати суду.

Ухвалою суду від 19.08.2013 ліквідатора банкрута Сокольвака М.В. повторно зобов`язано внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника в частині збільшення кредиторських вимог ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016, яка в подальшому залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі №5/530-03 скаргу кредитора ОСОБА_1 задоволено частково; визнано незаконними дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка А.М. під час виконання ним повноважень ліквідатора боржника по справі №5/530-03 стосовно порушення черговості задоволення вимог кредиторів боржника в частині незадоволення вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_1 . Відмовлено в частині надання правової оцінки діяльності арбітражного керуючого (ліквідатора) Заводу «Сектор» Лещенка А.М. за результатами його діяльності із жовтня 2003 року по 12 вересня 2006 року та встановлення суми завданих збитків.

В подальшому, за результатами нового розгляду справи №5/530-03(924/1244/20), рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 по справі №5/530-03(924/1244/20), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05. 2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2023 задоволено частково позов Заводу «Сектор» в особі арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича до 1) Головного управління ДПС у Вінницькій області (правонаступник Жмеринської об`єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області), 2) ГУ ПФУ у Вінницькій області (правонаступник Управління Пенсійного Фонду в місті Жмеринка Вінницької області), 3) Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (правонаступник Виконавчої дирекції фонду соціаль-ного страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України), 4) Вінницького обласного центру зайнятості (правонаступник Жмеринського міськрайонного центру зайнятості), 5) Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (надалі в тексті ДКСУ) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (залучено ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021) про стягнення 84 766,71 грн незаконно перерахованих коштів, з яких: 47431,39 грн з Управління ДПС; 35 597,41 грн з Управління Пенсійного Фонду; 457,79 грн з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області; 1280,12 грн. з Жмеринського міськрайонного центру зайнятості, подана у межах справи №5/530-03(924/1244/20) про банкрутство ВАТ «Жмеринсь-кий завод «Сектор».

Присуджено до стягнення:

- з Управління ДПС на користь ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» 47 431,39 грн незаконно перерахованих коштів;

- з Управління ДПС в дохід Державного бюджету України 1 176,18 грн судового збору за позовом ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В. до Господарського суду Хмельницької області по справі №5/530-03(924/1244/20).

- з Управління Пенсійного Фонду на користь ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» 35597,41 грн. незаконно перерахованих коштів.

- з Управління Пенсійного Фонду в дохід Державного бюджету України 882,73 грн судового збору за позовом ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В. до Господарського суду Хмельницької області по справі №5/530-03 (924/1244/20).

- з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на користь ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» 457,79 грн незаконно перерахованих коштів.

- з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області в дохід Державного бюджету України 11,35 грн судового збору за позовом ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В. до Господарсь-кого суду Хмельницької області по справі №5/530-03(924/1244/20).

- з Вінницького обласного центру зайнятості на користь ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» 1280,12 грн. незаконно перерахованих коштів.

- з Вінницького обласного центру зайнятості в дохід Державного бюджету України 31,74 грн судового збору за позовом ВАТ «Жмеринський завод «Сектор» в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В. до Господарського суду Хмельницької області по справі №5/530-03(924/1244/20).

Відмовлено у задоволенні позовних вимог до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України.(т.1, арк.матеріалів оскарження ухвали 1-13).

На виконання рішення суду від 20.02.2023 видано відповідні накази.(т.1, арк.матеріалів оскарження ухвали 14-20).

Ухвалами суду від 14.09.2023 та від 28.12.2023 виправлено помилку, допущену при оформленні наказу Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 у справі №5/530-03(924/1244/23), зазначено правильну назву Відповідача 1, а саме ГУ ДПС у Вінницькій області та замінено боржника у наказі Господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 по справі №5/530-03(924/1244/20) про стягнення 47 431,39 грн з ГУ ДПС України у Вінницькій області на його правонаступника ГУ ДПС України у Вінницькій області.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2024 кредитором ОСОБА_1 подано до суду клопотання про винесення окремої ухвали суду, відповідно до вимог ст.246 ГПК України, щодо невиконання Управлінням ДПС, Управлінням Пенсійного Фонду та ГУ ДКСУ у Вінницькій області рішень постановлених в межах даної судової справи (№5/530-03(924/1244/20) та спряму-вання окремої ухвали прокурору або органу досудового розслідування, із зобов`язанням цих органів надати відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.(т.1, арк. матеріалів оскарження ухвали 27-33).

Як зазначалося вище, 27.06.2024 господарським судом Хмельницької області у справі №5/530-03 клопотання задоволено частково винесено окрему ухвалу, якою зобов`язано Управ-лінням Пенсійного Фонду та Управлінням ДПС вжити дієвих заходів щодо виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03(924/1244/20) у повному обсязі.(т.1, арк. матеріалів оскарження ухвали 81-84).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і про-цесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

За умовами ст.269 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Матеріалами справи стверджено, що господарський суд Хмельницької області окремою ухвалою від 27.06.2024 зобов`язав Управління Пенсійного Фонду та Управління ДПС вжити дієвих заходів щодо виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03(924/1244/20) у повному обсязі.(арк.оскарження ухвали 15-20).

У відповідності до частин 1, 2 статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судо-вого процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.(ч.5 ст.246 ГПК України).

Отже, окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.

За своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних вказівок особі/ особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

Разом з тим, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (наведену правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 26.10.2022 по справі №906/344/21).

Як встановлено судом першої інстанції, керуючись ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а також положеннями Постанови Кабінету міністрів України від 03.08.2011 №845, Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області прий-нято до виконання накази господарського суду Хмельницької обл. від 25.05.2023 у справі №5/530-03(924/1244/20) на виконання рішення Господарського суду Хмельницької обл. від 25.05.2023р. у справі №5/530-03 (924/1244/20) про стягнення на користь Заводу «Сектор» з Управління Пенсійного Фонду 35597,41грн та Управління ДПС 47431,39 грн.

Поруч з тим, матеріалами оскарження стверджено та не заперечується сторонами, що станом на день звернення ОСОБА_1 до Господарського суду Хмельницької області з заявою про ухвалення окремої ухвали, судові накази від 25.05.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) виконано не було.

Матеріали оскарження містять відповідь ГУ ДПС України у Вінницькій області №21/10-01-27 від 10.01.2024 отриману на запит ГУ ДКС України у Вінницькій області №07.1-10-06/242 від 08.01.2024, в якій в.о.начальника Управління ДПС Оксана Домерат зазначила, що заперечує щодо стягнення коштів в сумі 47 431,39 грн, оскільки стверджує, що вказана сума є коштами перерахованими з рахунку Заводу «Сектор» як сплата податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.(т.1, арк. матеріалів оскарження ухвали 41,47)

Крім того, матеріали оскарження ухвали також містять відповідь Управління Пенсійного Фонду №0200-0901-5/93465 від 21.09.2023 отриману на запит ГУ ДКС України у Вінницькій області, в кій зазначається, що у Управління Пенсійного Фонду відсутні підстави та можливість перераховувати кошти у розмірі 35 597,41 грн на користь Заводу «Сектор».

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що органи Управління Пенсійного Фонду та Управління ДПС фактично відмовились виконувати рішення Господарського суду Хмельницької обл. від 25.05.2023 у справі №5/530-03(924/1244/20) про стягнення на користь Заводу «Сектор» з Управління ДПС 47 431,39 грн та з Управління Пенсійного Фонду 35 597,41 грн незаконно перерахованих коштів.

При цьому, важливим є також посилання суду першої інстанції на ту обставину, що через невиконання наказів господарського суду Хмельницької області від 25.05.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) провадження у справі про банкрутство ВАТ «Жмеринський завод «Сектор», яке триває з 2003 року не може бути завершене.

Колегія суддів бере до уваги, що згідно зі статтею 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1- 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконан-ням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частина 1 статті 18 ГПК України унормовує, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самовряду-вання, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднан-нями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відпові-дальності, встановленої законом.

Колегія суддів також звертає увагу на абзац 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013, в якому Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення поруше-них прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Крім того, у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті1291 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантовано право кожного на справедливий суд.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року).

У рішення по справі «Деркач та Палек проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, справедливість, відкритість і оперативність проваджень, і не передбачав би гарантій виконання судових рішень.

Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

У рішенні по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Крім того, у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року ЄСПЛ наголосив на тому, що ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, викону-валися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Таким чином, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх службові та посадові особи зобов`язані вживати усіх передбачених законом заходів для виконання судових рішень своєчасно та в повному обсязі, що є однією з важливих гарантій дотримання права особи на справедливий суд. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Крім того, апеляційний суд враховує, що конвенцією Міжнародної організації праці №173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця, ратифіко-ваної Законом України №2996-IV від 19.10.2005 із заявою про те, що Україна бере на себе зобов`язання, які випливають з частини II цієї Конвенції, що передбачає захист вимог праців-ників за допомогою надання привілею. Так, статтею 5 частини II Конвенції 1992 року визначено, що у випадку неплатоспроможності роботодавця вимоги працівників, які виплива-ють із трудових відносин, захищаються за допомогою привілею так, що їх задовольняють за рахунок активів неплатоспроможного роботодавця до того, як непривілейованим кредиторам може бути виплачена їх частка. Ранг привілею визначається статтею 8 цієї Конвенції, яка передбачає, що національні закони або підзаконні акти надають вимогам працівників вищий ранг привілею порівняно з більшістю інших привілейованих вимог, зокрема, з вимогами держави та соціального забезпечення.

(подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 11.11.2019 у справі №15/175-б).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що частиною I статті 11 Конвенції про захист заробітної плати №95 визначено гарантії для працівників, зайнятих на підприємстві, у разі його банкрутства або ліквідації в судовому порядку щодо їх становища як привілейованих кредиторів по заробітній платі, яку вони мають одержати за послуги, надані в період, що передував банкрутству (ліквідації), яке надає їм гарантії з виплати заробітної плати до того, як звичайні кредитори зможуть зажадати власну частку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що виплата заборгованості по заробітній платі з коштів, які надійшли від продажу майна боржника та які направляються на погашення привілейованого кредитора, є цілком законною та такою, що відповідає положенням цієї Конвенції, так як у даному випадку вимоги по заробітній платі мають вищий ранг привілею у порівнянні з вимогами держави та системи соціального забезпечення. Отже, погашення заборго-ваності боржника по заробітній платі повинно відбуватися без будь-яких додаткових умов чи погоджень.

З огляду на наведену вище судову практику та низку рішень Європейського суду, колегія суддів вважає, що саме дії Управління Пенсійного Фонду та Управління ДПС призвели до порушення державних гарантій, установлених законодавством для громадян, порушень прав та інтересів позивача, інтереси якого були захищені судовим рішенням, що набрало законної сили, проте не виконано належним чином відповідачами.

При цьому, апеляційним судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі №438/610/14-ц вказала, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки у їхній діяльності під час вирішення спору.

Відтак, оскільки підставою винесення окремої ухвали є неправомірні дії Управління ДПС та Управління Пенсійного Фонду щодо невиконання судових наказів з повернення коштів, які мають піти в погашення по заробітній платі ОСОБА_1 заборгованість з виплати якої має вищий ранг привілею, то апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана окрема ухвала Господарського суду Хмельницької області 27.06.2024 є законною та такою, що винесена без порушень норм матеріального чи процесуального права, а тому апеляційна скарга Управління ДПС не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо порушення останнім прав ОСОБА_1 , рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про підставність клопотання від 28.05.2024, а тому окрему ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що окрему ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.34,232,233,240,255,269,271,275,276,282,284,287 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на окрему ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №5/530-03 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верховного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали оскарження ухвали у справі №5/530-03 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.