Постанова

від 26.09.2024 по справі 922/567/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/567/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М. , суддя Радіонова О.О.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Малахіт" (вх. 1508Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 (повний текст складено та підписано 27.05.2024) у справі №922/567/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі", м. Київ,

до Іноземного підприємства "Малахіт", м. Харків.

про стягнення 1 573 081,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Іноземного підприємства "Малахіт" заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №21/09/09-01 від 09.09.2021 в сумі 1 573 081,64 грн, яка складається з: 1 069 190,61 грн - основного боргу; 225 848,21 грн пені; 59306,10 грн 3% річних; 218 736,72 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 у справі №922/567/24 у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності відмовлено; позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Іноземного підприємства "Малахіт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі" заборгованість за електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №21/09/09-01 від 09 вересня 2021, яка складається з: суми основаної заборгованості в розмірі 1 069 190,61 грн, пені в сумі 225 848,21 грн, 3 % річних в сумі 59306,10 грн; інфляційних втрат у розмірі 218 736,72 грн, судовий збір в розмірі 23596,23 грн.

Своє рішення суд обґрунтував несплатою відповідачем заборгованості за договором у сумі 1 069 190,61 грн, в зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому, судом не прийнято до уваги доводи відповідача про не підписання акту №63 купівлі - продажу електричної енергії від 31.03.2022 з боку відповідача, з огляду на що, сума заборгованості визнана підтвердженою належними та допустимими доказами. Як зазначено судом, непідписання вищевказаного акту відповідачем не може бути підставою для спростування заявленої до стягнення позивачем суми по акту №63 від 31.03.2022. Доводи відповідача щодо пропуску позовної давності стосовно вимог про нарахування пені визнано безпідставними, оскільки такий строк продовжений на підставі закону. Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені встановив, що він відповідає нормам чинного законодавства, та задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені в повному обсязі в сумі 225848,21 грн. Також судом перевірено розрахунки суми інфляційних втрат за період прострочки, які склали 218736,72 грн та 3% річних від суми боргу за період прострочки, які склали 59306,10 грн. Дані розрахунки визнано судом правильними, а тому позовні вимоги в цій частині задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Іноземне підприємство "Малахіт" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 у справі №922/567/24 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 225 848,21 грн та заборгованості за березень 2022 року у розмірі 255 550,40 грн. Крім того, апелянт просив переглянути рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру штрафних санкцій.

Скарга обґрунтована тим, що підпунктом 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» №332 від 25.02.2022 регулятором надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.

Посилається на ч.6 ст.232 ГК України та зазначає, що позивачем жодним чином не доведено неможливість подання до суду вимог щодо стягнення штрафних санкцій, а саме пені, у встановлені законодавством строки позовної давності. Позовні вимоги щодо стягнення пені подані позивачем поза строками позовної давності.

Також Іноземне підприємство «Малахіт» не погоджується із заборгованістю за надані послуги з постачання електричної енергії, а саме з заборгованістю нарахованою за березень 2022 року. В якості доказів виникнення заборгованості позивачем надано лише акт №63 купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2022 на суму 255 550, 40 грн та рахунок на оплату № 125 від 31.03.2022, які з боку Іноземного підприємства «Малахіт» не підписані. Зазначені документи, на думку апелянта, не можуть бути достатньою аргументацією факту надання послуг.

Оскільки Іноземне підприємство «Малахіт» не погоджується із заборгованістю за надані послуги з постачання електричної енергії, а саме з заборгованістю за березень 2022 року у розмірі 255 550,40 грн, штрафні санкції розраховані із загальної суми заборгованості у розмірі 1 069 190,61 грн, вважає такими, що не відповідають загальному розміру заборгованості.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Малахіт" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 у справі №922/567/24 залишено без руху. Встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків. Ухвалено Іноземному підприємству "Малахіт" конкретизувати вимоги апеляційної скарги та чітко зазначити в якій саме частині оскаржується рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 у справі №922/567/24.

26.06.2024 до суду від Іноземного підприємства "Малахіт" надійшла уточнена апеляційна скарга (вх.№8630), в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 у справі №922/567/24. Постановити рішення, відповідно до якого відмовити ТОВ Онлайн Енерджі в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ІП Малахіт: пені у розмірі 225 848,21 грн, заборгованості за березень 2022 року у розмірі 255 550, 40 грн, інфляційних втрат у розмірі 52 280,90 грн, 14 841,85 грн 3% річних.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Іноземного підприємства "Малахіт" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 у справі № 922/567/24. Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено строк до 28.08.2024, протягом якого сторони можуть подати свої заяви та клопотання. Розглянувши заяву Іноземного підприємства "Малахіт" від 26.06.2024, Східний апеляційний господарський суд установив, зокрема, що ІП "Малахіт" просить суд:

1. прийняти дану апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження;

2. скасувати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/567/24 від 16.05.2024;

3. постановити рішення, відповідно до якого відмовити ТОВ "Онлайн Енерджі" в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ІП "Малахіт": пені у розмірі 225848,21 грн; заборгованості за березень 2022 року у розмірі 255550,40 грн; інфляційних втрат у розмірі 52280,90 грн; 14841,85 грн 3% річних.

Апелянт вважає, що позивачем не доведено неможливості подання до суду вимог щодо стягнення штрафних санкцій, а саме пені, у встановлені законодавством строки позовної давності. Не погоджується із заборгованістю за надані послуги з постачання електричної енергії, а саме заборгованості за березень 2022 року. На думку заявника апеляційної скарги, позивачем не надано документів, які б підтверджували надання послуги взагалі, як і об`єму наданих послуг. Крім того, ІП "Малахіт" не погоджується з розрахунком 3% річних та втрат від інфляції та надає власний контррозрахунок з урахуванням виключення суми заборгованості за березень 2022 року.

Отже, як зазначено судом апеляційної інстанції, недоліки апеляційної скарги, про які зазначено в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 19.06.2024, усунуті апелянтом. Заяву про усунення недоліків подано апелянтом 26.06.2024, тобто протягом строку визначеного судом та процесуальним законом.

30.07.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10055), в якому останній проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позивачем було виконано обов`язок та надіслано відповідачу своєчасно акт купівлі-продажу електричної енергії №63 від 31.03.2024, рахунок на оплату №125 від 31.03.2022, однак без будь-якого обґрунтування відповідач не підписав та не повернув документи. Крім того, не було надіслано позивачу й обґрунтованої відмови від підписання. 14.12.2023 позивач надіслав відповідачу засобами поштовому зв`язку акт звірки розрахунків та акт купівлі-продажу за березень 2022 року із супровідним листом вих.№23/12/14-01 з проханням підписати та повернути підписаний примірник позивачу. Тобто, будь-яких контраргументів на спростування відомостей щодо обсягу постачання електричної енергії, зазначених в акті купівлі-продажу електричної енергії №63 від 31.03.2024 та в рахунку на оплату №125 від 31.03.2022 апелянтом суду не надано. Зазначає, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 19, згідно із яким: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану" . Таким чином, як зазначає позивач, позовна давність за заявленими позовними вимогами є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану. Оскільки станом на дату подання позивачем даної позовної заяви до суду правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, відповідно позивачем не попущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами, в тому числі з приводу нарахування пені. Вказує, що постановою НКРЕКП від 27.02.2022 №333 постанову №332 доповнено пунктами 3-5, зокрема пунктом 5 рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії". В подальшому до постанови НКРЕКП №332 вносились зміни та доповнення, зокрема постановою від 26.04.2022 №413 пункти 1-12 змінено пунктом 1, зміст якого змінено та доповнено підпунктом 16, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії. У наведеному контексті постанова НКРЕКП №332 (підзаконний акт) має меншу юридичну силу перед законами - ЦК України та ГК України, адже не знаходиться на одному ієрархічному рівні, відповідно не може бути спеціальним законом, який згідно з наведеним має перевагу над загальним законом (ЦК, який є основним актом цивільного законодавства України, та ГК), який передбачає право сторін на застосування в договорі заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання. Наведене в підпункті 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 формулювання вказує саме про зупинення, а не припинення/скасування, нарахування та стягнення штрафних санкцій на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення, по суті свідчить про тимчасовість відповідного обмеження (рекомендації, настанови), яке не може відмінити ані норми ЦК України та ГК України (закону), ані норми договору щодо відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання. Відповідно, вказаний підпункт 16 пункту 1 НКРЕКП №332 не може бути актом (підзаконним), який повністю звільняє одного з учасників ринку електричної енергії від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання та нівелює приписи чинного законодавства (закону) та умови укладеного між сторони договору, до якого жодні зміни в цій частині внесені не були, зокрема у зв`язку з прийняттям постанови НКРЕКП №332. В даному випадку НКРЕКП постановою №332 не припинила дію умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу електричної енергії, зокрема в частині нарахування штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов`язання, а рекомендувала учасникам ринку електричної енергії зупинити нарахування та стягнення таких штрафних санкцій на відповідний період. Крім того, звертає увагу, що підпункт 16 пункт 1 постанови НКРЕКП №332 носить рекомендаційний характер. Постанова є підзаконним актом, не може змінювати та нівелювати надане нормами ЦК України та ГК України (законом) право однієї сторони на застосування заходів відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання (тим більше воно відповідає умовам договору) та, відповідно, звільняти від такої відповідальності іншу сторону, не припиняючи чинності відповідних умов договору.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024 у зв`язку з відпусткою судді Шутенко І.А., яка входила до складу колегії суддів, для розгляду справи №922/567/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Радіонова О.О.

У судовому засіданні 12.09.2024 було оголошено перерву до 16:00 год. 26.09.2024.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онлайн Енерджі Україна» (постачальник) та Іноземним підприємством «Малахіт» (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №21/09/09-01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов`язався оплатити постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовам цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

За умовами п.5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.3 договору).

Згідно з п.5.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п.5.7 договору якщо споживач прострочив оплату за цим договором більш ніж 10 календарних днів, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням вимог ст.625 ЦК України. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Згідно з п.13.1 договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з дати підписання договору сторонами.

Відповідно до додатку № 2 до договору:

-Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі планових платежів:

до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду 20% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період;

до 10 числа розрахункового місяця, 25% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період;

до 15 числа розрахункового місяця, 20% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період;

до 20 числа розрахункового місяця, 25% від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період;

до 15 числа наступного місяця за розрахунковим остаточну вартість з урахуванням фактичного споживання електричної енергії та фактичної ціни за розрахунковий період.

-Постачальник до 10 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, оформлює акт купівлі-продажу електричної енергії за місяць та в цей же строк надає його споживачу засобами електронного зв`язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднанні до умов договору. Разом з актом купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок на оплату за фактично використану електричну енергію. Оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його виставлення.

- У разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених цією комерційною пропозицією, у тому числі нездійснення попередньої оплати та оплати додатково замовлених обсягів купівлі електричної енергії, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання споживач сплачує суму боргу з урахуванням вимог ст.625 ЦК України. Штрафні санкції сплачуються протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунка.

Позивач зазначає, що в межах вказаного договору ним належним чином були виконані взяті на себе зобов`язання. Так, відповідно до умов договору позивач здійснив продаж електричної енергії в обсязі:

- 415 507,00 кВт*год у жовтні 2021 року, на підтвердження чого надав акт купівлі-продажу електричної енергії №28 від 31.10.2021 на суму 1 524 051,42 грн, в т.ч. ПДВ 254 008,57 грн, підписаний обома сторонами, рахунок на оплату №60 від 31.10.2021 на суму 1 524 051,42 грн;

- 483 709,00 кВт*год у листопаді 2021 року, на підтвердження чого надав акт купівлі-продажу електричної енергії №34 від 30.11.2021 на суму 2 498 208,00 грн, в т.ч. ПДВ 416 368,00 грн, підписаний обома сторонами, рахунок на оплату №70 від 30.11.2021 на суму 2 498 208,00 грн;

- 528 538,00 кВт*год у грудні 2021 року, на підтвердження чого надав акт купівлі-продажу електричної енергії №40 від 31.12.2021 на суму 2 654 761,81 грн, в т.ч. ПДВ 442 460,30 грн, підписаний обома сторонами, рахунок на оплату №83 від 31.12.2021 на суму 2 654 761,81 грн;

- 498 395,00 кВт*год у січні 2022 року, на підтвердження чого надав акт купівлі-продажу електричної енергії №46 від 31.01.2022 на суму 2 449 065,18 грн, в т.ч. ПДВ 408 177,53 грн, підписаний обома сторонами, рахунок на оплату №98 від 31.01.2022 на суму 2 449 065,18 грн;

- 439 718,00 кВт*год у лютому 2022 року, на підтвердження чого надав акт купівлі-продажу електричної енергії №54 від 28.02.2022 на суму1 881 773,18 грн, в т.ч. ПДВ 313 628,86 грн, підписаний обома сторонами, рахунок на оплату №114 від 28.02.2022 на суму 1 881 773,18 грн;

- 59 856 кВт*год у березні 2022 року, на підтвердження чого надав акт купівлі-продажу електричної енергії №63 від 31.03.2022 на суму 255 550,40 грн, в т.ч. ПДВ 42 591,73 грн, рахунок на оплату №125 від 31.03.2022 на суму 255 550,40 грн.

Проте, як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов`язанням щодо своєчасної та повної оплати згідно з умовами договору належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

За твердженнями позивача, згідно акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2022 року -листопад 2023 року загальна сума заборгованості відповідача станом на 31.11.2023 склала 1 369 190,61 грн.

В подальшому, як вказує позивач, відповідачем було здійснено часткову сплату суми заборгованості на загальну суму 300 000,00 грн, отже сума заборгованості станом на 20.02.2024 склала 1 069 190,61 грн.

Позивач вказує, що за актом №63 від 31.03.2022 кінцевий строк оплати відповідно до умов договору настав, з урахуванням фактичного споживання електричної енергії, до 15.04.2022 включно.

Позивач зазначає, що 02.08.2022 ним на електронну пошту відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості у розмірі 1 513 640,21 грн.

18.12.2023 позивачем засобами поштовому зв`язку відповідачу було надіслано акт звірки розрахунків та акт купівлі-продажу за березень 2022 року із супровідним листом вих.№23/12/14-01 від 14.12.2023 з описом вкладення з проханням підписати та повернути підписаний примірник позивачу. Документи були отримані відповідачем 05.01.2024, на підтвердження чого надано трекінг відстеження Укрпошти.

Однак, станом на день звернення до суду з даною позовною заявою документи не повернуті позивачу.

На суму заборгованості позивачем нараховано пеню у розмірі 225 848,21 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, 3% річних у розмірі 59 306,10 грн за період з 16.04.2022 по 19.02.2024, інфляційні втрати у розмірі 218 736,72 грн за період травень 2022 року січень 2024 року.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

13.03.2024 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог ТОВ «Онлайн Енерджі» в частині стягнення з ІП «Малахіт» пені у розмірі 225 848,21 грн, нарахованої за період з 16.04.2022 по 15.10.2022. У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти, зокрема, стягнення пені, відповідач вважає позовні вимоги щодо стягнення пені такими, що подані поза межами строку позовної давності, оскільки сума пені у розмірі 225 848,21 грн нарахована за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі" звернулось до Господарського суду Харківської області лише в січні 2024 року. У зв`язку з чим просив застосувати до позовних вимог щодо стягнення пені строк позовної давності. Звернув увагу суду на те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» №332 від 25.02.2022. Відповідно до підпункту 16 пункту 1 постанови №332 від 25.02.2022 регулятором надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану. Просив відмовити ТОВ «Онлайн Енерджі» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ІП «Малахіт» пені у розмірі 225 848,21 грн, нарахованої за період з 16.04.2022 по 15.10.2022.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що в якості доказів виникнення заборгованості за березень 2022 року позивачем надано лише акт №63 купівлі-продажу електричної енергії від 31.03.2022 на суму 255 550, 40 грн та рахунок на оплату № 125 від 31.03.2022, які з боку Іноземного підприємства «Малахіт» не підписані, тому не можуть бути достатньою аргументацією факту надання послуг.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 31.03.2022 складено акт купівлі-продажу електричної енергії №63 за березень 2022 року в обсязі 59 856 кВт*год на суму 255 550,40 грн, в т.ч. ПДВ 42 591,73 грн, який підписано лише з боку позивача, а також до матеріалів справи надано рахунок на оплату №125 від 31.03.2022 на суму 255 550,40 грн.

Відповідно до додатку № 2 до договору постачальник до 10 числа включно місяця, наступного за розрахунковим, оформлює акт купівлі-продажу електричної енергії за місяць та в цей же строк надає його споживачу засобами електронного зв`язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднанні до умов договору. Разом з актом купівлі-продажу електричної енергії постачальник надає рахунок на оплату за фактично використану електричну енергію. Оплата рахунка за фактично використану електроенергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його виставлення.

Позивач зазначає, що він 02.08.2022 направив на електронну пошту відповідача вимогу про сплату боргу.

Проте, як свідчать матеріали справи, ні в заяві-приєднанні до умов договору, ні в договорі про постачання електричної енергії споживачу №21/09/09-01 від 09.09.2021 не зазначено електронної адреси споживача. Тому надана до матеріалів справи скан- копія з електронної пошти позивача не є доказом направлення вказаної вимоги відповідачу. Крім того, зі скан - копії не вбачається, що вона була направлена саме ІП «Малахіт» та містила додатки у вигляді рахунка та акту купівлі-продажу електричної енергії.

18.12.2023 позивачем із супровідним листом вих.№23/12/14-01 від 14.12.2023 з описом вкладення було направлено засобами поштового зв`язку акт звірки розрахунків станом на 31.10.2023 та акт купівлі-продажу за березень 2022 року з проханням підписати та повернути підписаний примірник позивачу.

Доказів направлення рахунку на оплату №125 від 31.03.2022 на суму 255 550,40 грн матеріали справи не містять.

Відповідно до п.6.1 договору споживач має право, зокрема:

-вимагати від постачальника пояснень проведення рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахунковою сумою вимагати проведення звіряння розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим договором чи чинним законодавством порядку;

-проводити звіряння фактичних розрахунків в установленому ПРРЕЕ порядку з підписанням відповідного акта;

-оскаржувати будь-які несанкціоновані, неправомірні чи інші дії постачальника, що порушують права споживача, та брати участь у розгляді цих скарг на умовах, визначених чинним законодавством та цим договором.

Відповідач отримав акт звірки розрахунків станом на 31.10.2023 та акт купівлі-продажу за березень 2022 року 05.01.2024, що підтверджується трекінг відстеженням Укрпошти. Проте, заперечень проведення нарахувань за березень 2022 року не надав, підписані документи позивачу не повернув.

Як свідчать матеріли справи, незгоди з порядком розрахунків або розрахунковою сумою відповідач не висловив, тому як правильно зазначено судом першої інстанції, не підписання вищевказаного акту відповідачем не може бути підставою для спростування заявленої до стягнення позивачем суми у розмірі 255 550,40 грн по акту №63 від 31.03.2022, тому вказані твердження апелянта відхиляються колегією суддів.

Щодо доводів скаржника про те, що позовні вимоги щодо стягнення пені подані позивачем поза строками позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та триває.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, 2) .

У підпункті 2 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнити пунктом 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Отже, відповідно до цього Закону, строки є продовженими, тому посилання апелянта на те, що позовні вимоги щодо стягнення пені подані позивачем поза строками позовної давності, є необґрунтованими.

В той же час, надаючи оцінку доводам скаржника про неврахування судом першої інстанції підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» №332 від 25.02.2022, в якій регулятором надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

НКРЕКП прийнято Постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332.

Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття. Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Пунктом 5 наведеної Постанови (в редакції від 27.02.2022), рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанови зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

В цій справі спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 дійшла висновків, що пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії".

При цьому рішення НКРЕКП щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах, з огляду на те, що НКРЕКП в силу Закону наділена повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що такі рішення НКРЕКП не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк НКРЕКП, яка наділена повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих їй Законом повноважень тимчасово зупинила нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Постанова НКРЕКП №332 прийнята Регулятором в межах своїх повноважень.

Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.

Таким чином, положеннями підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332 чітко визначено період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільно-правова відповідальність це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов`язань, що пов`язані з порушенням суб`єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності відновлення порушених майнових прав.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до п.5.7 договору про постачання електричної енергії споживачу №21/09/09-01 від 09.09.2021 у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та за прострочення виконання вказаного грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням вимог ст.625 ЦК України.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 225 848,21 грн за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, яка була нарахована на суму заборгованості у розмірі 1 069 190,61 грн та складається з суми заборгованості за березень 2022 року (255 550,40 грн) та залишку заборгованості за лютий 2022 року (813 640,21 грн).

Враховуючи приписи п.16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яка є чинною та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, починаючи з 24.02.2022.

Щодо нарахування пені за поставлену електричну енергію з 01.02.2022 по 24.02.2022 суд зазначає таке.

Оскільки відповідно до п.5.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, оплата електричної енергії здійснюється постачальником самостійно на поточний рахунок постачальника за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, та виходячи з обсягів електричної енергії (п.5.1 договору), до сплати пені за цей часовий проміжок також застосовуються приписи п.16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 10 липня 2024 року у cправі № 922/1246/22).

Таким чином, на весь період нарахування пені заявлений позивачем до стягнення розповсюджується дія пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, посилався на пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яким регулятором надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану. Також посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.08.2022 у справі №912/1941/21.

Суд першої інстанції щодо посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.08.2022 №912/1941/12, зазначив, що спірні правовідносини у даній справі не є подібними з тими, з приводу яких викладені висновки в зазначеній постанові Верховного суду, з огляду на те, що у постанові №912/1941/12 від 19.08.2022 надавались висновки щодо застосування положень Постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766, яка була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2"; зазначив, що на момент подання даної позовної заяви до суду на території України карантині заходи завершені, та обмеження вже були скасовані самим Регулятором.

Проте, місцевим господарським судом не була надана оцінка посиланню відповідача на пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332.

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині її стягнення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач у доповненні до апеляційної скарги зазначає, що оскільки Іноземне підприємство «Малахіт» не погоджується із заборгованістю за надані послуги з постачання електричної енергії, а саме з заборгованістю за березень 2022 року у розмірі 255 550, 40 грн, штрафні санкції розраховані із загальної суми заборгованості у розмірі 1 069 190,61 грн не відповідають загальному розміру заборгованості. Таким чином, як зазначає апелянт, розмір штрафних санкцій, за виключенням пені, мають розраховуватись виходячи із суми заборгованості 1 069 190,61-255 550,40=813 640, 21 грн. Враховуючи період стягнення заявлений позивачем з 16.04.2022 по 19.02.2022, правильним, на думку скаржника, можна вважати розрахунок щодо стягнення: інфляційних втрат у розмірі 166 455,82 грн; 3% річних у розмірі 44 464,25 грн. Отже, зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 в частині стягнення 52 280,90 грн інфляційних втрат та 14 841,85 грн 3% річних є неправомірним.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та трьох процентів річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

У постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про правомірність стягнення заборгованості за березень 2022 року, інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на заборгованість за березень 2022 року, є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 у справі №922/567/24 в частині задоволення позову щодо стягнення пені підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Підпунктами б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст.123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.4 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "Малахіт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 у справі №922/567/24 в частині стягнення пені скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 16.05.2024 у справі №922/567/24 в частині стягнення основного боргу за березень 2022 року в сумі 255 550,40 грн, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за березень 2022 року, залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Іноземного підприємства "Малахіт" (ідентифікаційний код: 34756572, місцезнаходження: Україна, 61044, місто Харків, вул. Павлова Академіка, 120) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі" (код ЄДРПОУ 44047121, місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1) заборгованість за електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №21/09/09-01 від 09 вересня 2021, яка складається з: суми основаної заборгованості в розмірі 1 069 190,61 грн на рахунок за наступними реквізитами: UА653226690000026034300009253 (рахунок із спеціальним режимом використання) у Філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АБ "Ощадбанк" МФО 322669; 3 % річних в сумі 59 306,10 грн; суму інфляційних витрат у розмірі 218736,72 грн на рахунок за наступними реквізитами: UА953226690000026001300009253 (поточний рахунок) у Філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АБ "Ощадбанк" МФО 322669; витрати на оплату судового збору в розмірі 20 208,50 грн на рахунок за наступними реквізитами: НОМЕР_1 (поточний рахунок); у Філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АБ "Ощадбанк" МФО 322669.

В частині стягнення пені у розмірі 225 848,21 грн відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онлайн Енерджі" (код ЄДРПОУ 44047121, місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 7, офіс 1) на користь Іноземного підприємства "Малахіт" (ідентифікаційний код: 34756572, місцезнаходження: Україна, 61044, місто Харків, вул. Павлова Академіка, 120) 4599,91 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.09.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.О. Радіонова