Постанова

від 16.07.2024 по справі 904/6017/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6017/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

від ініціюючого кредитора: Губаренко О.А. (в залі суду);

від скаржника: Муравський В.В. (в залі суду);

арбітражний керуючий: Пархоменко Т.В. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Середницьке" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 (суддя Соловйова А.Є., повний текст підписано 20.03.2024), за результатом розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Середницьке" у справі №904/6017/23

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАЙМ 21", м. Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС - ВЕСТ" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 32232765)

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі №904/6017/23 відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС - ВЕСТ" в загальній сумі 34 076 328,52 грн, з яких: 34 070 272,52 грн - основна заборгованість, 6 056,00 грн - судовий збір за подання заяви з грошовим вимогами до боржника.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Середницьке", посилаючись на неправильне застосування при її ухваленні норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Середницьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС-ВЕСТ" на загальну суму 34 076 328,52 грн та включити до реєстру вимог кредиторів, де: 6 056, 00 грн. до першої черги, а саме витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді (судовий збір); 34 070 272,52 грн до четвертної черги, які не забезпечені заставою, основна сума зобов`язання за господарськими взаємовідносинами.

При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 січня 2021 року по справі №904/2357/20, частково задоволено касаційну скаргу ТОВ «Серединецьке» та постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» кошти, сплачені як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2014, №25АФ-14 від 27.03.2014, №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015 - в сумі 52 951 329,60 грн. Верховним Судом враховано, що компенсація частини вартості предметів лізингу здійснювалась по курсу долара США на момент оплати, а тому необхідно застосовувати курсову різницю.

В загальному, в примусовому порядку з ТОВ «Агротек» (ТОВ «ФОРС-ВЕСТ») на корить ТОВ «Серединецьке» стягнуто 1 963 705,90 доларів США, де різниця від сплаченої суми, як компенсація частини вартості предметів лізингу становить 893 177,94 доларів США, або 24 285 508,19 гривні станом на 17 червня 2021 року, продажний курс на Міжбанку становив 27,1900 гривень за 1,00 долар США.

Cуми, які відображені у додаткових угодах до договорів фінансового лізингу від 30 березня 2018 року, є вірними, так як останні підписані посадовими особами ТОВ «Серединецьке» та ТОВ «Агротек» (ТОВ «ФОРС-ВЕСТ»), на яких покладено обов`язок за достовірність бухгалтерського та податкового обліку.

Під час розгляду справи №904/2357/20 ТОВ «ФОРС-ВЕСТ» не спростував, що додатковими угодами від 30 березня 2018 року підтверджено, що ТОВ «Серединецьке» за договорами фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2014, №25АФ-14 від 27.03.2014, №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015 оплачено компенсацію частини вартості предметів лізингу на загальну суму 2 856 883,84 долари США. А тому, ТОВ «Серединецьке» має право вимагати доплатити різницю в розмірі 893 177,94 доларів США, або 34 070 272,52 гривні станом на 02 січня 2024 року, продажний курс на Міжбанку становив 38,1450 гривень за 1,00 долар США для включення даної суми до ліквідаційної маси ТОВ «Серединецьке».

Враховуючи те, що договори фінансового лізингу між сторонами є розірваними, а така складова частина лізингового платежу, як відшкодування вартості предмету лізингу, в розмірі 893 177,94 доларів США з ПДВ ТОВ «ФОРС-ВЕСТ» не повернута на користь ТОВ «Серединецьке», вказана сума є безпідставно набутою ТОВ «ФОРС- ВЕСТ» та підлягає стягненню з останнього.

Крім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20 березня 2024 року у справі 904/6017/23 внесено до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги:

- грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРОСПЕЙС" (код ЄДРПОУ 41084815) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС-ВЕСТ" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 32232765) в сумі 5 368,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 6 710 633,82 грн (основна заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів;

- грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОАЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 37303065) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС-ВЕСТ" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 32232765) в сумі 5 368,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 623 920,32 грн (основна заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

- грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" (код ЄДРПОУ 00218615) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС-ВЕСТ" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 32232765) в сумі 5 368,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 699 628,85 грн (основна заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань засновником (учасником) вищезазначених юридичних осіб є фізична особа ОСОБА_1 (громадянство: Кіпр, місцезнаходження: АДРЕСА_1).

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 23.12.2023 № 850/2023 ОСОБА_1 включений до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

З огляду на вказане суд першої інстанції не надав належної правової оцінки про те, що право вищезазначених кредиторів вимагати відшкодування витрат за договором може бути реалізованим тільки після скасування державною владою України прямої заборони виконання зобов`язань на користь позивача.

Боржник, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРС - ВЕСТ", у відзиві на апеляційну скаргу заперечив щодо її задоволення, зазначив, що аналізуючи постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2022 у справі №924/1277/20 (924/636/21) вбачається відсутність підстав наявності кредиторської заборгованості. Кредиторські вимоги ТОВ «Серединецьке» фактично складаються з різниці першочергово заявлених позовних вимог ТОВ «Серединецьке» у справі № 904/2357/20 та стягнутих з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» 52 951 329,60 грн коштів, сплачених як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фінансового лізингу. Саме ця різниця стала предметом позову у справі № 924/1277/20 (924/636/21). І саме ця різниця (вже з застосуванням курсової різниці) була заявленою сумою кредиторських вимог у справі № 904/6017/23 про банкрутство ТОВ «Форс-Вест».

Крім того, боржником ТОВ «ФОРС - ВЕСТ» було перераховано на розрахункові рахунки ТОВ «Серединецьке» грошові кошти на загальну суму 58 339 288,10 грн за постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20, що підтверджується платіжними інструкціями №8672 від 09.11.2020 на суму 11 699 191,82 грн, №90 від 26.11.2020 на суму 2 355 741,43 грн, №3714 від 19.01.2021 на суму 3 089 936,60 грн, №3719 від 19.01.2021 на суму 3 089 936,60 грн, №3713 від 19.01.2021 на суму 3 089 936,61 грн, №3712 від 19.01.2021 на суму 3 800 000,00 грн, №3927 від 02.02.2021 на суму 396 138,00 грн. Вказані копії платіжних інструкцій долучені розпорядником майна до матеріалів.

Посилання ТОВ «Серединецьке» на ту обставину, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРОСПЕЙС" (код ЄДРПОУ 41084815), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОАЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 37303065) та Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" (код ЄДРПОУ 00218615) не є предметом розгляду оскаржуваної ухвали.

Крім того, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРОСПЕЙС" (код ЄДРПОУ 41084815), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОАЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 37303065) та Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" (код ЄДРПОУ 00218615) в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.04.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 03.04.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/6017/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

19.04.2024 матеріали справи №904/6017/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Середницьке" в особі арбітражного керуючого Грицай Л.М., залишено без руху через неподання останнім доказів направлення скарги кредиторам. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Вказану ухвалу доставленого до електронного кабінету арбітражного керуючого 22.04.2024. Відтак, недоліки скарги мали бути усунені у строк до 27.04.2024.

24.04.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 19.04.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги, до якої додано докази направлення скарги учасникам справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів - Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Середницьке" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі №904/6017/23; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16.07.2024.

У описовій частині даної ухвали зроблено описку, зазначивши, що оскаржуваною ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі №904/6017/23 завершено попереднє засідання, за результатами якого внесені до реєстру вимоги кредиторів у відповідній черговості.

Колегія суддів констатує, що 20.03.2024 у справі №904/6017/23 Господарським судом Дніпропетровської області винесено дві ухвали: про відхилення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС - ВЕСТ" в загальній сумі 34 076 328,52 грн та за підсумками попереднього судового засідання.

В той же час, зі змісту апеляційної скарги (її описової, мотивувальної та прохальної частин) слідує, що заявник апеляційної скарги оскаржує саме ухвалу, якою відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке".

На цьому наголосив й представник апелянта у судовому засіданні.

З огляду на що, колегія суддів переглядає у апеляційному порядку саме ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі №904/6017/23, якою відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС - ВЕСТ" в загальній сумі 34 076 328,52 грн.

В судовому засіданні 16.07.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» (змінило назву на ТОВ «ФОРС-ВЕСТ») про стягнення 77 021 588,33 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов договорів фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2013, №25АФ-14 від 27.03.2014, №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015 у період з 02.04.2013 по 30.03.2018 позивач сплачував лізингові платежі, які включали в себе відшкодування вартості майна, переданого в лізинг, та винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно. В лютому та липні 2019 року лізингодавець в односторонньому порядку розірвав названі договори та на підставі виконавчих написів нотаріуса вилучив у позивача майно (сільськогосподарську техніку), що було предметом лізингу. Посилаючись на те, що внаслідок розірвання договорів у відповідача відсутній обов`язок щодо передання об`єктів лізингу у власність лізингоодержувача, а у позивача - обов`язок щодо сплати вартості цього майна, вважає, що сплачені платежі як відшкодування вартості майна підлягають поверненню лізингоодержувачу. Правовою підставою позовних вимог вказує частину другу статті 693 Цивільного кодексу України.

05.06.2020 позивач (Кредитор) - ТОВ «Серединецьке» подав заяву про зміну предмета позову, в якій позовні вимоги виклав в такій редакції:

- визнати недійсним пункт 9.3 договорів фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-І4 від 27,03.2013, №25АФ-14 від 27.03.2014 та пункт 8.3 договорів фінансового лізингу №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015, які укладені ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке»;

- стягнути з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» кошти, які компенсують частину вартості предметів лізингу, в сумі 77 021 588,33 грн. за договорами фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2014, №25АФ-14 від 27.03.2014, №6АФ-15 від 1 1.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015, укладеними ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке».

Вимоги щодо визнання недійсними пунктів 9.3 та 8.3 договорів фінансового лізингу обґрунтовано тим, що визначене договором право на утримання лізингодавцем сплачених лізингоодержувачем сум як штрафних санкцій за дострокове розірвання договору суперечить положенням статей 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 549, 611, 614, 653 ЦК України, а умови щодо неповернення всіх лізингових платежів положенням частини другої статті 693 ЦК України, яка містить імперативну норму щодо повернення суми попередньої оплати покупцю у разі не передання товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 у справі №904/2357/20 позов задоволено частково:

- визнано недійсним пункт 9.3 в частині умов Договорів щодо утримання ТОВ «Агротек» на свою користь сум, що сплачені за Договорами як лізингові платежі та авансовий платіж, у разі дострокового розірвання, припинення, відмови від Договорів фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2013, №25АФ-14 від 27.03.2014 та пункт 8.3 в частині умов Договорів щодо утримання ТОВ «Агротек» на свою користь сум, що сплачені за Договорами як лізингові платежі та авансовий платіж, у разі дострокового розірвання, припинення, відмови від Договорів фінансового лізингу №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-І5 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015, які укладені ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке»;

- стягнуто з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» кошти, які компенсують частину вартості предметів лізингу,в сумі 77 021 588,33 грн за договорами фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2014,№25АФ-14 від 27.03.2014, №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від П.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015, укладеними ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке»;

- в решті вимог позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» 736 751,00 грн судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що оспорюванні умови договору не відповідають положенням статей 230, 231 ГК України, статей 653, 693, 806 ЦК України, до того ж, суд прийшов до висновку, що позовна давність щодо цих вимог не спливла. Також судом встановлено, що позивачем доведена сплата лізингових платежів, як відшкодування вартості майна в сумі 2 856 883,84 доларів США, що за курсом на 05.05.2020 року становить 77 021 588,33 грн, факт розірвання спірних договорів фінансового лізингу та вилучення об`єктів лізингу у лізингоодержувача на підставі виконавчих написів нотаріуса. В зв`язку з чим у лізингодавця відсутній обов`язок щодо передачі об`єктів лізингу у власність лізингоодержувача, а сплачені за договорами кошти, як відшкодування вартості майна, за своєю суттю є попередньою оплатою за товар, тому підлягають поверненню покупцю відповідно до положень частини другої статті 693 ЦК України.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 у справі № 904/2357/20 в частині визнання недійсним пункту 9.3. в частині умов Договорів щодо утримання ТОВ «Агротек» на свою користь сум, що сплачені за Договорами як лізингові платежі та авансовий платіж, у разі дострокового розірвання, припинення, відмови від Договорів фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, №25АФ-14 від 27.03.2014, та пункту 8.3 в частині умов Договорів щодо утримання ТОВ «Агротек» на свою користь сум, що сплачені за Договорами як лізингові платежі та авансовий платіж, у разі дострокового розірвання, припинення, відмови від Договорів фінансового лізингу №6АФ-15 від 11.03.2015 , №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015, які укладені ТОВ «Агротек» та ТОВ «Серединецьке» скасовано.

Змінено рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 у справі №904/2357/20 в частині визначення суми коштів, які компенсують частину вартості предметів лізингу, та розподілу судових витрат, у зв`язку з чим частина 3 резолютивної частини рішення викладена у такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд.1, код ЄДРПОУ 32232765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» кошти, сплачені як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2013, № 11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ-15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015 - в сумі 40 618 120,31 грн, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви - 389 921,00 грн, про що видати наказ».

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ТОВ «Серединецьке» на користь ТОВ «Агротек» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги - 518 668,50 грн.

Як встановив апеляційний суд, матеріалами справи підтверджена сплата 40 618 120,31 грн, так як зазначив сам позивач у своїх розрахунках це становить еквівалент 2 087 771,28 доларів США (за підрахунком апеляційного суду - 1 963 705,90 доларів США).

Суд апеляційної інстанції вважав безпідставним коригування суми платежів на курс долара США на час подання позову, оскільки умовами договору такого не передбачено, та положення ч. 2 ст. 693 ЦК України, на яких ґрунтує позовні вимоги позивач, визначають лише повернення сплачених сум попередньої оплати без жодних їх коригувань.

З огляду на викладене, доводи апелянта щодо неправомірності визначеної позивачем суми та коригування платежів на курс долара США на час подання позову, судом апеляційної інстанції визнано обґрунтованими.

За встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем підтверджені належними та допустимими доказами вимоги в сумі 40 618 120,31 грн, які підлягають задоволенню. В решті позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20, закрито касаційне провадження у справі № 904/2357/20;

- стягнуто з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» 52 951 329,60 (п`ятдесят два мільйони дев`ятсот п`ятдесят одна тисяча триста двадцять дев`ять, 60) грн коштів, сплачених як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фінансового лізингу № 48АФ-13 від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ-15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015.

У мотивувальній частині постанови (п. 8.6) Верховний Суд зазначив:

«Як встановив апеляційний суд, матеріалами справи підтверджено, що за період з моменту укладення вказаних договорів фінансового лізингу по 30.03.2018 позивачем на користь відповідача було сплачено лізингових платежів, у тому числі в рахунок відшкодування вартості предмету лізингу, в сумі 40 618 120,31 грн. з ПДВ в якості покупної ціни предмету лізингу, що за підрахунком апеляційного суду становить еквівалент 1 963 705,90 доларів США за курсом продажу долару США на дати здійснення відповідних платежів.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає обґрунтованим коригування суми платежів, що підлягають поверненню лізингоодержувачу в силу положень частини другої статті 693 ЦК України, на курс долара США (за курсом продажу долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" - Міжбанківський курс) на час подання позову на підставі положень частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України.

Отже, сума платежів, що підлягає стягненню з ТОВ "Агротек" на користь ТОВ "Серединецьке" становить 52 951 329,60 грн (1 963 705,90 дол. США х 26,9650 грн (станом на 05.05.2020)).».

У червні 2021 року ТОВ «Серединецьке» звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом щодо стягнення з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» коштів, які компенсують частину вартості предметів лізингу в сумі 24 285 508,19 грн за договорами фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015, укладеними між ТОВ «Серединецьке» і ТОВ «Агротек».

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання умов договорів фінансового лізингу № 48АФ-13 від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013,№ 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ-15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015 у період з 02.04.2013 по 30.03.2018 позивач сплачував лізингові платежі, які включали в себе відшкодування вартості майна, переданого в лізинг, та винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно. В лютому та липні 2019 року лізингодавець в односторонньому порядку розірвав названі договори та на підставі виконавчих написів нотаріуса вилучив у позивача майно (сільськогосподарську техніку), що було предметом лізингу. Посилаючись на те, що внаслідок розірвання договорів у відповідача відсутній обов`язок щодо передання об`єктів лізингу у власність лізингоодержувача, а у позивача - обов`язок щодо сплати вартості цього майна, вважає, що сплачені платежі як відшкодування вартості майна підлягають поверненню лізингоодержувачу. Правовою підставою позовних вимог вказує ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК.

Оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024, якою відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРС - ВЕСТ" в загальній сумі 34 076 328,52 грн, мотивована тим, що кредиторські вимоги ТОВ «Серединецьке» фактично складаються з різниці першочергово заявлених позовних вимог ТОВ «Серединецьке» у справі № 904/2357/20 (77 021 588,33 грн) та стягнутих з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» 52 951 329,60 грн коштів, сплачених як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фінансового лізингу № 48АФ-13 від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ-15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015.

Саме ця різниця стала предметом позову у справі № 924/1277/20 (924/636/21).

І саме ця різниця (34 076 328,52 грн, однак вже з застосуванням курсової різниці) була заявленою сумою кредиторських вимог у справі № 904/6017/23 про банкрутство ТОВ «Форс-Вест».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Предметом позову, як у вирішеній касаційним судом справі № 904/2357/20 та у справі № 924/1277/20 (924/636/21), було стягнення з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» грошової суми як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фінансового лізингу № 48АФ-1З від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ15 від 11.03.2015, № 13АФ-15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015. Тобто, предмет позову у справі № 924/636/21 є тотожним до предмету позову у справі № 904/2357/20. При цьому, касаційне провадження у справі № 904/2357/20 закрито, а грошову суму стягнуто з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке».

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Позовні вимоги в обох справах мотивовано тим, що на виконання умов договорів фінансового лізингу № 48АФ-13 від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ-15 від 11.03.2014, № 14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015 у період з 02.04.2013 по 30.03.2018 позивач сплачував лізингові платежі, які включали в себе відшкодування вартості майна, переданого в лізинг, та винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно. В лютому та липні 2019 року лізингодавець в односторонньому порядку розірвав названі договори та на підставі виконавчих написів нотаріуса вилучив у позивача майно (сільськогосподарську техніку), що було предметом лізингу. Посилаючись на те, що внаслідок розірвання договорів у відповідача відсутній обов`язок щодо передання об`єктів лізингу у власність лізингоодержувача, а у позивача - обов`язок щодо сплати вартості цього майна, вважає, що сплачені платежі як відшкодування вартості майна підлягають поверненню лізингоодержувачу.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Правовою підставою позовних вимог у справі № 924/636/21 позивач вказує ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК. Однак, відповідно до правової позиції, висловленої Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постанові у справі від 02.03.2016 № 6-3090цс15, кондикція може застосовуватись або як самостійний спосіб захисту на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК, або як субсидіарний спосіб захисту відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК, якщо власник майна позбавлений можливості захистити своє право за допомогою реституції або віндикації.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.03.2022 закрито провадження у справі № 924/1277/20 (924/636/21) на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Місцевим господарським судом проаналізовано обставини спору у справі № 904/2357/20 та зроблено висновок, що у справі №924/1277/20 (924/636/21) спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Вказане не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

01 вересня 2022 року Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду по справі № 924/1277/20 (924/636/21) судова колегія погодилась з висновком суду першої інстанції, що подання позивачем нового позову про той же предмет і з тих же підстав, з яких прийнято рішенням господарським судом у справі № 904/2357/20, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання досягти нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апеляційна скарга учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» Лозового Олександра Валентиновича в особі уповноваженої особи учасника адвоката Адвокатського бюро «Юрія Савчука» Савчука Юрія Миколайовича залишена без задоволення.

Ухвала Господарського суду Хмельницької області від 01 березня 2022 року у справі №924/1277/20 (924/636/21) залишена без змін.

Колегія суддів в мотивувальній частині постанови Північно-західного апеляційного господарського суду по справі № 924/1277/20 (924/636/21) від 01.09.2022 встановила, що:

«вірним також є висновок про те, що розгляд позовних вимог у справі № 924/1277/20 (924/636/21) буде мати наслідком порушення принципу res judicata - остаточності рішень суду, оскільки, розглядаючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", суду слід буде здійснити переоцінку обставин, які встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили у справі № 904/2357/20.

Очевидно, що в силу наведеного вище принципу такий перегляд є неприпустимим.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сипи за тими самими вимогами.

Посилання апелянта на порушення справи про банкрутство ТОВ "Серединецьке" в даному випадку правового значення не має, оскільки даний спір розглядається в позовному провадженні без застосування норм КУзПБ. Також суд вважає недоведеним твердження апелянта, що заявлені у справі № 924/636/21 позовні вимоги (суми коштів) не були предметом розгляду у справі №904/2357/20.

Таким чином, враховуючи наявність рішення суду, що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про закриття провадження у справі № 924/1277/20 (924/636/21) в порядку п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Хмельницької області від 01.03.2022 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали».

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2022 року у справі № 924/1277/20 (924/636/21), касаційна скарга учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» залишена без задоволення. Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 та ухвала Господарського суду Хмельницької області від 01.03.2022 у справі №924/1277/20 (924/636/21) залишено без змін.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи №904/2357/20 ТОВ «ФОРС-ВЕСТ» не спростував, що додатковими угодами від 30 березня 2018 року підтверджено, що ТОВ «Серединецьке» за договорами фінансового лізингу №48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2014, №25АФ-14 від 27.03.2014, №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, №13АФ-15 від 11.03.2015, №14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015 оплачено компенсацію частини вартості предметів лізингу на загальну суму 2 856 883,84 долари США, колегія суддів зазначає наступне.

В мотивувальній частині постанови (п. 8.3) Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 Верховний Суд зазначив наступне:

« 8.3. Щодо доводів касаційних скарг ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених Верховним Судом у вказаних ними справах Верховний Суд зазначає таке.

Скаржник ТОВ "Агротек" у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.04.2018 та від 21.02.2020 у справі №910/10191/17, а скаржник ТОВ "Серединецьке" у своїй касаційній скарзі зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеної у постановах від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 26.05.2020 у справі №916/1730/18.

Так, у справі №904/2357/20, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що за період з моменту укладення договорів фінансового лізингу № 48АФ-13 від 02.04.2013, №49АФ-13 від 02.04.2013, №9АФ-14 від 14.03.2014, №22АФ-14 від 27.03.2014, №25АФ-14 від 27.03.2014, №6АФ-15 від 11.03.2015, №9АФ-15 від 11.03.2015, №11АФ-15 від 11.03.2015, №12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ-15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, №15АФ-15 від 11.03.2015, №26АФ-15 від 28.04.2015 по 30.03.2018 із врахуванням платіжного доручення від 09.08.2018 № 4533 ТОВ "Серединецьке" сплачено лізингові платежі, у тому числі в рахунок відшкодування вартості предмету лізингу, в сумі еквівалента до долара США 2 857 237,88 доларів США з ПДВ в якості покупної ціни предмету лізингу, що підтверджується додатковими угодами до договорів фінансового лізингу та платіжним дорученням.

Втім, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині стягнення коштів в повному розмірі.

Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав таке: «Суд першої інстанції встановив, що позивач у відшкодування вартості предмета лізингу сплатив 2 857 237,88 доларів США та стягнув зазначені кошти з врахуванням курсу долара США до гривні на час звернення до суду (05.05.2020 року) в загальній сумі 77 021 588 грн 33 коп. не обґрунтувавши навіть підстав застосування такого підходу щодо визначення сплаченої суми.

Але матеріали справи не містять доказів сплати грошових коштів саме в доларах США та саме в такій сумі. Як умовами договору, так і наданими платіжними дорученнями підтверджується сплата спірних платежів саме в національній валюті гривні.

Як встановив апеляційний суд вище, матеріалами справи підтверджена сплата 40 618 120,31 грн. так як зазначив сам позивач у своїх розрахунках це становить еквівалент 2 087 771,28 доларів США (за підрахунком апеляційного суду 1 963 705,90 доларів США).

Визначення судом першої інстанції сплаченої суми як різниці між зазначеною в договорах фінансового лізингу вартістю предметів лізингу та зазначеною в додаткових угодах від 30.03.2018 заборгованістю є неправомірним. У цих додаткових угодах сторони не визначали сплачені позивачем суми, зокрема, і відшкодування вартості предметів лізингу, а лише визначили суми, які лізингоодержувач повинен ще сплатити (новація). Та позивач і не навів, яким же чином він визначив, що сплачена сума становить 2 857 237,88 доларів США із зазначенням платіжних документів, які підтверджують цю сплату.

Твердження позивача, що в рахунок спірних платежів були зараховані платежі за іншими договорами фінансового лізингу та надані ним платіжні доручення щодо сплати лізингових платежів (а. с. 17-68 т. 3) апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки ці платіжні доручення підтверджують сплату лізингових платежів за іншими договорами, які не є предметом спору у цій справі. Позивачем не надано жодних доказів щодо зміни призначення платежів в установленому порядку чи узгодження сторонами зарахування їх саме щодо спірних договорів із зазначенням, який саме платіж зараховується та в рахунок сплати за яким саме договором.»

Отже, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених Верховним Судом у вказаних вище справах, зважаючи на зміст спірних правовідносин, суть спору, Верховний Суд встановив, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, стосується правовідносин, які не є подібними, а тому наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агротек" та касаційною скаргою ТОВ "Серединецьке" у цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.».

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про те, що під час розгляду справи №904/2357/20 ТОВ «ФОРС-ВЕСТ» не спростував, що додатковими угодами від 30 березня 2018 року підтверджено, що ТОВ «Серединецьке» за договорами фінансового лізингу оплачено компенсацію частини вартості предметів лізингу на загальну суму 2 856 883,84 долари США, спростовуються висновком суду апеляційної інстанції у цій справі, який залишено без змін Верховним Судом.

Таким чином, заявлені ТОВ «Серединецьке» кредиторські вимоги в розмірі 34 076 328,52 грн. спростовуються фактичними обставинами справ № 904/2357/20 та № 924/1277/20 (924/636/21).

Аналізуючи Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20 та Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2022 у справі № 924/1277/20 (924/636/21) вбачається відсутність підстав наявності кредиторської заборгованості.

Кредиторські вимоги ТОВ «Серединецьке» фактично складаються з різниці першочергово заявлених позовних вимог ТОВ «Серединецьке» у справі № 904/2357/20 та стягнутих з ТОВ «Агротек» на користь ТОВ «Серединецьке» 52 951 329,60 грн коштів, сплачених як компенсація частини вартості предметів лізингу за договорами фінансового лізингу № 48АФ-13 від 02.04.2013, № 49АФ-13 від 02.04.2013, № 9АФ-14 від 14.03.2014, № 22АФ-14 від 27.03.2013, № 25АФ-14 від 27.03.2014, № 6АФ-15 від 11.03.2015, № 9АФ-15 від 11.03.2015, № 11АФ-15 від 11.03.2015, № 12АФ-15 від 11.03.2015, № 13АФ-15 від 11.03.2015, № 14АФ-15 від 11.03.2015, № 15АФ-15 від 11.03.2015, № 26АФ-15 від 28.04.2015.

Саме ця різниця стала предметом позову у справі № 924/1277/20 (924/636/21).

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що саме ця різниця (вже з застосуванням курсової різниці) була заявленою сумою кредиторських вимог у справі № 904/6017/23 про банкрутство ТОВ «Форс-Вест».

Крім того, боржником ТОВ «ФОРС - ВЕСТ» було перераховано на розрахункові рахунки ТОВ «Серединецьке» грошові кошти на загальну суму 58 339 288,10 грн за постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2021 у справі № 904/2357/20, що підтверджується платіжними інструкціями №8672 від 09.11.2020 на суму 11 699 191,82 грн, №90 від 26.11.2020 на суму 2 355 741,43 грн, №3714 від 19.01.2021 на суму 3 089 936,60 грн, №3719 від 19.01.2021 на суму 3 089 936,60 грн, №3713 від 19.01.2021 на суму 3 089 936,61 грн, №3712 від 19.01.2021 на суму 3 800 000,00 грн, №3927 від 02.02.2021 на суму 396 138,00 грн., копії яких долучені розпорядником майна до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, оскільки такий спосіб збільшення активів підприємства фактично свідчить про намагання досягти нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, грошові вимоги в загальній сумі 34 076 328,52 грн, з яких: 34 070 272,52 грн - основна заборгованість, 6 056,00 грн - судовий збір за подання заяви з грошовим вимогами до боржника підлягають відхиленню.

Посилання ТОВ «Серединецьке» на ту обставину, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРОСПЕЙС" (код ЄДРПОУ 41084815), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОАЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 37303065) та Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" (код ЄДРПОУ 00218615) не є предметом розгляду оскаржуваної ухвали.

Крім того, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВА КОМПАНІЯ "АГРОСПЕЙС" (код ЄДРПОУ 41084815), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОАЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 37303065) та Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПОЛІМЕРМАШ" (код ЄДРПОУ 00218615) в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Середницьке" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі №904/6017/23 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2024 у справі №904/6017/23 - залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Середницьке" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження постанови визначені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Парусніковим Ю.Б. 23.09.2024, суддею Верхогляд Т.А. 01.10.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков