Рішення

від 30.09.2024 по справі 904/2820/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2820/24за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос", м. Дніпро"

про стягнення пені

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тривіта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" пеню у розмірі 168210,00 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №0116/2021 про надання послуг від 19.11.2021 в частині своєчасного виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що замовник порушив умови договору в частині своєчасної оплати авансового платежу у сумі 280 350 грн у 5-ти денний термін з моменту підписання договору, сплативши станом на 24.11.2021 відповідачу тільки 200000 грн, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних інструкцій, а саме: 2210 від 22.11.2021 в сумі 100000 грн, №2227 від 24.11.2021 в сумі 100000 грн, що стало підставою права відповідача продовжити терміни виконання робіт і поставки товару на непередбачуваний термін, керуючись планами виробництва та завантаженістю виробничих потужностей виконавця у відповідності до п. 3.3 договору. У зв`язку з порушенням договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати авансового платежу, відповідач вважає, що позивач мав правомірні очікування виконання відповідачем робіт за договором у повному обсязі по мірі висвободження виробничих потужностей виконавця. Відповідач вказує, що відповідно до видаткової накладної № 46 від 22.03.2023 виконавець передав, а замовник прийняв без будь-яких претензій та зауважень комплект технологічної оснастки КД 5002 00 000 СБ на виріб "Відро 5 дм3" КД № 5002 00 001.ОЕ загальною вартістю 934 500 грн. Таким чином, відповідачем зазначає, що ним виконані договірні зобов`язання відповідно до умов договору, а тому прострочення виконання робіт не має місця.

Від позивача надійшли пояснення, у яких зазначає, що здійснив наступні платежі платіжними інструкціями: №2210 від 22.11.2021 в сумі 100000,00 грн, №2227 від 24.11.2021 в сумі 100000,00 грн, №2231 від 25.11.2021 в сумі 80350 грн, №2236 від 26.11.2021 в сумі 332600 грн. При цьому позивач повідомив відповідача (лист від 19.11.2021) що попередню оплату сплачену платіжним дорученням №1704 від 05.08.2021 за деталь гільзовка матриці на користь ТОВ "ДЗТО "Утьос" згідно рах. №167 від 26.07.2021 у сумі 121550 грн є попередньою оплатою по договору №0116/2021 від 19.11.2021. Таким чином, позивач зауважує, що авансовий платіж був внесений 26.07.2021 на суму 121550,00 грн, 22.11.2021 на суму 100000 грн, 24.11.2021 на суму 100000 грн, всього на суму 321550 грн. Тобто, станом на 24.11.2021 позивач виконав свої зобов`язання щодо оплати авансу у розмірі встановленого договором.

Від відповідача надійшла заява, у якій заперечує проти наведених позивачем у поясненнях аргументів щодо своєчасної сплати попередньої оплати та вказує, що лист від 19.11.2021 з проханням зарахувати попередню оплату, сплачену платіжним дорученням №1704 від 05.08.2021 в сумі 121550,00 грн в рахунок оплати по договору №0116 від 19.11.2021 рах.№265 від 19.11.2021 відправлений позивачем з електронної пошти бухгалтерії 26.11.2021, тобто після спливу встановленого терміну перерахування 30% ціни договору, в якості авансового платежу. Таким чином, відповідач вважає, що саме позивач допустив прострочення виконання зобов`язання щодо внесення попередньої оплати, що стало підставою права відповідача продовжити терміни виконання робіт і поставки товару на непередбачуваний термін, керуючись планами виробництва та завантаженістю виробничих потужностей виконавця у відповідності до п. 3.3 договору. Відтак, відповідач вказує про відсутність прострочення поставки товару, а тому позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти, а також беручи до уваги необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав, подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень до відповіді на відзив.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору про надання послуг, строк дії договору, умови та порядок надання послуг, строк та порядок розрахунків, наявність прострочки щодо виконання робіт чи внесення авансового платежу, наявність/відсутність прострочення виконання зобов`язань.

Так, судом встановлено, що 19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тривіта" (замовник) укладено договір №0116/2021, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає і зобов`язується оплатити, а виконавець зобов`язується виготовити і поставити комплект технологічної оснастки КД 5002 00 000 СБ на виріб "Відро 5 дм3" КД № 5002 00 001.ОЕ, (надалі товар) відповідно до вимог цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору ціна договору встановлюється в гривнях і становить 934 500,00 грн, в тому числі ПДВ 155 750,00 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що термін виконання робіт і поставки товару за цим договором становить 126 календарних днів з моменту надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до пункту 4.1 справжньої угоди та конструкторської документації КД 5002 00 000 СБ.

Поставка товару за даним договором здійснюється на умовах EXW склад виконавця (п. 3.2 договору).

У п. 3.3 договору унормовано, що у разі недотримання замовником термінів оплати, передбачених пунктом 4.1 даного договору, виконавець має право продовжити терміни виконання робіт і поставки товару на непередбачуваний термін, керуючись планами виробництва та завантаженістю виробничих потужностей виконавця.

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця згідно виставленого виконавцем рахунку в наступному порядку:

І етап - 30% ціни договору, в якості авансового платежу, що становить 280 350 грн, в тому числі ПДВ 46725,00 грн протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору;

II етап - 20% ціни договору, що становить 186 900,00 грн, в тому числі ПДВ - 31150,00 грн протягом 30 календарних днів після етапу І;

ІІІ етап - 50% ціни договору, а саме 467 250,00 грн, в тому числі ПДВ 77 875,00 грн замовник сплачує виконавцю протягом 10 банківських днів після приймання товару, як остаточний розрахунок за договором.

Згідно з п. 10.2 договору у разі прострочення поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості товару за кожний день прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом одного року. (п.11.5 договору).

Сторонами підписано Специфікацію №1 до договору про поставку товару на суму 934 500,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виставив на оплату відповідачу рахунок №265 від 19.11.2021 на суму 934500,00 грн.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань в частині здійснення попередньої оплати позивач надав платіжні інструкції: №2210 від 22.11.2021 в сумі 100000 грн, №2227 від 24.11.2021 в сумі 100000 грн, №2231 від 25.11.2021 в сумі 80350 грн, №2236 від 26.11.2021 в сумі 332600 грн.

Також, листом від 19.11.2021 вих. №19/11/2021 просив попередню оплату, сплачену платіжним дорученням №1704 від 05.08.2021 в сумі 121550,00 грн, вважати попередньою оплатою по договору №0116 від 19.11.2021 рах. №265 від 19.11.2021.

Таким чином, в оплату рахунку від 19.11.2021 №265 за товар позивачем здійснено платежі на загальну суму 734500,00 грн.

Крім того, виконавець зареєстрував податкові накладні по здійсненним господарським операціям щодо сплати замовником авансових платежів (податкові накладні №29 від 22.11.2021 на суму 100000 грн, №33 від 24.11.2021 на суму 100000 грн, №36 від 25.11.2021 на суму 80350 грн, №38 від 26.11.2021 на суму 332600 грн, розрахунок корегування №48 від 19.11.2021 з повідомлення подання пояснень №2 від 29.05.2023 на суму 121550 грн.

Відповідно до видаткової накладної №46 від 22.03.2023 відповідач здійснив на користь позивача поставку товару на загальну суму 934500,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору щодо виготовлення та поставлення обладнання на 1 календарний рік, внаслідок чого на підстав п. 10.2 договору нарахував та заявив до стягнення пеню за період з 31.03.2022 по 27.02.2022 у розмірі 168210,00 грн, що і стало причиною виникнення спору.

Натомість відповідач стверджує, що, навпаки замовник порушив умови договору в частині своєчасної оплати авансового платежу у сумі 280350 грн у 5-ти денний термін з моменту підписання договору, сплативши станом на 24.11.2021 відповідачу тільки 200000 грн, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних інструкцій, що стало підставою права відповідача, відповідно до п. 3.3 договору продовжити терміни виконання робіт і поставки товару на непередбачуваний термін, керуючись планами виробництва та завантаженістю виробничих потужностей виконавця. Відповідач наполягає на тому, що лист від 19.11.2021 з проханням зарахувати попередню оплату, сплачену платіжним дорученням №1704 від 05.08.2021 в сумі 121550,00 грн в рахунок оплати по договору №0116 від 19.11.2021 рах.№265 від 19.11.2021 відправлений позивачем з електронної пошти бухгалтерії 26.11.2021, тобто після спливу встановленого терміну перерахування 30% ціни договору, в якості авансового платежу. Відповідач вважає, що у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати авансового платежу, позивач мав правомірні очікування виконання відповідачем робіт за договором у повному обсязі по мірі висвободження виробничих потужностей виконавця. До того ж відповідач зауважує, що замовник прийняв товар без будь-яких претензій та зауважень.

Відносини, що склалися між сторонами за своєю правовою природою та регулюються загальними положеннями про договори підряду та поставки.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначено судом вище, термін виконання робіт і поставки товару за цим договором становить 126 календарних днів з моменту надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до пункту 4.1 справжньої угоди та конструкторської документації КД 5002 00 000 СБ (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору оплата за договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця згідно виставленого виконавцем рахунку в наступному порядку: І етап - 30% ціни договору, в якості авансового платежу, що становить 280 350 грн, в тому числі ПДВ 46725,00 грн протягом 5 календарних днів з моменту підписання договору.

Оскільки договір підписаний сторонами 19.11.2021, відповідно позивач мав сплатити 280350,00 грн до 24.11.2024 включно.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань в частині здійснення попередньої оплати позивач надав платіжні інструкції: №2210 від 22.11.2021 в сумі 100000 грн, №2227 від 24.11.2021 в сумі 100000 грн, №2231 від 25.11.2021 в сумі 80350 грн, №2236 від 26.11.2021 в сумі 332600 грн.

Також, листом від 19.11.2021 вих. №19/11/2021 просив попередню оплату, сплачену платіжним дорученням №1704 від 05.08.2021 в сумі 121550,00 грн, вважати попередньою оплатою по договору №0116 від 19.11.2021 рах. №265 від 19.11.2021.

Таким чином, в оплату рахунку від 19.11.2021 №265 за товар позивачем здійснено платежі на загальну суму 734500,00 грн.

Відповідач наполягає на тому, що лист від 19.11.2021 з проханням зарахувати попередню оплату, сплачену платіжним дорученням №1704 від 05.08.2021 в сумі 121550,00 грн в рахунок оплати по договору №0116 від 19.11.2021 рах.№265 від 19.11.2021 відправлений позивачем з електронної пошти бухгалтерії 26.11.2021, тобто після спливу встановленого терміну перерахування 30% ціни договору, в якості авансового платежу.

На підтвердження вказаних пояснень відповідач надає скріншот екрану з електронної пошти.

Позивач не надав доказів отримання відповідачем листа від 19.11.2021 до закінчення першого етапу оплати 24.11.2021.

У той же час позивач здійснив повну оплату першого етапу 25.11.2021 (платіжні інструкції №2210 від 22.11.2021 в сумі 100000 грн, №2227 від 24.11.2021 в сумі 100000 грн, №2231 від 25.11.2021 в сумі 80350 грн), тобто з простроченням на 1 день.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно п.3.3 договору у разі недотримання замовником термінів оплати, передбачених пунктом 4.1 даного договору, виконавець має право продовжити терміни виконання робіт і поставки товару на непередбачуваний термін, керуючись планами виробництва та завантаженістю виробничих потужностей виконавця.

Суд звертає увагу, що з урахуванням вказаних принципів справедливості, добросовісності та розумності п.3.3 договору може бути застосований за умови неможливості виконання замовлення у погоджені терміни внаслідок завантаженості виробничих потужностей виконавця.

Тобто відповідач повинен зазначити яким чином прострочення часткової оплати на 1 день вплинуло на плани виробництва та на завантаженість виробничих потужностей, що мало наслідком прострочення виконання робіт.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права.

Застосування права, передбаченого п.3.3 договору, повинно бути обґрунтованим і мати розумні межі. Тобто якщо прострочення оплати вплинуло на те що виконавець розпочав роботи за іншим замовленням, то відповідно необхідно вказати який строк продовжувалося виконання іншого замовлення, чому замовлення позивача не розпочато невідкладно після виконання іншого замовлення тощо. Крім пояснень відповідач не надав жодних доказів впливу 1 дня на технологічну можливість виконання замовлення.

При цьому необхідно вказати, що позивач до настання строку перерахував кошти на виконання другого етапу оплати і розпочав перерахування коштів згідно третього етапу, а саме 26.11.2021 здійснив оплату в сумі 332600 грн та попросив перезарахувати кошти сплачені 05.08.2021 в сумі 121550,00 грн. Відповідач фактично тривалий час користувався грошовими коштами позивача без виконання робіт, що не відповідає принципам добросовісності.

Загальні підходи до регулювання відносин підряду також вказують про дотримання принципу розумності. Так, навіть у випадку коли сторони у договорі не встановили строків виконання робіт, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Отже відповідачем не надано переконливих доказів невідворотності та обґрунтованості застосування свого права, передбаченого п.3.3. договору.

У зв`язку з цим суд вважає, що дані відносини регулюються загальними положеннями щодо прострочення кредитора.

Відповідно до ч.1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч.2 вказаної статті).

Відтак, строк поставки товару є таким, що настав 31.03.2022 (з урахуванням прострочення оплати на 1 день (25.11.2021 + 126 день)). Відповідно до видаткової накладної №46 відповідач поставив товар 22.03.2023, тобто майже через рік.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 10.2 договору у разі прострочення поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості товару за кожний день прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 168210,00 грн за період з 31.03.2022 по 27.09.2022. Враховуючи, що судом встановлено прострочку кредитора на 1 день, з урахуванням чого строк поставки товару настав 31.03.2022, відповідно прострочка оплати з 01.04.2022. Таким чином, розмір пені за період з 01.04.2022 по 27.009.2022 складає 167275,50 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступні обставини.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, враховуючи прострочення позивачем строків перерахування попередньої оплати та неспіврозмірність розміру штрафних санкцій. Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, з урахуванням обставин нарахування санкцій. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи викладене, суд вважає дані обставини винятковими, що дають підстави для зменшення пені на 50%, в результаті розмір пені що підлягає стягненню становить 83637,75 грн.

Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру неустойки. Порушення строків поставки має місце. До того ж таке порушення тривало майже рік. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

За викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 83637,75 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2408,94 грн (з урахуванням того, що позов подано в електронній формі). При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, розширюють та доповнюють їх, не змінюючи сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного оснащення "Утьос" (49000, м.Дніпро, вул. Новобудівельна, буд.9, ідентифікаційний код 32255190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тривіта" (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, буд.4, ідентифікаційний код 33494831) пеню в розмірі 83637,75 грн (вісімдесят три тисячі шістсот тридцять сім грн 75 коп), судовий збір у розмірі 2408,94 грн (дві тисячі чотириста вісім грн 94 коп).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.09.2024

Суддя О.М. Крижний