Рішення

від 30.09.2024 по справі 904/3446/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3446/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Белт", м. Харків

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Белт" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому з урахуванням уточнень просить стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" заборгованість за договором поставки №1125-2 в розмірі 50082,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 3974,11 грн, штрафні санкції в розмірі 25029,64 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки №1125-2 від 08.10.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що на теперішній час заборгованість філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" складає 50082,00 грн, відповідач погоджується з розміром основного боргу та не заперечує проти її оплати. Щодо нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач вказує, що прострочення виконання зобов`язання відбулося по незалежним від відповідача причинам, а саме, через настання форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією, атаками портів України, залізниці, що призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації та транспортування. Відповідач просить врахувати настання форс-мажорних обставин та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Проте, у випадку, якщо суд дійде висновку про стягнення вказаних позовних вимог, відповідач просить врахувати наведений у відзиві контрозрахунок. Також відповідач просить поновити строк на подання відзиву, зазначає, що 19.08.2024 підготував цей відзив та 20.08.2024 направив його через систему "Електронний суд", проте через технічний збій в електронному кабінеті представника відповідача, вказаний відзив не було доставлено до суду вчасно.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови та порядок поставки товару, строк та порядок розрахунків, наявність/відсутність часткових оплат, наявність заборгованості покупця, періоди прострочення виконання зобов`язань.

Так, судом встановлено, що 08.10.2021 між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Белт" (постачальник) укладено договір поставки №1125-2, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця двигуни та їх частини (стрічка конвеєрна) (надалі - товар) (код 34310000-3 відповідно до ДК 021:2015), а покупець зобов`язується прийняти товар і здійснити оплату за нього у строки та в порядку передбаченому умовами цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент, кількість та вартість за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у Специфікаціях (Додаток №1), яка після її підписання є невід`ємною часиною договору. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару (далі - заявка).

Партією товару за договором вважається поставка товару в обсязі, що визначений за кожною окремою заявкою покупця (п. 1.3 договору).

Пунктом 3.1 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2021, передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 135 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки та здійснення передоплати від покупця, відповідно до п. 8.1.1 даного договору. Датою поставки є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до видаткової накладної на товар та/або акту прийому передачі товару (далі - акт). Перехід права власності на товар та перехід ризику випадкового знищення та випадкового знищення (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару покупцю на підставі підписаних сторонами належно оформлених первинних документів. Постачальник несе всі ризики щодо втрати чи пошкодженням товару до моменту прийняття покупцем товару в порядку передбаченому умовами договору (п.п. 3.3, 3.4 договору).

У відповідності з п. 3.5 договору разом з товаром постачальник зобов`язаний передати покупцеві належним чином оформлені: видаткову накладну та/або акт приймання-передачі товару, товаросупровідні документи (у разі необхідності), документи, що підтверджують якість та відповідність товару вимогам стандартів або технічних умов, визначених діючим законодавством в Україні, а також умовами договору.

Згідно з п. 7.1 договору ціна договору становить: без ПДВ 7444710,00 грн, ПДВ 20% - 1488942,00 грн, всього з ПДВ 8933652,00 грн.

Оплата товару здійснюється на умовах:

- попередня оплата в розмірі 50% від вартості партії товару на підставі рахунку постачальника, що виставляється останнім протягом 3 календарних днів після отримання заявки від покупця;

- остаточний розрахунок в розмірі 50% від вартості партії товару, протягом 30 банківських днів з моменту прийняття товару та підписання видаткової накладної (п.п.8.1, 8.1.1, 8.1.2 договору).

Відповідно до п.п. 15.1, 15.2 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.

Сторонами підписано Специфікацію про поставку товару на загальну суму 8933652,00 грн.

12.10.2021 позивачем виставлено на оплату рахунок №211012 на суму 8933652,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням №206347 від 13.10.2021 відповідач здійснив попередню оплату (50%) за товар у розмірі 4466826,00

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивач надав копії видаткових накладних №211012 від 18.02.2022 на суму 1156824,00 грн, №211012-1 від 15.07.2022 на суму 1680042,00 грн, №211012-2 від 15.02.2023 на суму 1680042,00 грн. Також позивачем надані копії товарно-транспортних накладних №Р211012 від 18.02.2022, №Р211012-1 від 15.07.2022, №Р211012-2 від 15.02.2023. Всього на суму 4516908,00 грн.

Стосовно того, що товар поставлено не у повному обсязі відповідно до Специфікації та заявки, позивач надає рішення Господарського суду Харківської області від 11.05.2023 у справі №922/2301/22 (набрало законної сили 10.07.2023), яким відмовлено в задоволенні позову у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 50082,00 грн (4516908 4516908,00 грн), що і стало причиною виникнення спору.

Відносини, що виникли між сторонами регулюються загальними положеннями про договір поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору (п.8.1.2), строк оплати товару є таким, що настав 29.03.2023 (30 банківських днів від дати останньої поставки (15.02.2023).

Доказів оплати товару у розмірі 50082,00 грн відповідач не надав, позовні вимоги не спростував, в цій частині позовні вимоги визнав.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 50082,00 грн є більш вірогідними, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 50082,00 грн підлягає задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 25029,64 грн за період з 27.01.2023 по 15.07.2024 та інфляційне збільшення в розмірі 3974,11 грн за березень 2023 року червень 2024 року.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.10.9 договору за порушення строків оплати за поставлений (переданий покупцю) товар, постачальник має право на стягнення з покупця пені, у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від вартості неоплачених коштів за поставлений (переданий покупцеві) товар за кожен день такого прострочення.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 25029,64 грн за період з 27.01.2023 по 15.07.2024.

З приводу нарахування пені, суд зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Оскільки нарахування пені має починатися від дня, коли зобов`язання має бути виконане, беручи до уваги, що товар у зв`язку з настання форс-мажорних обставин поставлений не у повному обсязі, та з урахуванням здійснення відповідачем попередньої оплати, тому відлік строку починається з останньої видаткової накладної (15.02.2023), за якою строк оплати настав 29.03.2023 (30 банківських днів).

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити нарахування пені на суму боргу 50082,00 грн за період з 30.03.2023 по 29.09.2023 (6 місяців). Оскільки скасування карантину відбулося 30.06.2023, нарахування відбувається за загальними правилами. При цьому позивачем допущено помилку, а саме не враховано, що у п. 10.9 договору сторонами погоджено, що пеня нараховується у розмірі однієї облікової ставки НБУ, в той час як позивач нараховує в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. За розрахунком суду у зазначені періоди розмір пені становить 6007,10 грн.

Саме таку суму пені відповідач вказав у контррозрахунку. Суд зауважує, що заперечення відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим суд має відмовити у задоволенні вимоги про нарахування пені не приймається судом з наступних підстав.

Стосовно форс-мажорних обставин, про які відповідач зазначає у відзиві та додаткових поясненнях, то відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про введення воєнного стану".

У п. 12.2 договору передбачено, що при настанні обставин непереборної сили (обставин форс-мажору), тобто неможливості повного або часткового виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цьому договору внаслідок обставин непереборної сили, а саме: пожежі, стихійного лиха, урядових заборон, блокади, війни, військових дій будь-якого характеру або інших незалежних від сторін обставин, термін (строк) виконання зобов`язань продовжується (переноситься) на такий термін (строк), протягом якого будуть діяти вищевказані обставини та їх наслідки. Сторона, для якої наступили обставини непереборної сили, зобов`язана письмово протягом 5 робочих днів з моменту настання цих обставин повідомити іншу сторону про це, вказати орієнтовний термін (строк) дії обставин непереборної сили, а також вжити заходів для зменшення збитків другій стороні.

Відповідач зазначає, що у зв`язку з військовою агресією проти України впали показники виробництва продукції, було скорочено виробництво основних концентратів, неможливим стало перевезення продукції через морські порти, відбулося перевантаження діючих маршрутів транспортування продукції підприємства на експорт, скорочення активності та неможливість роботи значної частини споживачів-резидентів України. Готова продукція до введення військового стану експортувалася іноземним покупцям через морські порти, однак внаслідок військової агресії, через блокування морських шляхів агресором логістика з початку військової агресії і на теперішній час втрачена. Тому, єдиним логістичним ланцюгом для відповідача залишалася залізниця та автоперевізники, проте, внаслідок військових дій, через завантаженість залізниці та автотранспортних перевізників в інтересах оборони країни фактично неможливо транспортувати готову продукцію. Блокування залізниці та особливо автотранспортних перевізників громадянами країн ЄС (Угорщина, Польща, Словаччина та ін.) спричинили перешкоди у транспортуванні готової продукції. Зауважує, що настання вищезазначених форс-мажорних обставин призвело до збоїв у виробництві готової продукції, її реалізації, транспортуванні при продовженні функціонування підприємства, а також, як наслідок, значного дефіциту грошових коштів, скорочення фінансових надходжень за виконання обов`язків за чинними контрактами.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність, зокрема розрахуватись за вже поставлену продукцію. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів конкретного впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

При цьому, суд вважає за необхідне врахувати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на наступні обставини.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, оскільки нарахування (пеня, інфляційне збільшення) у загальному розмірі складають майже 20 % від невиконаного зобов`язання. Господарський суд зазначає, що загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи викладене, суд вважає дані обставини винятковими, що дають підстави для зменшення неустойки на 30%, в результаті розмір пені що підлягає стягненню становить 4204,97 грн.

Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру неустойки. Порушення строків оплати має місце. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

З огляду на правові висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у пункті 25 мотивувальної частини цієї постанови, про те, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова нараховується в залежності від математичного округлення часу прострочення у неповному місяці, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18 та від 17.10.2018 у справі №916/1883/16, про те, що якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до боржника (відповідача) відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

З урахуванням того, що прострочка виникла з 18.03.2023, відповідно інфляційні збитки підлягають нарахуванню з квітня 2023 року по червень 2024 року, таким чином, вимога про стягнення інфляційного збільшення підлягає частковому задоволенню у розмірі 3175,25 грн.

При цьому втрата вартості коштів від інфляційних процесів захищена можливістю стягнення індексу інфляції. І з урахуванням цього, а також співрозмірності індексу інфляції, клопотання відповідача про зменшення її розміру задоволенню не підлягає.

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50082,00 грн - основний борг, 4204,97 грн - пеня та 3175,25 грн інфляційне збільшення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2269,09 грн. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Белт" до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, ідентифікаційний код 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Белт" (61166, м. Харків, просп. Науки, буд. 40, оф. 515-А, ідентифікаційний код 44030013) основний борг у розмірі 50082,00 грн, пеню в розмірі 4204,97 грн, інфляційне збільшення в розмірі 3175,25 грн та судовий збір у розмірі 2269,09 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.09.2024

Суддя О.М. Крижний