Рішення

від 01.10.2024 по справі 907/624/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/624/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород,

до відповідача Фізичної особи-підприємця Суботи Оксани Іванівни, м. Ужгород,

про стягнення 57 416,63 грн,

Секретар судового засідання - Райніш М.І.

Сторони не викликалися

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заявив позов до Фізичної особи-підприємця Суботи Оксани Іванівни про стягнення 57 416,63 грн в т.ч. 53 366,85 грн заборгованості з орендної плати згідно договору оренди торгового павільйону автозупинки комплексу від 10.01.2018 № 1095/0 та 4049,78 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Позов заявлено з посиланням на статтю 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 181, 193, 216, 283 Господарського Кодексу України, статті 11, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 651, 759, 785 Цивільного Кодексу України, статті 17, 24, 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ,

Ухвалою від 08.07.2024 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з виявленими в ній недоліками, та встановлено позивачу строк для їх усунення не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 10.07.2024 надійшла заява вх. №02.3.1-02/5501/24, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 15.07.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином. Вказана ухвала суду від 15.07.2024 р. була надіслана відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 26.09.2024 р., з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, взявши до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором оренди торгового павільйону автозупинки комплексу від 10.01.2018 № 1095/0 у розмірі 57 416,63 грн в т.ч. 53 366,85 грн основного боргу та 4049,78 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Стверджує, що відповідач систематично в повному обсязі не сплачував орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі.

Відповідач у добровільному порядку заборгованість не сплатив, що стало підставою звернення позивачем до суду з метою захисту порушених прав.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не подав до суду відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2018 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому назву змінено на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) та фізичною особою-підприємцем Суботою Оксаною Іванівною укладено договір оренди торгового павільйону автозупинки комплексу № 1095/0

Згідно з п.1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування для здійснення підприємницької діяльності торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 16,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (кінцева біла в/ч).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 вступ Орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акта приймання-передачі.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада в особі Ужгородської міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно пункту 3.1 Договору, договір оренди укладається на строк з 10.01.2018 до 10.01.2023.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. Договору Орендна плата визначається на підставі тимчасової Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно м. Ужгорода та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням № 344 ХІ сесії міської ради VI скликання від 09.12.2011р. із змінами та доповненнями до нього та протоколу засідання комісії з пробедення конкурсу на право оренди комунального майна від 29.12.2017р. № 2 і становить 1500,00 грн в місяць (в т.ч. ПДВ 250,0 грн).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати, визначеного на момент укладення договору, на індекс інфляції за поточний місяць року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За умовами пункту 4.6. Договору, орендна плата вноситься безготівково на р/р Орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 4.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Водночас позивач стверджує, що орендар в повному обсязі не сплачував орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі. Станом на день подачі позовної заяви до суду у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за користування об`єктом оренди в сумі 53 366,85 грн У відповідності до умов договору позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 4049,78 грн

З метою вирішення справи у позасудовому порядку, Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на адресу відповідача було направлено претензію №24.01-13/96 від 29.03.2024 з вимогою сплатити заборгованість за договором оренди №1095/0 від 10.01.2024 в добровільному порядку.

Відповідач свої обов`язки щодо сплати не виконав, орендну плату та штрафні санкції в добровільному порядку не сплатив, що і зумовило звернення Позивача до суду за захистом своїх прав.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Суд констатує, що правовідносини сторін в межах наявного спору підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Положеннями ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та фізичною особою-підприємцем Суботою Оксаною Іванівною укладено договір оренди торгового павільйону автозупинки комплексу № 1095/0 від 10.01.2018.

За час дії договору оренди, Департамент міського господарства було перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721), що підтверджується рішенням Ужгородської міської ради №425 від 07.09.2021 року.

Аналіз приписів частин 1-3, 6 статті 283 ГК України дозволяє дійти висновку, що орендні правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору оренди, за яким одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; об`єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд встановив, що договір оренди укладений на строк з 10.01.2018 до 10.01.2023.

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

06.05.2024 Указом Президента України № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.05.2024 № 3684-IX, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 Nє 2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 року № 2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 року № 3275-ІХ, Указом від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-IX, та Указом від 05.05.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб.

Позивач зазначає, що повідомлення про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", департаментом не направлялись, отже, враховуючи вищезазначене, договір оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу від 10.01.2018 № 1095/0 вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Факт прийому - передачі в строкове платне користування торгового павільйону автозупинки-комплексу площею 16,6 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (кінцева біла в/ч), підтверджується Актом приймання - передачі від 10.01.2018 року, який підписаний сторонами.

З аналізу норм ст. 204 Цивільного кодексу України випливає, договори, укладені між сторонами, як цивільно правові правочини, є правомірними, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, відтак, зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Враховуючи вище зазначені обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення суми 57 416,63 грн в т.ч. 53 366,85 грн заборгованості з орендної плати згідно договору оренди торгового павільйону автозупинки комплексу від 10.01.2018 № 1095/0 та 4049,78 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачами не спростованими, а тому, позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розрахунку орендної плати

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. Договору Орендна плата визначається на підставі тимчасової Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно м. Ужгорода та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням № 344 ХІ сесії міської ради VI скликання від 09.12.2011р. із змінами та доповненнями до нього та протоколу засідання комісії з проведення конкурсу на право оренди комунального майна від 29.12.2017р. № 2 і становить 1500,00 грн в місяць (в т.ч. ПДВ 250,0 грн).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати, визначеного на момент укладення договору, на індекс інфляції за поточний місяць року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пункту 4.10 Договору, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки орендної плати за період з вересня 2022 року по червень 2024 року, суд встановив, що утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 53 366,85 грн грн основного боргу.

Щодо пені.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 4.7. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив, що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягає пеня у розмірі 4049,78 грн

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в розмірі 57 416,63 грн

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст. 86 ГПК України).

Також суд зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 89 ГПК України).

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 3028,00 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Суботи Оксани Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код, код ЄДРПОУ 36541721) заборгованість в розмірі 57 416,63 грн (п`ятдесят сім тисяч чотириста шістнадцять гривень 63 коп.) в т.ч. 53 366,85 грн (п`ятдесят три тисячі триста шістдесят шість гривень 85 коп.) основного боргу та 4049,78 грн (чотири тисячі сорок дев`ять гривень 78 коп.) пені, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 01.10.2024

Суддя Андрейчук Л. В.