Постанова

від 20.12.2024 по справі 907/624/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2024 р. Справа №907/624/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

без виклику учасників процесу

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Суботи Оксани Іванівни від 11.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2632/24 від 16.10.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 (суддя Андрейчук Л.В., повний текст рішення складено та підписано 01.10.2024 року)

у справі № 907/624/24

за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м.Ужгород,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Суботи Оксани Іванівни, м. Ужгород,

про: стягнення 57 416,63 грн.,

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

22.10.2024 від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі. Заява мотивована тим, що 14.10.2024 фізичною особою-підприємцем Суботою Оксаною Іванівною у добровільному порядку сплачено заборгованість та пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за спірний період у повному обсязі, а також 3028,00 грн витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви відповідно у справі №907/624/24.

До вказаної заяви долучено копії виписок з рахунків Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради від 14.10.2024, з яких вбачається, що 14.10.2024 Суботою Оксаною Іванівною сплачено суму 57 416,63 грн, а також 3028,00 витрат з оплати судового збору.

Зважаючи на викладені обставини, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради просить закрити апеляційне провадження у справі №907/624/24 за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Суботи Оксани Іванівни від 11.10.2024 на рішення Господарського суду Закарпатської від 01.10.2024 на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, а саме через відсутній предмет спору.

25.10.2024 від представника Суботи Оксани Іванівни надійшло клопотання про скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у справі №907/624/24 та закриття провадження у справі. Клопотання мотивоване проведенням взаєморозрахунків з позивачем в повному обсязі, вважає, що за таких обставин відсутній предмет спору.

Колегія суддів відмовляє заявникам у задоволенні клопотань про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку зі сплатою заборгованості та пені за несвоєчасну сплату орендної плати за спірний період у повному обсязі, а також 3028,00 грн судового збору - 14.10.2024, тобто після прийняття рішення суду першої інстанції, з огляду на висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30 серпня 2024 року у справі №916/3006/23, де зазначено, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Закарпатської області надійшла позовна заява Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Фізичної особи-підприємця Суботи Оксани Іванівни про стягнення 57 416,63 грн, в т.ч. 53 366,85 грн заборгованості з орендної плати згідно договору оренди торгового павільйону автозупинки комплексу від 10.01.2018 № 1095/0 та 4049,78 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у відповідача виникла заборгованість за договором оренди від 10.01.2018 № 1095/0 у розмірі 57 416,63 грн в т.ч. 53 366,85 грн основного боргу та 4049,78 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у справі №9017/624/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Суботи Оксани Іванівни на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість в розмірі 57 416,63 грн в т.ч. 53 366,85 грн основного боргу та 4049,78 грн пені, 3028,00 грн судового збору.

Враховуючи, обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, а також те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення суми 57 416,63 грн в т.ч. 53 366,85 грн заборгованості з орендної плати згідно договору оренди торгового павільйону автозупинки комплексу від 10.01.2018 № 1095/0 та 4049,78 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати є документально доведеними та обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Фізичною особою-підприємцем Суботою Оксаною Іванівною подано апеляційну скаргу від 11.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2632/24 від 16.10.2024), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у справі №907/624/24 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Зокрема, скаржник зазначає, що йому не було відомо про наявність даного спору, оскільки не отримував ані позовної заяви, ані ухвали суду, відтак був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву.

Окрім того, покликаючись на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вважає, що звільнений від відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, оскільки даним листом ТПП засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Суботи Оксани Іванівни від 11.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2632/24 від 16.10.2024) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у справі № 907/624/24, розгляд справи вирішено проводити без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

10.01.2018 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому назву змінено на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) та фізичною особою-підприємцем Суботою Оксаною Іванівною укладено договір оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу № 1095/0.

Згідно з п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування для здійснення підприємницької діяльності торговий павільйон автозупинки-комплексу площею 16,6 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (кінцева біла в/ч).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору вступ орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акта приймання-передачі.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада в особі Ужгородської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно пункту 3.1 договору, договір оренди укладається на строк з 10.01.2018 до 10.01.2023.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. договору орендна плата визначається на підставі тимчасової Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно м. Ужгорода та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням № 344 ХІ сесії міської ради VI скликання від 09.12.2011р. із змінами та доповненнями до нього та протоколу засідання комісії з проведення конкурсу на право оренди комунального майна від 29.12.2017р. № 2 і становить 1500,00 грн в місяць (в т.ч. ПДВ 250,0 грн).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати, визначеного на момент укладення договору, на індекс інфляції за поточний місяць року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

За умовами пункту 4.6. договору, орендна плата вноситься безготівково на р/р орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця.

Відповідно до пункту 4.7. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати).

Позивач стверджує, що орендар в повному обсязі не сплачував орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі.

Станом на день подачі позовної заяви до суду у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за користування об`єктом оренди у сумі 53 366,85 грн

У відповідності до умов договору позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 4049,78 грн

З метою вирішення справи у позасудовому порядку, Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради на адресу відповідача було направлено претензію №24.01-13/96 від 29.03.2024 з вимогою сплатити заборгованість за договором оренди №1095/0 від 10.01.2018 в добровільному порядку, що підтверджується списком рекомендованих з повідомленням про вручення листів від 30.03.2024 та списком Укрпошти № 4364 згрупованих поштових відправлень від 30.03.2024.

Відповідач свої обов`язки щодо сплати не виконав, орендну плату та штрафні санкції в добровільному порядку не сплатив, що і зумовило звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то, за умовами ст. 530 ЦК України, воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. (ст. 629 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Так, місцевим судом встановлено, що 10.01.2018 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому назву змінено на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) та фізичною особою-підприємцем Суботою Оксаною Іванівною укладено договір оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу № 1095/0.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 вступ орендаря в користування майном настає з моменту підписання сторонами договору оренди та акта приймання-передачі.

Факт прийому - передачі в строкове платне користування торгового павільйону автозупинки-комплексу площею 16,6 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька (кінцева біла в/ч), підтверджується Актом приймання - передачі від 10.01.2018 року, який підписаний сторонами.

Договір оренди укладений на строк з 10.01.2018 до 10.01.2023.

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

06.05.2024 Указом Президента України № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.05.2024 № 3684-IX, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 Nє 2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 року № 2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX, Указом від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 року № 3275-ІХ, Указом від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-IX, та Указом від 05.05.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3564-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14.05.2024 строком на 90 діб.

При цьому, позивач зазначає, що повідомлення про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", департаментом не направлялись, відтак, враховуючи вищезазначене, договір оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу від 10.01.2018 № 1095/0 вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.3. Договору Орендна плата визначається на підставі тимчасової Методики розрахунку орендної плати за комунальне майно м. Ужгорода та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням № 344 ХІ сесії міської ради VI скликання від 09.12.2011р. із змінами та доповненнями до нього та протоколу засідання комісії з проведення конкурсу на право оренди комунального майна від 29.12.2017р. № 2 і становить 1500,00 грн в місяць (в т.ч. ПДВ 250,0 грн).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати, визначеного на момент укладення договору, на індекс інфляції за поточний місяць року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пункту 4.10 Договору, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Порушення відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів в сумі 53 366,85 грн згідно договору оренди торгового павільйону автозупинки-комплексу від 10.01.2018 №1095/0 за період вересня 2022 року по 20.06.2024 року підтверджується матеріалами справи, та не спростовується відповідачем належними та допустимими доказами. Відтак, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовної вимоги щодо нарахування пені у розмірі 4 049, 78 грн. судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 4.7. договору, сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному розмірі, стягується в бюджет відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України із суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати)..

Судом апеляційної інстанції було перевірено правильність здійсненого позивачем детального розрахунку пені у розмірі 4 049, 78 грн.

Зазначений розрахунок є арифметично вірним, а тому позовна вимога про стягнення пені у розмірі 4 049, 78 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо посилань скаржника про неналежне повідомлення його судом про розгляд справи.

Колегією суддів встановлено, що позовна заява та ухвала суду від 15.07.2024 надсилались відповідачу рекомендованим листами на адресу 88017, Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Райдужна, 40(41)-42.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичною адресою ФОП Суботи О.І. є АДРЕСА_1 (41)-42.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто до суду першої інстанції 26.09.2024, таке повернуто з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (схожий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі N 910/719/19 та в пункті 97 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 ЦК України).

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвала Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2024 у даній справі направлена судом до зазначеного реєстру 16.07.2024 та оприлюднена 17.07.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120393926).

Отже, скаржник, не був позбавлений можливості ознайомитись з текстом зазначеної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ураховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що наведені в апеляційній скарзі відповідача обставини щодо неотримання ним позовної заяви та ухвали Господарського суду Закарпатської області, виникли із суб`єктивних причин - внаслідок дій самого скаржника щодо неотримання поштової кореспонденції, яка надсилалася судом першої інстанції за офіційною (зареєстрованою) адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Щодо посилання скаржника на визнання форс-мажорною обставиною військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану 24.02.2022.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнає форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року та підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ІДК України).

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути прпчинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання зa договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Таким чином, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для не виконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.

Водночас, скаржником не доведено на підставі належних та допустимих доказів факту неможливості виконання своїх зобов`язань з оплати за договором оренди внаслідок введення воєнного стану, та наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та невиконанням зобов`язань.

Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.В задоволенні клопотань Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради та Фізичної особи-підприємця Суботи Оксани Іванівни про закриття провадження у справі відмовити.

2.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Суботи Оксани Іванівни від 11.10.2024 (вх. № ЗАГС 01-05/2632/24 від 16.10.2024) залишити без задоволення.

3.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2024 у справі №907/624/24 залишити без змін.

4.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

6.Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.