Рішення
від 19.09.2024 по справі 914/466/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2024 Справа № 914/466/23(914/2764/23)

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

позивача-1:Сокола Олексія Юрійовича позивача-2:Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED)до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Доступні Фінанси»до відповідача-2:Компанії «SUNOLTA OU» («Санолта ОУ»)до відповідача-3:Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий порт»до відповідача-4:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»до відповідача-5:Публічного акціонерного товариства «Банк Восток»до відповідача-6:Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнд Сет»третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Метелиця Олександр Олександровичтретя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт»третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вторметекспорт»третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Солюшинс фактор»третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова Ольга Юріївна третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Брандіс Алла Борисівнапро:визнання недійсними договорів іпотеки від 07.07.2020 р. реєстраційний № 710 та від 19.04.2023 р. реєстраційний № 1028; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. реєстраційний № 140; витребування майнав межах справи:№ 914/466/23про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інте-рнейшнл»Суддя: Цікало А. І.

При секретарі: Андріюк В. М.

Представники:

Позивача-1:Дробот Д. М. - адвокатПозивача-2:Дудяк Р. А. - адвокатВідповідача-1:Горьовий В. В. - адвокатВідповідача-2:не з`явивсяВідповідача-3:Носкіна І. М. - адвокатВідповідача-4:не з`явивсяВідповідача-5:Мармуляк С. В. - адвокатВідповідача-6:Равлюк Т. І. - адвокатТретьої особи-1:не з`явивсяТретьої особи-2:не з`явивсяТретьої особи-3:Мельниченко А. В. - адвокатТретьої особи-4:не з`явивсяТретьої особи-5:не з`явивсяТретьої особи-6:не з`явився

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р. відкрито провадження у справі № 914/466/23 за заявою Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; визнано вимоги кредитора - Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» у розмірі 15081357,98 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; розпорядником майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» призначено арбітражного керуючого Сокола О. Ю.

13.09.2023 р. на розгляд Господарського суду Львівської області за вх. № 2966 від Сокола Олексія Юрійовича (позивач-1) та Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) (позивач-2) надійшла позовна заява від 28.07.2023 р. до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Доступні Фінанси», до відповідача-2 Компанії «SUNOLTA OU» («Санолта ОУ»), до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий порт», до відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», до відповідача-5 Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», до відповідача-6 Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнд Сет» про визнання недійсними договору іпотеки від 07.07.2020 р. реєстраційний № 710; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. реєстраційний № 140; визнання недійсними договору іпотеки від 19.04.2023 р. реєстраційний № 1028; витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий порт» (відповідача-3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (відповідача-4) нерухомого майна.

Ухвалою суду від 18.09.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/466/23(914/2764/23); ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в межах справи № 914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; залучено до участі у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Метелицю О. О., ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт», ТзОВ «Вторметекспорт», ТзОВ «Солюшинс фактор», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімонову О. Ю. як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 (ТзОВ «Доступні Фінанси»); призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.10.2023 р.

29.09.2023 р. до суду за вх. № 23714/23 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшло клопотання від 29.09.2023 р. вих. № 29-09/23-1 про залишення позовної заяви без руху.

12.10.2023 р. до суду за вх. № 24680/23 від приватного нотаріуса Сімонової О.А. надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

16.10.2023 р. до суду за вх. № 4100/23 від ПАТ «Банк Восток» надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до перегляду в касаційному порядку ухвали Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 р. у справі № 914/466/23.

16.10.2023 р. до суду за вх. № 4125/23 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до перегляду в касаційному порядку ухвали Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 р. у справі № 914/466/23, а також до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/129/22(908/1333/22).

16.10.2023 р. до суду за вх. № 24906/23 від ПАТ «Банк Восток» надійшло клопотання про перехід до розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.

16.10.2023 р. до суду за вх. № 24908/23 від ПАТ «Банк Восток» надійшла заява про застосування позовної давності.

16.10.2023 р. до суду за вх. № 24918/23 від ТзОВ «Вторметекспорт» надійшло пояснення третьої особи щодо позову.

16.10.2023 р. до суду за вх. № 24922/23 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшло клопотання про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

16.10.2023 р. до суду за вх. № 24997/23 від ТзОВ «Зерновий порт» надійшов відзив на позов.

16.10.2023 р. до суду за вх. № 24999/23 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшов відзив на позовну заяву.

16.10.2023 р. до суду за вх. № 25006/23 від ПАТ «Банк Восток» надійшов відзив на позов.

16.10.2023 р. до суду за вх. № 25020/23 від ТзОВ «Зерновий порт» надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 17.10.2023 р. відхилено клопотання ТзОВ «Доступні Фінанси» про залишення позовної заяви без руху; відхилено клопотання ПАТ «Банк Восток» про зупинення провадження у справі № 914/466/23(914/2764/23); відхилено клопотання ТзОВ «Доступні Фінанси» про зупинення провадження у справі № 914/466/23(914/2764/23); задоволено клопотання ПАТ «Банк Восток» та клопотання ТзОВ «Доступні Фінанси» про розгляд справи № 914/466/23(914/2764/23) в порядку загального позовного провадження; ухвалено розгляд справи № 914/466/23(914/2764/23) здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.11.2023 р.

20.10.2023 р. до суду за вх. № 25493/23 від ТзОВ «Зерновий порт» надійшов відзив на позов.

15.11.2023 р. до суду за вх. № 27922/23 від Сокола Олексія Юрійовича надійшла відповідь на відзиви ПАТ «Банк Восток», ТзОВ «Зерновий порт», ТзОВ «Доступні Фінанси» та пояснення ТзОВ «Вторметекспорт».

16.11.2023 р. до суду за вх. № 27926/23 від ПАТ «Банк Восток» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 16.11.2023 р. продовжено Соколу О. Ю. встановлений судом строк для подання відповіді на відзив; підготовче засідання відкладено на 19.12.2023р.

20.11.2023 р. до суду за вх. № 28244/23 від ТзОВ «Зерновий порт» надійшло заперечення на відповідь позивача-1 на відзиви.

20.11.2023 р. до суду за вх. № 28278/23 від ТзОВ «Зерновий порт» надійшло заперечення на відповідь позивача-1 на відзиви.

24.11.2023 р. до суду за вх. № 28768/23 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшло заперечення на відповідь позивача-1 на відзиви.

27.11.2023 р. до суду за вх. № 28882/23 від ПАТ «Банк Восток» надійшло заперечення на відповідь позивача-1 на відзиви.

28.11.2023 р. до суду за вх. № 29108/23 від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшли пояснення по справі.

07.12.2023 р. до суду за вх. № 29959/23 від ПАТ «Банк Восток» надійшло заперечення на пояснення по справі позивача-2.

08.12.2023 р. до суду за вх. № 30121/23 від Компанії «SUNOLTA OU» («Санолта ОУ») надійшло клопотання про вручення документів.

18.12.2023 р. до суду за вх. № 30961/23 від ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» надійшли пояснення по справі.

Ухвалою суду від 19.12.2023 р. підготовче засідання відкладено на 25.01.2024 р.

22.01.2024 р. до суду за вх. № 1928/24 від ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.01.2024 р. до суду за вх. № 2056/24 від ТзОВ «Зерновий порт» надійшла заява про відкладення розгляду справи.

23.01.2024 р. до суду за вх. № 2072/24 від ТзОВ «Зерновий порт» надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.01.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 29.02.2024 р.

21.02.2024 р. до суду за вх. № 5137/24 від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наказу Міністерства юстиції України № 387/5 від 12.02.2024 р. «Про задоволення скарги» та висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 30.01.2024 р.

21.02.2024 р. до суду за вх. № 736/24 від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшла заява про зміну предмета позову.

21.02.2024 р. до суду за вх. № 737/24 від Сокола Олексія Юрійовича надійшла заява про зміну предмета позову.

У зазначених заявах про заміну предмета позову, позивачі просять суд:

- визнати недійсним іпотечний договір (серія та номер 710 від 07.07.2020 р.) щодо нерухомого майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» - будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1095034551101 площею 3301.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, буд. 4 та земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010 площею 3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 115315251101, відповідно до якого дане нерухоме майно передано в іпотеку Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Публічному акціонерному товариству «Банк Восток»;

- визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. (реєстраційні номери 140, 141), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Метелицею Олександром Олександровичем, відповідно до якого ТзОВ «Доступні Фінанси» було продано Компанії «SUNOLTA OU» («Санолта ОУ») нерухоме майно, а саме: будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1095034551101 площею 3301.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, буд. 4 та земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010 площею 3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 115315251101;

- визнати недійсним іпотечний договір (серія та номер 709 від 07.07.2020 р.) щодо нерухомого майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», а саме: земельної ділянки з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0015 площею 0.1594 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, земельна ділянка 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 966422451101, відповідно до якого дане нерухоме майно передано в іпотеку Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Публічному акціонерному товариству «Банк Восток»;

- визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. (реєстраційні номери 142, 143), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Метелицею Олександром Олександровичем, відповідно до якого ТзОВ «Доступні Фінанси» було продано Компанії «SUNOLTA OU» («Санолта ОУ») нерухоме майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0015 площею 0.1594 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, земельна ділянка 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 966422451101;

- витребувати у ТзОВ «Зерновий порт» на користь ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» нерухоме майно - будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1095034551101 площею 3301.3 кв.м. що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, буд. 4; земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010 площею 3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 115315251101; земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0015 площею 0.1594 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, земельна ділянка 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 966422451101;

- визнати недійсним іпотечний договір (серія та номер 1028) від 19.04.2023 р., який укладено між ТзОВ «Зерновий порт» та ТзОВ «Майнд Сет» щодо передачі в іпотеку нерухомого майна, а саме: будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1095034551101 площею 3301.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, буд. 4; земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010 площею 3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 115315251101; земельну ділянку з кадастровим номером: 5110137600:48:002:0015 площею 0.1594 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, земельна ділянка 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 966422451101.

27.02.2024 р. до суду за вх. № 5734/24 від ПАТ «Банк Восток» надійшли письмові пояснення щодо позовної заяви.

29.02.2024 р. до суду за вх. № 5930/24 та № 5956/24 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшли клопотання про витребування доказів.

29.02.2024 р. до суду за вх. № 831/24 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшла заява про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов`язаної справи № 910/1766/24, яка розглядається Господарським судом м. Києва.

Ухвалою суду від 29.02.2024 р. прийнято до розгляду заяви Сокола Олексія Юрійовича та Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) про зміну предмета позову; розгляд справи № 914/466/23(914/2764/23) розпочато з початку; підготовче засідання призначено на 18.04.2024 р.

14.03.2024 р. до суду за вх. № 7383/24 від ТзОВ «Зерновий порт» надійшов відзив на позов.

14.03.2024 р. до суду за вх. № 7390/24 від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшло заперечення проти заяви про зупинення провадження у справі.

20.03.2024 р. до суду за вх. № 7961/24 від ПАТ «Банк Восток» надійшов відзив на позов з урахуванням заяви про зміну предмета позову.

21.03.2024 р. до суду за вх. № 8004/24 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням зміни предмета позову.

25.03.2024 р. до суду за вх. № 8213/24 від Сокола О. Ю. надійшла відповідь на відзиви ТзОВ «Зерновий порт», ТзОВ «Доступні Фінанси» та ПАТ «Банк Восток».

17.04.2024 р. до суду за вх. № 1504/24 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності рішення у справі № 910/1766/24, яка розглядається Господарським судом м. Києва.

17.04.2024 р. до суду за вх. № 10628/24 від ТзОВ «Майнд Сет» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з тим, що позивачами неправильно сплачено судовий збір.

17.04.2024 р. до суду за вх. № 10629/24 від ТзОВ «Майнд Сет» надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв`язку із зловживанням позивачами процесуальними правами, зокрема, подання завідомо безпідставного позову.

17.04.2024 р. до суду за вх. № 10630/24 від ТзОВ «Майнд Сет» надійшла заява про роз`єднання позовних вимог.

17.04.2024 р. до суду за вх. № 10631/24 від ТзОВ «Майнд Сет» надійшло пояснення у справі.

18.04.2024 р. до суду за вх. № 1521/24 від ТзОВ «Зерновий порт» надійшла заява про залучання до участі у справі приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Брандіс А. Б. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

18.04.2024 р. до суду за вх. № 10669/24 від ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи фінансової звітності ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт», фінансової звітності ТзОВ «Вторметекспорт», договорів поруки від 05.01.2018 р., від 18.06.2019 р. № 09224-СО та від 13.10.2017 р.

Ухвалою суду від 18.04.2024 р. відхилено клопотання ТзОВ «Доступні Фінанси» про зупинення провадження у даній справі; відхилено клопотання ТзОВ «Майнд Сет» про залишення позовної заяви без руху та про залишення позову без розгляду; відхилено заяву ТзОВ «Майнд Сет» про роз`єднання позовних вимог; відмовлено в роз`єднанні позовних вимог; задоволено заяву ТзОВ «Зерновий порт» про залучання до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; залучено приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Брандіс А. Б. до участі у справі як третю особу-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; підготовче засідання відкладено на 21.05.2024 р.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 13588/24 від ТзОВ «Вторметекспорт» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 13619/24 від ТзОВ «Вторметекспорт» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії позовної заяви GNT OLIMPEX HOLDING LIMITED про недійсність Договору приєднання від 05.12.2019 р., укладеного між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та компанією G.N. Terminal Enterprises Limited та компанією MADISON PACIFIC TRUST LIMITED.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 1963/24 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшло клопотання, в якому відповідач-1 просить суд: зобов`язати позивачів надати суду нотаріально засвідчений переклад на естонську мову ухвали про відкриття провадження у даній справі та позовної заяви з додатками для надіслання Компанії SUNOLTA OU; направити судове доручення, а саме прохання Міністерству юстиції Естонської Республіки про вручення Компанії SUNOLTA OU судових документів в порядку, передбаченому ст. 3 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах; зупинити провадження у даній справі у зв`язку зі зверненням із судовим дорученням про надання правової допомоги.

21.05.2024 р. до суду за вх. № 1968/24 від ТзОВ «Зерновий порт» надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі за позовом компанії GNT OLIMPEX HOLDING LIMITED про недійсність Договору приєднання від 05.12.2019 р., укладеного між ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та компанією G.N. Terminal Enterprises Limited та компанією MADISON PACIFIC TRUST LIMITED.

Ухвалою суду від 21.05.2024 р. задоволено клопотання ТзОВ «Доступні Фінанси» про зобов`язання позивачів надати суду нотаріально засвідчений переклад на естонську мову ухвали про відкриття провадження у даній справі та позовної заяви з додатками для надіслання Компанії SUNOLTA OU; зобов`язано Сокола О. Ю. та Компанію «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надати суду нотаріально засвідчений переклад на естонську мову ухвали про відкриття провадження у даній справі та позовної заяви з додатками; відхилено клопотання ТзОВ «Зерновий порт» про зупинення провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 18.06.2024 р.

22.05.2024 р. до суду за вх. № 1974/24 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшла заява про забезпечення вимог кредитодавця - ТзОВ «Доступні Фінанси» шляхом накладення арешту на предмет іпотеки.

10.06.2024 р. до суду за вх. № 15278/24 від ТзОВ «Зерновий порт» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18.06.2024 р. до суду за вх. № 2360/24 від ТзОВ «Вторметекспорт» надійшла заява про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності судовим рішенням у справі № 914/466/23(914/1297/24) про визнання недійсним договору приєднання від 05.12.2019 р.

18.06.2024 р. до суду за вх. № 15997/24 від представника Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшла заява, в якій він просить суд зобов`язати позивачів надати суду нотаріально засвідчений переклад на англійську мову ухвали про відкриття провадження у даній справі та позовної заяви з додатками.

Ухвалою суду від 18.06.2024 р. відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «Доступні Фінанси» про вжиття заходів забезпечення вимог кредитодавця шляхом накладення арешту на Предмет іпотеки; відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «Вторметекспорт» про зупинення провадження у даній справі; задоволено заяву Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) про зобов`язання позивачів надати суду нотаріально засвідчений переклад на англійську мову документів для надіслання Компанії SUNOLTA OU; зобов`язано Сокола О. Ю. та Компанію «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надати суду нотаріально засвідчений переклад на англійську мову ухвали про відкриття провадження у даній справі, позовної заяви з додатками та заяв про зміну предмета позову; підготовче засідання відкладено на 23.07.2024 р.

18.07.2024 р. до суду за вх. № 18419/24 від Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшли нотаріально засвідчені переклади на англійську мову таких документів: позовна заява від 28.07.2023 р. та додані до неї документи; ухвала Господарського суду Львівської області від 18.09.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/466/23(914/2764/23); заява Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) від 20.02.2024 р. про зміну предмета позову; заява Сокола О. Ю. від 20.02.2024 р. про зміну предмета позову.

19.07.2024 р. до суду за вх. № 18522/24 від ТзОВ «Майнд Сет» надійшло клопотання від 19.07.2024 р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. (реєстраційні номери 140); визнання недійсним договору іпотеки від 19.04.2023 р. (серія та номер 1028).

23.07.2024 р. до суду за вх. № 18654/24 від ТзОВ «Доступні Фінанси» надійшли додаткові пояснення у справі.

23.07.2024 р. до суду за вх. № 18663/24 від Сокола О. Ю. надійшло клопотання в якому повідомляється про скасування довіреностей, виданих ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до 04.04.2024 р.

23.07.2024 р. до суду за вх. № 18649/24 від ТзОВ «Майнд Сет» надійшло клопотання про залишення без розгляду клопотання ТзОВ «Майнд Сет» від 19.07.2024 р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

23.07.2024 р. до суду за вх. № 18647/24 від ТзОВ «Майнд Сет» надійшло клопотання від 23.07.2024 р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про: визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. (реєстраційні номери 140, 141); визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. (реєстраційні номери 142, 143); визнання недійсним договору іпотеки від 19.04.2023 р. (серія та номер 1028).

23.07.2024 р. до суду за вх. № 18644/24 від ТзОВ «Майнд Сет» надійшло клопотання про звернення до Міністерства юстиції України задля повідомлення Компанію «SUNOLTA OU» про розгляд даної справи та про призначене судове засідання.

Ухвалою суду від 23.07.2024 р. відхилено клопотання ТзОВ «Майнд Сет» від 23.07.2024 р. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог; відхилено клопотання ТзОВ «Майнд Сет» про звернення до Міністерства юстиції України задля повідомлення Компанію «SUNOLTA OU» про розгляд даної справи; закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.09.2024 р.

Супровідним листом від 25.07.2024 р. вих. № 914/466/23(914/2764/23)/1/24, судом надіслано Компанії «SUNOLTA OU» («Санолта ОУ») документи у справі № 914/466/23(914/2764/23), перекладені на англійську мову. Зазначені документи вручено одержувачу 09.08.2024 р., що підтверджується відстеження відправлень на сайті Укрпошти за трек-номером відправлення CA790140087UA.

14.08.2024 р. до суду за вх. № 20265/24 від ТзОВ «Солюшинс фактор» надійшли письмові пояснення без додатків.

19.09.2024 р. до суду за вх. № 22881/24 від представника Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю подати докази по справі, якими позивач не володів раніше.

Суд відхиляє зазначене клопотання представника позивача-2, оскільки таке не обґрунтоване та не підтверджене жодними доказами. Представником позивача-2 не наведено, які саме докази необхідно подати по справі, а також не наведено обставин, які свідчать про те, що позивач не володів такими доказами.

19.09.2024 р. до суду за вх. № 22888/24 від представника Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд відхиляє зазначене клопотання представника позивача-2, оскільки п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачено можливість подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду лише до початку розгляду справи по суті.

Учасники справи були належно повідомленні про дату, час і місце цього засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне:

07.07.2020 р. між ПАТ «Банк Восток» та ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» укладено Кредитний договір № ОК2020-0194. До Кредитного договору № ОК2020-0194 від 07.07.2020 р. між Банком та ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» укладено Додаткові угоди від 23.12.2020 р., від 31.05.2021 р., від 14.06.2021 р., від 13.07.2022 р.

Відповідно до умов п.1.1. Кредитного договору № ОК2020-0194 від 07.07.2020р., Банк зобов`язався надати ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» грошові кошти (Кредит) шляхом відкриття відкличної відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом 6500000,00 доларів США, а ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» зобов`язалось сплатити за користування Кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строки, визначені вказаним Кредитним договором.

Банк свої зобов`язання щодо надання Кредиту виконав належним чином та у повному обсязі, проте ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» в порушення умов п.п. 1.2, 4.6., 4.6.1. Кредитного договору № ОК2020-0194 від 07.07.2020 р. не виконло зобов`язання щодо зниження ліміту кредитної лінії 27.05.2022 р.

Таким чином, 28.05.2022 р. у ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» виникла заборгованість за Кредитним договором № ОК2020-0194 від 07.07.2020 р. у розмірі 5999800,00 доларів США.

Також, 07.07.2020 р. між ПАТ «Банк Восток» та Підприємством «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю укладено Кредитний договір № ОК2020-0195. До Кредитного договору № ОК2020-0195 від 07.07.2020 р. між Банком та Підприємством «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю укладено Додаткові угоди від 23.12.2020 р., від 31.05.2021 р., від 14.06.2021 р., від 05.07.2021 р., від 08.07.2022 р.

Відповідно до умов Кредитного договору, Банк зобов`язався надати Підприємству «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю грошові кошти (Кредит) шляхом відкриття відкличної відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом 4000000,00 доларів США, а Позичальник зобов`язався сплатити за користування Кредитом проценти та повернути Кредит у порядку і в строки, визначені Кредитним договором.

Банк свої зобов`язання щодо надання Кредиту виконав належним чином та у повному обсязі, проте Підприємство «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю в порушення умов п.п.1.2, 4.6., 4.6.1. Кредитного договору не виконало зобов`язання щодо зниження ліміту кредитної лінії 27.05.2022р.

Таким чином, з 28.05.2022 р. заборгованість Підприємства «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за Кредитним договором № ОК2020-0195 від 07.07.2020 р. у розмірі 2000200,00 доларів США стала простроченою.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № ОК2020-0194 від 07.07.2020 р. та Кредитним договором № ОК2020-0195 від 07.07.2020 р. між Банком та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», як Іпотекодавцем був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б. 07.07.2020 р. за реєстровим № 710.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки за №710 від 07.07.2020 р. предметом іпотеки є таке майно: будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових, які знаходиться за адресою: Одеська область, місто Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4, загальною площею 3301,3 кв. м.; земельна ділянка, на якій розташована Нерухомість, площею 3,0000 га, кадастровий номер: 5110137600:48:002:0010, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, яка розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Хаджибейська дорога, 4.

Також, у забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № ОК2020-0194 від 07.07.2020 р. та Кредитним договором № ОК2020-0195 від 07.07.2020 р. між Банком та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», як Іпотекодавцем був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А. Б. 07.07.2020 р. за реєстровим № 709.

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки за № 709 від 07.07.2020 р. предметом іпотеки є таке майно: земельна ділянка, площею 0,1594 га, кадастровий номер: 5110137600:48:002:0015, цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту, яка розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Хаджибейська дорога, земельна ділянка 4.

10.02.2023 р. між Банком та ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» укладено Договір факторингу № ПВ-100223/01, згідно з яким Банк відступив ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» своє право грошової вимоги за Кредитним договором № ОК2020-0194 від 07.07.2020 р. з усіма додатками, додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, укладеним з ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» та Кредитним договором № ОК2020-0195 від 07.07.2020 р. з усіма додатками, додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, укладеним з Підприємством «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

10.02.2023 між Банком та ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А., зареєстрованого в реєстрі за № 310, згідно з яким Банк відступив ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» свої права вимоги за:

- Іпотечним договором, посвідченим 07.07.2020 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А. Б. за реєстровим № 709, укладений між Банком та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»;

- Іпотечним договором, посвідченим 07.07.2020 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А. Б. за реєстровим № 710, укладений між Банком та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим договором, ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» заміняє Банк у кредитних договорах та набуває прав грошових вимог Банку за кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до боржників за кредитними договорами, придбаних від Банку за цим Договором.

Згідно з п.п. 6.1.1., 6.1.2. п. 6.1. Договору факторингу № ПВ-100223/01 від 10.02.2023 р., Банк передає (відступає) ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» права вимоги до:

1) ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт», які складають заборгованість за Кредитним договором № ОК2020-0194 від 07.07.2020 р. станом на дату укладання цього договору.

Станом на 10.02.2023 р. заборгованість ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» за Кредитним договором № ОК2020-0194 від 07.07.2020р. становить 5635908,98 доларів США, яка складається з:

простроченої заборгованості за кредитом - 5624800,00 доларів США;

строкової заборгованості за процентами за користування кредитом - 11108,97 доларів США;

простроченої заборгованості за процентами - 0,01 долара США;

2) Підприємства «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, які складають заборгованість за Кредитним договором № ОК2020-0195 від 07.07.2020 р. станом на дату укладання цього Договору.

Станом на 10.02.2023 р. заборгованість Підприємства «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за Кредитним договором № ОК2020-0195 від 07.07.2020 р. становить 1878903,52 долари США, яка складається з:

простроченої заборгованості за кредитом - 1875200,00 доларів США;

строкової заборгованості за процентами за користування кредитом - 3703,52 долари США.

Згідно з п. 6.2.2. Договору факторингу № ПВ-100223/01 від 10.02.2023 р., права вимоги переходять до ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» після набрання чинності даним Договором в день повного виконання сторонами зобов`язань платіжної дисципліни, встановлених п.п. 7.1., 7.2. цього Договору, що додатково підтверджується актом приймання-передачі прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпеченням (Додаток 2), після чого за цим Договором ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості за кредитними договорами. Перехід права вимоги додатково підтверджується шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпечення у відповідності до Додатку № 2 до даного Договору після здійснення повної оплати ціни продажу, сплаченої у порядку та розмірі, визначених п.7.2. даного Договору.

Відповідно до п. 6.2.3. Договору факторингу № ПВ-100223/01 від 10.02.2023 р. відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників.

Пункт 6.3. Договору факторингу № ПВ-100223/01 від 10.02.2023 р. встановлює, що з моменту переходу до ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» прав вимоги, відповідно до умов п. 6.2.2. цього Договору, ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» замінює Банк у кредитних договорах та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) Банку за цими кредитними договорами. Разом з правами вимоги до ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» одержить від боржників на виконання його вимог. Одночасно з даним договором сторони укладають відповідні договори відступлення прав вимоги за договорами забезпечення, права вимоги за якими переходять до ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» одночасно з правом вимоги за кредитними договорами відповідно до умов п. 6.2.2. цього Договору, що додатково підтверджується актом приймання-передачі прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпеченням (Додаток 2).

Пунктом 7.3. Договору факторингу № ПВ-100223/01 від 10.02.2023 р. визначено, що в день отримання Банком повної оплати суми, що вказана в п. 7.1. цього Договору, сторони підписують акт приймання-передачі прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпеченням, а також Банк передає ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» всі права за договорами забезпечення, про що сторони одночасно з даним договором укладають відповідні угоди про відступлення прав за договорами забезпечення.

У відповідності до п. 6 Договору факторингу № ПВ-100223/01 від 10.02.2023 р. Банк передав ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» свої права вимоги за актом приймання-передачі прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення від 10.02.2023 р.

Після чого 10.02.2023 р. між ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» та ТзОВ «Доступні Фінанси» укладено Договір факторингу № ДФ-1/10/02/2023, згідно з яким ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» відступило ТзОВ «Доступні Фінанси» своє право грошової вимоги за кредитним договором № ОК2020-0194 від 0.02.2020 р. з усіма додатками, додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, укладеним з ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» та кредитним договором № ОК2020-0195 від 07.07.2020 р. з усіма додатками, додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, укладеним з Підприємством «Вторметекспорт» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Також, 10.02.2023 р. між ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» та ТзОВ «Доступні Фінанси» укладено договір про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 311, згідно з яким ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» відступило ТзОВ «Доступні Фінанси» свої права вимоги за:

Внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим Договором, ТзОВ «Доступні Фінанси» заміняє ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» у кредитних договорах та набуває прав грошових вимог ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» за кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Згідно з п.п. 6.1.1., 6.1.2. п. 6.1. Договору факторингу № ДФ-1/10/02/2023 від 10.02.2023 р., у відповідності до умов цього Договору ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» передає (відступає) ТзОВ «Доступні Фінанси» права вимоги до:

простроченої заборгованості за кредитом - 5624800,00доларів США;

строкової заборгованості за процентами за користування кредитом - 11108,97 доларів США;

простроченої заборгованості за процентами - 0,01 долара США;

простроченої заборгованості за кредитом - 1875200,00 доларів США;

строкової заборгованості за процентами за користування кредитом - 3703,52 долари США.

Відповідно до п. 6.2.3. Договору факторингу № ДФ-1/10/02/2023 від 10.02.2023р., відступлення права вимоги за цим Договором здійснюється без згоди боржників.

Пункт 6.3. Договору факторингу № ДФ-1/10/02/2023 від 10.02.2023 встановлює, що з моменту переходу до ТзОВ «Доступні Фінанси» прав вимоги, відповідно до умов п. 6.2.2 цього Договору, ТзОВ «Доступні Фінанси» замінює ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» у кредитних договорах та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» за цими кредитними договорами. Разом з правами вимоги до ТзОВ «Доступні Фінанси» переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред`явлення претензій боржникам щодо заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством, право на всі суми, які ТзОВ «Доступні Фінанси» одержить від боржників на виконання його вимог. Одночасно з даним договором сторони укладають відповідні договори відступлення прав вимоги за договорами забезпечення, права вимоги за якими переходять до ТзОВ «Доступні Фінанси» одночасно з правом вимоги за кредитними договорами відповідно до умов п. 6.2.2. цього Договору, що додатково підтверджується актом приймання-передачі прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпеченням (Додаток 2).

Пунктом 7.3. Договору факторингу № ДФ-1/10/02/2023 від 10.02.2023 р. визначено, що в день отримання ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» повної оплати суми, що вказана в п. 7.1 цього Договору, сторони підписують акт приймання-передачі прав вимог за кредитними договорами та договорами забезпеченням (Додаток 2), а також ТзОВ «Фінансова компанія «Солюшинс Фактор» передає ТзОВ «Доступні Фінанси» всі права за договорами забезпечення, про що сторони одночасно з даним договором укладають відповідні угоди про відступлення прав за договорами забезпечення.

Отже, на підставі укладеного Договору факторингу № ДФ-1/10/02/2023 від 10.02.2023 р. та договору про відступлення прав за іпотечними договорами, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 311, ТзОВ «Доступні Фінанси» є новим Кредитором та Іпотекодержателем.

У зв`язку з невиконанням позичальниками взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, 10.02.2023 р. між ТзОВ «Доступні Фінанси» та Компанією «SUNOLTA OU» («Санолта ОУ»), в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. за № 140, 141 та Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. за № 142, 143. За вказаними договорами ТзОВ «Доступні Фінанси» продало, а Компанія «SUNOLTA OU» («Санолта ОУ») придбала у власність нерухоме майно та земельні ділянки.

05.04.2023 р. та 10.04.2023 р. Компанія «SUNOLTA OU» («Санолта ОУ») підписала з ТзОВ «Зерновий порт» акти приймання-передачі майна в статутний капітал. Згідно із такими актами Компанія «SUNOLTA OU» («Санолта ОУ») передала ТзОВ «Зерновий порт» нерухоме майно та земельні ділянки у якості вкладу в статутний капітал останнього. Акти було посвідчено 05.04.2023 р. та 10.04.2023 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстровано за № 875, № 876 та № 943, № 944 відповідно.

19.04.2023 р. ТзОВ «Зерновий порт», в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, передало нерухоме майно та земельні ділянки в іпотеку ТзОВ «Майнд Сет», про що укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. та зареєстрований за № 1028.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р. відкрито провадження у справі № 914/466/23 за заявою Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл»; введено процедуру розпорядження майном ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», розпорядником майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича.

У вересні 2023 року, в межах справи № 914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», розпорядником майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражним керуючим Соколом Олексієм Юрійовичем та Компанією Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» подано даний позов, за яким позивачі просили суд:

- визнати недійсним іпотечний договір (серія та номер 710; від 07.07.2020 р.) щодо нерухомого майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» - будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1095034551101 площею 3301.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4 та земельну ділянку з Кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010 площею 3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 115315251101, відповідно до якого дане нерухоме майно передано в іпотеку Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» Публічному акціонерному товариству «Банк Восток»;

- визнати недійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. (реєстраційні номери 140, 141), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Метелицею Олександром Олександровичем, відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Доступні Фінанси» було продано Компанії «SUNOLTА OU»(«САНОЛТА ОУ») нерухоме майно, а саме: будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1095034551101 площею 3301.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4 та земельну ділянку з Кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010 площею 3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 115315251101;

- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий порт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» нерухоме майно - будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1095034551101 площею 3301.3 кв.м. що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4; земельну ділянку з Кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010 площею 3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 115315251101;

- визнати недійсним іпотечний договір (серія та номер 1028) від 19.04.2023 р., який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий порт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Майнд Сет» щодо передачі в іпотеку нерухомого майна, а саме: будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1095034551101 площею 3301.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4; земельну ділянку з Кадастровим номером: 5110137600:48:002:0010 площею 3 га, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, Хаджибейська дорога 4 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 115315251101.

20.02.2024 р. розпорядником майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражним керуючим Соколом О. Ю. та Компанією Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» подано до Господарського суду Львівської області заяви про зміну предмету позову, в яких позивачі просять суд:

В обґрунтування позовної заяви з урахуванням заяви про зміну предмету позову розпорядник майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» арбітражний керуючий Сокол Олексій Юрійович та Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED», вважаючи, що їх права та інтереси порушені, зазначають про таке:

Договір іпотеки від 07.07.2020 р. за № 710 та Договір іпотеки від 07.07.2020 р. за № 709 є недійсними відповідно до ст. 42 Кодекс України з процедур банкрутства та є фраудаторними, оскільки:

- були укладені ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» для забезпечення виконання зобов`язань інших юридичних осіб - позичальників;

- ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» взяло на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог, без отримання будь-якої вигоди для себе;

- оцінка предметів іпотеки, зазначена у договорах, є заниженою;

- предмети іпотеки за Договором іпотеки від 07.07.2020 р. за № 710 та Договором іпотеки від 07.07.2020 р. за № 709 є ключовою частиною цілісного майнового комплексу, а звернення стягнення Банком на такі предмети іпотеки призводить до зупинення господарської діяльності ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»;

- Договір іпотеки від 07.07.2020 р. за №710 та Договір іпотеки від 07.07.2020 р. за № 709 було укладено, щоб унеможливити задоволення вимог кредиторів за рахунок предмету іпотеки та без згоди Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED»;

- Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. за №140, 141 та Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. за №142, 143 є недійсними, у зв`язку з недотриманням ПАТ «Банк Восток» положень Закону України «Про іпотеку» під час звернення стягнення на нерухоме майно в частині направлення вимоги про усунення порушень зобов`язань за кредитними та іпотечними договорами;

- нерухоме майно та земельні ділянки підлягають витребуванню від ТзОВ «Зерновий порт» на користь ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», у зв`язку з недійсністю Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. за №140, 141 та Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. за №142, 143, а також з тим, що ТзОВ «Зерновий порт» є незаконним володільцем нерухомого майна та земельних ділянок;

- Договір іпотеки від 19.04.2023 р. за № 1028 є недійсним, оскільки ТзОВ «Зерновий порт» є незаконним володільцем майна та не мав права його передавати в іпотеку ТзОВ «Майнд Сет».

Згідно з ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

У підпунктах 11.82 - 11.85 постанови від 09.02.2022 р. у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Водночас, суд виходить з того, що питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 р. у справі № 922/2529/19).

Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19, в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 р. у справі №145/2047/16-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постановах колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 р. у справі №910/6642/18, від 11.02.2020 р. у справі № 922/1159/19).

Суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним. Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Близький за змістом правовий висновок сформований, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 р. у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 р. у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 р. у справі № 6-806цс16.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Враховуючи підстави позову та характер спірних правовідносин, не можна вважати порушеними права та інтереси позивачів. Позивачами не було доведено належними та допустимими доказами порушення оспорюваними договорами їх майнових прав чи інтересів.

Позивачі також посилаються на положення ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, як на підставу визнання оспорюваних договорів іпотеки недійсним, оскільки таке положення визначає умови визнання недійсним правочину, наслідком вчинення якого є виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину.

Згідно зі ст. 572 та ч. 1 ст. 576 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За ч. 1 ст. 579 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 4, ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

Системний аналіз положень ст. 572, ч. 1 ст. 576 ЦК України, ст. 1, ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що за своєю правовою природою іпотека має похідний характер від основного зобов`язання, з урахуванням чого не може існувати самостійно без основного зобов`язання, а укладення договору іпотеки, як похідного від договору основного зобов`язання, не є підставою для виникнення майнових зобов`язань до моменту порушення виконання боржником основного зобов`язання.

Ч. 1 ст. 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідні положення наведено також у статті 1 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, суд дійшов висновку, що укладення третьою стороною та кредитором договору іпотеки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця (іпотекодавця) майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договору іпотеки.

Як свідчать приписи ст. 572 ЦК України, статей 1, 3, 11 Закону України «Про іпотеку», метою укладення договору іпотеки є отримання кредитором додаткових гарантій виконання основного зобов`язання забезпеченого цим договором, у разі невиконання якого боржником таке зобов`язання підлягає виконанню іпотекодавцем. Тобто іпотека є визначеним законодавством України заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання чим фактично обумовлюється її похідний (акцесорний) характер стосовно основного зобов`язання.

Водночас норми цивільного законодавства не містять положень, які б визначали солідарний обов`язок боржника (позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, який відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки. ЦК України, Закон України «Про іпотеку» закріплюють лише право іпотекодержателя, у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (частина друга статті 11 Закону України «Про іпотеку»).

Тож, саме позичальником - боржником у зобов`язанні за кредитним договором має бути виконаний обов`язок за договором перед кредитодавцем, а у разі забезпечення цього зобов`язання іпотекою майнового поручителя - такий обов`язок може бути виконаний майновим поручителем в межах вартості предмета іпотеки. Задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки не зумовлює припинення правовідносини з боржником за основним зобов`язанням, оскільки майновий поручитель набуває права кредитора за таким зобов`язанням.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що укладені договори іпотеки не можуть бути визнані недійсними з підстав визначених абзацом другим частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки їх укладення не зумовлює виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов`язання стосовно основного зобов`язання (зобов`язання за кредитними договорами).

Окрім того, суд звертається до пункту 103 постанови КГС ВС від 30.06.2022 р. у справі №9 22/2960/17, де висловлено правовий висновок, що не може бути визнаним недійсним укладений боржником договір іпотеки з підстав визначених абзацом другим частини першої статті 20 Закону про банкрутство (абзацом другим частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства) - прийняття (взяття) боржником на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов`язання стосовно основного зобов`язання (зобов`язання за кредитним договором).

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачами не було доведено обставини порушення оскаржуваними договорами їх майнових прав чи інтересів, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З наведених обставин суд також відхиляє посилання позивачів про взяття ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на себе заставних зобов`язань для забезпечення виконання грошових вимог. Укладення третьою стороною та кредитором договорів іпотеки для забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором не зумовлює виникнення у заставодавця майнових зобов`язань з моменту укладання такого договору та до моменту порушення боржником основного зобов`язання і не вимагає вчинення боржником на користь третьої особи майнових дій з моменту укладення договорів іпотеки.

Надаючи оцінку доводам позивачів про невигідність Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№ 709, 710 для ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», як підстави для його недійсності, суд виходить із наступного.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р. про відкриття провадження у справі № 914/466/23 про банкрутство ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» встановлено, та не заперечується сторонами, що 12.11.2019 р. між Компанією «G. N. TERMINAL ENTERPRISES LIMITED» товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Республіки Кіпр (Позичальник), Компанією «ACP I TRADING LLC» товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Кайманових Островів та Компанією «PATHFINDER STRATEGIC CREDIT II LP» товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Кайманових Островів (Первинні кредитори) та компанією «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» трастовою компанією, що зареєстрована відповідно до розділу 78(1) Закону Гонконгу про керівників трасту (Глава 29), яка виконує функції агента від імені та за дорученням Сторін фінансування, як Кредитним агентом та Довірчим управителем міжнародним забезпеченням, укладено Кредитний договір, згідно умов якого Позичальник отримав грошові кошти в загальному розмірі 75000000 доларів США, а саме: Кредит А в розмірі 50000000 доларів США та Кредит Б в розмірі 25000000 доларів США, із терміном погашення до 05 грудня 2021 року.

Згідно додатку № 1 до вказаного Кредитного договору, ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» серед інших юридичних осіб є стороною Кредитного договору відповідно до договору приєднання від 05.12.2019 р., за умовами якого ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» засвідчило, що цей Договір приєднання набуває чинності як Договір приєднання для цілей Кредитного договору та як Договір приєднання Боржника для цілей Договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторської угоди (як визначено в Договорі довірчого управління забезпеченням та міжкредиторській угоді). Терміни, визначені в Кредитному договорі та в Договорі про довірче управління забезпеченням та міжкредиторській угоді, мають те саме значення в цьому Договорі приєднання, якщо інше не визначено в цьому Договорі приєднання.

З визначень Кредитного договору від 12.11.2019 р. вбачається, що ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» є компанією, яка входить до складу групи компаній, які є резидентами України та інших країн.

Матеріалами справи підтверджується, та безспірним є той факт, що юридичні особи, які отримували кредитні кошти у ПАТ «Банк Восток» - ТзОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» та Підприємство «Вторметекспорт» у формі ТзОВ входять в групу компаній належних власникам Компанії «G. N. TERMINAL ENTERPRISES LIMITED», у зв`язку з чим отримання кредитних коштів в ПАТ «Банк Восток» даними компаніями та передача в забезпечення предметів іпотеки ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» є абсолютно логічною та економічно обґрунтованою, адже всі вказані особи пов`язані веденням спільного бізнесу, залученням грошових коштів для ведення спільної господарської діяльності Групою Компаній для фінансування діяльності Сухого порту (предмету іпотеки).

Схема структури групи Компанії «G. N. TERMINAL ENTERPRISES LIMITED» представлена у Додатку 3 Кредитного договору від 12.11.2019 р. та включає в себе ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТзОВ «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт», що спростовує твердження позивачів про відсутність економічної мети укладення Договорів іпотеки з ПАТ «Банк Восток».

Корпоративна структура означених компаній свідчить про ознаки класичної моделі ведення бізнесу. При цьому легітимна мета взяття на себе зобов`язань іншої особи може прослідковуватись із наявності родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо, які могли б розглядатися як спонукання поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань.

Викладені обставини свідчать про пов`язаність позичальників за кредитними договорами з ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» спільними економічними інтересами, наявністю єдиної економічної мети, яка спонукала з метою фінансування Сухого порту (для забезпечення поточної діяльності) отримати кредитні кошти ТзОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» та Підприємством «Вторметекспорт» у формі ТзОВ передати в забезпечення ПАТ «Банк Восток» нерухомість та земельні ділянки належні ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», про що зазначено в Кредитному договорі від 12.11.2019 р., укладеному останнім з Компанією «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» та іншими учасниками угоди. Тобто, згода на фінансування ПАТ «Банк Восток» під забезпечення нерухомості та земельних ділянок належної ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» від Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» та інших учасників угоди є беззаперечною.

З огляду на зазначене суд відхиляє, як необґрунтовані доводи позивачів про невигідність умов Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№709, 710 для ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл».

Також суд відхиляє доводи позивачів, що укладаючи Договори іпотеки від 07.07.2020 р. за №№ 709, 710, сторони договорів мали на меті унеможливити задоволення вимог інших кредиторів за рахунок нерухомого майна та земельних ділянок.

Судом встановлено, що спірне нерухоме майно та земельні ділянки не є єдиним майном ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» за рахунок якого кредитори можуть задовольнити свої вимоги.

Так, 28.11.2019 р. між Компанією «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» було укладено Договір іпотеки, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. за реєстровим номером 4196, 4197.

Відповідно до умов Договору іпотеки від 28.11.2019 р. предметом іпотеки є зернонавантажувальна установка загальною площею 138,7 кв.м. (м. Одеса, площа Митна, 1/10) та будівлі і споруди ІІІ черги зернового терміналу (комплексу для завантаження, розвантаження, зберігання сипучих вантажів), площею (кв.м): 4950,7 (м. Одеса, площа Митна, будинок 1/1), нежитлові будівлі та споруди «Універсального перегрузочного комплексу на причалах № 3 та № 4», площею (кв.м): 5197,9 (м. Одеса, площа Митна, будинок 1/12). Оціночна вартість такого майна становить 515816432,60 грн., що складає 21323540 доларів США.

Отже, задоволення вимог Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» та інших кредиторів можливе за рахунок іншого майна. До суду не подано, а позивачами не доведено, що оспорювані Договори іпотеки від 07.07.2020 р. за № №709, 710 укладалися з метою унеможливлення задоволення вимог інших кредиторів за рахунок нерухомого майна та земельних ділянок.

У контексті погодження укладення сторонами Договорів іпотеки від 07.07.2020р. за №№ 709, 710 суд бере до уваги поведінку Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED», яка свідчить про обізнаність щодо укладення договору, а також про відсутність заперечень щодо його укладення. Окрім того, вбачається проінформованість Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про наміри укладення позичальниками кредитних договорів та договорів забезпечення, за якими ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» передає в іпотеку ПАТ «Банк Восток» нерухоме майно та земельні ділянки.

Ці обставини не були спростовані позивачами, а також вбачаються зі змісту листа про відмову від права висунення вимог № 4 від 03.07.2020 р., підписаного Компанією 2MADISON PACIFIC TRUST LIMITED2 та заявою Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про припинення іпотеки від 03.07.2020 р., які містяться в матеріалах даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що в день підписання листа про відмову від права висунення вимог № 4 від 03.07.2020 р., Компанія «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» надала приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Сімоновій О. Ю. заяву про припинення іпотеки від 03.07.2020 р.

Як вбачається із змісту заяви про припинення іпотеки від 03.07.2020 р., Компанія «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» є іпотекодержателем нерухомого майна, належного іпотекодавцю - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» на підставі договору іпотеки від 28.11.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. за реєстровим №3947, 3948, а саме:

- будівлі і споруди ділянки із підготовки зернових, загальною площею 3301,30 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1095034551101, які розташовані за адресою: Одеська область, місто Одеса, Хаджибейська дорога, будинок 4;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 5110137600:48:002:0010, площею 3 га, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 115315251101, яка розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Хаджибейська дорога, 4;

- Земельна ділянка, кадастровий номер: 5110137600:48:002:0015, площею 0,1594 га, реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 966422451101, яка розташована за адресою: Одеська область, місто Одеса, Хаджибейська дорога, 4.

В заяві про припинення іпотеки від 03.07.2020 р. Компанія «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» заявляє приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Сімоновій О.Ю, що цією заявою надає свою пряму згоду на:

- зняття заборони відчуження Майна за договором іпотеки;

- припинення обтяження (заборони відчуження) та іпотеки Майна;

- вчинення будь-яких інших дій з метою припинення обтяження Майна та виключення записів про обтяження Майна та про наявність іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідачів, що заява про припинення іпотеки від 03.07.2020 р. є належним та документальним підтвердженням того, що Компанія «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» надавши свою згоду на припинення іпотеки на вказане нерухоме майно, що перебувало в іпотеці останньої, була обізнана та усвідомлювала, що вказане нерухоме майно буде передане ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в іпотеку ПАТ «Банк Восток».

Письмові докази Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про наявність заперечень (не надання згоди) щодо передачі вказаного нерухомого майна та земельних ділянок ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в іпотеку ПАТ «Банк Восток» в матеріалах справи відсутні, що свідчить про необґрунтованість доводів Позивача-2.

Таким чином, лист про відмову від права висунення вимог № 4 від 03.07.2020 р. та заява про припинення іпотеки від 03.07.2020 р. підтверджує добросовісність дій ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» щодо передачі вказаного нерухомого майна в іпотеку ПАТ «Банк Восток» та відсутність вчинених дій з наміром завдання шкоди Позивачу-2.

Положення ст. 316 ЦК України визначають, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Отже, суд дійшов висновку, що припинення іпотеки відбулося за згодою Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED», що підтверджується Листо про відмову від права висунення вимог № 4 від 03.07.2020 р., підписаного Компанією «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» та заявою Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про припинення іпотеки від 03.07.2020 р., що безумовно свідчить про вільне волевиявлення Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» щодо припинення іпотеки та обтяження нерухомого майна та земельних ділянок, а також усвідомлення того, що власник - ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» у відповідності до законодавства України має право на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном, в тому числі щодо передачі належного ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» нерухомого майна в іпотеку третім особам (ПАТ «Банк Восток»).

У зв`язку із чим, судом відхиляються доводи Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про недобросовісність дій ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» щодо передачі нерухомого майна та земельних ділянок в іпотеку ПАТ «Банк Восток» після припинення іпотеки за згодою Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED».

Крім того, враховуючи обізнаність Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про наміри укладення позичальниками кредитного зобов`язання, яке буде забезпечене іпотекою нерухомого майна та земельних ділянок ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», Компанія «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» не була позбавлена можливості отримати публічну інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність кредитних зобов`язань, що забезпечені іпотекою майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та надати відповідні заперечення ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» щодо укладення оспорюваних Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№ 709, 710.

Враховуючи згоду Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» на припинення іпотеки на нерухоме майно та земельні ділянки за Договором іпотеки від 28.11.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О. Ю. за реєстровим № 3947, 3948, суд відхиляє доводи позивачів, що Договір іпотеки 07.07.2020 р. укладений всупереч п. 21.15 (в) та 21.17 (а) Кредитного договору від 12.11.2019 р.

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд погоджується з доводами відповідачів, що лист про відмову від права висунення вимог № 4 від 03.07.2020 р. та заява про припинення іпотеки від 03.07.2020 р. є беззаперечними доказами, що підтверджують добросовісність дій ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» щодо передачі вказаного нерухомого майна (Сухого порту) в іпотеку ПАТ «Банк Восток» та відсутність будь-яких вчинених дій з наміром завдання шкоди Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2023 р. у справі № 925/1248/21(925/111/22) виклав наступні висновки: «За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18). Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням такого правочину (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17). У цій справі позов про визнання недійсним договору подала особа, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа (кредитор). Суд звертає увагу на те, що наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором. Суд звертає увагу, що метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (див. висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18)».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.05.2023 р. у справі № 904/648/22 звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 369/11268/16-ц про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 р. у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 р. у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 р. у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Разом із зазначеним, відповідно до правових висновків, викладених судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 р. у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним на підставі п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Критеріями, для кваліфікації договору, як фраудаторного, є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці обставини і є вирішальними при доведенні фраудаторності, а отже й недійсності відповідного договору, адже наявність вказаних обставин свідчить про те, що боржник діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 р. у справі № 405/1820/17 та у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 р. у справі № 754/2450/18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.05.2023 р. у справі № 904/648/22 зробив висновок: «….кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2022 р. у справі № 905/814/20 вказав: «Презумпція сумнівності правочинів, вчинених для завдання шкоди кредиторам, сама по собі не означає безмежної дискреції суду щодо визнання будь-якого правочину, укладеного у такий період, недійсним, а тому вимагає досконалої юридичної техніки застосування і суворого дотримання вимог, встановлених у відповідній нормі закону, оскільки несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника».

Отже, суд оцінюючи докази кожного окремо та в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст.73, 77 ГПК України, що оспорювані Договори іпотеки від 07.07.2020 р. за №№709, 710 є фраудаторним та укладеним за відсутності згоди Компанії «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» на шкоду кредиторам.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України, допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В якості підстав для недійсності Договору іпотеки від 07.07.2020 р. за № 710 позивачі зазначають, що вартість предмету іпотеки (Сухий порт) за умовами договору іпотеки від 07.07.2020 р. за № 710 становить 309892540,00 грн. У той же час, згідно оцінки, здійсненої компанією PricewaterhouseCoopers у 2020 році станом на 31.12.2019 р., вартість предмету іпотеки (Сухий порт) становить 18 млн. дол. США, що еквівалентно близько 658 млн. грн. Тобто, ПАТ «Банк Восток» та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» вказали вартість предмету іпотеки, яка є суттєво нижчою від ринкової ціни, що вплинуло на заниження ціни під час укладання Договору купівлі-продажу. Відтак, це завдало збитків ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», через відчуження цього майна за ціною значно нижче ринкової.

Абзацом першим статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У цьому Законі незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (абзац 1 статті 5 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Оцінюючи звіт Компанії PricewaterhouseCoopers, суд виходить із того, що такий звіт стосувався оцінки бізнесу групи компаній загалом, а не оцінки окремих об`єктів нерухомого майна, в тому числі предмету іпотеки - Сухого порту. З висновку не вбачається, що предметом оцінки було майно, щодо якого були заявлені вимоги про витребування. Окрім того, матеріали справи не містять доказів залучення позивачами суб`єкта оціночної діяльності для проведення незалежної оцінки спірного майна.

Судом встановлено, що відповідно до п.п. 1.3.1. п. 1.3. Договору іпотеки від 07.07.2020 р. за № 710, ринкова вартість нерухомості (будівлі і споруди), згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ПП «Вітал-Профі» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності ФДМ України № 411/20 від 25.05.2020 р.; Ліцензія ДК України по земельних ресурсах серії АЕ №191074 від 17.01.2013 р.), станом на 29.05.2020 р. становить 263236540,00 грн.

Згідно з п.п. 1.3.2. п. 1.3. Договору іпотеки від 07.07.2020 р. за № 710, ринкова вартість земельної ділянки згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ПП «Вітал-Профі» станом на 29.05.2020 р. становить 46656000,00 грн.

За умовами п. п. 1.3. Договору іпотеки від 07.07.2020 р. за №710, загальна ринкова вартість предмету іпотеки (нерухомості та земельної ділянки) згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ПП «Вітал-Профі» станом на 29.05.2020 р. становить 263236540,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору іпотеки від 07.07.2020 р. за № 709, ринкова вартість земельної ділянки згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ПП «Вітал-Профі» станом на 29.05.2020 р. становить 2479000,00 грн.

В п. 1.4. Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№710, 709 вказано, що сторони погодили, що вартість предметів іпотеки, визначена п. 1.3. вказаних договорів, є погодженими Сторонами вартість предметів іпотеки на момент укладення цих договорів.

Суд, враховуючи викладене, зазначає, що вартість предметів іпотеки, що визначена в п. 1.3. Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№709, 710 є ринковою вартістю, що визначена суб`єктом оціночної діяльності ПП «Вітал-Профі» та погодженою Іпотекодержателем і Іпотекодавцем, що спростовує доводи позивачів про заниження ринкової ціни предметів іпотеки.

У контексті доводів позивачів про те, що предмети іпотеки за Договорами іпотеки від 07.07.2020 р. за №№ 709, 710 є цілісним майновим комплексом, суд звертається до положень Закону України «Про іпотеку» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 р. № 553).

Згідно з ст. 5 Закону України «Про іпотеку», предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Пункт 20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 р. № 553) визначає, що у разі коли державна реєстрація права власності проводиться на підставі документів, відповідно до яких тип об`єкта нерухомого майна зазначено як «цілісний майновий комплекс», «єдиний майновий комплекс», «комплекс будівель та споруд» чи інший тип, що вказує на наявність сукупності будівель та/або споруд, та відповідно до відомостей, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, такий тип об`єкта містить відомості про два і більше закінчені будівництвом об`єкти чи об`єкти будівництва, що мають окремі ідентифікатори в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває розділи у зазначеному Реєстрі з присвоєнням відповідного реєстраційного номера кожному з таких об`єктів. При цьому присвоєння кожному із зазначених у цьому абзаці закінчених будівництвом об`єктів окремої адреси не вимагається.

З долучених до позову інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно спірного майна, не вбачається наявність відповідних відомостей про присвоєння відповідного реєстраційного номера, який ідентифікує спірне нерухоме майно та земельні ділянки, як цілісний майновий комплекс. Отже відсутні підстави стверджувати, що таке майно є цілісними майновим комплексом.

Щодо позовних вимог про недійсність Договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р.

Звертаючись з позовом позивачі вважають, що недійсність означених договорів випливає з недотримання ПАТ «Банк Восток» порядку повідомлення боржників та іпотекодавця про усунення порушень зобов`язань за кредитними договорами та договорами іпотеки.

Згідно з п. 3.1.9. Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№709, 710, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку зокрема коли термін виконання зобов`язань по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за кредитом та/або комісії та/або неустойки згідно основних договорів чи неустойки згідно цього договору настав, проте зобов`язання залишається не виконаним.

Пункти 5.1. Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№709, 710 визначають, що при настанні обставин, визначених п. 3.1.9. цього договору, та в інших випадках, передбачених законодавством України, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог. Іпотекодавець відповідає за виконання основних договорів як солідарний боржник, проте в межах вартості предметів іпотеки.

Відповідно до п. 5.2. Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№ 709, 710, Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати відповідно до Закону України «Про іпотеку» один з таких способів стягнення:

5.2.1. на підставі рішення суду;

5.2.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса;

5.2.3. згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке міститься в цьому договорі.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» визначає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності/спеціальне майнове право на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Таким чином стаття 35 Закону України «Про іпотеку» встановлює обов`язок іпотекодержателя надіслати іпотекодавцю та боржнику якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Відповідно до п. 8.7. Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№709, 710 всі повідомлення та вимоги Сторін, які направляються згідно умов іпотечного договору, вважаються зробленими належним чином, якщо вони вручені під підпис представникові Сторони або направлені телеграмою, або реєстровим поштовим відправленням, або кур`єром.

Таким чином сторони Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№709, 710 погодили, що всі повідомлення та вимоги сторін вважаються зробленими належним чином, якщо вони вручені під підпис представникові Сторони або кур`єром.

Судом встановлено, що ПАТ «Банк Восток» 02.12.2022 р. актом вручення повідомлень-вимог, заявлених в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», було вручено під підпис стороні ТзОВ «Вторметекспорт» в особі директора Трунова Георгія Анатолійовича та директору ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» - Марченку Віталію Григоровичу . 02.12.2022 р. актом вручення повідомлень-вимог, заявлених в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» було вручено під підпис стороні ТзОВ «ЗПК «Інзерноекспорт» в особі представника Петлі Миколи Володимировича та директору ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» - Марченку Віталію Григоровичу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вручення повідомлень-вимог під підпис представникові ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та позичальникам є належним врученням вимоги та свідчить про дотримання іпотекодержателем ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Актом вручення повідомлень-вимог підтверджується доведення до відому позичальників та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (іпотекодавця) наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та позичальників є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а не факт формального відправлення поштою повідомлення-вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що метою правової норми яка регулює процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» є саме факт отримання повідомлення-вимоги, а не факт її надіслання поштою, про що помилково стверджують позивачі.

Пунктом 61 Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).

Отже, положення п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює порядок державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Тобто, дане положення п. 61 вказаної Постанови не регулює порядок державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки шляхом продажу предмету іпотеки третій особі на підставі договору купівлі-продажу.

З огляду на що, суд дійшов висновку про невірне посилання позивачів на п. 61 Постанови Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який має застосовуватися при посвідченні договору купівлі-продажу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо).

Відповідно до п. 2.7. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов`язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Системний аналіз положень, визначених Постановою Кабінетом Міністрів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України дає можливість дійти до висновку, що п. 61 вказаної Постанови застосовується при зверненні стягнення іпотекодержателем на іпотечне майно шляхом прийняття у власність на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Натомість при укладенні договорів купівлі-продажу у відповідності до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» застосовується Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Суд, аналізуючи п. 2.7. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зазначає, що вказаний Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не встановлює обов`язку іпотекодавцю направляти вимоги боржнику та/або іпотекодавцю засобами поштового зв`язку, а натомість зобов`язує іпотекодержателя надати нотаріусу документальне підтвердження повідомлення боржника та/або іпотекодавця та документальне підтвердження спливу 30-ти денного строку.

Таким чином, повідомлення-вимога Іпотекодержателя про усунення порушень, вручене під розпис іпотекодавцю та позичальникам у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» і п. 2.7. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для нотаріуса являється документальним підтвердженням належного повідомлення іпотекодавця та позичальників про усунення порушень та документальне підтвердження спливу 30-ти денного строку.

Верховний Суд в Постанові від 06.06.2018 р. у справі № 815/2595/17 дійшов наступного правового висновку: «Висновок про те, що у справі немає доказів саме «надсилання» вимоги іпотекодавцю Суд вважає таким, що не узгоджується з метою правової норми. Надсилання (тобто передання повідомлення засобами поштового зв`язку) є лише одним із способів повідомлення боржника (іпотекодавця) про вимоги кредитора (іпотекодержателя). Цей факт може доводитися іншими документами, що підтверджують отримання вимоги, зокрема і свідоцтвом нотаріуса. Тим більше про такий спосіб повідомлення сторони домовилися у договорі іпотеки (п. 6.2)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.12.2021 р. у справі № 205/1096/19 (провадження № 61-6207св21) зазначено, що: «за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку». Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті). Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постанові від 08.12.2021 р. у справі № 205/1096/19, в постанові від 05.07.2022 р. у справі № 757/23840/19, в постанові від 16.08.2023 р. у справі № 296/8564/19.

Окрім того, судом береться до уваги, що факт отримання вимоги не оспорюється ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» або позичальниками, а отже у суду відсутні підстави вважати, що така вимога не направлялася, або не була отримана.

Таким чином, ПАТ «Банк Восток» належно повідомив Позичальників та ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» про порушення зобов`язань за Договорами іпотеки від 07.07.2020 р. за №№ 709, 710 в порядку та в строки, передбаченому вказаними Договорами іпотеки за законодавством України, а сама незгода позивачів з таким порядком не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Згідно з ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) покупця на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що були предметом іпотеки.

Отже, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Доступні Фінанси», як іпотекодержатель скористався своїм правом, передбаченим ст. 38 Законом України «Про іпотеку» в позасудовому порядку звернув стягнення на іпотечне майно, що належить боржнику ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» шляхом продажу предметів іпотеки.

Звернення стягнення в позасудовому порядку здійснювалося за ціною, не нижчою ринкової вартості такого майна, що підтверджується звітом про проведення оцінки майна, в порядку передбаченому Договорами іпотеки від 07.07.2020 р. за №№ 709, 710.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачами не доведено недійсність Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№ 709, 710, не надано на підтвердження своїх вимог жодного належного та допустимого доказу, що свідчить про необґрунтованість заявленої вимоги про визнання Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№ 709, 710 недійсними, а тому відповідно у суду відсутні правові підстави для визнання Договорів купівлі-продажу від 10.02.2023 р. за №№ 140, 141, №№142, 143 недійсними.

Щодо позовних вимог про витребування майна у ТзОВ «Зерновий порт»

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тлумачення статті 330 ЦК України відповідно до сталої практики Верховного Суду свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Вказана правова позиція висловлена неодноразово судами касаційної інстанції, зокрема в постановах Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/6211/14-ц, від 14.11.2018 р. у справі № 183/1617/16-ц, від 20.03.2019 р. у справі № 521/8368/15-ц, від 26.09.2019 р. у справі № 2-4352/11, від 10.10.2019 р. у справі № 592/7963/16-ц, від 16.10.2019 р. у справі № 367/5525/16-ц, від 23.10.2019 р. у справі № 922/3537/17, від 13.11.2019 р. у справі № 645/4220/16-ц, від 26.11.2019 р. у справі № 914/3224/16, від 18.03.2020 р. у справі № 199/7375/16-ц, від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19, від 14.09.2022 р. у справі № 463/1955/18, від 30.11.2022 р. у справі № 522/14900/19, від 14.12.2022 р. у справі № 461/12525/15-ц, від 22.02.2023 р. у справі № 202/8669/19, від 15.03.2023 р. у справі № 725/1824/20.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року пункти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий, і навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17, пункти 40-43).

Найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

У постановах від 20.03.2019 р. у справі № 521/8368/15-ц, від 18.03.2020 р. у справі № 199/7375/16-ц, від 14.09.2022 р. у справі № 463/1955/18 Верховний Суд, посилаючись на те, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, дійшов висновку про те, що задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палата Верховного Суду від 14.12.2022 р. у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).

Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст. 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (див. пункт 6.53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

Отже, суд відхиляє доводи позивачів, що ТзОВ «Зерновий порт» не може вважатись добросовісним набувачем у якого може бути витребуване нерухоме майно та земельні ділянки, оскільки ТзОВ «Зерновий порт» набуло у власність предмети іпотеки у відповідності до законодавства України, як добросовісний набувач в розумінні ст. 330 ЦК України і предмети іпотеки не можуть бути витребувані від ТзОВ «Зерновий порт» відповідно до норм ст. 388 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується законність вибуття предметів іпотеки з власності ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та його переходу у власність до ТзОВ «Зерновий порт».

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення віндикаційного позову і витребування нерухомого майна та земельних ділянок у ТОВ «Зерновий порт», як добросовісного набувача.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 р. у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Вказане підтверджує неможливість витребування предметів іпотеки від ТзОВ «Зерновий порт» в порядку ст. ст. 330, 387, 388 ЦК України, що є окремою підставою для відмови у позові.

Окрім того, також не може бути задоволена вимога про витребування майна у ТзОВ «Зерновий порт», оскільки позов про витребування майна може бути подано виключно власником такого майна. Натомість Компанія «MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» та/або розпорядник майна ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» не є власниками нерухомого майна та земельних ділянок.

У частині 1 статі 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, ЦК України пов`язує можливість витребування майна лише власником. Статтею 388 ЦК України не передбачено механізму витребування майна за позовами заінтересованих осіб.

З огляду на необґрунтованість вимог про недійсність Договорів іпотеки від 07.07.2020 р. за №№709, 710, суд відхиляє вимоги позивачів про витребування нерухомого майна та земельних ділянок у ТзОВ «Зерновий порт» та визнання недійсним Договору іпотеки від 19.04.2023 р., укладеного між ТзОВ «Зерновий порт» та ТзОВ «Майнд Сет».

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивачів про визнання недійсними договорів іпотеки від 07.07.2020р. за реєстраційними № 709, 710, визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. за реєстраційними № 140, 141 та № № 142, 143, визнання недійсним договору іпотеки від 19.04.2023 р. за реєстраційним №1028 та витребування у ТзОВ «Зерновий порт» на користь ТзОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» нерухомого майна (будівель та споруд і земельних ділянок), у зв`язку із необґрунтованістю та безпідставністю.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги визнані судом не обґрунтованими та не доведеними, суд не розглядає заяву ПАТ «Банк Восток» (відповідача-5) про застосування позовної давності, оскільки позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд вважає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, понесені позивачами судові витрати слід покласти на позивачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. ст. ст. 3, 7, 8, 11, 42, 46, 73, 74, 76, 86, 123, 129, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Сокола Олексія Юрійовича та Компанії «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (MADISON PACIFIC TRUST LIMITED) до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Доступні Фінанси», до відповідача-2 Компанії «SUNOLTA OU» («Санолта ОУ»), до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий порт», до відповідача-4 Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл», до відповідача-5 Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», до відповідача-6 Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнд Сет» про визнання недійсним договору іпотеки (серія та номер 710 від 07.07.2020 р.); визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. (реєстраційні номери 140, 141); визнання недійсним договору іпотеки (серія та номер 709 від 07.07.2020 р.); визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2023 р. (реєстраційні номери 142, 143); витребування нерухоме майно; визнання недійсним договору іпотеки (серія та номер 1028) від 19.04.2023 р. - відмовити.

Повне рішення складено 01 жовтня 2024 року.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Цікало А.І.


Суд	Господарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення	19.09.2024
Оприлюднено	02.10.2024
Номер документу	121990994
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу

Цікало А.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 19.09.2024 по справі 914/466/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —914/466/23

Рішення
від 19.09.2024 по справі 914/466/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ