Рішення

від 19.09.2024 по справі 918/468/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/468/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни до Товариство з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006"

про стягнення 1 164 185,91 грн

у судове засідання представники не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов ФОП Папушко Г.В. до ТОВ "ІДЕК-2006" про стягнення 1 164 185,91 грн (з яких 1 079 324,60 грн - основного боргу; 67 894,41 грн - штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, 8 650,79 грн - інфляційне збільшення, а також 8 316,11 грн - 3% річних) боргу за платежами по Договору №20/07/23 суборенди сільськогосподарської техніки від 20.07.2023.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору №20/07/23 суборенди сільськогосподарської техніки від 20.07.2023, а саме: відповідач несвоєчасно та не повністю розрахувався за оренду комбайнів і жниварок. Посилаючись на ст. 625 ЦК України, з огляду на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував інфляційні втрати, 3% річних та штраф.

У відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив, ТОВ "ІДЕК-2006" посилається на недоліки у актах надання послуг (№3 від 30.09.2023 і №5 від 31.10.2023) і рахунках на оплату (№4 від 04.10.2023, №6 від 31.10.2023), адже останні не містять обов`язкових реквізитів: тих, що у повній мірі відображають обсяг господарської операції.

Так у даних актах і рахунках не вказано чи включено до ціни податок на додану вартість, що на думку відповідача є порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський обіг і фінансову звітність в України", отже цими первинними документи не може підтверджуватися здійснення господарської операції.

В той же час, у відзиві відповідач визнає вимоги про стягнення 1 079 324,60 грн основного боргу, 8 316,11 грн 3% річних, проте заперечує проти вимог щодо стягнення 8 650,79 грн - інфляційного збільшення, пояснюючи свою позицію умовами Договору (п.5.6-5.7), згідно яких сторони домовилися використовувати для визначення розміру орендної плати еквівалент у доларах США.

У даному випадку приводить твердження, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

Щодо вимог в частині стягнення 5% штрафу від суми, що визначена в Додатку №1 до Договору за невиконання/несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, то відповідач їх не визнає, вважає несправедливими, надмірними та просить зменшити на 99%.

Посилається на надскладний у фінансовому плані період. Але попри фінансові негаразди, відповідач має на меті розрахуватися з позивачем, про що свідчить часткова сплата відповідачем орендної плати у жовтні 2023. Але для цього відповідачеві потрібно трохи більше часу.

У відповіді на відзив ФОП Папушко Г.В. зазначає про безпідставність твердження щодо неналежного оформлення первинних документів по тій причині, що останні були отримані та підписані відповідачем, у зв`язку з чим будь-які посилання недоліки у їх оформленні необґрунтовані та безпідставні.

Щодо тверджень про можливий надмірний тягар у зв`язку з задоволенням позовних вимог, та про те, що це може призвести до негативних наслідків господарської діяльності відповідача, зазначає, що товариство свідомо ухиляється від виконання умов Договору, ігноруючи будь-які його положення, та не задається питанням щодо впливу такого невиконання на господарську діяльність позивача.

В той же час, грошові вимоги до відповідача заявлено в порядку та в межах, визначених законодавством України.

Процесуальні дії у справі

07.05.2024 позовна заява ФОП Папушко Г.В. надійшла до Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою від 13.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 04.06.2024.

28.05.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.06.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання додаткового строку для підготовки відовіді на відзив.

Ухвалою від 04.06.2024 продовжено позивачеві процесуальний строк на подачу відповіді на відзив до 17.06.2024 включно та відкладено підготовче засідання на 18.06.2024.

17.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про розгляд справи без участі представника.

18.06.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи задля надання можливості скористатись правом на подачу заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою від 18.06.2024 відкладено підготовче засідання на 23.07.2024.

01.07.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

22.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.07.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Романюк Ю.Г. на лікарняному.

Ухвалою від 12.08.2024 підготовче судове засідання призначено на 20.08.2024.

20.08.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою від 20.08.2024 було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті на 19.09.2024.

19.09.2024 сторони не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, що в силу ч.1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Так, сторони повідомлялися про хід розгляду справи через електронний кабінет, зареєстрований у системі "Електронний суд", що за умовами ч.11 ст. 242 ГПК України, вважається належним повідомленням сторони про час і місце розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

Провадження у справі триває з 13.05.2024, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження, таким чином, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді.

При цьому, представник позивача скористався правом, наданим ч.3 ст. 196 ГПК України, та заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, одночасно підтримавши позовні вимоги у повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

20.07.2023 між ФОП Папушко Г.В. (надалі - орендар) та ТОВ "ІДЕК-2006" (надалі - суборендар), було укладено Договір №20/07/23 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем (надалі - договір).

Згідно п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендар зобов`язується передати за плату суборендареві у строкове користування. а суборендар зобов`язується прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку, що визначена у цьому договорі та зобов`язується сплачувати орендареві орендну плату відповідно до умов цього договору.

За пунктом 1.2. договору відомості про об`єкт суборенди наведено у додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Сільськогосподарська техніка, що орендується, повинна використовуватися суборендарем виключно для виконання сільськогосподарських робіт (збирання урожаю) відповідно до вимог інструкції з експлуатації підприємтсва-виробника на окремих полях (п.2.1. договору).

Згідно з Додатком №1 від 22.09.2023 до Договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №20/07/23 від 20.07.2023, об`єктом суборенди виступало наступне майно:

1. Жниварка марки JOHN DEERE - 3 шт.

2. Комбайн сільськогосподарський зернозбиральний, що використовувався, марки JOHN DEERE 9770 STS - 3 шт.

3. Пристрій для перевезення жниварки - 3 шт.

Також, у відповідності до вказаного Додатку №1 до Договору суборенди, було визначено: 1. строк суборенди, який складав 20 календарних днів; 2. орендна плата за один день суборенди, яка складала 67 894,41 грн, що становило еквівалент суми в розмірі 1 772,70 доларів США; 3. загальна сума орендної плати, яка складала 1 357 888,20 грн, що становило еквівалент суми в розмірі 35 454 доларів США.

Відповідно до п.5.1. договору суборенди визначено, що розмір орендної плати за користування об`єктом суборенди вказується у Додатку №1 до цього Договору та залежить від відпрацьованих гектарів за допомогою об`єкту суборенди або кількості днів суборенди.

Із вказаного слідує, що сторони погодили, що вартість визначена в Додатку №1 не є фіксованою, та може бути змінена в залежності від кількості відпрацьованих гектарів, без укладення будь-яких додаткових угод до Договору суборенди.

Згідно з Додатком №2 від 22.09.2023 до Договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №20/07/23 від 20.07.2023, було визначено склад екіпажу, який здійснюватиме управління технікою, яка передана в користування Відповідачу.

У відповідності до умов п.5.4. Договору суборенди орендна плата сплачується Орендарем протягом 14 календарних днів після підписання Акту прийому-передачі наданих послуг, на умовах, узгоджених Сторонами, які наведено в Додатку №1 до цього Договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця, на підставі рахунків, які надаються Орендарем.

Відповідно до п.5.6. Договору, Сторони домовилися використовувати для визначення розміру орендної плати еквівалент у доларах США. Сторони погодили, що суми орендної плати, що підлягають сплаті за цим Договором в обов`язковому порядку підлягають зміні та перерахунку у випадку зміни (підвищення) курсу продажу долара США на валютному ринку на час закриття валютних торгів (за інформацією на сайті: Курс валют в банках України - Мінфін minfin.com.ua в розділі "Валюта", "Курси в банках", "Проміжний курс", значення "Продаж"), станом на дату, яка передує даті підписання кожного Акту про надані послуги суборенди, в порівнянні з курсом продажу долара США на валютному ринку на час закриття валютних торгів (за інформацією на сайті: Курс валют в банках України Мінфін (minfin.com.ua в розділі "Валюта", "Курси в банках", "Проміжний курс", значення "Продаж") на дату, яка передує даті підписання відповідного додатку до Договору. У цьому випадку сума орендної плати в гривнях змінюється пропорційно до зміни курсу продажу долара США, вказаного у попередньому реченні, та не потребує укладення додаткових угод.

Крім того, п.5.7. Договору визначено, що у зв`язку із застосуванням валютного еквіваленту розміру орендної плати вона не підлягає індексації. Розрахунки за Договором проводяться Сторонами у гривнях.

23.09.2023 ФОП Папушко Г.В. частково здійснила передачу сільськогосподарської техніки по Договору, про що свідчить підписаний Акт №1 прийому-передачі об`єкта суборенди.

10.10.2023 ФОП Папушко Г.В. здійснила остаточну передачу сільськогосподарської техніки по Договору, про що свідчить підписаний Акт №2 прийому-передачі.

30.09.2023 ФОП Папушко Г.В. було спрямовано на адресу ТОВ "ІДЕК-2006" Акт надання послуг №3, який був підписаний ТОВ "ІДЕК- 2006".

04.10.2023 ФОП Папушко Г.В. було спрямовано на адресу ТОВ "ІДЕК-2006" Рахунок на оплату №4.

Відповідно до Рахунку на оплату №4 від 04.10.2023 та Акту надання послуг №3 від 30.09.2023 у ТОВ "ІДЕК-2006" виникло зобов`язання щодо сплати на користь ФОП Папушко Г.В. частини загальної суми орендної плати в сумі 271 577,64 грн.

05.10.2023 відповідачем було здійснено перерахування на користь позивача грошових коштів в сумі 278 563,63 грн, які були зараховані в якості оплати:

- рахунку №4 від 04.10.2023 на суму 271 577,64 грн.

- авансу в сумі 6 985,96 грн, в якості оплати наступного періоду користування технікою.

31.10.2023 ФОП Папушко Г.В. було спрямовано на адресу ТОВ "ІДЕК-2006" рахунок на оплату №6 та Акт надання послуг №6, який був підписаний ТОВ "ІДЕК-2006", відповідно до яких у ТОВ "ІДЕК-2006" виникло зобов`язання щодо сплати на користь ФОП Папушко Г.В. частини загальної суми орендної плати, в сумі 1 086 310,56 грн.

Також, 31.10.2023 між сторонами було складено Акт №З прийому-передачі об`єкта суборенди, у відповідності до якого Відповідачем було повернуто техніку з користування.

Отже, станом на момент повернення техніки з користування у відповідача існували фінансові зобов`язання перед позивачем щодо оплати оренди на загальну суму 1 079 324,60 грн, які відповідачем визнані у повному обсязі.

З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором оренди.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №22/07/23 від 22.07.2023 підписаний сторонами, докази визнання договору недійсним у суду відсутні.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини найму (оренди) транспортного засобу, що регулюються зокрема главою 5 ЦК України.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч.3 ст. 760 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

За змістом ст. 805 ЦК України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Частинами 1-5 ст. 762 ЦК України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до умов пункту 5.4. Договору суборенди орендна плата сплачується протягом 14 календарних днів після підписання Акту прийому-передачі наданих послуг (якщо інше не зазначено в Додатку № 1).

Пункт 3 Додатку №1 до Договору визначає порядок сплати орендної плати, та встановлює, що розрахунок має бути проведений не пізніше 15.01.2024.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідачем підписано Акти надання послуг, згідно яких у останнього з`явився обов`язок до 15.01.2024 сплатити 1 357 888,20 грн, на підставі чого позивачем було виставлено рахунки на оплату №4 від 04.10.2023 і №6 від 31.10.2023, відповідно:

- 271 577,64 грн згідно акту №3 від 30.09.2023;

- 1 086 310,56 грн згідно акту №6 від 31.10.2023.

У свою чергу, 05.10.2023 відповідачем було здійснено перерахування на користь позивача грошових коштів в сумі 278 563,63 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи зазначені норми законодавства, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості в розмірі 1 079 324,60 є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають до задоволення.

Щодо недоліків зазначених в актах і рахунках (відомості щодо ПДВ), то суд вважає, що акти підписані сторонами, техніка позивачем відповідачу була передана внатурі, за оренду техніки було частково сплачено, а тому заборгованість підтверджена.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Враховуючи зазначені норми законодавства, перевіривши надані позивачем розрахунки за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE суд зауважує, що останні здійснені арифметично вірно із визначенням вірних періодів, а тому позов в частині стягнення 8 650,79 грн - інфляційних втрат та 8 316,11 грн - 3% річних (відповідачем визнаються) є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Разом з тим, щодо доводів скаржника про неможливість стягнення інфляційних втрат, оскільки позивачем та відповідачем було визначено еквівалент суми заборгованості в іноземній валюті, зокрема долар США, то суд не бере їх до уваги.

Так, відповідач вірно зазначає, що інфляційні втрати у зобов`язані, визначеному в еквіваленті до іноземної валюти, втрати від знецінення компенсуються еквівалентом (така позиція, зокрема, викладена і у Постанові Великої Падати Верховного Суду України від 07 липня 2020 року у справі №296/10217/15-ц).

В розрізі даного питання суд зауважує, що у даному випадку, рахунки на оплату послуг згідно договору, визначені у національній валюті, сума була фіксована та не змінювалась при здійсненні господарських правовідносин між сторонами.

Крім того, позивачем не заявлено до стягнення з відповідача у цій справі заборгованість за корегуючими рахунками (курсова різниця).

Таким чином, покриття позивачеві матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено договором за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США не було застосовано.

Враховуючи те що інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, суд вважає об`єктивно вірним стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Окрім того, через неналежне виконання умов договору, позивач нарахував для відповідача штраф в розмірі 67 894,41 грн

Відповідно до пп.9.2.1 Договору у випадку невиконання/несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, що визначено умовами цього Договору, суборендар сплачує орендарю штраф у розмірі 5% від суми, що визначена в Додатку №1 цього Договору.

Як вже було вказано вище, ТОВ "ІДЕК-2006", мав здійснити погашення боргу в сумі 1 079 324,60, проте ним було порушено зазначене зобов`язання, отже у ТОВ "ІДЕК-2006" виникло зобов`язання щодо сплати штрафу, зокрема в сумі 67 894,41 грн (1 079 324,60 * 5%).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення із відповідача на користь позивача штрафу є обґрунтованою та доведеною, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Також, приймаючи рішення, судом було враховано клопотання відповідача, щодо необхідності зменшення розміру штрафної санкції на 99% заявлене у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із матеріалів справи судом встановлено, що заявлений до стягнення розмір штрафу, не є надмірно великим у порівнянні із сумою основного боргу, а отже не є джерелом додаткового фінансового надходження для позивача, а є виключно мірою відповідальності за бездіяльність відповідача.

Також суд враховує, що на момент розгляду справи відповідач основну суму боргу не погасив, та не вказав виключних обставин, при яких слід зменшити розмір штрафної санкції, задоволення вказаного клопотання матиме наслідком порушення балансу інтересів сторін (інтерес відповідача буде поставлений вище інтересів позивача).

З огляду на вказане суд відмовляє в клопотанні ТОВ "ІДЕК-2006" про зменшення розміру штрафу.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову - про стягнення з відповідача на користь позивача 1 164 185,91 грн (з яких: 1 079 324,60 грн - основного боргу за Договором №20/07/23 суборенди сільськогосподарської техніки від 20.07.2023; 67 894,41 грн - штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, 8 650,79 грн - інфляційне збільшення, а також 8 316,11 грн - 3% річних).

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 17 462,79 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №9340-2629-8516-9520 від 25.04.2024, який підлягає розподілу в наступних розмірах:

- 8 157,31 грн повернути ФОП Папушко Г.В., у якості 50% судового збору, сплаченого за визнані ТОВ "ІДЕК-2006" позовні вимоги в частині стягнення 1 087 640,71 грн (основний борг і 3% річних);

- 8 157,31 грн стягнути з ТОВ "ІДЕК-2006", у якості 50% судового збору, сплаченого за визнані позовні вимоги в частині стягнення 1 087 640,71 грн (основний борг і 3% річних);

- 1 148,18 грн - стягнути з ТОВ "ІДЕК-2006", у якості судового збору сплаченого за решту задоволених позовних вимог в частині стягнення 76 545,20 грн (інфляційні втрати і штраф).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" (вул. Центральна, 22, с. Верхів, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35825, код ЄДРПОУ 33840626) на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 1 164 185 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі сто вісімдесят п`ять) грн 91 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" (вул. Центральна, 22, с. Верхів, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35825, код ЄДРПОУ 33840626) на користь Фізичної особи-підприємця Папушко Галини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 9 305 (дев`ять тисяч триста п`ять) грн 49 коп. - судового збору.

4.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5.Повернути Фізичній особі-підприємцю Папушко Галині Володимирівні ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 8 157 (вісім тисяч сто п`ятдесят сім) грн 31 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 30 вересня 2024 року.

Суддя Ю.Г. РОМАНЮК