Рішення

від 20.09.2024 по справі 920/467/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.2024м. СумиСправа № 920/467/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/467/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АІР-Т (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009),

до відповідача Сумської міської ради (м-н. Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю Масив 1ПАН (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Масив 1СТАН (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009),

3) Товариства з обмеженою відповідальністю Масив 1МАК (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009),

4) Товариства з обмеженою відповідальністю Масив 1Р (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009),

5) Товариство з обмеженою відповідальністю Масив 1пошта (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009),

6) Товариства з обмеженою відповідальністю Масив 1БАН (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009),

7) Товариства з обмеженою відповідальністю Масив 1АП (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009),

8) Товариства з обмеженою відповідальністю Масив 2 (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009),

9) Товариства з обмеженою відповідальністю Масив 3 (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009),

10) Приватного підприємства Чибіс (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009),

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (вул. Садова, буд. 33, м. Суми),

2) Виконавчого комітету Сумської міської ради (м-н. Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40030).

про визнання укладеною додаткової угоди, визнання протиправним та скасування рішення,

представники учасників справи:

від позивача Садиков В.В.;

від відповідача Фадєєв В.Ю.;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не з`явились;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фадєєв В.Ю.;

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд: 1) визнати укладеною, в редакції, що викладена в прохальній частині позовної заяви, додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, що укладений між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-Т", посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., р. н. 8671, номер запису про речове право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 3489194, щодо земельної ділянки за адресою: Сумська область, м. Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка, 9, площею 0,3144 га, кадастровий номер 5910136300:03:001:0026, на тих самих умовах, які були передбачені договором; 2) визнати протиправним та скасувати рішення ХL VIII сесії Сумської міської ради VІІІ скликання Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю АІР-Т за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 9, площею 0,3144 га від 17.11.2023 № 4329-МР.

Ухвалою від 07.05.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/467/24; відповідно до ст. 50 ГПК України залучив до участі у справі третіх осіб; призначив підготовче засідання з повідомленням сторін на 06.06.2024, 12:30; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; надав третім особам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду пояснення щодо позову.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2024 доставлена до електронних кабінетів відповідачів та третіх осіб 08.05.2024, що підтверджується довідками Господарського суду Сумської області.

15.05.2024 ТОВ «Масив 1ПАН» подало пояснення (вх. № 1445/24 від 15.05.2024), в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи. Третя особа зазначає, що товариство не вимагало та не вимагає внесення змін до договору оренди землі. Питання спільного користування земельною ділянкою між всіма співвласниками будівлі та позивачем, умови компенсації витрат орендарю по сплаті орендної плати, врегульовано договором про спільну діяльність від 16.12.2021.

15.05.2024 ТОВ «Масив 1СТАН» подало пояснення (вх. № 1446 від 15.05.2024), в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи. Третя особа зазначає, що товариство не вимагало та не вимагає внесення змін до договору оренди землі. Питання спільного користування земельною ділянкою між всіма співвласниками будівлі та позивачем, умови компенсації витрат орендарю по сплаті орендної плати, врегульовано договором про спільну діяльність від 16.12.2021.

15.05.2024 ТОВ «Масив 1МАК» подало пояснення (вх. № 1448 від 15.05.2024), в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи. Третя особа зазначає, що товариство не вимагало та не вимагає внесення змін до договору оренди землі. Питання спільного користування земельною ділянкою між всіма співвласниками будівлі та позивачем, умови компенсації витрат орендарю по сплаті орендної плати, врегульовано договором про спільну діяльність від 16.12.2021.

15.05.2024 ТОВ «Масив 1ПОШТА» подало пояснення (вх. № 1450 від 15.05.2024), в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи. Третя особа зазначає, що товариство не вимагало та не вимагає внесення змін до договору оренди землі. Питання спільного користування земельною ділянкою між всіма співвласниками будівлі та позивачем, умови компенсації витрат орендарю по сплаті орендної плати, врегульовано договором про спільну діяльність від 16.12.2021.

16.05.2024 ТОВ «Масив 1БАН» подало пояснення (вх. № 1457 від 16.05.2024), в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи. Третя особа зазначає, що товариство не вимагало та не вимагає внесення змін до договору оренди землі. Питання спільного користування земельною ділянкою між всіма співвласниками будівлі та позивачем, умови компенсації витрат орендарю по сплаті орендної плати, врегульовано договором про спільну діяльність від 16.12.2021.

16.05.2024 ТОВ «Масив 1АП» подало пояснення (вх. № 1459 від 16.05.2024), в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи. Третя особа зазначає, що товариство не вимагало та не вимагає внесення змін до договору оренди землі. Питання спільного користування земельною ділянкою між всіма співвласниками будівлі та позивачем, умови компенсації витрат орендарю по сплаті орендної плати, врегульовано договором про спільну діяльність від 16.12.2021.

16.05.2024 ТОВ «Масив 2» подало пояснення (вх. № 1461 від 16.05.2024), в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи. Третя особа зазначає, що товариство не вимагало та не вимагає внесення змін до договору оренди землі. Питання спільного користування земельною ділянкою між всіма співвласниками будівлі та позивачем, умови компенсації витрат орендарю по сплаті орендної плати, врегульовано договором про спільну діяльність від 16.12.2021.

17.05.2024 ПП «Чибіс» подало пояснення (вх. № 1471 від 17.05.2024), в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи. Третя особа зазначає, що товариство не вимагало та не вимагає внесення змін до договору оренди землі. Питання спільного користування земельною ділянкою між всіма співвласниками будівлі та позивачем, умови компенсації витрат орендарю по сплаті орендної плати, врегульовано договором про спільну діяльність від 16.12.2021.

17.05.2024 ТОВ «Масив 3» подало пояснення (вх. № 1472 від 17.05.2024), в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи. Третя особа зазначає, що товариство не вимагало та не вимагає внесення змін до договору оренди землі. Питання спільного користування земельною ділянкою між всіма співвласниками будівлі та позивачем, умови компенсації витрат орендарю по сплаті орендної плати, врегульовано договором про спільну діяльність від 16.12.2021.

17.05.2024 ТОВ «Масив 1Р» подало пояснення (вх. № 1473 від 17.05.2024), в якому не заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі представника третьої особи. Третя особа зазначає, що товариство не вимагало та не вимагає внесення змін до договору оренди землі. Питання спільного користування земельною ділянкою між всіма співвласниками будівлі та позивачем, умови компенсації витрат орендарю по сплаті орендної плати, врегульовано договором про спільну діяльність від 16.12.2021.

23.05.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1545 від 23.05.2024), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що з матеріалів позовної заяви та з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав від 22.05.2024 вбачається, що позивач з 01.12.2021 є власником лише 3/100 частки об`єкта нерухомості: Оздоровчий центр з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями реєстраційний номер 2521711859080, загальною площею 4801,7 кв.м., що розташований за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р.Стрілка, буд. 9-А. Позивач не є прокурором, органом опіки та піклування чи іншою особою якій законом надано право звертатись до суду за захистом прав інших осіб. Відповідно, лише нові власники можуть заявляти позов щодо оренди землі на інші 97/100 частки нерухомого майна. На даний час нові власники 97/100 частки нерухомого майна особисто не звертались до Сумської міської ради щодо врегулювання питання оренди землі, відповідно не виник з цього приводу спір. Відповідач зазначає, що Закон України «Про оренду землі», Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України не наділяє одного співвласника нерухомого майна правом одноособово виступати єдиним орендарем земельної ділянки та нести відповідні обов`язки, зокрема, не лише щодо орендної плати, а й щодо дотримання земельного та екологічного законодавства. Договір про спільну діяльність на який посилається позивач не може підміняти собою договір оренди земельної ділянки з власником земельної ділянки - Сумською міською радою. Такий договір про спільну діяльність - це внутрішні взаємовідносини між співвласникам об`єкту нерухомості, до яких Сумська міська рада не має ніякого відношення. Таким чином, заявлені позивачем як власником лише 3/100 частки нерухомого майна позовні вимоги виходять за межі його правосуб`єктності щодо захисту прав інших співвласників, які сукупно володіють значно більшою часткою у 97/100 нерухомого майна. Питання відшкодування новими співвласниками частини орендної плати первинному орендарю (позивачу) до внесення змін в договір це перехідний (тимчасовий) механізм який захищає права первинного орендаря до внесення змін в основний договір оренди. Водночас заявлені позивачем позовні вимоги призводять до визначення його єдиним і постійним орендарем на постійній основі фактично перетворюють цей тимчасовий перехідний правовий механізм в постійний, що прямо суперечить вимогам ч. 4 ст. 7 ЗУ "Про оренду землі" та ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України. Тобто відсутні правові підстави поновити/укласти договір оренди земельної ділянки, який закінчився 29 травня 2023 року на умовах додаткової угоди яку пропонує позивач визначивши його єдиним орендарем, що представляє інтереси інших співвласників нерухомого майна.

27.05.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 1598 від 27.05.2024), в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що 21.11.2013 між відповідачем та позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3144 га, кадастровий номер 5910136300:03:001:0026, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 9, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В., р. н. 8671, номер запису про речове право в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 3489194, терміном дії договору до 29 травня 2023 року (з урахуванням договору про внесення змін до договору оренди землі від 29.05.2018). У зв`язку із закінченням терміну дії договору позивач з дотриманням встановлених строків та порядку передбаченого земельним законодавством України, відповідно до умов договору оренди землі, ініціював поновлення терміну дії останнього. Відповідач проти поновлення договору оренди земельної ділянки за ініціативою позивача заперечує, у зв`язку з тим, що на момент вчинення цих дій позивачем, об`єкт нерухомого майна, розташований на орендованій земельній ділянці, знаходиться у спільній власності також і третіх осіб, які стали співвласниками об`єкту нерухомого майна в період дії договору оренди землі. Позивач зазначає, що відповідно до положень ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у набувача частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна виникає не обов`язок, а саме право вимоги на внесення змін до договору оренди землі з визначенням його співорендарем земельної ділянки. Таке право вимоги може бути заявлене співвласником об`єкта нерухомого майна до сторін діючого договору оренди землі орендодавця та орендаря. Відповідно до чинного законодавства України ні орендар, ні орендодавець не наділені правом заявляти таку вимогу до співвласника об`єкта нерухомого майна. Це виключне право особи, яка набула частку у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна. Таким чином до моменту завершення реалізації співвласником права на внесення змін до договору оренди землі, що оформлюється відповідним правочином, сторонами договору оренди землі залишаються орендодавець та орендар, з яким цей договір було укладено, оскільки інші особи співвласники нерухомого майна, не набули статусу співорендарів у зв`язку з відсутністю їхнього волевиявлення щодо реалізації наданого права вимоги та його оформлення відповідним правочином до договору оренди землі. Реалізуючи зазначене право, позивач, дотримуючись всіх встановлених процедур та строків, діяв виключно як сторона (орендар) за договором оренди землі, до якого жоден із співвласників об`єкту нерухомого майна протягом терміну дії договору не заявив вимогу щодо визначення його співорендарем земельної ділянки. Також позивач зазначає, що укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) між позивачем та відповідачем, без участі інших співвласників, як і задоволення судом позовних вимог у цій справі, не порушить прав співвласників нерухомого майна набути статусу співорендарів земельної ділянки в майбутньому, оскільки право вимоги на внесення змін до договору оренди землі, надане ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», законодавцем не обмежене у часі та може бути реалізовано співвласником у будь-який час незалежно від терміну дії договору. Вказані обставини також не порушують жодних майнових прав та інтересів самого відповідача, оскільки позивач несе обов`язки орендаря (землекористувача) всієї площі орендованої земельної ділянки, визначені статтею 96 Земельного кодексу України та статтею 25 Закону України «Про оренду землі», що гарантує забезпечення реалізації всіх прав орендодавця (відповідача) відносно цієї земельної ділянки.

05.06.2024 відповідач подав клопотання (вх. № 3298/24 від 05.06.2024), в якому просить перенести розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з перебуванням уповноваженої особи ОСОБА_1 на лікарняному.

У судовому засіданні 06.06.2024, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 20.06.2024, 10-30.

У судовому засіданні 20.06.2024, за участю представників позивача, відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті з повідомленням сторін на 13.08.2024, 11-30.

05.08.2024 позивач подав клопотання (вх. № 3524 від 05.08.2024), в якому просить суд встановити наступний порядок виконання рішення суду в частині сплати судових витрат у разі їх покладання на відповідача Сумську міську раду: 1) судові витрати, що включають в себе судовий збір у сумі 6 056,00 грн. стягнути з виконавчого органу Сумської міської ради Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ АІР-Т; 2) судові витрати, що включають в себе витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. стягнути з виконавчого органу Сумської міської ради виконавчого комітету Сумської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ АІР-Т. Позивач зазначає, що Сумська міська рада не має власного майна та рахунків, на які можливо звернути стягнення. В пункті 3.2.97 Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради у редакції рішення Сумської міської ради «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 28 вересня 2016 року № 1128-МР «Про Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради» (зі змінами)» від 03 листопада 2022 року № 3174-МР зазначено, що Департамент несе зобов`язання по сплаті коштів, стягнутих за судовими рішеннями з Сумської міської ради, Сумського міського голови по оплаті судового збору, виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів та інших зобов`язань, що виникають з діяльності Департаменту. Відповідно до рішення Сумської міської ради VII скликання ХХVIII сесії «Про розподіл повноважень між виконавчими органами Сумської міської ради в частині несення зобов`язань по сплаті судових та інших витрат» від 21 червня 2017 року № 2262 МР, зобов`язання по сплаті судових витрат, що включають в себе витрати на професійну правничу допомогу, покладається на виконавчий комітет Сумської міської ради.

Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв`язку з тим, що з 09 год. 42 хв. до 13 год. 30 хв. 13.08.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 13.08.2024 не відбулось.

Ухвалою від 13.08.2024 господарський суд призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 27.08.2024, 14:30.

Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв`язку з тим, що з 20 год. 35 хв. 26.08.2024 до 19 год. 45 хв. 27.08.2024 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 27.08.2024 не відбулось.

Ухвалою від 28.08.2024 Господарський суд Сумської області призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 18.09.2024, 14:30.

Ухвалою від 18.09.2024 господарський суд задовольнив заяви представників відповідача (вх. № 4170 від 17.09.2024) та позивача (вх. № 4178 від 18.09.2024) про участь у судовому засіданні у справі № 920/467/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; забезпечив участь представників відповідача та позивача у судовому засіданні 18.09.2024 о 14 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У судовому засіданні 18.09.2024, за участю представників позивача, відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 20.09.2024, 10:30; протокольну ухвалу про забезпечення участі представників позивача, відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судовому засіданні 20.09.2024 о 10 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

21 листопада 2013 року між Сумською міською радою та ТОВ «АІР-Т» укладений договір оренди земельної ділянки за умовами якого відповідач, на підставі рішення Сумської міської ради від 29 травня 2013 року №-2397 року «Про поновлення TOB «АІР-Т» договору оренди земельної ділянки площею 0,3144 га за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки (навпроти будинку природи)» та рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 17 вересни 2013 року № 468 «Про присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна в місті Суми» надає, а позивач приймає в оренду земельну ділянку (об`єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 9.

Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3144 га (нуль цілих три тисячі сто сорок чотири десятитисячних гектара), кадастровий номер - 5910136300:03:001:0026.

Земельна ділянка вільна від забудови (п. 1.1. договору).

Категорія землі житлової та громадської забудови (згідно з п. 1.3. договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що земельна ділянка надається в оренду під будівництво оздоровчого центру, згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель - землі громадської забудови (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).

Згідно з п. 2.2. договору договір укладається строком до двадцять дев`ятого травня дві тисячі вісімнадцятого року.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право Орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що орендар має право, зокрема, на поновлення договору після закінчення строку, на який його було укладено.

За умовами п. 5.9. договору перехід права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (поновлення, припинення) договору оренди земельної ділянки, але є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Цей договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації (п. 8.1. договору).

Договір посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. 21.11.2013, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 8671.

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується відповідним актом прийому-передачі об`єкта оренди (додаток 4 до договору).

Право оренди земельної ділянки зареєстроване за позивачем 21.11.2013, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка з реєстру, а.с. 58-59).

26.06.2018 між сторонами укладений договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 21.11.2013, відповідно до якого сторони домовилися поновити та продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:03:001:0026, площею 0,3144 га, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, земельна ділянка 9, право оренди на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майна 21 листопада 2013 року, номер запису про інше речове право 3489194, з 29 травня 2018 року на п`ять років.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у грудні 2021 року зареєстроване право власності позивача та третіх осіб на об`єкт нерухомого майна Оздоровчий центр з вбудованими торгівельними і офісними приміщеннями за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, буд. 9-А, земельна ділянка кадастровий номер 5910136300:03:001:0026, зокрема:

01.12.2021 позивач зареєстрував право приватної власності на 3/100 частки об`єкта нерухомого майна; 06.12.2021 ТОВ Масив 1 АП зареєструвало право приватної власності на 2/100 частки об`єкта нерухомого майна; 06.12.2021 ТОВ Масив 1БАН зареєструвало право приватної власності на 3/100 частки об`єкта нерухомого майна; 06.12.2021 ТОВ Масив 1МАК зареєструвало право приватної власності на 10/100 частки об`єкта нерухомого майна; 06.12.2021 ТОВ Масив 1ПАН зареєструвало право приватної власності на 6/100 частки об`єкта нерухомого майна; 06.12.2021 ТОВ Масив 1пошта зареєструвало право приватної власності на 3/100 частки об`єкта нерухомого майна; 06.12.2021 ТОВ Масив 1Р зареєструвало право приватної власності на 2/100 частки об`єкта нерухомого майна; 06.12.2021 ТОВ Масив 1СТАН зареєструвало право приватної власності на 4/100 частки об`єкта нерухомого майна; 06.12.2021 ТОВ Масив 2 зареєструвало право приватної власності на 41/100 частки об`єкта нерухомого майна; 06.12.2021 ТОВ Масив 3 зареєструвало право приватної власності на 26/100 частки об`єкта нерухомого майна; 15.12.2021 ПП Чибіс зареєструвало право приватної власності на нежитлове приміщення площею 12 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілка 1-ша, буд. 9-А.

18.04.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив поновити дію договору оренди терміном на п`ять років. До заяви позивач додав проект додаткової угоди.

Листом від 02.05.2023 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради проінформував позивача, що співвласниками нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, є декілька осіб, тому земельна ділянка повинна надаватися в користування відповідно до часток у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна; поновлення позивачу договору оренди в подальшому буде порушувати права інших співвласників нерухомого майна. Дане питання буде винесене на засідання постійної депутатської комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради в редакції «Про відмову…».

05.05.2023 позивач та інші співвласники нерухомого майна листом повідомили Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, що питання спільного користування земельною ділянкою та порядок компенсації витрат позивача з внесення плати за землю врегульовано між співвласниками нерухомого майна договором про спільну діяльність від 16.12.2021. ТОВ Масив 1ПАН, ТОВ Масив 1СТАН, ТОВ Масив 1МАК, ТОВ Масив 1Р, ТОВ Масив 1пошта, ТОВ Масив 1БАН, ТОВ Масив 1АП, ТОВ Масив 2, ТОВ Масив 3, ПП Чибіс не бажають реалізовувати право на визначення їх співорендарями земельної ділянки. До листа додані копії договору про спільну діяльність від 16.12.2021 разом з додатковою угодою до договору.

Договір про спільну діяльність укладений між ТОВ АІР-Т, ТОВ Масив 1ПАН, ТОВ Масив 1СТАН, ТОВ Масив 1МАК, ТОВ Масив 1Р, ТОВ Масив 1пошта, ТОВ Масив 1БАН, ТОВ Масив 1АП, ТОВ Масив 2, ТОВ Масив 3, ПП Чибіс 16.12.2021. Договір діє до 31.12.2025. За умовами додаткової угоди від 01.04.2023 до договору про спільну діяльність сторонами встановлений порядок спільного використання земельної ділянки та порядок здійснення компенсації позивачу витрат на плату за землю. За умовами п. 1.5. договору сторони встановлюють, що компенсація витрат позивача на плату за землю здійснюється іншими сторонами пропорційно до належної їм частки у праві спільної власності на будівлю.

Рішенням від 17.11.2023 № 4329-МР Сумська міська рада відмовила позивачу у поновленні договору оренди, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі та невідповідністю вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, а саме: об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці перебуває у власності декількох співвласників, що суперечить вимогам пунктів 4 та 6 статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та абзацу четвертому статті 7 Закону України «Про оренду землі».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Сумської міської ради від 17.11.2023 № 4329-МР є незаконним, не відповідає ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та ч. 4 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", прийняте поза межами строку встановленого ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції чинній на момент укладення договору, відповідно, договір в силу положень зазначеної норми є поновленим та той самий строк (п`ять років, до 29.05.2028) та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та відповідно має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ст. 95 Земельного кодексу України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Разом з цим, частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним (протиправним) та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають, в тому числі, обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі"; далі - Закон про оренду землі).

Щодо редакції Закону про оренду землі, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 23 листопада 2023 року по справі № 906/1314/21 та зазначає таке.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

ЗК України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом про оренду землі врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону про оренду землі).

Частина шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19 зазначено таке: "Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення."

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону про оренду землі було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 ЗК України.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з частиною другою статті 126-1 ЗК України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 126-1 ЗК умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 ЗК України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 ЗК України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі базується саме на положеннях стаття 126-1 ЗК України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону про оренду землі та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

На час виникнення спірних правовідносин з укладення договору оренди землі на новий строк, звернення позивача з позовом до суду діяла нова редакція Закону про оренду землі із внесеними змінами.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Згідно зі ст. 33 Закону про оренду землі, в чинній редакції на час виникнення спірних правовідносин, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Суд встановив, що у встановлений договором та законом строк, не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі, позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди землі на новий строк. До заяви позивач додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Відомості про порушення позивачем умов договору протягом строку його дії в матеріалах справи відсутні, відповідач про такі порушення не зазначає.

Відповідач прийняв рішення про відмову у поновленні договору тільки 17.11.2023, тобто більше ніж через півроку після звернення позивача з заявою про поновлення договору оренди, що є порушенням приписів ст. 33 Закону.

Лист від 02.05.2023 Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради не свідчить про виконання обов`язку, визначеного ст. 33 Закону, оскільки орендодавцем за договором є Сумська міська рада і саме на Сумську міську раду покладено обов`язок орендодавця прийняти рішення про укладення договору чи за наявності заперечень щодо укладення договору оренди землі на новий строк направити орендарю лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Більше того, вказаним листом від 02.05.2023 не було повідомлено про прийняте рішення, а вказано, що питання буде винесене на засідання постійної депутатської комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології Сумської міської ради в редакції «Про відмову…».

Як суд вже зазначив, у листі від 02.05.2023 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради проінформував позивача, що співвласниками нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, є декілька осіб, тому земельна ділянка повинна надаватися в користування відповідно до часток у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна; поновлення позивачу договору оренди в подальшому буде порушувати права інших співвласників нерухомого майна.

Після отримання листа Департаменту, позивач та інші співвласники нерухомого майна 05.05.2023 листом повідомили Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, що питання спільного користування земельною ділянкою та порядок компенсації витрат позивача з внесення плати за землю врегульовано між співвласниками нерухомого майна договором про спільну діяльність від 16.12.2021. ТОВ Масив 1ПАН, ТОВ Масив 1СТАН, ТОВ Масив 1МАК, ТОВ Масив 1Р, ТОВ Масив 1пошта, ТОВ Масив 1БАН, ТОВ Масив 1АП, ТОВ Масив 2, ТОВ Масив 3, ПП Чибіс не бажають реалізовувати право на визначення їх співорендарями земельної ділянки. До листа додані копія договору про спільну діяльність від 16.12.2021 разом з додатковою угодою до договору.

Відповіді на цей лист ні Департаментом, ні Сумською міською радою надано не було, жодних пропозицій щодо зміни умов договору орендодавець не висловив.

Відповідач прийняв рішення про відмову у поновленні договору 17.11.2023, з посиланням на те, що об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці перебуває у власності декількох співвласників, що суперечить вимогам пунктів 4 та 6 статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та абзацу четвертому статті 7 Закону України «Про оренду землі»

Щодо положень ст. 120 Земельного кодексу України, які регулюють питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності, на об`єкт нерухомого майна (крім багатоквартирного будинку), об`єкт незавершеного будівництва, спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

За приписами ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, якщо такий об`єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки, а до внесення змін до відповідного договору зобов`язаний відшкодовувати орендарю (користувачу) частину орендної плати (плати за користування земельною ділянкою) відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об`єкт. Якщо сторони не досягли згоди щодо внесення зазначених змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію, договір про внесення таких змін визнається укладеним за рішенням суду за позовом набувача.

Порядок користування декількома орендарями (землекористувачами) орендованою земельною ділянкою (земельною ділянкою, що перебуває у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію) у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.

Аналогічні положення містить ст. 7 Закону про оренду землі згідно з якою, у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, якщо такий об`єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі з визначенням його співорендарем земельної ділянки, а до внесення змін до договору зобов`язаний відшкодовувати орендарю частину орендної плати відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об`єкт. Порядок користування декількома орендарями орендованою земельною ділянкою у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.

Таким чином, положення ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону про оренду землі не передбачають автоматичного переходу права оренди земельної ділянки у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна, а передбачають право набувача вимагати внесення змін до договору оренди землі з визначенням його співорендарем (співкористувачем) земельної ділянки. Відповідно, набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна співвласниками, не позбавляє чинного орендаря, співвласника нерухомого майна, звернутися до орендодавця за реалізацією переважного права на укладення договору оренди на новий строк відповідно до умов договору та не є підставою для відмови орендодавця в укладенні договору оренди землі на новий строк.

За приписами ст. 356, 358 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів; єдністю об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (правова позиція Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц (провадження № 61-4536св18)).

За викладених обставин, суд вважає рішення Сумської міської ради від 17.11.2023 № 4329-МР Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю АІР-Т за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 9, площею 0,3144 га таким, що не відповідає приписам ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі», прийняте не в межах строків, визначених ст. 33 Закону, що призвело до порушення переважного права позивача на укладення договору оренди землі на новий строк, тому вимоги позивача про визнання протиправним та скасування цього рішення органу місцевого самоврядування є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що стаття 33 Закону про оренду землі (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Суд зауважував, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону про оренду землі орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

З огляду на встановлені судом обставини, оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, протиправно відмовив у поновленні договору оренди на підставі положень ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі», які не передбачають автоматичного переходу права оренди у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна співласниками, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення правомірних та обґрунтованих вимог позивача про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, запропонованій позивачем, щодо укладення договору оренди на новий строк п`ять років з 29.05.2023 до 29.05.2028.

Суд враховує, що відповідно до абз. 11 ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів є установлення, зміна чи припинення господарських правовідносин.

Визнання додаткової угоди укладеною з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення як один із способів установлення господарських правовідносин є належним способом захисту прав суб`єктів господарювання.

Суд також враховує, що вказівка на проєкт правочину щодо продовження орендних правовідносин як на додаткову угоду чи на додатковий договір не впливає на суть наявного волевиявлення орендаря на продовження орендних правовідносин (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 23 листопада 2023 року по справі № 906/1314/21, п. 6.42).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір, що дорівнює 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач подав позовну заяву в електронній формі через електронний суд. За подання позовної заяви до суду сплатив судовий збір в сумі 6056 грн. (за дві вимоги немайнового характеру).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви немайнового характеру), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням зазначеного коефіцієнту за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір в сумі 4844 грн. 80 коп.

З урахуванням цих обставин, відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення судом позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 4844 грн 80 коп.

Щодо судового збору в іншій частині суд зазначає, що за приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд встановив, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 920/467/24 в сумі 20000 грн 00 коп. підтверджується копіями договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.03.2024 № 24/03-01, додатку № 1 від 01.03.2024 до договору, актом виконаних робіт № 01 від 22.04.2024, в якому зазначений опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, ордером серії ВМ № 1047195 від 05.03.2024, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. У п. 2 додатку до договору гонорар адвоката визначений у фіксованому розмірі 20 000 грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись принципами справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про часткову відмову позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу (в сумі 8 000 грн 00 коп.), з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи. Спір між сторонами виник через різне тлумачення положень ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону про оренду землі.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, зважаючи на складність справи, є розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката в сумі 12 000 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 12 000 грн. покладаються на відповідача. У відшкодуванні понесених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 8 000 грн суд відмовляє та відповідно не покладає такі витрати на відповідача.

Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Суд враховує, що Сумська міська рада не є розпорядником бюджетних коштів та немає власних рахунків. Разом з цим, відповідно до Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради зі змінами у редакції згідно з рішенням Сумської міської ради «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 28 вересня 2016 року № 1128-МР «Про Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради» (зі змінами)» від « 03» листопада 2022 року № 3174-МР Департамент несе зобов`язання по сплаті коштів, стягнутих за судовими рішеннями з Сумської міської ради, Сумського міського голови по оплаті судового збору, виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів та інших зобов`язань, що виникають з діяльності Департаменту. Згідно з п. 3.2.3. та 3.2.13 Положення Департамент забезпечує підготовку та внесення на розгляд Сумської міської ради проєктів рішень про надання земельних ділянок комунальної власності у власність та користування у встановленому законодавством порядку, а також інших проєктів рішень, що стосуються врегулювання земельних питань; організовує роботу щодо підготовки, укладання, поновлення та припинення договорів оренди земельних ділянок, сервітутів, емфітевзису, суперфіцію.

За цих обставин суд покладає витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу на відповідача шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 17.11.2023 № 4329-МР «Про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «АІР-Т» за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 9, площею 0,3144 га».

2. Визнати укладеною між Сумською міською радою (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 23823253) та Товариством з обмеженою відповідальністю АІР-Т (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 34592622) додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21.11.2013, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В., р. н. 8671 (об`єкт оренди земельна ділянка за адресою: Сумська обл., м. Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка, 9, площею 0,3144 га, кадастровий номер 5910136300:03:001:0026), в такій редакції:

Додаткова угода

до договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2013 року

м. Суми 29 травня 2023 року

Сумська міська рада, від імені Сумської міської територіальної громади, (м. Суми, майдан Незалежності, 2), що іменується в подальшому Орендодавець, в особі Сумського міського голови Лисенка Олександра Миколайовича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Постанови Сумської міської територіальної виборчої комісії Сумського району Сумської області від 20 листопада 2020 року №17 «Про результати голосування з виборів Сумського міського голови», з однієї сторони, і

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІР-Т» (код ЄДРПОУ 34592622), що іменується в подальшому Орендар та знаходиться за адресою: м. Суми, вулиця Куликівська, будинок 27, від імені якого на підставі Статуту діє директор Шапошнік Ірина Володимирівна, з іншої сторони, уклали цю угоду про наступне.

Сторони домовились:

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2013 року, загальною площею 0,3144 га, кадастровий номер 5910136300:03:001:0026, за адресою: м. Суми, вул. Набережна р. Стрілки, 9, з 29 травня 2023 року на 5 (п`ять) років.

2. Перше речення пункту 2.2. договору оренди землі від 21 листопада 2013 року викласти в наступній редакції: « Договір укладається строком до 29 травня 2028 року».

3. Всі інші умови Договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2013 року з урахуванням Договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорна Н.В. від 21.11.2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 8671, підписаного 26 червня 2018 року залишити без змін.

4. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2013 року.

5. Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами.

6. Додаткова угода складена та підписана у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких призначається для зберігання у справі приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Нагорної Н.В., другий в Департаменті забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, третій у орендаря.

ОРЕНДОДАВЕЦЬ ОРЕНДАР

Сумська міська рада Товариство з обмеженою відповідальністю «АІР-Т»

м. Суми, майдан Незалежності, 2, м. Суми вулиця Куликівська, буд.27,

код ЄДРПОУ 23823253 код ЄДРПОУ 34592622

дата підписання: дата підписання 18 квітня 2023 року.

м.п. м.п.

4. Стягнути з Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (вул. Садова, буд. 33, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40456009) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-Т» (вул. Куликівська, буд. 27, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 34592622) 4844 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору, 12000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 01.10.2024.

СуддяД.В. Вдовенко