Рішення

від 30.09.2024 по справі 922/2448/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2448/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис", м.Харків про стягнення 252732,66 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

15.07.2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" про стягнення заборгованості за договором складського зберігання зерна №05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 в розмірі 252732,66 грн, з яких: 94787,31 грн - заборгованість за договором; 111381,68 грн - пеня; 39431,19 грн - інфляційні втрати; 7132,47 грн - відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2024 року позовну заяву залишено без руху.

30.07.2024 року позивач надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№19108) та клопотання про долучення документів (вх.№19179).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2448/24 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

08.08.2024 року представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх.№19956), в якому просить суд розглядати справу № 922/2448/24 у порядку загального позовного провадження.

Також, 08.08.2024 року представник відповідача надав до суду заяву про вступ у справу як представника (вх.№19943).

14.08.2024 року представник відповідача повторно надав до суду таке саме клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх.№20487).

Також, 14.08.2024 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№20428), в якому заперечує проти позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що за період з 31.01.2022 по 12.07.2023 рахунки № ГЕ89 від 16.03.2023 на суму 285792,94 грн.; №ГЕ169 від 16.05.2023 на суму 28544,01 грн, № ГЕ197 від 12.07.2023 на суму 50865,42 грн. були виставлені Позивачем з порушенням умов п. 7.3.,7.4.,7.5, 7.9 договору та за періоди з 31.01.2022 по 16.03.2023 (період окупації елеватору) та з 12.07.2023 по 15.07.2024 (по дату подання позову) Позивач взагалі рахунків на оплату Відповідачу не виставляв, тому Відповідачу було невідомо, в якому розмірі були його грошові зобов`язання перед Позивачем за ці періоди та у який строк їх виконувати.

Також, відповідач звертає увагу, що акти виконаних робіт, а саме, за період з 31.01.2022 по 13.07.2023 акти № ГЕ517 від 11.04.2023 на суму 314336,95 грн, №ГЕ712 від 13.07.2023 на суму 19762,84 грн були виставлені Позивачем з порушенням умов 7.9. договору, а саме у пропущення 5-го числа кожного місяця, тому Відповідачу було невідомо у якому розмірі повинен бути остаточний розрахунок за надані Позивачем послуги та у який строк його виконувати.

Крім того, відповідач у відзиві зазначав, що відповідно до вказаних актів виконаних робіт Сторони в них закріпили, що претензій одна до одної не мають та за період з 15.09.2021 по 08.05.2024 Позивач не виставив жодної претензії чи вимоги кредитора щодо несвоєчасного виконання зобов`язань по сплаті наданих послуг. Відповідач стверджував, що між сторонами існує акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.05.2023, за яким Відповідач не заборгував Позивачу жодної штрафної санкції.

Відповідач вважає, що перебування кукурудзи у кількості 164 840 кг у Позивача за період з 19.04.2023 року по теперішній час знаходилось не з вини ТОВ «Тодис», а внаслідок порушення ТОВ «АПК «Новаагро» зобов`язання відвантажити зерно за першою вимогою.

19.04.2023 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про відвантаження залишків зерна у кількості 186,000 тон, що знаходилися на зберіганні. Відповідач не виконав свої зобов`язання, зерно не повернув, відповіді на вимогу не надав.

05.06.2023 Позивач надіслав вдруге Відповідачу вимогу кредитора, в якій вимагав повернути зі зберігання залишки зерна у кількості 186,000 тон та не нараховувати вартість послуг за зберігання. Відповіді Відповідач не надав, зерно зі зберігання не повернув.

12.07.2023 ТОВ «Тодис» надіслало ТОВ «АПК «Новаагро» втретє вимогу на відвантаження залишків зерна, що знаходилися на зберіганні. ТОВ «АПК «Новаагро» частково вимогу виконало, повернув зі зберігання зерно у кількості 25,180 тон, що підтверджується Журналом вагаря відвантаження ТОВ «АПК «Новаагро».

14.07.2023 ТОВ «Тодис» надіслало ТОВ «АПК «Новаагро» вчетверте вимогу на відвантаження залишків зерна, що знаходилися на зберіганні. Відповіді ТОВ «АПК «Новаагро» не надало, зерно зі зберігання не повернуло.

Як зазначає відповідач, 21.12.2023 року Господарським судом Харківської області винесено рішення про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Новаагро» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОДИС» зерно кукурудзу 3 клас у кількості 164,840 тони, однак Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Новаагро» рішення не виконано.

Отже, на думку відповідача, зобов`язання ТОВ «Тодис» щодо сплати послуг ТОВ «АПК «Новаагро» припинилися з 19.04.2023, а саме, з моменту невиконання першої вимоги ТОВ «Тодис» відвантажити зерно.

19.08.2024 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№20800), в якій позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Позивач звертає увагу, що в Договорі зберігання сторонами чітко визначений строк оплати послуг, тому невиставлення рахунку Зерновим складом не є підставою для несплати наданих послуг.

Так, Відповідачу було відомо про вартість послуг (із підписаних специфікацій) та про кількість зерна, яке перебуває на зберіганні.

Позивач вважає договір зберігання зерна чинним, а тому, відповідач зобов`язаний був у строки, визначені Договором зберігання (а не після 7 днів з дати пред`явлення вимоги) сплачувати послуги Зернового складу. Проте відповідачем оплати були здійснені несвоєчасно та не в повному обсязі, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

22.08.2024 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№21145), в яких заперечує проти позову в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

13.09.2024 року представник відповідача надав до суду доповнення до заперечень на відповідь на відзив (в.№23065).

Всі надані сторонами документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" (позивач, зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тодис" (відповідач, поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку, строки та на умовах, визначених договором, відповідач передає, а позивач приймає на знеособлене зберігання продукцію зернових, зернобобових та олійних культур (надалі продукція або зерно), здійснює його доробку (сушіння, очищення та інші роботи, необхідні для запобігання псуванню і втрат якості зерна), зберігання й наступний відпуск зерна, а відповідач сплачує вартість наданих позивачем послуг.

За умовами п.1.2 договору конкретне найменування та кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики визначаються безпосередньо при передачі його на зберігання та оформленні складського документа. Орієнтовний обсяг зерна, що передається на зберігання визначається згідно з додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 1.4. договору приймання зерна на зберігання здійснюється за адресою: Харківська область, Чугуївський р-н, с-ще Залізничне, пров. Перемоги 1.

За умовами п.2.2 договору сторони погодили, що у разі невідповідності якісних показників зерна нормам державних стандартів України, Зерновий склад (при наявності технічної можливості) за письмовим зверненням поклажодавця та за його рахунок доводить зерно до необхідних показників якості. Умови прийняття на зберігання зерна, яке не відповідає нормам державних стандартів України, оформлюються Додатковою угодою.

Позивач, за умовами п.3.1.1 договору, взяв на себе зобов`язання прийняти на зберігання у відповідача продукцію та довести її до якісних показників, зазначених у п.5.3. Договору зберігання.

У п.5.3 договору сторони дійшли згоди, що зерновий склад доводить зерно за рахунок поклажодавця до відповідних якісних показників, наведених у таблиці даного пункту, а саме щодо кукурудзи вологість 14,0%, сміттєва домішка 2,0%. Вказані показники якості є типовими і єдиними для всіх поклажодавців за іншими договорами складського зберігання.

Також, відповідно до п. 3.1.4 договору сторони погодили надання зерновим складом додаткових послуг (за наявності у складу технічної можливості) для уникнення псування чи зниження якості зерна. При цьому, додаткові послуги можуть надаватись без попереднього погодження з поклажодавцем, якщо їх ненадання призведе до зниження якісних показників зерна чи його втрати.

Якщо продовж строку зберігання виникає необхідність у проведенні додаткових заходів, спрямованих на підтримання та збереження якості зерна, позивач зобов`язався повідомити про це відповідача перед початком проведення таких робіт за 1 (один) робочий день, а також протягом 3-х (трьох) робочих днів по їх закінченню. Проведення додаткових заходів оформляється додатковим актом-розрахунком. Інформування поклажодавця відбувається будь-яким зручним способом (п.5.5 договору).

Згідно з пунктами 1.1., 3.2.2. Договору зберігання № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021, Поклажодавець взяв на себе зобов`язання здійснити оплату за надані Зерновим складом послуги.

Відповідно до пункту 6.6. Договору зберігання відвантаження (переоформлення) Зерна здійснюється Зерновим складом тільки після повного розрахунку Поклажодавцем за всі надані Зерновим складом послуги, включаючи передплату за відвантаження Зерна.

Пунктом 7.3. Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 року передбачено, що оплата за надані Зерновим складом послуги здійснюється Поклажодавцем два разі на місяць на основі виставлених рахунків, не пізніше трьох банківських днів з моменту їх одержання.

У пункті 7.4 Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 року вказано, що перший платіж (передплату) за надані Зерновим складом послуги Поклажодавець здійснює до 20-го числа (включно) цього місяця відповідно до виставленого рахунку.

Пунктом 7.5. Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 року визначено, що другий платіж (остаточний розрахунок) за надані Зерновим складом послуги Поклажодавець здійснює не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги, відповідно до виставленого рахунку.

Згідно з пунктом п.7.9. Договору зерновий склад зобов`язаний до 5-го числа кожного місяця направляти акти виконаних робіт поклажодавцю, поклажодавець повинен підписати та повернути акти до 10-го числа того ж місяця. В разі не підписання та не повернення акту виконаних робіт, або не надходження обґрунтованих заперечень щодо його оформлення, акт виконаних робіт вважається узгодженим поклажодавцем, а роботи виконані зерновим складом, прийнятими без зауважень.

Згідно з п. 7.11 Договору у випадку несвоєчасного розрахунку поклажодавцем за надані зерновим складом послуги, зерновий склад має право не відвантажувати (не переоформляти) продукцію, передану на зберігання поклажодавцем, до здійснення останнім остаточного розрахунку. При цьому виконується притримання переданого на зберігання зерна відповідно до ст. 594-597 ЦК України.

Відповідно до пункту 8.4. Договору зберігання у разі несвоєчасної оплати Поклажодавцем наданих Зерновим складом послуг, Поклажодавець виплачує Зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При цьому, сплата пені не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п.9.2 договору строк зберігання зерна за цим договором до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але не пізніше граничного строку зберігання, визначеного згідно додатку № 1 до договору.

У п.13.1 договору сторони погодили строк його дії, а саме: до 30.06.2022, який за умовами п.13.2. договору може бути продовжений по взаємній згоді сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Між сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору, в якій погоджено вартість послуг та орієнтовний обсяг зерна, що передається на зберігання. Дана специфікація є невід`ємною частиною договору.

28.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 7 до договору, в якій сторони продовжили строк дії договору до 30.04.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Також сторонами погоджено вартість послуг та вартість додаткових послуг.

На виконання договору відповідач з 15.09.2021 по 01.10.2021 передав на зберігання зерно кукурудзу 3 кл. у загальній кількості 376,020 тон, що підтверджується наступними реєстрами товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з проведенням лабораторних досліджень якості за середньодобовим зразком, а саме: № ГЕ210000828 від 15.09.2021 у кількості 23,100 тон; № ГЕ210000849 від 16.09.2021 у кількості 25,520 тон; № ГЕ210000853 від 17.09.2021 у кількості 131,140 тон; № ГЕ210000880 від 18.09.2021 у кількості 24,300 тон; № ГЕ210000905 від 19.09.2021 у кількості 33,600 тон; № ГЕ210000941 від 23.09.2021 у кількості 37,060 тон; № ГЕ210000955 від 24.09.2021 у кількості 55,600 тон; № ГЕ210000984 від 30.09.2021 у кількості 22,420 тон; № ГЕ210000988 від 01.10.2021 у кількості 23,280 тон.

Після отримання зерна на зберігання позивач виписав складські квитанції, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих виробничих послуг) № 357 від 30.09.2021 та рахунком-фактурою № 382 від 30.09.2021.

Як зазначає позивач, у період з 24.03.2023 по 13.07.2023 року відповідач забрав зі зберігання зерно у кількості 211,180 тон.

Надання Позивачем послуг, пов`язаних зі зберіганням зерна у кількості 211,180 тон, що було повернуто, підтверджується наступними актами виконання робіт (надання виробничих послуг) на загальну суму 433282,44 грн: № 328 від 15.09.2021 на суму 248,49 грн; № 357 від 30.09.2021 на суму 8726,76 грн; № ГЕ410 від 15.10.2021 на суму 11236,61 грн; № ГЕ 447 від 31.10.2021 на суму 8900,09 грн; № ГЕ490 від 15.11.2021 на суму 11424,57 грн; № ГЕ530 від 30.11.2021 на суму 11424,57 грн; №ГЕ576 від 15.12.2021 на суму 11424,57 грн; № ГЕ603 від 31.12.2021 на суму 12186,21 грн; № ГЕ21 від 15.01.2022 на суму 11424,57 грн; № ГЕ52 від 31.01.2022 на суму 12186,21 грн; № ГЕ517 від 11.04.2023 на суму 314336,95 грн; №ГЕ712 від 13.07.2023 на суму 19762,84 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ці послуги були сплачені Відповідачем на підставі наступних платіжних доручень на загальну суму 464388,62 грн.: № 1776 від 08.10.2021 на суму 248,49 грн; № 1816 від 26.10.2021 на суму 8726,36 грн; №1842 від 04.11.2021 на суму 11236,61 грн; № 1886 від 29.11.2021 на суму 8900,09 грн; №1899 від 14.12.2021 на суму 11424,57 грн; №1968 від 15.02.2022 на суму 11424,57грн; № 1971 від 15.02.2022 на суму 11424,57 грн; №1974 від 15.02.2022 на суму 11424,57 грн; № 1969 від 15.02.2022 на суму 12186,21 грн; № 1970 від 15.02.2022 на суму 12186,21 грн; № 23 від 23.03.2023 на суму 285792,94 грн; № 83 від 13.07.2023 на суму 28544,01 грн; № 84 від 13.07.2023 на суму 50869,42 грн.

Згідно з платіжними інструкціями № 84 від 28.07.2023 на суму 5917,16 грн та №119701 від 01.08.2023 на суму 25185,42 грн Позивачем було повернуто Відповідачу надмірно сплачені кошти в сумі 31102,58 грн.

Також, позивач в позовній заяві зазначав, що рішенням Господарського суду Харківської області зобов`язано ТОВ «АПК «НОВААГРО» повернути ТОВ «ТОДИС» кукурудзу 3 клас у кількості 164,840 тони.

Рішенням суду підтверджено, що зазначене зерно з 15.09.2021 (дата завезення зерна на елеватор) до 19.04.2023 (дата подання Відповідачем заяви на відвантаження зерна) зберігалося Позивачем, а тому має бути повернуто.

Проте, як стверджує позивач, ТОВ «ТОДИС» не були в повному обсязі оплачені послуги, які надані йому ТОВ «АПК «НОВААГРО», що і стало підставою звернення до суду із цим позовом.

За твердженнями позивача, заборгованість ТОВ «ТОДИС» перед ТОВ «АПК «НОВААГРО» за надані послуги зі зберігання зерна складає 94787,31 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивачем нараховано пеню в сумі 111381,68 грн, інфляційні втрати в сумі 39431,19грн та 3% річних в сумі 7132,47 грн.

Таким чином, загальна сума грошових коштів, яка стягується за цим позовом, складає 252732,66 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що 12.04.2023 відповідач засобами електронного зв`язку отримав від позивача лист про неможливість відвантажити зерно у зв`язку із проведенням інвентаризації на складі.

19.04.2023 відповідач звернувся до позивача з заявою (вих.№9) на відвантаження залишків зерна у кількості 186,000 тон, що знаходилися на зберіганні, яка залишена позивачем без відповіді та задоволення.

Відповідач 05.06.2023 вдруге направив на адресу позивача вимогу кредитора за вих. № 14 про повернення зі зберігання залишків зерна у кількості 186,000 тон та з вимогою не нараховувати вартість послуг за зберігання зерна починаючи з 19.04.2023 до моменту відвантаження зерна у повному обсязі. Вимога відповідача також була залишена позивачем без відповіді, зерно зі зберігання повернуто не було.

12.07.2023 відповідач надіслав втретє позивачу вимогу на відвантаження залишків зерна, що знаходилися на зберіганні (вих. № 18).

Позивач вимогу відповідача виконав частково, повернувши зі зберігання зерно у кількості 25,180 тон.

14.07.2023 відповідач надіслав позивачу вимогу на відвантаження залишків зерна, що знаходилися на зберіганні (заява № 18), яка отримана позивачем 19.07.2023, що підтверджується трекінгом АТ "Укрпошта".

01.08.2023 позивач листом № 288 повідомив відповідача, що 21.09.2022 комісією в складі зберігача, власника майнового комплексу, поклажодавців та ДСНС встановлено неможливість експлуатації елеватора, у зв`язку зі значними пошкодженнями та відсутністю електропостачання. Також позивач вказав, що технічною інвентаризацією елеватора встановлено, що ємність, в якій зберігалося зерно кукурудзи, в тому числі і продукція, належна відповідачу, пошкоджена через ворожі обстріли. В результаті даного пошкодження кукурудза, яка в ній зберігалася, повністю знищена. За результатами інвентаризації зерна на Граківському елеваторі встановлено нестачу кукурудзи 3 кл., яка належала ТОВ "Тодис" - 135153 кг, в тому числі знищено в результаті збройної агресії РФ 134469 кг. Позивач наголосив, що зерно знищено внаслідок непереборної сили, за які жодна із сторін не відповідає, тому зазначена продукція поверненню не підлягає.

Також, відповідач заперечує проти нарахування штрафних санкцій, оскільки рахунки та оплату та акти виконаних робіт були виставлені позивачем з порушенням строків зазначених у договорі.

Відповідач вважає, що перебування кукурудзи у кількості 164840 кг у Позивача за період з 19.04.2023 року по теперішній час знаходилось не з вини ТОВ «Тодис», а внаслідок порушення ТОВ «АПК «Новаагро» зобов`язання відвантажити зерно за першою вимогою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз вказаних норм права дає можливість дійти висновку про те, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону.

Правовідносини сторін виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором складського зберігання.

Згідно з частиною першою статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 957 ЦК України передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Статтею 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Згідно із статтею 28 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Частинами першою та другою статті 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" передбачено, що поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 94787,31 грн, суд зазначає наступне.

Відповідач з 15.09.2021 по 01.10.2021 передав на зберігання позивачу зерно кукурудзу 3 кл. у загальній кількості 376,020 тон, дані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач надав відповідачу послуги складського зберігання зерна на загальну суму 433282,44 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: № 328 від 15.09.2021 на суму 248,49 грн; № 357 від 30.09.2021 на суму 8726,76 грн; № ГЕ410 від 15.10.2021 на суму 11236,61 грн; № ГЕ 447 від 31.10.2021 на суму 8900,09 грн; № ГЕ490 від 15.11.2021 на суму 11424,57 грн; № ГЕ530 від 30.11.2021 на суму 11424,57 грн; № ГЕ576 від 15.12.2021 на суму 11424,57 грн; № ГЕ603 від 31.12.2021 на суму 12186,21 грн; №ГЕ21 від 15.01.2022 на суму 11424,57 грн; № ГЕ52 від 31.01.2022 на суму 12186,21грн; № ГЕ517 від 11.04.2023 на суму 314336,95 грн; № ГЕ712 від 13.07.2023 на суму 19762,84 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ці послуги були сплачені відповідачем на загальну суму 464388,62 грн, на підставі наступних платіжних доручень: № 1776 від 08.10.2021 на суму 248,49 грн; № 1816 від 26.10.2021 на суму 8726,36 грн; № 1842 від 04.11.2021 на суму 11236,61 грн; № 1886 від 29.11.2021 на суму 8900,09 грн; №1899 від 14.12.2021 на суму 11424,57 грн; № 1968 від 15.02.2022 на суму 11424,57грн; № 1971 від 15.02.2022 на суму 11424,57 грн; № 1974 від 15.02.2022 на суму 11424,57 грн; № 1969 від 15.02.2022 на суму 12186,21 грн; № 1970 від 15.02.2022 на суму 12186,21 грн; № 23 від 23.03.2023 на суму 285792,94 грн; № 83 від 13.07.2023 на суму 28544,01 грн; № 84 від 13.07.2023 на суму 50869,42 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій № 84 від 28.07.2023 на суму 5917,16 грн та №119701 від 01.08.2023 на суму 25185,42 грн позивачем було повернуто відповідачу надмірно сплачені кошти в сумі 31102,58 грн.

Як вже зазначалось, 28.02.2023 року між сторонами укладено додаткову угоду № 7 до договору, в якій сторони продовжили строк дії договору до 30.04.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Також сторонами погоджено вартість послуг відповідача та вартість додаткових послуг.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що в період з 15.09.2021 по 01.10.2021 позивач передав на зберігання зерно кукурудзу 3 кл. у загальній кількості 376,020 тон, що підтверджується наступними реєстрами товарно-транспортних накладних: №ГЕ210000828 від 15.09.2021; №ГЕ210000849 від 16.09.2021; №ГЕ210000853 від 17.09.2021; №ГЕ210000880 від 18.09.2021; №ГЕ210000905 від 19.09.2021; №ГЕ210000941 від 23.09.2021; №ГЕ210000955 від 24.09.2021; №ГЕ210000984 від 30.09.2021; №ГЕ210000988 від 01.10.2021, актом виконаних робіт (наданих виробничих послуг) №357 від 30.09.2021 та рахунком-фактурою №382 від 30.09.2021.

З 24.03.2023 по 11.04.2023 Поклажодавцем частково забрано зі зберігання зерно у кількості 186,000 тон, що підтверджується Журналом вагаря-відвантаження відповідача, тож залишок на Зерновому складі складав 190,020 тон.

Як вже зазначалось, згідно з ч.1 ст.957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Крім того, згідно з ст. 953 ЦК України Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Оскільки сторонами у договорі не передбачено строк повернення зерна зі зберігання, то до даних правовідносин застосовується ст. 530 ЦК України, а саме якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

У відповідності до п. 9.2. договору сторони погодили, що строк зберігання зерна за цим договором до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але не пізніше граничного строку зберігання, визначеного згідно додатку № 1 до договору.

19.04.2023 відповідач звернувся до позивача з заявою (вих. № 9) на відвантаження залишків зерна у кількості 186,000 тон, що знаходилися на зберіганні, яка залишена позивачем без відповіді та задоволення.

Відповідач 05.06.2023 вдруге направив на адресу відповідача вимогу кредитора за вих. № 14 про повернення зі зберігання залишків зерна у кількості 186,000 тон та з вимогою не нараховувати вартість послуг за зберігання зерна починаючи з 19.04.2023 до моменту відвантаження зерна у повному обсязі. Вимога відповідача також була залишена позивачем без відповіді, зерно зі зберігання повернуто не було.

Докази направлення наявні в матеріалах справи.

12.07.2023 відповідач надіслав втретє позивачу вимогу на відвантаження залишків зерна, що знаходилися на зберіганні (вих. № 18).

Позивач вимогу відповідача виконав частково, повернувши зі зберігання зерно у кількості 25,180 тон.

14.07.2023 відповідач надіслав позивачу вимогу на відвантаження залишків зерна, що знаходилися на зберіганні (заява № 18), яка отримана позивачем 19.07.2023, що підтверджується трекінгом АТ "Укрпошта".

Однак, як зазначають сторони та підтверджується матеріалами справи, відповідач здійснював оплату наданих послуг, зокрема, 13.07.2023 року, що підтверджується платіжними інструкціями № 83 від 13.07.2023 на суму 28544,01 грн, № 84 від 13.07.2023 на суму 50869,42 грн.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У праві України зазначена доктрина проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14).

В даному конкретному випадку, відповідач, хоч і звертався із вимогою до позивача повернути зі зберігання зерно, однак своїми діями виконав обов`язок щодо оплати послуг зі зберігання зерна, отже, поведінка відповідача не відповідає попереднім заявам та поведінці сторони.

Суд також звертає увагу, що рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/4087/23 встановлено, що ТОВ "Тодис" зверталось із вимогою на відвантаження залишків зерна до ТОВ "Агропромислова компанія "Новаагро" та зобов`язано ТОВ "Агропромислова компанія "Новаагро" повернути із зберігання зерно ТОВ "Тодис", однак судом не встановлювався конкретний строк, з якого ТОВ "Агропромислова компанія "Новаагро" повинно повернути зерно ТОВ "Тодис".

Отже такий обов`язок виник у ТОВ "Агропромислова компанія "Новаагро" з дня набрання вищевказаним рішенням суду законної сили.

Враховуючи ту обставину, що відповідач після звернення із вимогою до позивача повернути зерно, продовжував сплачували плату за зберігання зерна, суд вважає поведінку відповідача суперечливою.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Пунктом 6.5. Договору складського зберігання встановлено, що відвантаження (переоформлення) зерна здійснюється зерновим складом тільки після повного розрахунку поклажодавцем за всі надані зерновим складом послуги, включаючи передплату за відвантаження зерна, а також після надання всіх документів згідно п.6.6 Договору.

Отже Договір складського зберігання однією з умов відвантаження зерна встановлює здійснення поклажодавцем повного розрахунку за надані послуги, та передплату за відвантаження. Відповідач, підписуючи Договір, погодився на ці умови.

Відповідно до частин 1, 3 статті 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 13.07.2023 було сплачено за послуги зі зберігання та відвантаження зерна згідно з Актом № ГЕ712 від 13.07.2023. В цей же день зерно було відвантажено позивачем відповідачу.

Договором складського зберігання чітко визначено порядок і умови здійснення оплати за надані послуги, що є кореспондуючим обов`язком поклажодавця по відношенню до обов`язку зернового складу зберігати продукцію.

Також суд звертає увагу, що всі ати виконаних робіт підписані та скріплені печаткою позивача та відповідача, в яких також зазначено, що претензій сторони одна до одної не мають, зокрема і ті акти, які підписані відповідачем після звернень із вимогами повернути зерно.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу, які підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані.

Отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 94787,31 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 111381,68 грн, інфляційних втрат в сумі 39431,19 грн та 3% річних в сумі 7132,47 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 7.3. Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 року передбачено, що оплата за надані Зерновим складом послуги здійснюється Поклажодавцем два разі на місяць на основі виставлених рахунків, не пізніше трьох банківських днів з моменту їх одержання.

У пункті 7.4 Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 року вказано, що перший платіж (передплату) за надані Зерновим складом послуги Поклажодавець здійснює до 20-го числа (включно) цього місяця відповідно до виставленого рахунку.

Пунктом 7.5. Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 року визначено, що другий платіж (остаточний розрахунок) за надані Зерновим складом послуги Поклажодавець здійснює не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги, відповідно до виставленого рахунку.

Згідно з пунктом п.7.9. Договору зерновий склад зобов`язаний до 5-го числа кожного місяця направляти акти виконаних робіт поклажодавцю, поклажодавець повинен підписати та повернути акти до 10-го числа того ж місяця. В разі не підписання та не повернення акту виконаних робіт, або не надходження обґрунтованих заперечень щодо його оформлення, акт виконаних робіт вважається узгодженим поклажодавцем, а роботи виконані зерновим складом , прийнятими без зауважень.

Позивач надав відповідачу послуги складського зберігання зерна на загальну суму 433282,44 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: № 328 від 15.09.2021 на суму 248,49 грн; № 357 від 30.09.2021 на суму 8726,76 грн; № ГЕ410 від 15.10.2021 на суму 11236,61 грн; № ГЕ 447 від 31.10.2021 на суму 8900,09 грн; №ГЕ490 від 15.11.2021 на суму 11424,57 грн; № ГЕ530 від 30.11.2021 на суму 11424,57 грн; № ГЕ576 від 15.12.2021 на суму 11424,57 грн; № ГЕ603 від 31.12.2021 на суму 12186,21 грн; № ГЕ21 від 15.01.2022 на суму 11424,57 грн; № ГЕ52 від 31.01.2022 на суму 12186,21 грн; № ГЕ517 від 11.04.2023 на суму 314336,95 грн; №ГЕ712 від 13.07.2023 на суму 19762,84 грн.

Дані послуги були сплачені відповідачем на загальну суму 464388,62 грн, на підставі наступних платіжних доручень: № 1776 від 08.10.2021 на суму 248,49 грн; №1816 від 26.10.2021 на суму 8726,36 грн; № 1842 від 04.11.2021 на суму 11236,61грн; № 1886 від 29.11.2021 на суму 8900,09 грн; № 1899 від 14.12.2021 на суму 11424,57 грн; № 1968 від 15.02.2022 на суму 11424,57 грн; № 1971 від 15.02.2022 на суму 11424,57 грн; № 1974 від 15.02.2022 на суму 11424,57 грн; № 1969 від 15.02.2022 на суму 12186,21 грн; № 1970 від 15.02.2022 на суму 12186,21 грн; № 23 від 23.03.2023 на суму 285792,94 грн; № 83 від 13.07.2023 на суму 28544,01 грн; № 84 від 13.07.2023 на суму 50869,42 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій № 84 від 28.07.2023 на суму 5917,16 грн та №119701 від 01.08.2023 на суму 25185,42 грн позивачем було повернуто відповідачу надмірно сплачені кошти в сумі 31102,58 грн.

При цьому, всі акти здачі-приймання за послуги підписані сторонами, тобто, надання відповідачу послуг зберігання позивачем у зазначені періоди не заперечується.

Крім того, судом встановлено наявність заборгованості в частині сплати на надані послуги складського зберігання зерна в сумі 94787,31 грн.

Судом встановлено, що оплата наданих послуг здійснена відповідачем з порушенням строків, узгоджених сторонами у пп. 7.4., 7.5. договору.

Отже, у зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг зберігання, позивачем нараховано до стягнення з поклажодавця (ТОВ "Тодис") пеню в сумі 111381,68 грн, інфляційні в сумі 39431,19грн та 3% річних в сумі 7132,47 грн.

Відповідно до приписів статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч.2 ст.193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи положення договору щодо порядку оплати наданих послуг, узгодженого стонами у пп. 7.4., 7.5. договору, та керуючись приписами ст. 612 ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідач здійснював чергові оплати наданих послуг з простроченням взятого на себе згідно з умовами договору обов`язку.

Факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення зобов`язань в частині своєчасної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Щодо пені.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.4. Договору зберігання у разі несвоєчасної оплати Поклажодавцем наданих Зерновим складом послуг, Поклажодавець виплачує Зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При цьому, сплата пені не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

З розрахунку позивача вбачається, що останній нараховує пеню з урахуванням пп. 7.4., 7.5. договору (строк оплати) на суму боргу до 13.07.2023 за кожний місяць окремо, за період з 21.09.2021 по 21.01.2024 року.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки пені, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 111381,68 грн пені є правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо 3% річних та інфляційних.

Нормами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані 7132,47 грн грн 3% річних та 39431,19 грн інфляційних втрат.

Як вже зазначалось, позивач нараховує 3% річних та інфляційні з урахуванням пп. 7.4., 7.5. договору (строк оплати) на суму боргу до 13.07.2023 за кожний місяць окремо, за період з 21.09.2021 по 21.01.2024 року.

Перевіривши періоди нарахування та відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних, суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність та відповідність вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 39431,19 грн та 3% річних в сумі 7132,47 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості здійснення ним сплати за зберігання зерна через несвоєчасне виставлення позивачем рахунків та актів виконаних робіт, з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 зазначено, що: "Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем. Так, за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України". У свою чергу, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату, оскільки такий обов`язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18)".

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 08 лютого 2023 року по cправа № 910/5352/21 вважає за необхідне відступити від висновку, що міститься у постанові від 03.12.2019 у справі №909/574/18, із зазначенням, що непідписання актів приймання наданих послуг (виконаних робіт), які за умовами договору (без внесення до них відповідних змін) є необхідною умовою для розрахунку із замовником, не можуть бути єдиною безумною підставою для звільнення останнього від оплати фактично наданих послуг (виконаних робіт).

Отже умовами договору визначено граничний строк оплати вартості наданих послуг - до 20-го числа (включно) цього місяця відповідно до виставленого рахунку та не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги, відповідно до виставленого рахунку.

Неотримання відповідачем рахунку позивача не звільняє відповідача від виконання зобов`язань з оплати наданих послуг у строк, передбачений умовами договору.

Відтак, відповідач, навіть не отримавши рахунки за надані послуги від позивача, не лише не був позбавлений права, а і мав відповідний обов`язок здійснити оплату за надані послуги, до 20-го числа (включно) цього місяця відповідно до виставленого рахунку та не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані.

Отже позов підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Також позивачем в позовній заяві зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме: 3790,99 грн судового збору, 20000,00 грн - витрати на правничу допомогу. грн витрат на правничу допомогу.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На час прийняття рішення у справі докази понесених витрат на правничу допомогу в матеріалах справи відсутні.

Позивачем в позові зазначено про надання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже на даний час у суду немає підстав для вирішення питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73-80, 86, 126, 129, 236-238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" (адреса: 61204, м.Харків, просп.Людвіга Свободи, буд. 32,кв. 29; код ЄДРПОУ 31632049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" (адреса: 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, буд. 66; код ЄДРПОУ 40557237) грошові кошти в розмірі 252732,66 грн, з яких: 94787,31 грн - заборгованість за договором складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021; 111381,68 грн - пеня; 39431,19 грн - інфляційні втрати; 7132,47 грн - 3% річних, а також 3790,99 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "30" вересня 2024 р.

СуддяК.В. Аріт