Постанова

від 18.12.2024 по справі 922/2448/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/2448/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

без виклику сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" (вх. № 2450 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2024 (повне рішення складено 30.09.2024), ухвалене у приміщенні господарського суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи суддею Аріт К.В. у справі № 922/2448/24

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис", м. Харків,

про стягнення 252 732,66 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" про стягнення заборгованості за укладеним сторонами договором складського зберігання зерна №05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 в розмірі 252732,66 грн, з яких: 94787,31 грн - заборгованість за договором; 111381,68 грн - пеня; 39431,19 грн - інфляційні втрати; 7132,47 грн - відсотки річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.09.2024 у справі №922/2448/24 Харківської області від 30.09.2024 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" (адреса: 61204, м.Харків, просп.Людвіга Свободи, буд. 32,кв. 29; код ЄДРПОУ 31632049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" (адреса: 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, буд. 66; код ЄДРПОУ 40557237) грошові кошти в розмірі 252732,66 грн, з яких: 94787,31 грн - заборгованість за договором складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021; 111381,68 грн - пеня; 39431,19 грн - інфляційні втрати; 7132,47 грн - 3% річних, а також 3790,99 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що :

- у договорі №05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 не передбачено строк повернення зерна зі зберігання, при цьому у пункті 9.2. договору сторони погодили, що строк зберігання зерна за цим договором -до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але не пізніше граничного строку зберігання, визначеного згідно додатку № 1 до договору;

- хоча відповідач і звертався до позивача із заявою №9 від 19.04.2023, вимогою №14 від 05.06.2023, вимогою №18 від 12.07.2023 та заявою №18 від 14.07.2023, проте відповідач здійснював оплату наданих послуг, зокрема, 13.07.2023 року, що підтверджується платіжними інструкціями № 83 від 13.07.2023 на суму 28544,01 грн, № 84 від 13.07.2023 на суму 50869,42 грн., що свідчить про його суперечливу поведінку;

- рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/4087/23 встановлено, що ТОВ "Тодис" зверталось із вимогою на відвантаження залишків зерна до ТОВ "Агропромислова компанія "Новаагро" та зобов`язано ТОВ "Агропромислова компанія "Новаагро" повернути із зберігання зерно ТОВ "Тодис", однак судом не встановлювався конкретний строк, з якого ТОВ "Агропромислова компанія "Новаагро" повинно повернути зерно ТОВ "Тодис", отже такий обов`язок виник у ТОВ "Агропромислова компанія "Новаагро" з дня набрання вищевказаним рішенням суду законної сили;

- договір складського зберігання однією з умов відвантаження зерна у пункті 6.5 встановлює здійснення поклажодавцем повного розрахунку за надані послуги, та передплату за відвантаження і відповідач, підписуючи Договір, погодився на ці умови, при цьому оскільки відповідачем 13.07.2023 було сплачено за послуги зі зберігання та відвантаження зерна згідно з Актом № ГЕ712 від 13.07.2023, то у цей же день зерно було відвантажено позивачем відповідачу;

- всі акти виконаних позивачем робіт підписані та скріплені печаткою позивача та відповідача, в яких також зазначено, що претензій сторони одна до одної не мають, зокрема і ті акти, які підписані відповідачем після звернень із вимогами повернути зерно, при цьому заборгованість за надані послуги у сумі 94787,31 грн. відповідачем не сплачена, у зв`язку з чим позов в частині її стягнення підлягає задоволенню;

-перевіривши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення 111381,68 грн - пеня; 39431,19 грн - інфляційні втрати; 7132,47 грн - відсотки річних, суд першої інстанції визнав їх арифметично правильними та юридично обґрунтованими, а тому дійшов висновку про наявність достатніх підстав для їх стягнення.

Відповідач 15.10.2024, тобто у межах двадцятиденного строку, установленого ч.1 ст.256 ГПК України, через систему "Електронний суд" подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- суд першої інстанції не дослідив наявність чи відсутність первинних бухгалтерських документів щодо суми основного боргу в розмірі 94787,31 грн., що призвело до порушення ст. 86 ГПК України, при цьому згідно із взятими судом за основу сумами при визначенні розміру основного боргу (на підставі первинних документів), розрахунок основної заборгованості виглядає так: (433282,44 грн.- 464388,62 грн.)- 31102,58 грн.= 3,60 грн. на користь відповідача;

- для того, щоб самостійно нарахувати собі вартість послуг зернового складу, відповідачу повинно було відомо про об`єм зерна, що зберігався позивачем, який міг би визначитися внаслідок додаткових заходів для уникнення псування чи зниження якості зерна, проте про необхідність таких заходів Зерновий склад не повинен був повідомляти та відповідач був позбавлений можливості самостійно виявити необхідність проведення таких заходів та як внаслідок визначити суму вірогідно наданих послуг;

- суд першої інстанції не врахував надану відповідачем копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 29.05.2023 , складеного позивачем за бухгалтерськими даними Позивача, та за яким Відповідач не заборгував Позивачу жодної штрафної санкції та сторони не мали жодного спору з приводу наведених у ньому господарських операцій;

- наявний факт відсутності заборгованості відповідача обумовлює відсутність факту правопорушення умов договору складського зберігання з боку Відповідача та не породжує застосування до нього господарсько-правової відповідальності, про яке вказано в оскаржуваному рішенні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" (вх. № 2450 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2024 у справі № 922/2448/24.

Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено позивачу строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянту.

Сторонами, в тому числі і позивачем, 21.10.2024 через систему «Електронний суд» в електронному кабінеті отримано копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується відповідною довідкою, отже останнім днем строку для подання відзиву на апеляційну скаргу є 06.11.2024 включно.

Позивач 06.11.2024, тобто у встановлений строк, через систему «Електронний суд» подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

- в Договорі зберігання у пунктах 7.3-7.5 сторонами чітко визначений строк оплати послуг, який не прив`язаний до факту передачі поклажодавцю жодних документів, при цьому відповідачу було відомо про вартість послуг (із підписаних специфікацій) та про кількість зерна, яке перебуває на зберіганні (оскільки відповідну кількість зерна ТОВ «ТОДИС» витребував у ТОВ «АПК «НОВААГРО» в межах справи № 922/4087/23). Таким чином, відповідачу були відомі всі дані, які необхідні для обрахунку вартості наданих послуг та не існувало жодних обставин, які б завадили Відповідачу своєчасно та в повному обсязі сплатити за надані Позивачем послуги;

- щодо одних і тих самих документів ТОВ «ТОДИС» висвітлює в різних справах діаметрально протилежну позицію, а саме: по справі №922/4087/23 - заперечує проти факту знищення зерна (оскільки це зерно ним витребовується), а по справі № 922/2448/24 навпаки, вказує про відсутність обов`язку платити за послуги тому що зерно нібито втрачено, що свідчить про суперечливу поведінку відповідача;

- оскільки рішенням по справі №922/4087/23, яке набрало законної сили, встановлено факт перебування зерна на зберіганні на елеваторі, тому ТОВ «ТОДИС» має обов`язок сплатити за послуги з його зберігання. Своєю суперечливою поведінкою ТОВ «ТОДИС» намагається уникнути відповідальності за невиконання своїх зобов`язань за договором складського зберігання;

- оскільки зобов`язання за договором не було виконане відповідачем, позивач нарахував штрафні санкції відповідно до положень Договору зберігання та ЦК України, поряд з цим, Відповідачем не було надано спростувань або контррозрахунку, яким би підтверджувалось некоректність розрахунків штрафних санкцій.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 10.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро", зерновим складом,та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тодис" , поклажодавцем укладено договір складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 (далі - Договір), відповідно до умов якого в порядку, строки та на умовах, визначених договором, відповідач передає, а позивач приймає на знеособлене зберігання продукцію зернових, зернобобових та олійних культур (надалі продукція або зерно), здійснює його доробку (сушіння, очищення та інші роботи, необхідні для запобігання псуванню і втрат якості зерна), зберігання й наступний відпуск зерна, а відповідач сплачує вартість наданих позивачем послуг.

За умовами пункту 1.2 Договору конкретне найменування та кількість зерна, що передається на зберігання, його якісні показники та інші характеристики визначаються безпосередньо при передачі його на зберігання та оформленні складського документа. Орієнтовний обсяг зерна, що передається на зберігання визначається згідно з додатком № 1 до договору.

Відповідно до пункту 1.4. Договору приймання зерна на зберігання здійснюється за адресою: Харківська область, Чугуївський р-н, с-ще Залізничне, пров. Перемоги 1.

Як встановлено пунктом 2.2 Договору, у разі невідповідності якісних показників зерна нормам державних стандартів України, Зерновий склад (при наявності технічної можливості) за письмовим зверненням поклажодавця та за його рахунок доводить зерно до необхідних показників якості. Умови прийняття на зберігання зерна, яке не відповідає нормам державних стандартів України, оформлюються Додатковою угодою.

Позивач, за умовами пункту 3.1.1 Договору зобов`язаний прийняти на зберігання у відповідача продукцію та довести її до якісних показників, зазначених у п.5.3. Договору зберігання.

Відповідно до пункту 5.3 Договору зерновий склад доводить зерно за рахунок поклажодавця до відповідних якісних показників, наведених у таблиці даного пункту, а саме щодо кукурудзи вологість 14,0%, сміттєва домішка 2,0%. Вказані показники якості є типовими і єдиними для всіх поклажодавців за іншими договорами складського зберігання.

Крім того,, відповідно до п. 3.1.4 Договору сторони узгодили надання зерновим складом додаткових послуг (за наявності у складу технічної можливості) для уникнення псування чи зниження якості зерна. При цьому, додаткові послуги можуть надаватись без попереднього погодження з поклажодавцем, якщо їх ненадання призведе до зниження якісних показників зерна чи його втрати.

Якщо продовж строку зберігання виникає необхідність у проведенні додаткових заходів, спрямованих на підтримання та збереження якості зерна, позивач зобов`язався повідомити про це відповідача перед початком проведення таких робіт за 1 (один) робочий день, а також протягом 3-х (трьох) робочих днів по їх закінченню. Проведення додаткових заходів оформляється додатковим актом-розрахунком. Інформування поклажодавця відбувається будь-яким зручним способом (п.5.5 договору).

Згідно з пунктами 1.1., 3.2.2. Договору зберігання № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021, Поклажодавець взяв на себе зобов`язання здійснити оплату за надані Зерновим складом послуги.

Відповідно до пункту 6.6. Договору зберігання відвантаження (переоформлення) Зерна здійснюється Зерновим складом тільки після повного розрахунку Поклажодавцем за всі надані Зерновим складом послуги, включаючи передплату за відвантаження Зерна.

Пунктом 7.3. Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 року передбачено, що оплата за надані Зерновим складом послуги здійснюється Поклажодавцем два разі на місяць на основі виставлених рахунків, не пізніше трьох банківських днів з моменту їх одержання.

У пункті 7.4 Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 року вказано, що перший платіж (передплату) за надані Зерновим складом послуги Поклажодавець здійснює до 20-го числа (включно) цього місяця відповідно до виставленого рахунку.

Пунктом 7.5. Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 року визначено, що другий платіж (остаточний розрахунок) за надані Зерновим складом послуги Поклажодавець здійснює не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому були надані послуги, відповідно до виставленого рахунку.

Згідно з пунктом п.7.9. Договору зерновий склад зобов`язаний до 5-го числа кожного місяця направляти акти виконаних робіт поклажодавцю, поклажодавець повинен підписати та повернути акти до 10-го числа того ж місяця. В разі не підписання та не повернення акту виконаних робіт, або не надходження обґрунтованих заперечень щодо його оформлення, акт виконаних робіт вважається узгодженим поклажодавцем, а роботи виконані зерновим складом, прийнятими без зауважень.

Згідно з п. 7.11 Договору у випадку несвоєчасного розрахунку поклажодавцем за надані зерновим складом послуги, зерновий склад має право не відвантажувати (не переоформляти) продукцію, передану на зберігання поклажодавцем, до здійснення останнім остаточного розрахунку. При цьому виконується притримання переданого на зберігання зерна відповідно до ст. 594-597 ЦК України.

Відповідно до пункту 8.4. Договору зберігання у разі несвоєчасної оплати Поклажодавцем наданих Зерновим складом послуг, Поклажодавець виплачує Зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При цьому, сплата пені не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п.9.2 Договору строк зберігання зерна за цим договором до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але не пізніше граничного строку зберігання, визначеного згідно додатку № 1 до договору.

У пункті 13.1 Договору сторони погодили строк його дії, а саме: до 30.06.2022, який за умовами п.13.2. договору може бути продовжений по взаємній згоді сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Також між сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору, в якій погоджено вартість послуг та орієнтовний обсяг зерна, що передається на зберігання. Дана специфікація є невід`ємною частиною договору.

28.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 7 до договору, в якій сторони продовжили строк дії договору до 30.04.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Також сторонами погоджено вартість послуг та вартість додаткових послуг.

На виконання договору відповідач з 15.09.2021 по 01.10.2021 передав на зберігання зерно кукурудзу 3 кл. у загальній кількості 376,020 тон, що підтверджується наступними реєстрами товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з проведенням лабораторних досліджень якості за середньодобовим зразком, а саме: № ГЕ210000828 від 15.09.2021 у кількості 23,100 тон; № ГЕ210000849 від 16.09.2021 у кількості 25,520 тон; № ГЕ210000853 від 17.09.2021 у кількості 131,140 тон; № ГЕ210000880 від 18.09.2021 у кількості 24,300 тон; № ГЕ210000905 від 19.09.2021 у кількості 33,600 тон; № ГЕ210000941 від 23.09.2021 у кількості 37,060 тон; № ГЕ210000955 від 24.09.2021 у кількості 55,600 тон; № ГЕ210000984 від 30.09.2021 у кількості 22,420 тон; № ГЕ210000988 від 01.10.2021 у кількості 23,280 тон.

Після отримання зерна на зберігання позивач виписав складські квитанції, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих виробничих послуг) № 357 від 30.09.2021 та рахунком-фактурою № 382 від 30.09.2021.

Як зазначає позивач, у період з 24.03.2023 по 13.07.2023 року відповідач забрав зі зберігання зерно у кількості 211,180 тон.

Надання Позивачем послуг, пов`язаних зі зберіганням зерна у кількості 211,180 тон, що було повернуто, підтверджується наступними актами виконання робіт (надання виробничих послуг) на загальну суму 433282,44 грн: № 328 від 15.09.2021 на суму 248,49 грн; № 357 від 30.09.2021 на суму 8726,76 грн; № ГЕ410 від 15.10.2021 на суму 11236,61 грн; № ГЕ 447 від 31.10.2021 на суму 8900,09 грн; № ГЕ490 від 15.11.2021 на суму 11424,57 грн; № ГЕ530 від 30.11.2021 на суму 11424,57 грн; №ГЕ576 від 15.12.2021 на суму 11424,57 грн; № ГЕ603 від 31.12.2021 на суму 12186,21 грн; № ГЕ21 від 15.01.2022 на суму 11424,57 грн; № ГЕ52 від 31.01.2022 на суму 12186,21 грн; № ГЕ517 від 11.04.2023 на суму 314336,95 грн; №ГЕ712 від 13.07.2023 на суму 19762,84 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що ці послуги були сплачені Відповідачем на підставі наступних платіжних доручень на загальну суму 464388,62 грн.: № 1776 від 08.10.2021 на суму 248,49 грн; № 1816 від 26.10.2021 на суму 8726,36 грн; №1842 від 04.11.2021 на суму 11236,61 грн; № 1886 від 29.11.2021 на суму 8900,09 грн; №1899 від 14.12.2021 на суму 11424,57 грн; №1968 від 15.02.2022 на суму 11424,57грн; № 1971 від 15.02.2022 на суму 11424,57 грн; №1974 від 15.02.2022 на суму 11424,57 грн; № 1969 від 15.02.2022 на суму 12186,21 грн; № 1970 від 15.02.2022 на суму 12186,21 грн; № 23 від 23.03.2023 на суму 285792,94 грн; № 83 від 13.07.2023 на суму 28544,01 грн; № 84 від 13.07.2023 на суму 50869,42 грн.

Згідно з платіжними інструкціями № 84 від 28.07.2023 на суму 5917,16 грн та №119701 від 01.08.2023 на суму 25185,42 грн Позивачем було повернуто Відповідачу надмірно сплачені кошти в сумі 31102,58 грн.

Також, позивач в позовній заяві зазначав, що рішенням Господарського суду Харківської області від 21.12.2023 у справі №922/4087/23 зобов`язано ТОВ АПК НОВААГРО повернути ТОВ ТОДИС кукурудзу 3 клас у кількості 164,840 тони.

Рішенням суду підтверджено, що зазначене зерно з 15.09.2021 (дата завезення зерна на елеватор) до 19.04.2023 (дата подання Відповідачем заяви на відвантаження зерна) зберігалося Позивачем, а тому має бути повернуто.

Проте, як стверджує позивач, ТОВ ТОДИС не були в повному обсязі оплачені послуги, які надані йому ТОВ АПК НОВААГРО, що і стало підставою звернення до суду із цим позовом.

За твердженнями позивача, заборгованість ТОВ ТОДИС перед ТОВ АПК НОВААГРО за надані послуги зі зберігання зерна складає 94787,31 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивачем нараховано пеню в сумі 111381,68 грн, інфляційні втрати в сумі 39431,19грн та 3% річних в сумі 7132,47 грн.

Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач звернувся із позовом у даній справі.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, із змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору до виконання.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено частиною 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 957 ЦК України передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Статтею 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Згідно із статтею 28 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Частинами першою та другою статті 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" передбачено, що поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Згідно зі статтею 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як свідчать матеріали справи, 19.04.2023 відповідач звернувся до позивача з заявою (вих. № 9) на відвантаження залишків зерна у кількості 186,000 тон, що знаходилися на зберіганні, яка залишена позивачем без відповіді та задоволення.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні жодні докази направлення та отримання зазначеного документу позивачем.

Відповідач 05.06.2023 вдруге направив на адресу відповідача вимогу кредитора за вих. № 14 про повернення зі зберігання залишків зерна у кількості 186,000 тон та з вимогою не нараховувати вартість послуг за зберігання зерна починаючи з 19.04.2023 до моменту відвантаження зерна у повному обсязі.

Зазначену вимогу отримано позивачем 13.06.2023, що підтверджується трекінгом АТ "Укрпошта". Дана вимога відповідача також була залишена позивачем без відповіді, зерно зі зберігання повернуто не було.

12.07.2023 відповідач надіслав втретє позивачу вимогу на відвантаження залишків зерна, що знаходилися на зберіганні (вих. № 18).

Позивач вимогу відповідача виконав частково, повернувши зі зберігання зерно у кількості 25,180 тон.

14.07.2023 відповідач надіслав позивачу вимогу на відвантаження залишків зерна, що знаходилися на зберіганні (заява № 18), яка отримана позивачем 19.07.2023, що підтверджується трекінгом АТ "Укрпошта".

Отже, матеріалами справи підтверджується, що самою ранньою датою отримання однієї з вимог позивача про повернення залишку зерна є 13.06.2024.

При цьому, згідно зі статтею 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Враховуючи викладене, позивач, отримавши 13.06.2024 вимогу відповідача про повернення залишку зерна, мав негайно повернути його останньому, що обумовлює припинення з 14.06.2024 надання послуг зі збереження цього зерна та, відповідно, і подальшу оплату їх поклажодавцем.

Зважаючи на наведене, основна заборгованість відповідача перед позивачем за надані з 15.09.2021 по 13.06.204 включно послуги зі зберігання залишку зерна, згідно із наданим до позовної заяви розрахунком та наданими на його підтвердження документами, складає 89 272,89 грн. Тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 94787,312 грн. основного боргу підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 89 272,89 грн., тоді як в решті даної позовної вимоги (про стягнення з відповідача 5514,42 грн.) слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.4. Договору зберігання у разі несвоєчасної оплати Поклажодавцем наданих Зерновим складом послуг, Поклажодавець виплачує Зерновому складу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. При цьому, сплата пені не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

З розрахунку позивача вбачається, що останній нараховує пеню з урахуванням п.п. 7.4., 7.5. договору (строк оплати) на заявлену суму боргу (94787,31 грн.) до 13.07.2023 за кожний місяць окремо, за період з 21.09.2021 по 21.01.2024 року (з урахуванням вимог ч. 6 ст.232 ГК України).

Колегія суддів, здійснивши перерахунок пені на доведену позивачем суму боргу (89 272,89 грн.) за період з 21.09.2021 по 21.01.2024 року, встановила, що її розмір становить 78971,93 грн.

Отже позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 111381,68 грн. пені підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 78971,93 грн, тоді як в решті зазначеної позовної вимоги (про стягнення з відповідача 32409,75 грн.) слід відмовити за необґрунтованістю.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані 7132,47 грн 3% річних та 39431,19 грн інфляційних втрат з урахуванням п.п. 7.4., 7.5. договору (строк оплати) на заявлену до стягнення суму боргу (94787,31 грн.) за кожний місяць окремо, за період з 21.09.2021 по 21.01.2024 року.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат на доведену позивачем суму боргу (89 272,89 грн.) за період з 21.09.2021 по 21.01.2024 року, встановила, що розмір 3% річних становить 621,15 грн. а розмір інфляційних втрат - 32733,79.

Отже позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7132,47 грн 3% річних та 39431,19 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 3% у розмірі 6251,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 32733,79 грн., тоді як у задоволенні решти зазначеної частини позову (стягнення з відповідача 3% у розмірі 881,32 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6697,40 грн.) слід відмовити за необґрунтованістю.

Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 5514,42 грн. основного боргу, 32409,75 грн. пені, 6697,40 грн. інфляційних втрат та 881,32 грн. 3% річних, господарський суд неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими обставини, які не було доведено та порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" (вх. № 2450 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2024 у справі № 922/2448/24 задовольнити частково .

Рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2024 у справі № 922/2448/24 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5514,42 грн. основного боргу, 32409,75 грн. пені, 6697,40 грн. інфляційних втрат та 881,32 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 30.09.2024 у справі № 922/2448/24 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" (адреса: 61204, м. Харків, просп.Людвіга Свободи, буд. 32,кв. 29; код ЄДРПОУ 31632049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" (адреса: 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, буд. 66; код ЄДРПОУ 40557237) 3108,44 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви .

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" (адреса: 61002, м.Харків, вул.Чернишевська, буд. 66; код ЄДРПОУ 40557237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" (адреса: 61204, м.Харків, просп.Людвіга Свободи, буд. 32,кв. 29; код ЄДРПОУ 31632049) 1023,81 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.12.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко