Ухвала

від 30.09.2024 по справі 922/3346/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"30" вересня 2024 р. Справа № 922/3346/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Мігунова В. І. (вх. № 24325 від 27.09.2024) про вжиття заходів забезпечення позову, подану у справі

за позовом фізичної особи - підприємця Мігунова Володимира Івановича (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Приватне підприємство «АН «Рестріелт» (адреса: 61004, м. Харків, вул. Примакова, будинок 46; код ЄДРПОУ: 32338968),

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт-Буд 2011» (адреса: 61103, м. Харків, вул.. Дерев`янка, буд. 16-А),

3) Обслуговуючий кооператив «ЖБК КИМ» (адреса: 61004, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46; код ЄДРПОУ: 39318424);

4) Обслуговуючий кооператив "Дубки-Харків" (адреса: 61004, м. Харків, вул. Примакова, буд. 46; код ЄДРПОУ: 38775007);

до Акціонерного товариства «Харківобленерго» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149; код ЄДРПОУ 00131954)

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Мігунов Володимир Іванович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить суд:

1) зобов`язати Акціонерне товариство Харківобленерго (далі - відповідач) провести перерахунок об`ємів та вартості послуг, наданих на підставі договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 4-2692С, № 012522 та № 734/050116 за фіксованими цінами на електричну енергію для побутових споживачів встановленими НКРЕКП, що відобразити в рахунках та актах приймання - передачі послуг з розподілу електричної енергії за період з січня 2019 року по вересень 2024 року;

2) зобов`язати Акціонерне товариство Харківобленерго провести перерахунок нарахованих штрафних санкцій по договорах про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 4-2692С, № 012522 та № 734/050116 за період дії воєнного стану.

До вирішення питання щодо відкриття провадження у справі позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 24128 від 25.09.2024) до якої додав уточнену позовну заяву в якій просить суд за наслідками розгляду справи:

- Зобов`язати Акціонерне товариство Харківобленерго провести перерахунок об`ємів та вартості послуг, наданих на підставі договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №4-2692С, №012522 та №734/050116 за фіксованими цінами на електричну енергію для побутових споживачів встановленими НКРЕКП, що відобразити в рахунках та актах приймання - передачі послуг з розподілу електричної енергії за період з січня 2019 року по вересень 2024 року;.

- Зобов`язати Акціонерне товариство Харківобленерго провести перерахунок нарахованих штрафних санкцій по договорах про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №4-2692С, №012522 та №734/050116 за період дії воєнного стану.

В обгрунтування своїх вимог позивач, зокрема, зазначає, що він є організацією, що забезпечуює управління багатоквартирними житловими будинками у за адресами у місті Харкові, вул. Дизельна, буд. 14, вул. Велика Кільцева, буд. 4., пров. Титаренківський, 10-А. З цією метою позивач уклав з відповідачем договори на постачання електричної енергії № 4-2692С від 07.10.2015 (Точкою продажу електроенергії визначено об`єкт за адресою м. Харків, вул. Дизельна, буд. 14), № 012522 від 27.06.2013 (Точкою продажу електроенергії визначено об`єкт за адресою м. Харків, вул. Велика Кільцева, буд. 4.) та № 734/050116 від 01.12.2016 (Точкою продажу електроенергії визначено об`єкт за адресою м. Харків, пров. Титаренківський, 10-А)

Позивач зазанчає, що дані договори припинили свою дію 01.01.2019 у зв`язку із змінами в організації ринку електричної енергії, пов`язаними із набранням чинності Законом України Про ринок електричної енергії та набранням чинності Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312, на підставі яких з 01.01.2019 АТ Харківобленерго є оператором системи розподілу електричної енергії, а ПрАТ Харківенергозбут є постачальником електричної енергії щодо споживачів на території Харківської області. Разом з тим, як стверджує позивач, тарифи на електричну енергію були визначенні відповідачем з врахуванням умов договорів які були дійсні до 01.01.2019 року (тобто застосовується комерційний тариф, а не тариф для населення) та без врахування того, що позивач здійснює таке споживання електричної енергії для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних житлових будинків. Позивач зазначає, що з цього приводу він звертався до суду з відповідними позовами, які станом на даний час знаходяться в стадії розгляду.

Позивач вказує, що на протязі другої половини 2023, 2024 років він почав отримувати від відповідача рахунки в яких крім вартості послуг також нараховуються пеня, інфляційні витрати та відсотки річних на послуги з розподілу електричної енергії. Позивач зазанчає, що також на його адресу почали надходити листи з погрозами припинити електропостачання та розподіл електричної енергії за відповідним договором та відключити електроустановки споживачів, з огляду на наянвість несплаченої заборгованості.

Позивач вважає, що зазначені суми заборгованості за розподіл електроенергії не відповідають дійсності та проведені з завищенням вартості такого розподілу, а суми нарахованих штрафних санкцій на період дії воєнного стану взагалі не відповідають нормам діючого законодавства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 23.10.2024; залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство АН Рестріелт, Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство нерухомості Рестріелт, Товариство з обмеженою відповідальністю Консалт-Буд 2011, Обслуговуючий кооператив КІМ, Обслуговуючий кооператив "Дубки-Харків".

Фізична особа-підприємець Мігунов В. І. звенувся до Господарського суду Харківської області з заявою(вх. № 24325 від 27.09.2024), в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі № 922/3346/24 за позовом ФОП Мігунова В. І. до Акціонерного товариства «Харківобленерго», а саме: заборонити Акціонерному товариству «Харківобленерго» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149; код ЄДРПОУ 00131954) в особі будь-яких його органів, представників, працівників, та/або контрагентів вчиняти (у тому числі, але не виключно за зверненням будь-яких третіх осіб) будь-які дії та/або бездіяльність, що можуть мати наслідком припинення чи обмеження електропостачання та/або розподілу електричної енергії для потреб квартир та/або нежитлових приміщень в об`єктах нерухомості, включаючи багатоквартирні житлові будинки та їх частини за такими адресами:

місто Харків, вулиця Дизельна, 14;

місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4;

АДРЕСА_2 .

Заяву обґрунтовано з посиланням на те, що припинення/обмеження електропостачання та розподілу електричної енергії ставить під загрозу реалізацію прав та інтересів побутових споживачів у житлових будинків за вказаним вище адресами.

Розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Мігунова В. І.(вх. № 24325 від 27.09.2024) про вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає.

Відповідно дост. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 137 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1ст. 137 ГПК Українивстановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Частиною 1ст. 140 ГПК Українивстановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений упостановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК Українине допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду у справі № 905/2130/17 та від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17.

Згідно зст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у цій справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004у справі N 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною 1ст. 2 ГПК Українивстановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1статті 11 ГПК Українисуд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Статтею 140 ГПК Українивстановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначалось, в мажах даної справи позивач просить суд зобов`язати Акціонерне товариство «Харківобленерго» провести перерахунок об`ємів та вартості послуг, наданих на підставі договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 4-2692С, № 012522 та № 734/050116 за фіксованими цінами на електричну енергію для побутових споживачів встановленими НКРЕКП, що відобразити в рахунках та актах приймання - передачі послуг з розподілу електричної енергії за період з січня 2019 року по вересень 2024 року; 2) зобов`язати Акціонерне товариство «Харківобленерго» провести перерахунок нарахованих штрафних санкцій по договорах про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 4-2692С, № 012522 та № 734/050116 за період дії воєнного стану.

Як свідчать матеріали справи, позивач є організацією, що забезпечуює управління багатоквартирними житловими будинками у за адресами у місті Харкові, вул. Дизельна, буд. 14, вул. Велика Кільцева, буд. 4., пров. Титаренківський, 10-А. З цією метою позивач уклав з відповідачем договори на постачання електричної енергії № 4-2692С від 07.10.2015 (Точкою продажу електроенергії визначено об`єкт за адресою м. Харків, вул. Дизельна, буд. 14), № 012522 від 27.06.2013 (Точкою продажу електроенергії визначено об`єкт за адресою м. Харків, вул. Велика Кільцева, буд. 4.) та № 734/050116 від 01.12.2016 (Точкою продажу електроенергії визначено об`єкт за адресою м. Харків, пров. Титаренківський, 10-А)

Позивач зазанчає, що дані договори припинили свою дію 01.01.2019 у зв`язку із змінами в організації ринку електричної енергії, пов`язаними із набранням чинності Законом України Про ринок електричної енергії та набранням чинності Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312, на підставі яких з 01.01.2019 АТ Харківобленерго є оператором системи розподілу електричної енергії, а ПрАТ Харківенергозбут є постачальником електричної енергії щодо споживачів на території Харківської області. Разом з тим, як стверджує позивач, тарифи на електричну енергію були визначенні відповідачем з врахуванням умов договорів які були дійсні до 01.01.2019 року (тобто застосовується комерційний тариф, а не тариф для населення) та без врахування того, що позивач здійснює таке споживання електричної енергії для забезпечення потреб мешканців багатоквартирних житлових будинків. Позивач зазначає, що з цього приводу він звертався до суду з відповідними позовами. Зокрема, як свідчать матеріали справи, станом на даний час на стадії апеляційного перегляду перебуває справа № 922/468/22 де сторонами є ФОП Мігунов В.І. та AT «Харківобленерго» і яка стосується укладення договорів на постачання та розподіл електричної енергії побутовими споживачами та тарифів за відповідну електричну енергію.

Позивач вказує, що на протязі другої половини 2023, 2024 років він почав отримувати від відповідача рахунки в яких крім вартості послуг також нараховуються пеня, інфляційні витрати та відсотки річних на послуги з розподілу електричної енергії. Позивач зазанчає, що також на його адресу почали надходити листи з погрозами припинити електропостачання та розподіл електричної енергії за відповідним договором та відключити електроустановки споживачів, з огляду на наянвість несплаченої заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, ФОП Мігунов В.І. разом з іншими заявниками 05.12.2023 направлено заяву щодо негайного припинення протиправних дій стосовно житлових будинків по АДРЕСА_3 , по вул. Библика, буд. 4, по проспекту Тракторобудівників, 2 та по вулиці Дизельній, 14 у місті Харкові.

Однак, як зазначає позивач, не зважаючи на законодавчі заборони відключення від електропостачання населення навіть у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі таких послуг на період воєнного стану (приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206) та пряму дію пункту 7.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії (постанова НКРЕКП від 14.03.2018 № 312) AT «Харківобленерго» і далі намагається припинити розподіл електроенергії та відключити від постачання електричної енергії багатоквартирні житлові будинки.

Як свідчать матеріали справи, 20.09.2024 позивачем отримано попередження про припинення розподілу електроенергії №2256 від 20.09.2024 року (стосовно договору №4-2692С), в якому було зазначено, що станом на 20.09.2024 підприємство має заборгованість за розподіл електричної енергії в сумі 370 355,01 грн., по передоплаті за розподіл електроенергії в сумі 15 888.95 грн., а також оплату заборгованості по пені у сумі 45 027,65 грн., індексу інфляції у сумі 18 421,93 грн., З % річних у сумі 8 931,73 грн.

Також, 20.09.2024 позивачем було отримано чергове попередження про припинення розподілу електроенергії №2522 від 20.09.2024 року (стосовно договору №012522), в якому було зазначено, що станом на 20.09.2024 підприємство має заборгованість за розподіл електричної енергії в сумі 451 993.82 грн., а також заборгованость по індексу інфляції у сумі 24 514,41 грн., З % річних у сумі 11 931,79 грн.

Також, 20.09.2024 позивачем було отримано чергове попередження про припинення розподілу електроенергії №0116 від 20.09.2024 року (стосовно договору №734/050116), в якому було зазначено, що станом на 20.09.2024 підприємство має заборгованість за розподіл електричної енергії в сумі 730 711,09 грн., по передоплаті за розподіл електроенергії в сумі 22 698.50 грн., а також оплату заборгованості по пені у сумі 102 183,12 грн., КРЕ у сумі 77 226,25 грн., індексу інфляції у сумі 44 272,67 грн., З % річних у сумі 20 670,03 грн.

Крім того, в усіх повідомленнях було зазначено, що у зв`язку з наявністю заборгованості, розподіл електроенергії буде припинено з 08:00 год. 01 жовтня 2024 року за всіми переліченими договорами.

Позивач вважає, що зазначені суми заборгованості за розподіл електроенергії не відповідають дійсності та проведені з завищенням вартості такого розподілу, а суми нарахованих штрафних санкцій на період дії воєнного стану взагалі не відповідають нормам діючого законодавства. З цього приводу позивачем заявлено позов який є предметом розгляду суду в межах даної справи. Також в межах справи № 922/468/22 розглядається спір стосовно порядку застосуванння тарифів на постачання електричної енергії, в т.ч. за договорами щодо постачання електричної енергії за адресами в місті Харків - вул. Дизельна, буд. 14, вул. Велика Кільцева, буд. 4. та пров. Титаренківський, 10-А

Таким чином, в межах даної справи існує спір про загальний розмір заборгованості за спожиту електричну енергію, правомірність нарахування відповідачем санкцій за прострочення її оплати.

Разом з тим, у разі невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони на обмеження чи відключення від електропостачання житлових будинків за адресами в місті Харків - вул. Дизельна, буд. 14, вул. Велика Кільцева, буд. 4. та пров. Титаренківський, 10-А може відбуватися припинення або обмеження подачі електроенергії у вказаних житлових будинках до вирішення в межах даної справи спору про розмір заборгованості за спожиту електричну енергію, правомірність нарахування відповідачем санкцій за прострочення її оплати, а відповідно і про наявність чи відсутність у відповідача права на обмеження чи відключення від електропостачання вказаних житлових будинків з підстав наявності заборгованості за надані послуги.

При цьому, припинення/обмеження електропостачання та розподілу електричної енергії ставить під загрозу реалізацію прав та інтересів побутових споживачі мешканців багатоквартирних житлових будинків. Зокрема, припинення або обмеження подачі електроенергії або її розподілу призведе до зупинки ліфтів будинків, зупинки насосного обладнання, відключення системи водопостачання всередині будинку до усіх співвласників. Припинення подачі електричної енергії позбавить співвласників можливості безпечно пересуватися по прибудинковій території, оскільки буде відключено освітлення, припинення також призведе до неможливості обслуговування сантехнічного обладнання у підвальних приміщеннях та на технічних поверхах. Також у разі відключення електричної енергії не будуть працювати датчики підтоплення у підвалах та сигналізація в електрощитових, що може призвести до аварійного затоплення підвалів.

Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких негативних наслідків та труднощів при виконанні у випадку винесення рішення на користь позивача.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, порушення чого у випадку задоволення позову нівелюватиме ефективність обраного позивачем способу захисту та може зумовити понесення збитків чи додаткових витрат іншими учасниками спірних правовідносин.

За таких обставин, суд вважає за доцільневжити заходи забезпечення позовушляхом заборони Акціонерному товариству «Харківобленерго» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149; код ЄДРПОУ 00131954) до вирішення справи № 922/3346/24 вчиняти дії та/або бездіяльність, що можуть мати наслідком припинення чи обмеження електропостачання та/або розподілу електричної енергії для потреб квартир та/або нежитлових приміщень в об`єктах нерухомості, включаючи багатоквартирні житлові будинки та їх частини за такими адресами:

місто Харків, вулиця Дизельна, 14;

місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4;

АДРЕСА_2 .

При цьому, суд враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення відповідних заборон мають тимчасовий характер, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин, та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Відповідно до ч. 6ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідност. 141 ГПК Українисуд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Проте, в даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні.

Оскільки, обрані судом способи забезпечення позову не порушують прав осіб, що не є учасниками судового процесу, та співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позову, а тому вжиті судом заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

Суд враховує, що відповідно до п. 9постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої фізичної особи-підприємця Мігунова В. І.(вх. № 24325 від 27.09.2024) про вжиття заходів забезпечення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст.136,137,140,234 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Задовльнити заяву фізичної особи-підприємця Мігунова В. І.(вх. № 24325 від 27.09.2024) про вжиття заходів забезпечення позову.

Вжити такі заходи забезпечення позову:

Заборонити Акціонерному товариству «Харківобленерго» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149; код ЄДРПОУ 00131954) в особі будь-яких його органів, представників, працівників, та/або контрагентів вчиняти (у тому числі, але не виключно за зверненням будь-яких третіх осіб) будь-які дії та/або бездіяльність, що можуть мати наслідком припинення чи обмеження електропостачання та/або розподілу електричної енергії для потреб квартир та/або нежитлових приміщень в об`єктах нерухомості, включаючи багатоквартирні житлові будинки та їх частини за такими адресами:

місто Харків, вулиця Дизельна, 14;

місто Харків, вулиця Велика Кільцева, 4;

АДРЕСА_2 .

Ухвала набирає чинності негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченомустаттями 254-257 ГПК Україниз урахуванням п. 4Прикінцевих положень ГПК Українита п. 17.5перехідних положень ГПК України.

Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження має статус виконавчого документа. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

В силуст. 124 Конституції УкраїнитаГПК Україниця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Стягувачем за даною ухвалою є: фізична особа - підприємець Мігунов Володимир Іванович (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржником за даною ухвалою є: Акціонерне товариство «Харківобленерго» (адреса: 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149; код ЄДРПОУ 00131954).

Суддя Байбак О.І.