Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/7196/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7196/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючого), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Капшученко Р.М. (адвокат)

відповідача - Петрова Н.М. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод"

до Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4"

про стягнення 4 430 788,01 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" (далі - ТОВ "КСТЗ", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №4" (далі - ПАТ "ДБК №4", відповідач) заборгованості у розмірі 4 430 788,01 грн, з яких: 3 847 338,78 грн - основний борг, 532 383,84 грн - пеня, 51 065,39 грн - три проценти річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/7196/22 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "КСТЗ" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/7196/22 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/7196/22 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "ДБК №4" на користь ТОВ "КСТЗ" кошти за компенсацію спожитої електричної енергії у розмірі 3 847 338,78 грн за період січень-травень 2022 року, пеню за прострочення виконання зобов`язання в сумі 532 383,84 грн за період січень-травень 2022 року, три проценти річних у розмірі 51 065,39 грн за період січень-травень 2022 року, 66 461,83 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову, 99 692,73 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/7196/22 постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі № 910/7196/22 апеляційну скаргу ТОВ "КСТЗ" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/7196/22 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2024 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "КСТЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі № 910/7196/22.

До Північного апеляційного господарського суду 09.04.2024 надійшла заява ПАТ "ДБК №4" про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач просив покласти витрати відповідача зі сплати судового збору в сумі 132 923,66 грн за подання касаційної скарги від 27.06.2023 у справі № 910/7196/22 на ТОВ "КСТЗ".

2. Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (колегія суддів: Сітайло Л.Г., Буравльов С.І., Шапран В.В.) заяву ПАТ "ДБК №4" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/7196/22 задоволено. Стягнуто з ТОВ "КСТЗ" на користь ПАТ "ДБК №4" 132 923 (сто тридцять дві тисячі дев`ятсот двадцять три) грн 66 коп витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у справі № 910/7196/22.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "КСТЗ", з посиланням на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі, а заяву ПАТ "ДБК №4" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат зі сплати судового збору залишити без розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду / Верховного Суду:

- від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц;

- від 02.04.2024 у справі № 907/568/22 (за відсутності заяви сторони про те, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у суду були відсутні підставі для задоволення заяви такої сторони та ухвалення судового рішення про відшкодування витрат);

- від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 № 917/304/21 (щодо граничного строку звернення із відповідною заявою - до закінчення судових дебатів);

- від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21.

Аргументами скаржника також є, зокрема, таке:

- відповідачем відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України до закінчення судових дебатів не заявлялися вимоги про розподіл судових витрат, пов`язаних з касаційним розглядом справи

- подана представником відповідача заява за формою не відповідала вимогам статті 42, 169, 170 ГПК України (не вказано про наявність або відсутність електронного кабінету), що є окремою підставою для залишення такої заяви без розгляду.

- подана представником відповідача заява не відповідає вимогам процесуального законодавства, подана з пропущенням встановлених процесуальним законодавством строків, і тому, на переконання скаржника, підлягає залишенню без розгляду;

- відповідно до статті 244 ГПК України додаткове судове рішення про стягнення судових витрат може бути винесено судом за умови дотримання приписів статей 129, 221 ГПК України, які, на переконання скаржника, дотримані не були.

5. Доводи інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу ПАТ "ДБК №4" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову залишити без змін.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

У контексті доводів касаційної скарги щодо оскарження додаткової постанови Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 ГПК України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною другою статті 244 ГПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ПАТ "ДБК №4" оскаржувало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 у справі № 910/7196/22 (якою рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі № 910/7196/22 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю).

У той же час із касаційної скарги ПАТ "ДБК №4" вбачається, що відповідач просив, зокрема, скасувати зазначену постанову, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді касаційної інстанції, і, відповідно, сплатив судовий збір за перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 (зазначене підтверджується відповідною платіжною інструкцією, яка наявна в матеріалах справи, том 3, аркуш 13).

За результатами розгляду касаційної скарги ПАТ "ДБК №4" Верховний Суд ухвалив постанову, якою касаційну скаргу задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 скасував, справу направив на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Оскільки судом касаційної інстанції нове рішення у справі не приймалося, Верховний Суд, керуючись частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України, не здійснював розподіл судового збору за подання касаційної скарги ПАТ "ДБК №4".

Після нового розгляду справи № 910/7196/22 постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/7196/22 залишено без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладено на ТОВ "КСТЗ".

Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2024 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "КСТЗ" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі №910/7196/22.

До Північного апеляційного господарського суду 09.04.2024 надійшла заява ПАТ "ДБК №4" про ухвалення додаткового рішення, в якій ПАТ "ДБК №4" просило покласти витрати відповідача зі сплати судового збору в сумі 132 923,66 грн за подання касаційної скарги у справі № 910/7196/22 на ТОВ "КСТЗ".

Як вбачається з заяви про ухвалення додаткового рішення, ПАТ "ДБК №4" посилається на те, що за результатом нового розгляду судом апеляційної інстанції в постанові від 15.01.2024 не вирішено питання розподілу судового збору за подання касаційної скарги.

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19.01.2023 у справі № 500/2632/19 зазначила, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у постанові від 20.04.2023 у справі № 924/600/21, у постанові від 01.02.2023 у справі № 924/862/21, у постанові від 03.11.2023 у справі № 903/972/20, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20.

Отже, у цій справі остаточне судове рішення ухвалив суд апеляційної інстанції, а тому, ураховуючи аналіз зазначеного вище законодавства, до цього суду і повинен звернутися ПАТ "ДБК №4" із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання розподілу судових витрат, які він поніс у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, що й було зроблено відповідачем.

Скаржником вказано низку постанов Верховного Суду (див. розділ 4 цієї постанови), в яких зазначені правові висновки, які, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції. Висновки у цих справах та у справі, яка переглядається, а також встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

Предметом касаційного перегляду:

у справі № 907/568/22 було додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.10.2023 (щодо витрат за надання правничої допомоги) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2024;

- у справі №921/221/21 була постанова Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 та ухвала Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2021, якими відмовлено у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу;

- у справі № 917/304/21 була додаткова постанова Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Висновок, який міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, на який посилається скаржник, також стосується питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 07.07.2023 у справі №340/2823/21 (на яку посилається скаржник), заяву адвоката про ухвалення додаткового судового рішення у справі №340/2823/21 щодо розподілу витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, залишено без розгляду.

Верховний Суд, оцінюючи і досліджуючи положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу касаційного оскарження судового рішення, виходить з того, що при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на встановлені судами обставини справи. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних нормативно-правових актів.

Проаналізувавши зміст вказаних вище постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, та наявність/відсутність правових висновків, які невраховано судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність цих справ за наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, окресленими у цій постанові, зокрема, питань, які досліджувались судами, стягнення судового збору, докази якого є в матеріалах справи та стягнення витрат на правову (правничу) допомогу, з огляду на відмінність фактичних обставин справ, доказової бази і доводів сторін, і тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цій справі не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

Вагомим, ключовим і вирішальним є те, що у цьому конкретному випадку питання розподілу судових витрат стосується саме судового збору за подання касаційної скарги в силу статті 129 ГПК України, а не інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом апеляційної інстанції у цій справі норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що доводи касаційної скарги переважно містять посилання/цитування висновків Верховного Суду, які викладені у зазначених скаржником постановах. Водночас, колегія суддів зазначає, що саме лише цитування висновків Верховного Суду за відсутності взаємозв`язку з відповідними обставинами справи не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Посилання скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах, які зазначені в розділі 4 цієї постанови, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже наведені справи не є подібними.

Крім того, аргументи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 07.07.2023 у справі №340/2823/21, відхиляються, оскільки такі висновки не є джерелом права у розумінні процесуального закону (частина четверта статті 236 ГПК України).

Скаржник також зазначає про те, що подана представником відповідача заява за формою не відповідала вимогам статті 42, 169, 170 ГПК України (не вказано про наявність або відсутність електронного кабінету), що, на переконання скаржника, є окремою підставою для залишення такої заяви без розгляду. Втім, Верховний Суд відхиляє зазначений довід скаржника, оскільки він спростовується самою ж заявою, де на першій сторінці вказаної заяви міститься інформація щодо наявності електронного кабінету ПАТ "ДБК №4".

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати скаржнику, що він був почутий.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Судом не встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухваленого судового рішення, а відтак підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" залишити без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 910/7196/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова