Рішення

від 24.09.2024 по справі 308/12164/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/12164/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання Микита М-Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції ДПП в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вищевказаним позовом про скасування постанови серії БАВ № 232421 від 31.05.2024 року, про притягнення до адміністративної відповідальності.

Заявлений позовмотивує тим,що 31.05.2024року підчас виконанняобов`язків потранспортування пораненихвійськовослужбовців домісця реабілітаціїй будучиволонтером БлагодійногоФонду «МилосердяБіляївщини»,ЄДРПОУ:39359984,посвідчення волонтера№58,на околицяхміста Ужгородайого зупинивпатруль національноїполіції заперевищення швидкостіруху.Під часперевірки документів,а самеводійського посвідчення,у представниківпатрульних буловисунуто припущенняпро підробкуданих документів,в результатічого булавикликана слідчо-оперативнагрупа.Була винесенапостанова пронакладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичним режимі серії БАВ №232421, але посвідчення водія вилучили без протоколу та без роз`яснення підстав такого вилучення, що порушує його права. Наразі представниками поліції через мій телефон висунуто прохання про приїзд до відділу поліції до міста Ужгорода та написати заяву, що претензій він не має, після чого пообіцяли повернути права.

Вважає, що поліція повинна була скласти відповідний протокол про адміністративне правопорушення, надати пояснення підстав для вилучення посвідчення водія та діяти в межах повноважень, передбачених законодавством. Відсутність протоколу та роз`яснення підстав вказує на порушення його конституційних прав.

З огляду на вищевказане, позивач просить суд визнати дії працівників патрульної поліції м. Ужгорода щодо вилучення його водійського посвідчення незаконними, скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у зв`язку із виконанням позивачем службових обов`язків, оскаржити дії патрульних щодо безпідставно вилучених документів, зобов`язати Відповідача в особі Патрульної поліції м. Ужгорода повернути йому вилучене водійське посвідчення, встановити, що вилучення водійського посвідчення було проведено без належного складання протоколу та без надання роз`яснень підстав такого вилучення, що порушує його права та скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у зв`язку із виконанням службових обов`язків.

Представником відповідача-Управління патрульноїполіції уЗакарпатській областіДепартаменту патрульноїполіції надановідзив наадміністративний позов,у якомупредставник просиввідмовити узадоволенні позовнихвимог зогляду нанаступне.31.05.2024року підчас несенняслужби екіпажемуправління патрульноїполіції вЗакарпатській областіна 790кілометрі автомобільноїдороги М-06"Київ-Чоп"було виявленотранспортний засібмарки Hyundaiдержавний номернийзнак якого НОМЕР_1 ,що рухавсязі швидкістю75км/год.в зонідії дорожньогознаку 3.29(обмеженнямаксимальної швдкостіруху)з позначкою50та допустивперевищення дозволеноїшвидкості рухуна 25км/год.Відповідно доположень п.1ч.1ст.35Закону України«Про Національнуполіцію» автомобільбуло зупинено,водієм вищевказаногоавтомобіля виявився ОСОБА_1 ,в подальшомуінспектор представивсяналежним чином,назвав причинута підставузупинки тапопросив надатидокументи передбаченіп.2.1ПДР України.В ходіспілкування зВодієм підчас перевіркидокументів напідставі ст.32ЗУ «Пронаціональну поліцію»інспектором буловиявлено,що Позивачмає присобі посвідченняводія №831668від 16.01.1988з ознакамипідробки тавикликано слідчо-оперативнугрупу відділу№ 1Ужгородського РУП.В ходіогляду посвідченняводія № НОМЕР_2 від 16.01.1988належного ОСОБА_1 ,слідчо-оперативноюгрупою відділу№ 1(с.Оноківці)даний документбуло вилученота відкритокримінальне провадженняза ознакамикримінального правопорушенняпередбаченого ознакамич.4ст.358КК України.Вилучене посвідченняводія ( ОСОБА_1 )знаходиться вматеріалах кримінальногопровадження №12024078170000279від 01.06.24відділу поліції№ 1(с.Оноківці)Ужгородського РУП.Після вилученняслідчою групоювід ОСОБА_1 посвідчення водія№ НОМЕР_2 від 16.01.1988за ознакамивикористання підробленогодокумента,вбачається,що Позивачкерував транспортнимзасобом Hyundaiдержавний номернийзнак якого НОМЕР_1 ,не маючиправа керуваннятранспортними засобомвідповідної категорії.Відповідальність закерування транспортнимизасобами немаючи відповідногоправа натаке передбаченеч.2ст.126КУпАП.Встановивши факткерування Позивачемтранспортним засобомHyundaiдержавний номернийзнак якого НОМЕР_1 на 790км.автомобільної дорогиМ-06"Київ-Чоп"зі швидкістю75км /год взоні діїдорожнього знаку3.29(обмеженнямаксимальної швдкостіруху)з позначкою50при перевищеннідозволеної швидкостіруху на25км/годта фактвідсутності уПозивача відповідногоправа накерування транспортнимзасобом,в діяхостаннього вбачаютьсяправопорушення вимогпунктів 2.1.ата 12.9.б)ПДР України.За скоєннявизначених порушеньпунктів ПДРУкраїни передбаченавідповідальність ч.1ст.122та ч.2ст.126КУпАП.Керуючись ст.36КУпАП даніправопорушення булооб`єднано тапритягнуто водіядо відповідальностіза більшсерйозне правопорушення,тобто зач.2ст.126КУпАП.Водію булороз`яснено праваособи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності згідност.63Конституції Українита ст.268КУпАП. Інспектор виніс постанову за ч. 1 ст.122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП та притягнув правопорушника до відповідальності за більш серйозне правопорушення, наклавши стягнення в розмірі 3400 грн.

Під часрозгляду справипро адміністративнеправопорушення передбаченогоознаками ч.1ст.122та ч.2ст.126КУпАП скоєногоПозивачем ОСОБА_1 ,інспектор з`ясуваввсі обставинисправи,оцінивши доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному іоб`єктивному дослідженнівсіх обставинсправи вїх сукупності,пред`явив Позивачудокази скоєнняправопорушення -а самевідеозапис зприладу ТРУКАМ,керуючись закономі правосвідомістюсклав наПозивача постановусерії БАВ№232421від 31.05.2024Факт порушенняпозивачем ч.1ст.122КУпАП (перевищеннявстановлених обмеженьшвидкості руху)підтверджується відеозаписомз лазерноговимірювача швидкостіTruCamLTI20/20серійний номерTC008401від 31.05.2024о 09год.44хв.(додаєтьсяна оптичномудиску DVD-R).Факт порушенняч.2ст.126КУпАП (керуваннятранспортним засобомне маючипосвідчення водіяна правокерування відповідноїкатегорії)підтверджується фактомзнаходження посвідченняводія №831668від 16.01.1988належного ОСОБА_1 в матеріалахкримінального провадження№ 12024078170000279від 01.06.24за вчиненнякримінального правопорушенняпередбаченого ч.4ст.358КК України(використанняпідробленого документа)про те,що Позивачвикористовував підробленепосвідчення водія№ НОМЕР_2 від 16.01.1988. Також Позивач Просить суд у прохальній частині Позовної заяви від 15.07.2024: Зобов`язати Відповідача (УПП в Закарпатській області ДПП) повернути йому посвідчення водія № НОМЕР_2 від 16.01.1988 належного ОСОБА_1 . При цьому зазначаємо, що вилучення посвідчення водія № НОМЕР_2 від 16.01.1988, належного ОСОБА_1 , здійснювалось слідчим відділу поліції № 1 (с. Оноківці) Ужгородського РУП та додано до матеріалів кримінального провадження № 12024078170000279 від 01.06.24 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. У такому разі, Позивачу необхідно звернутись до відділення поліції № 1 (с. Оноківці) Ужгородського РУП із заявою про повернення вилученого посвідчення водія.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак надав суду заяву, в якій останній просить суд розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник відповідача у судове засідання надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу у його відсутності та відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, поданий відзив та інші заяви зокрема, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України Про Національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У відповідності до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Зі змісту постанови вбачається, що 31.05.2024 року на 790 кілометрі автомобільної дороги М-06 «Київ Чоп» ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Hyundai» державний номерний знак якого НОМЕР_1 , що рухався зі швидкістю 75 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (обмеження максимальної швидкості руху) з позначкою 50 та допустив перевищення дозволеної швидкості руху на 25 км/год., чим порушив вимоги пункту 12.9 б ПДР України. При цьому не мав права керування відповідної категорії, чим порушив вимоги пункту 2.1 а ПДР України.

Як встановлено судом, 31.05.2024 року стосовно ОСОБА_1 винесено постанову серії БАВ № 232421, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 та ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 3 400 гривень.

Згідно із частиною 2 статті 126 КУпАП, передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.2 ст.126 КУпАП.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

У відповідності до положення ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).

В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст. 252 КУпАП визначено обов`язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор УПП, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.

Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, заперечує факт порушення ним правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП.

Так, позивачу інкримінується те, що 31.05.2024 року на 790 кілометрі автомобільної дороги М-06 «Київ Чоп» ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Hyundai» державний номерний знак якого НОМЕР_1 , що рухався зі швидкістю 75 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 3.29 (обмеження максимальної швидкості руху) з позначкою 50 та допустив перевищення дозволеної швидкості руху на 25 км/год., чим порушив вимоги пункту 12.9 б ПДР України. При цьому не мав права керування відповідної категорії, чим порушив вимоги пункту 2.1 а ПДР України.

Підпунктом «а» пункту 2.1. ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

З наданого суду відзиву встановлено, що вилучення посвідчення водія № 831668 від 16.01.1988, належного ОСОБА_1 , здійснювалось слідчим відділу поліції № 1 (с. Оноківці) Ужгородського РУП та додано до матеріалів кримінального провадження № 12024078170000279 від 01.06.24 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Однак, будь яких доказів того, що вказане посвідчення водія є підробленим суду не надано.

Так само не надано суду і жодного доказу на підтвердження тих обставин, що по даному факту порушено кримінальне провадження.

Крім цього, як слідує з оскаржуваної постанови в такій не міститься жодного посилання, що посвідчення водія у позивача вилучалося.

Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов`язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, відповідачем не надано суду жодних доказів, які спростували б твердження позивача, які викладені в позовній заяві.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.1.а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 126 КуПап, не надано.

У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В порушення законодавчих положень відповідачем не з`ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Підсумовуючи вказане, з огляду на встановленні в судовому засіданні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що відповідачем не долучено жодного доказу, та не доведено сам факт порушення позивачем п. 2.1а ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАп, вважаю, що постанова про накладення адміністративного стягнення в цій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що скасування постанови відповідача щодо притягнення позивача ч.2 ст. 126 КУпАП, в той час як відповідно до вимог ст. 222 КУпАП саме на орган національної поліції покладено юрисдикцію щодо розгляду справ за ч.1 ст. 122 КУпАП, тягне за собою надіслання справи за ч.1 ст. 122 КуАП до органу поліції на новий розгляд, що відповідатиме положенню п.2 ч.3 ст. 286 КупАП.

Поряд з цим, що стосується вимоги позивача про повернення йому посвідчення водія, то суд звертає увагу на те, що на час розгляду справи, суд позбавлений можливості перевірити факт вилучення такого, так як сторонами не надано суду належних та допустимих доказів, що водійське посвідчення у позивача вилучалося.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що поданий ОСОБА_1 позов, підлягає до часткового задоволення.

На підставі ст. ст. 6-14, 25, 32, 77, 205, 241, 243 - 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч.1 ст.122, ч.2 ст.126, ст.ст. 247, 251, 258, 268, 280, 283, 284, 288 КУпАП, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задоволити частково.

Постанову серії БАВ №232421 від 31.05.2024 року, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП - скасувати, а провадження у цій частині - закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Матеріали справи в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП передати до Управління патрульної поліції в Закарпатської області ДПП на новий розгляд.

В решті вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст.286КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.10.2024 року.

Суддя В.М. Малюк