Постанова

від 17.09.2024 по справі 289/2048/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №289/2048/20 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.

Категорія 63 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №289/2048/20 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційноюскаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Мельника О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю « Нива» звернулося до суду з позовом, в якому зазначено, що на балансі у товариства перебуває квартира АДРЕСА_1 . У вказаному житловому приміщенні проживають відповідачі, які не сплачують кошти за користування цим нерухомим майном. Договором оренди житла передбачено, що розмір орендної плати становить 640 грн. щомісячно. На даний час розмір заборгованості за договором оренди становить 20480 грн., яка виникла за період з 1 квітня 2018 року по 30 листопада 2020 року.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20480 грн.

Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року відкрито провадження у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2023 року провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 закрито.

У задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" до ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове,- про задоволення позову.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідачі приватизували вказану квартиру лише 15 грудня 2020 року. Водночас, заборгованість за користування цим житловим приміщенням виникла за період з 1 квітня 2018 року по 30 листопада 2020 року.

Окрім того, приватизація спірної квартири на даний час оспорюється в судовому порядку.

Також наголошує на тому, що заборгованість за користування цим житлом, яка виникла за інший період, була стягнута з відповідачів на підставі рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2018 року. Вказаним рішенням встановлений факт належності цієї квартири СТОВ « Нива» та наявність підстав для стягнення з відповідачів орендної плати.

Дане рішення має преюдиційне значення для вирішення даного спору, однак суд, в порушення вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України, не врахував його при розгляді справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Осадчий А.А., не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів частини другої статті 1 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення правління колгоспу ім. леніна м. Радомишль від 18 серпня 1983 року між колективним господарством та працівниками колгоспу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено договір найму квартири АДРЕСА_1 . Умовами вказаного договору передбачений обов`язок наймачів сплачувати квартирну плату із розрахунку 13,2 коп. за один квадратний метр площі житлового приміщення.

Виконавчим комітетом Радомишльської міської ради 29 вересня 1983 року на ім`я ОСОБА_2 видано ордер №226 на право проживання разом із сім`єю у складі 5 осіб у квартирі АДРЕСА_1 .

21 жовтня 1983 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були зареєстровані за вказаною адресою.

Судом також встановлено, що у подальшому вказане житлове приміщення перебувало на балансі СТОВ « Нива».

Згодом, 10 грудня 2020 року виконавчим комітетом Радомишльської міської ради прийнято рішення про передачу вказаного житлового приміщення у спільну часткову власність ОСОБА_2 та членам його сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

15 грудня 2020 року виконкомом Радомишльської міської ради на ім`я ОСОБА_5 та членів його сім`ї видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилався на ту обставину, що між ним та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 був укладений договір оренди зазначеного житлового приміщення. На підтвердження даної обставини він надав суду копію договору найму ( оренди) житлового приміщення від 1 лютого 2017 року, підпунктом 3.2 пункту 3 якого передбачено, що орендна плата вноситься першого числа кожного місяця і становить 640 грн. на місяць.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що вказаний договір не підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Окрім того, судом вірно зазначено про те, що вказана квартира була приватизована відповідно до положень Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду», отже належала до державного житлового фонду. Підставою для вселення ОСОБА_2 разом із своєю сім`єю у вказане житлове приміщення був ордер, виданий виконавчим органом місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

Таким чином, відсутні підстави стверджувати про те, що між позивачем та ОСОБА_2 й ОСОБА_1 існували правовідносини, пов`язані із договором найму (оренди) цього житла.

Та обставина, що рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2018 року із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вже було стягнуто на користь ТОВ « Нива» заборгованість зі сплати коштів за договором найму (оренди) у розмірі 8960 грн. за період з 1 лютого 2017 року по 31 березня 2018 року, не свідчить про те, що протягом періоду з 1 квітня 2018 року по 30 листопада 2020 року між сторонами існували договірні правовідносини, пов`язані з орендою даної квартири.

Отже, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 .

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено до боржників із солідарною відповідальністю та смерть одного з них не позбавляє можливості задовольнити позовні вимоги. Окрім того, суд зазначив, що клопотання щодо залучення правонаступника померлого не заявлено, що є підставою для застосування положень пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

З даного приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до правил пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо настала смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За змістом частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, на будь-якій стадії розгляду справи суд зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. При цьому, вирішення даного питання можливе й за ініціативою суду, навіть за умови відсутності клопотань інших учасників справи. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належить до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 помер після відкриття провадження у справі. Спірні правовідносини пов`язані зі стягненням грошових коштів та є такими, що допускають правонаступництво.

За таких обставин суд зобов`язаний був з`ясувати наявність спадкоємців ОСОБА_2 для вирішення питання про можливість їх подальшого залучення до участі у справі в якості правонаступників останнього, незалежно від наявності відповідного клопотання інших учасників справи. При цьому, позовна вимога про солідарне стягнення боргу з обох відповідачів не має правового значення для вирішення питання щодо можливості залучення правонаступників ОСОБА_2 .

На запит апеляційного суду Радомишльська державна нотаріальна контора повідомила, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заведена.

Отже, матеріали справи не містять інформації про наявність правонаступників померлого ОСОБА_2 , що, у свою чергу, є підставою для закриття провадження у справі згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції вірно застосував вказану норму цивільного процесуального законодавство, хоч дещо й помилився з мотивами її застосування.

Однак, вказана обставина не є підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції, які відповідають вимогам матеріального й процесуального права.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" залишити беззадоволення,а рішення Радомишльського районногосуду Житомирськоїобласті від20грудня 2023року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: