Ухвала

від 30.09.2024 по справі 766/12523/24

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

іменем України

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа №766/12523/24

провадження № 51-4418 ск 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу директора ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 22 серпня 2024 року надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю та знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення оригіналів та копій документів, зазначених в ухвалі слідчого судді.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року, відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 22 серпня 2024 року.

Директор ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- ухвала суду апеляційної інстанції порушує права володільця документів, щодо яких надано тимчасовий доступ, на звернення до суду щодо захисту права власності, а також права на оскарження судового рішення у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про тимчасовий доступ до речей і документів, оскільки право на апеляційне оскарження такої ухвали передбачене п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК України, при цьому, тим самим створено перешкоди у діяльності з відновлення пошкодженого майна внаслідок збройної агресії рф;

- відмова у відкритті провадження позбавила юридичну особу, права чи інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, надати власні доводи щодо можливого обмеження діяльності в результаті тимчасового доступу, оскільки оригінали документів, щодо яких надано дозвіл на вилучення, необхідні у щоденній роботі Департаменту, як юридичної особи публічного права;

- з урахуванням ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ст. 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а також Закону України «Про публічні закупівлі», що, серед іншого, регулюють порядок реалізації військовими адміністраціями своїх повноважень, з огляду на те, що Департамент здійснює закупівлі робіт та послуг з метою забезпечення проєктування, відновлення, будівництва, модернізації, облаштування, ремонт об`єктів будівництва громадського призначення, соціальної сфери, культурної спадщини, інших об`єктів, що мають вплив на життєдіяльність населення, а також з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2023 року, що регулює діяльність Департаменту як замовника робіт із будівництва із виконанням завдань із забезпечення відновлення пошкоджених об`єктів на деокупованій території Херсонської області, зауважує, що вилучені оригінали документів необхідні у щоденній роботі Департаменту;

- у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа №575/27915/19-к) зазначено про можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, якою надано тимчасовий доступ до речей і документів, з огляду на те, що орган, у якого були вилучені такі документи не зможе належним чином провадити свою діяльність;

- ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21 червня 2024 року відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання органу досудового розслідування.

Крім того, наводить мотиви незаконності прийняття рішення слідчим суддею, а також вказує, що судом апеляційної інстанції не досліджені мотиви апеляційної скарги, про які детально зазначено у касаційній скарзі.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Тобто, оскільки ухвала слідчого судді не переглядалась в апеляційному порядку, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 , як така, що може перешкоджати подальшому кримінальному провадженню.

З урахуванням вищевказаного, доводи касаційної скарги щодо незаконності прийняття рішення слідчим суддею не можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці у касаційному порядку.

При цьому, надаючи оцінку доводам касаційної скарги в частині незаконності дій апеляційного суду при відмові у відкритті провадження, колегія суддів зауважує про таке.

Як убачається зі змісту долученої до касаційної скарги копії судового рішення, слідчим суддею Херсонського міського суду Херсонської області від 22 серпня 2024 року надано тимчасовий доступ до документів з можливістю ознайомитись із ними та вилучити їх оригінали та копії, які знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на положення КПК, передбачені ст. 163 КПК України, вказана ухвала постановлена в межах компетенції слідчого судді.

При цьому, в ухвалі слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 22 серпня 2024 року зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає.

Положеннями ст. 309 КПК України передбачено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку. Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, якими дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Херсонського апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Суддя апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 , проаналізувавши положення п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК України, зауважив, що законодавець обмежив можливість оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, та встановив можливість оскарження лише ухвал, якими дозволяється тимчасовий доступ до речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність, наголосивши при цьому, що з огляду на вищевказані положення КПК, можливість оскарження такої ухвали слідчого судді в апеляційному порядку можлива лише за наявності певної умови та зацікавлена особа, що оскаржує в апеляційному порядку ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має довести, що ця ухвала є предметом апеляційного оскарження у розумінні п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК.

Мотивуючи своє рішення, суддя апеляційного суду зазначив, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається переконливих доводів про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді дійсно створює перешкоди у реалізації діяльності апелянта як юридичної особи, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з прийнятим слідчим суддею рішенням.

З урахуванням викладеного, суддя суду апеляційної інстанції констатував, що з огляду на зміст ухвали слідчого судді від 22 серпня 2024 року, доводи апеляційної скарги не містять обґрунтувань про те, яким чином надання дозволу на вилучення більшості документів саме в копіях, та документу, щодо якого надано дозвіл на виїмку в оригіналі - договору на капітальний ремонт конкретного об`єкту нерухомості та додатків до нього, обмежило діяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 як юридичної особи, що слугує обов`язковою умовою для перегляду такої ухвали в апеляційному порядку, а тому, з огляду на приписи ст. 309 КПК, дійшов висновку, що вказана ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає та відмовив у відкритті провадження за вказаною скаргою.

З наведеним погоджується і колегія суддів Верховного Суду, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 22 КПК України).

Таким чином, Верховний Суд звертає увагу, що на зацікавлену особу, яка оскаржує в апеляційному порядку ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, покладений обов`язок доказування того, що дана ухвала є предметом апеляційного оскарження в контексті приписів п. 10 ч. 1 ст. 309 КПК України.

Відтак, питання про те, чи є наданий дозвіл на тимчасовий доступ до документів таким, що перешкоджає зацікавленій особі здійснювати свою діяльність, є питанням прийнятності апеляційної скарги, яке вирішується судом на стадії відкриття провадження, з огляду на що апелянт на цій стадії має довести прийнятність апеляційної скарги, тобто надати докази тим обставинам, які є суттєвими для вирішення питання про те, чи може бути ухвала слідчого судді оскаржена в апеляційному порядку.

Водночас, як вбачається із копії ухвали суду апеляційної інстанції від 18 вересня 2024 року, долученої до касаційної скарги, обґрунтованих доводів, які б надали можливість судді апеляційної інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження переконатися у тому, що оскаржувана ухвала слідчого судді дійсно створює перешкоди у реалізації діяльності органу місцевого самоврядування, апеляційна скарга не містила, а тому суддя апеляційного суду вірно дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за скаргою, відтак, з огляду на зазначене, доводи касаційної скарги щодо позбавлення права на доведення таких обставин у судовому засіданні є неприйнятними.

При цьому, Суд вважає за необхідне окремо зауважити, що з урахуванням змісту копії ухвали слідчого судді від 22 серпня 2024 року, доводи касаційної скарги не містять обґрунтувань про те, яким чином надання дозволу на вилучення більшості документів саме в копіях, та єдиного документу з додатками, щодо якого надано дозвіл на виїмку в оригіналі, який фактично є договором підряду на виконання конкретного виду будівельних робіт щодо окремого об`єкта нерухомості, обмежило діяльність органу місцевого самоврядування в цілому.

При цьому, зауважуючи про виключну необхідність вилученого оригіналу документа у щоденній роботі Департаменту, із посиланням на законодавство, що регулює його роботу та визначає обсяг компетенції відповідного органу, а також надає вказаному органу повноваження на замовлення робіт із будівництва, не наводить конкретних обґрунтувань про те, яким саме чином вилучення відповідного документу може перешкодити Департаменту у його безпосередній діяльності як юридичної особи публічного права та не зазначає мотивів щодо неможливості отримання таких копій у порядку, передбаченому КПК.

Також, посилання у касаційній скарзі на практику Верховного Суду викладену у постанові від 23 жовтня 2019 року (справа №575/27915/19-к), колегія суддів вважає неприйнятними з огляду на те, що у вказаному кримінальному провадженні Верховним Судом прийнято рішення щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування (НАБУ) та позбавляють можливості проведення слідчих та процесуальних дій, чим перешкоджають здійсненню ним ефективного досудового розслідування, що є основною функцією відповідного органу, а відтак, обставини у даному кримінальному провадженні не є релевантними обставинам, за яких було прийнято відповідне рішення, на яке вказує автор касаційної скарги.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо відмови у задоволенні аналогічного клопотання органу досудового розслідування ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21 червня 2024 року, колегія суддів зауважує, що таке рішення не є практикою Верховного Суду щодо застосування норми права та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції, у зв`язку із чим відсутні підстави для надання оцінки обґрунтованості доводів касаційної скарги в цій частині.

Крім того, колегія суддів зауважує, що, наводячи доводи у касаційній скарзі про створення перешкод у діяльності з відновлення пошкодженого майна внаслідок збройної агресії рф в результаті постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, не наводить обґрунтувань про те, яким чином прийняте рішення суддею апеляційної інстанції на підставах та у спосіб, визначений КПК, могло зумовити такі перешкоди, а тому вважає такі твердження голослівними та розцінює їх як фактичну незгоду із прийнятим рішенням.

Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено положеннями КПК, і розширеному тлумаченню він не підлягає.

Тобто постановлена у цьому провадженні ухвала слідчого судді не входить до визначеного у КПК переліку ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Положеннями ч. 3 ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом. Водночас, оскарження вищезазначеної ухвали слідчого судді в апеляційному порядку чинним КПК не передбачено.

При цьому, доводи касаційної скарги в частині порушеного права на апеляційне оскарження колегія суддів вважає неспроможними, з огляду на таке.

Зокрема, відповідно до ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначені норми Конституції України, а також кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Такіобмеження повинні переслідувати легітимну мету та зберігатирозумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява № 8863/06, п. 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, п. 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, п. 38, «Stanev v. Bulgaria», заява № 36760/06, п.п. 229-230).

За таких обставин наявність визначених у законі обмежень щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.

Підсумовуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, зазначивши в своїй ухвалі підстави прийняття такого рішення, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга заявникане містить доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги з мотивів, наведених у ній, немає, а тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою директора ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року слід відмовити.

Керуючись частинами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів

постановила:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою директора ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3