Постанова

від 30.09.2024 по справі 443/746/14-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 443/746/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І.

Провадження № 22-ц/811/1850/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

безучасті сторін,розглянувши впорядку письмовогопровадження безповідомлення учасниківцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської областівід 03 червня 2024 рокуу справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 травня 2021 року у справі №443/746/14-ц, за виключними обставинами,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про перегляд рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 травня 2021 року у справі №443/746/14-ц, за виключними обставинами з підстави, передбаченої п.3 ч.3 ст.423 ЦПК України.

Оскаржуваною ухвалою Жидачівського районного суду Львівської областівід 03 червня 2024 рокузаяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 травня 2021 року у справі №443/746/14-ц, за виключними обставинами- повернуто заявникам.

Вищезгадану ухвалуоскаржилискаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликаються на те, що вони землею користуються з 1991 року і вона не входила до складу кварталу забудови.

Вказують, що ніхто ділянку позивачці не відводив, межі не погоджував, оголошення в газеті не було.

Стверджують, що коли вони оформляли державні акти на землю і в 2006 і в 2008 році у них в кадастровому плані ділянок була земля запасу Жирівської сільської ради, яку самовільно захопив ОСОБА_3 .

Просять задовольнити їх заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами та ухвалити нове судове, в якому позивачці відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справіє дата складення повного судового рішення 30 вересня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом та матеріалами справи встановлено, що у квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати нечинними рішення ХІХ сесії V скликання Жирівської сільської ради від 05.10.2008 року про:

розгляд заяви щодо безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ;

розгляд заяви щодо безоплатної передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 ;

розгляд заяви щодо безоплатної передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки для обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

визнати недійсним державний акт серії ЯЖ №807042 від 05.10.2008 року на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 4621582700:05:009:0003, площею 0,1249 га, що знаходиться в с. Городище Жидачівського району Львівської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства;

визнати недійсним державний акт серії ЯЖ №807043 від 05.10.2008 року на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 4621582700:05:009:0004, площею 0,6051 га, що знаходиться в с. Городище Жидачівського району Львівської області, виданий на ім`я ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 11 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 травня 2021 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасувати рішення Жирівської сільської ради Львівської області №2 від 05.10.2008 року про безоплатну передачу гр. ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,6050 га, в с. Городище для ведення особистого селянського господарства.

Визнано незаконним та скасувати рішення Жирівської сільської ради Львівської області №3 від 05.10.2008 року про безоплатну передачу гр. ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,1250 га, в с. Городище для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №807042 від 05.10.2008 року на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 4621582700:05:009:0003, площею 0,1249 га, що знаходиться в с. Городище Жидачівського району Львівської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсним державний акт серії ЯЖ №807043 від 05.10.2008 року на право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 4621582700:05:009:0004, площею 0,6051 га, що знаходиться в с. Городище Жидачівського району Львівської області, виданий на ім`я ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

30 квітня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про перегляд рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 травня 2021 року у справі №443/746/14-ц, за виключними обставинами з підстави, передбаченої п.3 ч.3 ст.423 ЦПК України.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області від 01 травня 2024 року заяву залишено без руху та надано заявникам десятиденний строк для усунення недоліків заяви.

14 травня 2024 року заявниками подано доповнення до заяви про перегляд рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 травня 2021 року у справі №443/746/14-ц, за виключними обставинами із додатками.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявниками не усунуто недоліки заяви в зазначений термін, зокрема заявниками у поданій заяві про перегляд рішення суду за виключними обставинами не зазначено про вирок суду, що набрав законної сили, яким встановлено вину судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, виходячи із наступних обставин.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1, 2 статті 423 ЦПК України визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ст. 426 ЦПК України заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції

Згідно ч. 3 ст. 426 ЦПК України до заяви додаються:

1) копії заяви відповідно до кількості учасників справи;

2) документ про сплату судового збору;

3) докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин;

4) документ, що підтверджує повноваження представника особи, яка подає заяву, - якщо заява підписана таким представником;

5) клопотання особи про витребування копії рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, в органу, відповідального за координацію виконання рішень міжнародної судової установи, якщо її немає у розпорядженні особи, яка подала заяву, - у разі подання заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу;

6) у разі пропуску строку на подання заяви - клопотання про його поновлення.

Згідно з ч. 3 ст. 427 ЦПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Стаття 6 Конвенції «про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950, ратифікована ВР України 17.07.1997 гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства. Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

З тексту ст.6 Конвенції прямо витікає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом право на справедливий суд, хоча сам термін «доступність» у наведеній статті не вживається. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

У справі Веііеt v. Fгапсе від 4 грудня 1995 року, Серія А, N 333-Б Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У справі «Golder v. The United Kingdom» від 21.02.1975 , ЄСПЛ вперше прийшов до висновку, що сама конструкція ст.6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч.1 ст.6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Судом встановлено,що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєчасно навиконання вищезазначеноїухвали Жидачівського районного суду Львівської області від 01 травня 2024 року про залишення заяви без руху надали усі докази, які вважали за доцільне надати на свій розсуд (ст. 20 ч. 1 ЦК України).

А тому суд першої інстанції на підставі цих доказів мав саме по суті вирішувати у цій справі питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у цій справі за виключними обставинами за вищезазначеною заявою.

На вказаніобставини судпершої інстанціїуваги незвернув тадійшов передчасноговисновку пронаявність підставдля повернення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 11 травня 2021 року у справі №443/746/14-ц, за виключними обставинами заявникам.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, ухвала Жидачівського районного суду Львівської області від 03 червня 2024 року до скасування із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 03 червня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.