Рішення

від 01.10.2024 по справі 300/6525/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2024 р. справа № 300/6525/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна, звернулася в суд із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.03.2024 №092850024185 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;

- зобов`язати призначити з 13.03.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням до стажу роботи за Списком №2 періодів: з 01.02.1998 по 04.02.1998, з 01.05.1998 по 04.05.1998, з 01.09.1998 по 08.09.1998, з 01.12.1998 по 30.12.1998, з 01.02.1999 по 05.02.1999, з 01.03.1999 по 06.03.1999, з 01.04.1999 по 04.04.1999, з 01.05.1999 по 07.05.1999, з 09.08.1999 по 09.07.2004 та з 12.06.2005 по 12.03.2007.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до Калуського сервісного центру Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №092850024185 від 26.03.2024 їй відмовлено в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 у зв`язку недосягненням пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу. Мотивуючи відмову у рішенні орган Пенсійного фонду України вказав на наявність у позивача страхового стажу31 рік 2 місяці 5 днів, в тому числі пільгового 5 років 10 місяців 14 днів. При цьому пенсійним органом не враховано відпустки без збереження заробітної плати, та періоди роботи з 09.08.1999 по 12.03.2007. Загалом пільговий стаж позивача становить 12 років 8 місяців 23 дні, що підтверджується записами в її трудовій книжці та низкою інших документів про шкідливі умови праці. Звернула увагу, що спірні періоди роботи підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2, так як понад один місяць у рік позивач в безоплатних відпустках не перебувала. Окрім цього, працівник не несе відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць, а обов`язок такий покладений на керівника підприємства. Як наслідок непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для не зарахування відповідного періоду і відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Стверджує, що у спірному випадку слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII. Так, згідно зі ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вважає, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки на момент звернення до пенсійного органу вона досягла 50 років та в неї наявний необхідний страховий і пільговий стаж.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. Зазначив, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 31 рік 2 місяці 5 днів, пільговий стаж за Списком №2 - 5 років 10 місяців 14 днів. Право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, працівники, незалежно від місця останньої роботи, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Коли йде мова про підтвердження роботи в особливо шкідливих і важких умовах праці за Списками №1 та Списками №2, довідки зазвичай є обов`язковими, оскільки в трудових книжках не зазначається, у яких умовах працювали особи і чи були вони зайняті певними роботами або на певних виробництвах, протягом повного робочого дня. У довідці мають бути вказані такі дані: професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування (або номер) Списків, які передбачають такі роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка. Оскільки ОСОБА_1 не досягнула пенсійного віку та за відсутності пільгового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві правомірно відмовлено в призначенні їй пенсії за віком за Списком №2.

Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.07.1993 по 08.08.1999 працювала машиністом конвеєра в дробильному цеху заводу калійних добрив, калійно-магнієвого заводу ВАТ "Оріана"; з 09.08.1999 по 12.03.2007 працювала машиністом конвеєра цеху (дільниці) дроблення руди ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана".

На підтвердження цього, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 16.07.1993, серед іншого, містяться наступні записи:

-19.07.1993 прийнята в дробильний цех машиністом конвеєра другого розряду згідно укладено контрактну на Концерн "Хлорвініл";

-29.01.1998 зарахована машиністом конвеєра відділення середнього і дрібного помолу дробильного цеху по другому розряду згідно контракту;

-01.08.1998 Дробильний цех включено в структуру гірничо-рудного виробництва у складі новоствореного калійно-магнієвого заводу;

-09.08.1999 на базі частини калійно-магнієвого заводу, що діяв на правах структурної одиниці ВАТ "Оріана" створено дочірнє підприємство "Калійний завод" ВАТ "Оріана". Дробильний цех ввійшов до складу ДП "Калійний завод";

-01.02.2000 Дробильний цех реорганізовано в цех дроблення руди рудника "Ново-Голинь" та рудника "Пійло" гірничо-рудного виробництва;

-04.05.2000 переведена машиністом конвеєра третього розряду складу готової продукції з вузлом перевантаження цеху дроблення руди рудника "Ново-Голинь" та рудника "Пійло" гірничо-рудного виробництва;

-26.07.2005 зарахована в цех дроблення руди машиністом конвеєра по третьому розряду;

-01.02.2006 переведена машиністом конвеєра третього розряду на дільницю дроблення руди Домбровського кар`єру;

-12.03.2007 звільнена за скороченням штатів, п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.31-33).

Позивач після досягнення 50-річного віку, 19.03.2024 звернулася до Калуського сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.97-99).

Як видно з матеріалів справи, разом із заявою позивач долучила копії витягу з реєстру страхувальників (ДП Калійний завод ВАТ "Оріана"), диплом про навчання, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про стаж, що визначені порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 №637, паспорта, свідоцтва про народження, свідоцтв про народження дітей, свідоцтва про шлюб, трудової книжки та інших документів про підтвердження трудового стажу (а.с.100-142).

Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві рішенням від 26.03.2024 №092850024185 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку недосягненням пенсійного віку та відсутністю пільгового стажу (а.с.62-63).

В цьому ж рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 31 рік 02 місяці 5 днів, а пільговий стаж за Списком №2- 5 років 10 місяців 14 днів.

Вказане свідчить, що відповідачем до пільгового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди роботи з 01.02.1998 по 04.02.1998, з 01.05.1998 по 04.05.1998, з 01.09.1998 по 08.09.1998, з 01.12.1998 по 30.12.1998, з 01.02.1999 по 05.02.1999, з 01.03.1999 по 06.03.1999, з 01.04.1999 по 04.04.1999, з 01.05.1999 по 07.05.1999, з 09.08.1999 по 09.07.2004 та з 12.06.2005 по 12.03.2007 (а.с.64).

Позивач, вважаючи протиправним вищевказане рішення, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж (ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV).

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058-ІV).

При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону №1058-ІV).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, згідно з пунктом "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

В пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

Отже, у статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII було встановлено страховий стаж роботи для жінок не менше 20 років, з них не менше 10 років пільговий стаж та вік після досягнення 50 років.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 по справі №360/3611/20 в аналогічних відносинах дійшла до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058-IV.

Окрім цього, суд зазначає, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Суд зазначає, що на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (19.03.2024) позивачу виповнилося 50 років, що не заперечується сторонами та підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.29).

Як вже зазначено судом вище, рішенням від 26.03.2024 №092850024185 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку із недосягненням пенсійного віку. При цьому як видно з розрахунку форми РС-право, до пільгового стажу ОСОБА_1 не враховано періоди з перебування у відпустці без збереження заробітної плати з 01.02.1998 по 04.02.1998, з 01.05.1998 по 04.05.1998, з 01.09.1998 по 08.09.1998, з 01.12.1998 по 30.12.1998, з 01.02.1999 по 05.02.1999, з 01.03.1999 по 06.03.1999, з 01.04.1999 по 04.04.1999, з 01.05.1999 по 07.05.1999, а також періоди роботи машиністом конвеєра цеху (дільниці) дроблення руди ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" з 09.08.1999 по 09.07.2004 та з 12.06.2005 по 12.03.2007 (а.с.64).

Що стосується не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 01.02.1998 по 04.02.1998, з 01.05.1998 по 04.05.1998, з 01.09.1998 по 08.09.1998, з 01.12.1998 по 30.12.1998, з 01.02.1999 по 05.02.1999, з 01.03.1999 по 06.03.1999, з 01.04.1999 по 04.04.1999, з 01.05.1999 по 07.05.1999, суд зазначає таке.

Відповідно до архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради від 04.03.2024 №01.7-01/238 у вказані періоди позивач перебувала у відпустках без збереження заробітної плати.

За приписамист. 84 КЗпП України, у випадках, передбаченихстаттею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як слідує зіст. 4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.

Відповідно до статей25та26 Закону України "Про відпустки"відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін.

Поряд з цим, в листі Міністерства соціальної політики України від 08.02.2016 № 713/039/161-16 надано роз`яснення в якому зазначено, що відповідно достатті 34 Кодексу законів про працю Українипростій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, серед іншого, також зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Надаючи оцінку доказам наявним в матеріалах справи, суд встановив, що сукупна кількість днів безоплатної відпустки ОСОБА_1 не перевищує одного місяця в календарному році, проте відповідач їх до пільгового стажу не зарахував без зазначення причин та будь-яких дій направлених на з`ясування чи були вони пов`язані з виробничою необхідністю не вчинив, з огляду на що такі дії відповідача, щодо не зарахування цих періодів до пільгового стажу позивача є передчасними.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача в частині незарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати з01.02.1998 по 04.02.1998, з 01.05.1998 по 04.05.1998, з 01.09.1998 по 08.09.1998, з 01.12.1998 по 30.12.1998, з 01.02.1999 по 05.02.1999, з 01.03.1999 по 06.03.1999, з 01.04.1999 по 04.04.1999, з 01.05.1999 по 07.05.1999.

Щодо врахування позивачу до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 періоду з 09.08.1999 по 09.07.2004 та з 12.06.2005 по 12.03.2007, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, відповідно до розрахунку стажу за пенсійною справою ці періоди зараховано позивачу до страхового стажу, при цьому не зараховано до пільгового стажу.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 16.07.1993, архівних довідок Архівного відділу Калуської міської ради від 04.03.2024 №01.7-01/234, №01.7-01/235, №01.7-01/236 позивач у період з 09.08.1999 по 09.07.2004 та з 12.06.2005 по 12.03.2007 працювала машиністом конвеєра 2,3 розряду дробильного цеху ДП "Калійний завод" ВАТ ''Оріана'' (а.с.31-33, 45-46).

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі, також - Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Посада машиніста конвеєра в дробильному цеху (цеху дроблення) передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162, розділ ІІ, підрозділ «а», код КП 2030000а-13777(а.с.34).

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637).

В свою чергу, пунктами 1,2 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 цього №637 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110, встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки "Відомості про роботу" пишеться: "прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу,підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватися у дужках.

Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як уже зазначалося судом вище, втрудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 16.07.1993 зазначено що у періоди з 19.07.1993 по 08.08.1999 працювала машиністом конвеєра в дробильному цеху заводу калійних добрив, калійно-магнієвого заводу ВАТ "Оріана"; з 09.08.1999 по 12.03.2007 працювала машиністом конвеєра цеху (дільниці) дроблення руди ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" (а.с.31-33).

Суд зазначає, що трудова книжка містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач була прийнята на таку роботу.

Окрім цього, постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2018 у справі №909/1061/17 визнано банкрутом Дочірнє підприємство "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана" (вул. Промислова, 14, м. Калуш, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код: 22176314) та відкрито ліквідаційну процедуру щодо Дочірнього підприємства "Калійний завод" Відкритого акціонерного товариства "Оріана" (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75372317).

Судом встановлено, що кадрову документацію ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" передано до Архівного відділу Калуської міської ради. Тобто ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" не видає довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

На думку суду, не можливість надання ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" ОСОБА_1 уточнюючої довідки, з огляду на передання ним всієї наявної кадрової документації до Архівного відділу Калуської міської ради не може мати наслідком позбавлення позивача права на пільгову пенсію.

Водночас, відповідач не позбавлений права у разі наявності певних розбіжностей у документах, чи відсутності окремих документів для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, тривалість трудоднів тощо - особливо у випадках, коли сам орган пенсійного фонду наполягає на отриманні таких документів.

Із наведених вище причин, позивачем долучено копію довідки АТ "Оріана" від 19.03.2024 №48, котра охоплює лише період роботи позивача з 19.07.1993 по 06.12.1998 та з 31.12.1998 по 08.08.1999. У ній зазначається, що змін умов праці і характеру робіт не було. Підтверджено, що з 19.07.1993 по 06.12.1998 та з 31.12.1998 по 08.08.1999 ОСОБА_1 працювала машиністом конвеєра в дробильному цеху заводу калійних добрив, калійно-магнієвого заводу ВАТ "Оріана". Також, в довідці зазначено, що дана посада передбачена Списком №2 розділу ІІ підрозділу А, код КП 2030000а-13777 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162. За вказаний період умови і характер праці, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах не змінювалися (а.с.34).

Разом з тим, позивачем долучено ряд документів, котрі на думку в достатній мірі підтверджують характер її праці.

До прикладу, в архівних довідках Архівного відділу Калуської міської ради від 04.03.2024, котрі також ОСОБА_1 надавалися відповідачу, зокрема:

-№01.7-01/234 зазначається, що у документах архівного фонду Дочірнього підприємства "Калійний завод" ВАТ "Оріана", в особових рахунках про розмір заробітної плати робітників і службовців, за січень 1998-грудень 2002 років значиться машиністом конвеєра 2,3 розряду дробильного цеху ОСОБА_1 ;

-№01.7-01/235 зазначається, що у документах архівного фонду Дочірнього підприємства "Калійний завод" ВАТ "Оріана", в особових рахунках про розмір заробітної плати робітників і службовців, за січень 2003-березень 2007 років значиться машиністом конвеєра 3 розряду дробильного цеху Домбровського кар`єру ОСОБА_1 (а.с.45).

Окрім цього, в архівній довідці Архівного відділу Калуської міської ради від 04.03.2024 №01.7-01/236 містяться відомості про призначення і переміщення працівника ОСОБА_1 , зокрема:

- 19.07.1993, 29.01.1998, дробильний цех, машиніст конвеєра 2 розряду.

З 04.05.2000 ОСОБА_1 переведена за її згодою на посаду машиніста конвеєра 3 розряду складу готової продукції з вузлом перевантаження цеху дроблення руди рудника "Пійло" гірничо-рудного виробництва Дочірнього підприємства "Калійний завод" ВАТ "Оріана".

З 26.07.2005 зарахована машиністом конвеєра 3 розряду в цех дроблення руди.

З 01.02.2006 переведена, за її згодою, машиністом конвеєра 3 розряду дільниці дроблення руди Домбровського кар`єру.

З 12.03.2007 року ОСОБА_1 , машиніст розряду дільниці дроблення руди Домбровського кар`єру, звільнена відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, за скороченням штатів (а.с.46).

Відомостей щодо переведення працівників на роботу з неповним робочим днем не виявлено, що підтверджується архівною довідкою Архівного відділу Калуської міської ради від 04.03.2024 №01.7-01/237 (а.с.47).

Щодо процедури атестації робочих місць, суд зазначає таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (надалі, також - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (надалі, також - Методичні рекомендації).

Результати атестації використовуються при встановлені пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Необхідність проведення атестації робочих місць, як і видання необхідного наказу за результатами такої атестації, введено в Україні з 22.08.1992 з набуттям чинності Постанови КМУ "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" №442 від 01.08.1992.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку №383, якщожатестаціяз 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. Утакому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Порядок №442 та Методичні рекомендації передбачають: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності парці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до пункту 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника (власника) підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Крім цього, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 та №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця або було проведено її з порушенням, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1 чи №2, відповідно достатті 13 Закону №1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Вказана правова позиція відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

У даному випадку позивач разом із заявою про призначення пенсії надала копію наказу №700 від 07.12.1993 про проведення атестації робочих місць у Заводі калійних добрив з додатком, наказу №644 від 31.12.1998 про проведення атестації робочих місць у Калійно-магнієвому заводі ВАТ "Оріана" з додатком, наказу №259 від 23.12.2003 про проведення атестації робочих місць у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" з додатком, наказом №343 від 30.12.2004 про проведення атестації робочих місць у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" з додатком, висновком ДЕУП від 21.09.2006 №2607, наказом №55а від 04.04.2006 про проведення атестації робочих місць у ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" з додатком (а.с.48 на звороті -56, 104-106, 118-121, 127-129).

Однак, при видачі уточнюючої довідки, АТ "Оріана" було виключено із підрахунку пільгового стажу позивача період роботи з 07.12.1998 по 30.12.1998, в зв`язку з перервою у проведенні чергової атестації робочих місць (першу атестацію по підприємству проведено 07.12.1993, наступну 31.12.1998).

Суд зазначає, що доказів роботи ОСОБА_1 неповні робочі місяці у період з 07.12.1998 по 30.12.1998 матеріали справи не містять.

Водночас, відповідно до архівної довідки від 04.03.2024 №01.7-01/237, виданої Архівним відділом Калуської міської ради, у документах архівного фонду ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" відомостей щодо переведення працівників на роботу з неповним робочим днем не виявлено (а.с. 47).

З огляду на вищевикладене, незарахування позивачу до пільгового стажу спірних періодів роботи з цих обґрунтувань, є безпідставним, оскільки відповідальність проведення атестації робочих місць та оформлення уточнюючої довідки покладається на власника підприємства, а не працівника.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача роботи з 07.12.1998 по 30.12.1998 має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Зважаючи на встановлені обставини, пенсійний орган при вирішенні питання про наявність підстав для призначення пільгової пенсії за віком зобов`язаний був зарахувати до спеціального стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 період її роботи з 01.02.1998 по 04.02.1998, з 01.05.1998 по 04.05.1998, з 01.09.1998 по 08.09.1998, з 01.12.1998 по 30.12.1998, з 01.02.1999 по 05.02.1999, з 01.03.1999 по 06.03.1999, з 01.04.1999 по 04.04.1999, з 01.05.1999 по 07.05.1999, з 09.08.1999 по 09.07.2004 та з 12.06.2005 по 12.03.2007, що в сукупності складає 12 років 08 місяців 23 дні, що давало їй право на призначення пільгової пенсії за віком з 13.03.2024 (наступного дня після дня досягненню 50-річного віку).

Таким чином, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України м.Києві при винесенні спірного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах не взяв до уваги вищевказані приписи та обставини.

З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини слід вважати підтвердженими передбачені ч.2ст.114 Закону № 1058-IVобов`язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах: позивач досягла 50 років; мала необхідний страховий стаж, з яких пільговий стаж за Списком № 2 не менше 10 років.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 26.03.2024 №092850024185 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 4статті 245 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Пунктом 1 ч.1ст.45 Закону № 1058-ІVпередбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити ОСОБА_1 з 13.03.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди з 01.02.1998 по 04.02.1998, з 01.05.1998 по 04.05.1998, з 01.09.1998 по 08.09.1998, з 01.12.1998 по 30.12.1998, з 01.02.1999 по 05.02.1999, з 01.03.1999 по 06.03.1999, з 01.04.1999 по 04.04.1999, з 01.05.1999 по 07.05.1999, з 09.08.1999 по 09.07.2004 та з 12.06.2005 по 12.03.2007.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, на користь ОСОБА_1 968,96 грн. сплачених судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 26.03.2024 №092850024185 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) з 13.03.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» частини 1статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи на калійно-магнієвому заводі ВАТ "Оріана" та Дочірньому підприємстві "Калійний завод" ВАТ "Оріана" з 01.02.1998 по 04.02.1998, з 01.05.1998 по 04.05.1998, з 01.09.1998 по 08.09.1998, з 01.12.1998 по 30.12.1998, з 01.02.1999 по 05.02.1999, з 01.03.1999 по 06.03.1999, з 01.04.1999 по 04.04.1999, з 01.05.1999 по 07.05.1999, з 09.08.1999 по 09.07.2004 та з 12.06.2005 по 12.03.2007.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул.Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім)грн.96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.