Рішення

від 30.09.2024 по справі 420/22871/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22871/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 22 липня 2024 року надійшов адміністративний позов ПП «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ» до Одеської митниці в якому позивач просить суд:

- визнати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000355/1 від 28.06.2024 протиправним та скасувати.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Приватне підприємство «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Одеською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) № 24UA500500021732U5 від 19.06.2024. На виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500021732U5 від 19.06.2024 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000355/1 від 28.06.2024 року.

Відповідач зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Одеська митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову ПП «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

09 серпня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/32660/24).

09 серпня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

13 серпня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вхід. № ЕС/33539/24).

Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року в задоволенні заяви представника Одеської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом Приватного підприємства «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення коригування митної вартості відмовлено.

14 серпня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/34165/24).

16 серпня 2024 року від відповідача до суду надійшли заперечення (вхід. № ЕС/35027/24).

Станом на 30 вересня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Приватне підприємство «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ» (надалі позивач або ПП «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ») є господарським підприємством, основним видом діяльності якого є « 46.46» оптова торгівля фармацевтичними товарами.

25.07.2017 року між ПП «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ» (Покупець) та іноземною юридичною особою компанією «ШЕРА Веркстофф - Технолоджі ГМБХ енд Ко.КГ» (Продавець) було укладено контракт №OD-08/17, відповідно до предмету якого ПРОДАВЕЦЬ згоджується продати, ПОКУПЕЦЬ купити суміші стоматологічні для отримання зліпків зубів згідно з інвойсами які вироблені компанією «ШЕРА ВеркстоффТехнолоджі ГМБХ енд Ко.КГ», Німеччина, та будуть відправлені на умовах EX Works Lemforde по Інкотермс-2000.

На виконання вказаного контракту позивачем було ввезено (імпортовано) на митну територію України обумовлений контрактом товар, зокрема: 1. Товар №1 за кодом 34070000: Суміші для стоматології для одержання зліпків зубів, в упаковках, в асортименті: артікул 102020-26, SHERAALPIN твердий гіпс ІІІ класу, блакитний, 20 кг - 90 упаковок; артікул 102020-14, SHERAALPIN твердий гіпс ІІІ класу, жовтий, 20 кг - 45 упаковок; артікул 202025, SHERACAST пакувальна маса для моделей, 20 кг (8х2,5 кг) - 135 упаковок; артікул 201022, SHERAFINA-RAPID пакувальна маса для коронок та мостів, 6 кг (38х 160 г) - 324 упаковки; артікул 201022, SHERAFINA-RAPID пакувальна маса для коронок та мостів, 6 кг (38х 160 г) - 26 упаковок; артікул S101075-18, SHERAPREMIUM супер твердий гіпс IV класу, золотисто-коричневий, 4х4,5 кг=18 кг - 232 упаковки; артікул 102070-70, SHERAMOUNT артикуляційний гіпс, білий, 20кг - 90 упаковок; артікул 101155-82, SHERAPURE супер твердий гіпс IV класу, кремово білий, 6х3=18 кг - 10 упаковок; артікул 101110-46, SHERASOCKEL-FLUSSIG супер твердий гіпс, IV класу, насиченожовтий, 20 кг - 20 упаковок; артікул 101110-66, SHERASOCKEL-FLUSSIG супер твердий гіпс, IV класу, бірюзовий, 20 кг - 5 упаковок. Всього - 977 упаковок. Країна виробництва EU. Торговельна марка: "SHERA". Виробник: "SHERA WerkstoffTechnologie GmbHCo.KG".

З метою митного оформлення вказаного вище товару представником позивача було подано Одеській митниці (надалі відповідач) митну декларацію 24UA500500021623U2 від 18.06.2024 року.

Позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів були подані, зокрема, такі документи: митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA500500021623U2 від 18.06.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA500500021732U5 від 19.06.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) №OD-08/17 від 25.07.2017 та додаткова угода №1 від 26.04.2019; №2 від 05.06.2024 до контракту; рахунок-фактура (інвойс) №RE24-018693 від 07.06.2024; рахунок-проформа №AN24-0660 від 27.05.2024; платіжне доручення банку №9 від 03.06.2024; платіжне доручення банку №11 від 12.06.2024; пакувальний лист №AU24-031063 від 27.05.2024; автотранспортна накладна від 14.06.2024; довідка про транспортні витрати №446 від 13.06.2024; декларація про походження товару №D37451507 від 12.06.2024; акт про проведення огляду 24UA500500021623U2 від 18.06.2024; договір про надання послуг митного брокера №28-11/11 від 28.11.2011; договір про надання транспортно-експедиційних послуг №UA0871 від 02.05.2022; рахунок на оплату послуг ТЕО №576 від 14.06.2024; заявка на транспортно-експедиційне обслуговування №446 від 12.06.2024; договір про надання транспортних послуг №CR-2278 від 18.07.2022; лист МОЗ України №321 від 04.09.2015; експертний висновок ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" №1240 від 25.06.2024; копія митної декларації країни відправлення MRN 24DE535535736957B1.

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за МД 24UA500500021623U2 від 18.06.2024 року шляхом прийняття Картки відмови №UA500500/2024/000649 у зв`язку з розбіжностями у наданому до митного оформлення сертифікаті EUR.1 № D1347973 (код документу 0954).

У зв`язку із цим та з урахуванням картки відмови №UA500500/2024/000649 від 19.06.2024 року, представником позивача було подано Одеській митниці митну декларацію 24UA500500021732U5 від 19.06.2024 року (на той самий товар). Позивачем було визначено вартість товару за основним методом за ціною договору (контракту).

19.06.2024 року о 11:52 годині відповідачем в рамках оформлення за МД 24UA500500021623U2 від 18.06.2024 року було надіслано на адресу позивача електронне повідомлення декларанту, відповідно до якого: «Повідомляємо Вас про необхідність пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, заявлених за МД №UA500500/2024/021623 …».

За результатом проведеного огляду імпортованих товарів не було виявлено жодних розбіжностей у заявленому товарі.

27.06.2024 року об 20:05 годині відповідачем в рамках оформлення за МД 24UA500500021732U5 від 19.06.2024 року було надіслано на адресу позивача електронне повідомлення декларанту, відповідно до якого, у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності.

28.06.2024 року об 11:29 годині відповідачем в рамках оформлення за МД 24UA500500021732U5 від 19.06.2024 року було надіслано на адресу позивача електронне повідомлення декларанту, відповідно до якого: «В рамках проведення консультації з декларантом відповідно до п. 5 статті 55 Митного кодексу України, згідно інформації викладеної у Вашому листі від 28.06.2024 №б/н до електронної митної декларації, що прийнята до митного оформлення 19.06.2024 року №UA500500/2024/021732 повідомляємо, що митну вартість товарів буде скориговано».

28.06.2024 року об 11:51 годині відповідачем в рамках оформлення за МД 24UA500500021732U5 від 19.06.2024 року було надіслано на адресу позивача Рішення про коригування митної вартості №UA500500/2024/000355/1 від 28.06.2024 року.

28.06.2024 року об 11:52 годині відповідачем в рамках оформлення за МД 24UA500500021732U5 від 19.06.2024 року було надіслано на адресу позивача Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA500500/2024/000687 (надалі Картка відмови).

За результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за МД 24UA500500021623U2 від 18.06.2024 року та МД 24UA500500021732U5 від 19.06.2024 року з таких причин: У зв`язку з тим, що митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів зазначених у ст. 58,59,60,61,62,63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів, буде визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (GATT), другорядним методом - резервним. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UA500500/2024/000355/1 від 28.06.2024, Рішення про відмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону України від 13/03/2012 № 4496-VІ " ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ".

Внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення пропорційно змінився розмір належних до сплати митних платежів. Відповідно до відомостей, які зазначені у графі В «Подробиці розрахунків» митної декларації (первісної) 24UA500500021732U5 від 19.06.2024 року, позивачем було розраховано такі митні платежі: 76 951,75 грн. за кодом платежу « 020» (мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання); 252 164,96 грн. за кодом платежу « 028» (податок на додану вартість). Всього: 329 116,71 грн.

В результаті коригування митної вартості, відповідно до відомостей, які містяться у графі В «Подробиці розрахунків» оформленої митної декларації 24UA500500022807U8 від 28.06.2024 року, позивачем було надмірно сплачено: 12 941,45 грн. за кодом платежу «020» (мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання); 42 408,14 грн. за кодом платежу « 028» (податок на додану вартість). Всього: 55 349,59 грн. Таким чином, різниця митних платежів становить: 55 349,59 грн.

Позивач, вважаючи, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що прямо суперечить нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Щодо договірної вартості товару, відповідач в цій частині зазначає: «Відповідно п.5 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.07.2027 року №OD-08/17умови платежу зазначено, що можливо два варіанта: А) Часткова або повна попередня оплата. За умов попередньої оплати надається додаткова знижка у розмірі 5% від суми інвойса; Б) відстрочка платежу на термін до 180 днів від дати інвойсу. В інших, поданих до митного оформлення,

документах відсутня інформація щодо умов оплати. В платіжній інструкції від 03.06.2024 №09 підтверджено здійснення оплати по проформі від 27.05.2024 №AN24-0660 на суму 14178,51 грн. В платіжній інструкції від 11.06.2024 №0311 підтверджено здійснення оплати по проформі від 27.05.2024 №AN24-0660 на суму 12367,01 грн. Тобто, разом здійснено оплату за проформою від 27.05.2024 №AN24- 0660 на суму 26545,52 грн., проте загальна сума по проформі складає 29849,50 грн. Якщо, припустити, виходячи з наданих платіжних інструкцій, товар оплачений за умови попередньої оплати, то повинна була б діяти також додаткова знижка 5% (мало би бути сплачено 28357,025 грн.).», відносно чого суд зазначає наступне.

За умовами контракту (пункт 5) від 25.07.2017 року №OD-08/17 дійсно передбачено таку умову платежу, як часткова або повна передоплата.

За умов попередньої оплати надається додаткова знижка у розмірі 5% від суми інвойсу. Згідно проформі-інвойсу від 27.05.2024 №AN24-0660 вартість товару становить 29 849,50 Євро.

Згідно комерційному інвойсу №RE24-018693 від 07.06.2024 вартість товару становить 30 303,10 Євро.

Різниця у вартості у розмірі у 453,6 Євро обумовлена тим, що проформа-інвойс, як документ, за своїм призначенням та суттю є попереднім рахунком/заявкою/ комерційною пропозицією, тобто документом, у якому визначений обов`язок продавця поставити товар за обумовленою ціною. Ціна або кількість одиниць товару можуть відрізнятись в початковому та остаточному варіантах угоди. Так, в проформіінвойсу від 27.05.2024 №AN24-0660 вказується товар з артиклем S101075-18 у кількості 220 одиниць вартістю 8 316,00 Євро, в цей час у комерційному інвойсі цей самий товар вказано (замовлено) у кількості 232 одиниці вартістю 8 769,6 Євро (різниця становить 453,6 Євро).

Проте, комерційний інвойс №RE24-018693 від 07.06.2024 року містить примітку про те, що покупцю (Позивачу) надано знижку у розмірі 12,4% від вартості товару у розмірі 30 303,10 Євро, що становить 3 757,58 Євро.

Залишок до сплати становить 26 545,52 Євро. Розмір вказаної знижки було обумовлено сторонами у додатковій угоді №2 до контракту №OD-08/17 від 25.07.2017. В платіжній інструкції від 03.06.2024 року №9 підтверджено здійснення оплати по проформі від 27.05.2024 року №AN24-0660 на суму 14 178,51 Євро.

В платіжній інструкції від 12.06.2024 року №11 підтверджено здійснення оплати по проформі від 27.05.2024 №AN24-0660 на суму 12367,01 Євро.

Тобто, разом позивачем, з урахуванням знижки у розмірі 12,4%, було здійснено оплату за проформою-інвойсом від 27.05.2024 року №AN24-0660 у розмірі 26 545,52 Євро, що відповідає вартості товару, яка вказана в комерційному інвойсу №RE24-018693 від 07.06.2024.

Позивачем було замовлено у ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" проведення аналізу відповідності цінових умов контракту №OD-08/17 від 25.07.2017 року поточній кон`юнктурі ринку та отримано від ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" висновок від 25.06.2024 року №1240, відповідно до якого: «Згідно з ціновою інформацією, отриманою у відповідь на наш запит від компанії постачальника відповідної продукції «SHERA Werkstoff-Technologie GmbH» (Німеччина) та беручи до уваги інформацію щодо надання знижки для дилерів у розмірі 12,4 %, можна вважати, що рівень цін на суміші для стоматології для одержання зліпків зубів, в упаковці, в асортименті, країна походження Німеччина, що імпортується згідно з Комерційним Інвойсом №RE24-018693 від 07.06.2024 р., Додатковою угодою №2 від 05.06.2024 р. до контракту №OD-08/17 від 25.07.2017 р., на умовах поставки EXW - Lemforde, відповідає рівню цін компанії постачальника «SHERA Werkstoff-Technologie GmbH» (Німеччина). Рівень цін може змінюватись в залежності від якості зазначеного товару, виробника, умов оплати, розміру партії, кон`юнктурної ситуації на ринку, тощо».

Слід зазначити, що і комерційний інвойс №RE24-018693 від 07.06.2024 року, і додаткова угода №2 до контракту №OD-08/17 від 25.07.2017 року, і Експертний висновок від 25.06.2024 року №1240 було надано позивачем до митного оформлення і відповідач мав можливість їх розглянути.

Таким чином, вартість товару зазначена у комерційному інвойсі №RE24-018693 від 07.06.2024 року та сума фактично сплачених позивачем коштів не містять розбіжностей у числових показниках.

Щодо витрат на транспортування, відповідач в цій частині зазначає: «В СМR від 14.06.2024 б/н зазначено, що перевізником є «Ukepiddonservice LLC», але рахунок-фактура на оплату транспортноекспедиційних послуг та довідка о транспортних витратах видана ТОВ «Хелльианн Східна Європа».

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно- експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.».

Дійсно, згідно СМR фактичним перевізником є ТОВ «Укрпіддонсервіс», проте послуги транспортно-експедиторського обслуговування замовлялись позивачем у ТОВ «Хелльманн Східна Європа», як у експедитора, на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг №UA0871 від 02.05.2022 року, за умовами якого Експедитор приймає на себе зобов`язання від свого імені за винагороду і за рахунок Замовника здійснювати дії щодо організації перевезення (п. 1.2. Договору).

Згідно із пунктом 4 статті 306 Господарського кодексу України, транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу.

Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів (ст. 1 Закону).

З викладеного вбачається, що Експедитор не зобов`язаний самостійно надавати всі послуги, пов`язані з транспортуванням вантажу, а лише організовує надання таких послуг.

На підтвердження господарських відносин між Експедитором та фактичним перевізником (ТОВ «Укрпіддонсервіс») було надано також договір про надання транспортних послуг №CR-2278 від 18.07.2022 року, який було подано до митного оформлення.

В межах виконання договору про надання транспортно-експедиційних послуг №UA0871 від 02.05.2022 року позивачем було надано Експедитору заявку №446 від 12.06.2024 року, відповідно до якої вартість фрахту становить 54 415,00 грн.

Експедитором було виставлено позивачу рахунок на оплату №576 від 14.06.2024 року, відповідно до якого вартість послуг становить: 1) міжнародне перевезення по маршруту: м. Лемферде (Німеччина) п/п Краковець (Україна), 33 000,00 грн.; 2) міжнародне перевезення по маршруту: п/п Краковець (Україна) м. Одеса (Україна), - 19 238,00 грн. 3) транспортно-експедиційні послуги, - 1 814,17 грн. без ПДВ.

Також Експедитором було видано позивачу довідку про транспортно-експедиційні витрати №446 від 13.06.2024 року, згідно якої: витрати від місця завантаження м. Лемферде (Німеччина) до державного кордону України (п/п Краківець) складають 33 000,00 грн.; витрати від державного кордону України (п/п Краківець) до місця розвантаження (м. Одеса) складають 24 415,00 грн. - вартість навантажувально-розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення. - страхування вантажу не проводилось.

Таким чином, Експедитором було розподілено витрати на транспортування до кордону України та після.

Тому Позивачем було правомірно задекларовано витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України у розмірі 33 000,00 грн.

Згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як зазначено вище, для підтвердження витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України декларантом було надано: довідку про транспортні витрати, видану виконавцем транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Хелльманн Східна Європа».

Відповідачем у Картці-відмові було визначено довідку про транспортні витрати, як документ, що підтверджує вартість перевезення товару. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень МК України в редакції від 13.03.2012, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі №400/2922/18, від 03.02.2021 року в справі № 810/4441/16.

Щодо коду імпортованого товару, відповідач в цій частині зазначає: «В копії митної декларації країни відправлення зазначено коди товарів, які відмінні від тих, що заявлені в поданій до митного оформлення митній декларації.», відносно чого суд зазначає.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ст. 257 МК).

Частиною 7 ст. 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 8 ст. 257 МК України передбачено, що митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

За наведених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару.

Відповідно до ст.ст. 189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріальнотехнічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, зазначені відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Так, в копії митної декларації країни відправлення №MRN 24DE535535736957B1 вказано такі коди: 25202000; 38241000.

В оформленій митній декларації 24UA500500022807U8 від 28.06.2024 вказано код товару « 34070000», що відповідає імпортованому товару: «суміші для стоматології для одержання зліпків зубів, в упаковках, в асортименті».

Суд вважає, що такі обставини не впливають на визначення митної вартості товару з огляду на наступне.

Відповідач оформив митну декларації (24UA500500022807U8 від 28.06.2024) саме з кодом товару, який зазначено декларантом у МД: 34070000, без зауважень, що свідчить, що відповідачем не оскаржується визначений позивачем код товару в поданій митній декларації.

Окремо слід зазначити, що позивач до цього часу вже імпортував аналогічний товар у цього ж постачальника і у всіх випадках цей самий товар оформлювався митницею за кодом « 34070000» також без зауважень, що підтверджується митними деклараціями: 24UA500500007927U9 від 07.03.2024 року; 23UA500500043894U7 від 11.12.2023 року; 23UA500500010048U6 від 28.03.2023 року.

Також відповідач жодним чином не зазначає, яким чином вказане впливає на визначення митної вартості у спірному випадку. Згідно Митного тарифу України (додаток до ЗУ "Про Митний тариф України" від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX) код 34070000 присвоєно товару: «пасти для ліплення, пластилін, включаючи ті, що виготовляються для дитячих розваг; "стоматологічний віск" або суміші для одержання зліпків зубів, розфасовані у наборах, в упаковках для роздрібної торгівлі або у вигляді плиток, підковок, брусків тощо; інші суміші для стоматології, виготовлені на основі гіпсу (кальцинованого гіпсу або сульфату кальцію)» у розділі VI «Продукція хімічної та пов`язаних із нею галузей промисловості», групи 34 «Мило, поверхнево-активні органічні речовини, мийні засоби, мастильні матеріали, воски штучні та готові, суміші для чищення або полірування, свічки та аналогічні вироби, пасти для ліплення, пластилін, "стоматологічний віск" і суміші на основі гіпсу для стоматології». Ставка митна становить 6,5%. Згідно Митного тарифу України код 25202000 присвоєно товару «гіпсові в`яжучі» у розділі V МІНЕРАЛЬНІ ПРОДУКТИ, групи 25 «Сіль; сірка; землі та каміння; штукатурні матеріали, вапно та цемент». Ставка митна становить 2%.

Згідно Митного тарифу України код 38241000 міститься у розділі VI «Продукція хімічної та пов`язаних із нею галузей промисловості», групі 38 «Різноманітна хімічна продукція». Згідно пункту 3 групи 38 до товарної позиції 3824 включаються такі товари, які не класифіковано в будь-якій іншій товарній позиції УКТ ЗЕД: (a) штучно вирощені кристали (крім оптичних елементів) оксиду магнію або галогенідів лужних або лужноземельних металів із масою кожного кристала не менш як 2,5 г; (b) сивушне масло; масло кісткового дьогтю; (c) суміші для видалення чорнильних плям, подані в упаковках для роздрібної торгівлі; (d) суміші для виправлення друкованих текстів, інші коректурні рідини і коректурні стрічки (крім зазначених у товарній позиції 9612), розфасовані в упаковки для роздрібної торгівлі; та (e) керамічні піроелементи, плавкі (наприклад пірометричні конуси Зегера).

Товарна підпозиція за кодом 38241000 має назву «готові сполучні суміші, які використовують у виробництві ливарних форм або ливарних стрижнів» та не має визначеної ставки мита. Для інших товарів у вказаній підпозиції максимально передбачена ставка мита становить 5%.

Таким чином, розмір мита для товарів з кодом « 34070000» (як задекларовано позивачем) становить 6,5% від бази оподаткування, що є більшим ніж у товарів з кодом « 25202000; 38241000» і не спричиняє жодного заниження митної вартості.

Також суд зазначає, що код товару в експортній декларації вказується експортером, а з боку позивача було вказано в МД код товару 34070000, який є вірним.

Відповідно декларант не несе відповідальність за правильність заповнення коду товару експортером у експортній декларації.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч. 3 ст. 53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги приватного підприємства «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги приватного підприємства «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору позивача у загальній сумі 2 422,40 грн., які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення коригування митної вартості задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000355/1 від 28.06.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного підприємства «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок.).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство «МІКРОТЕХ ДЕНТАЛ» (вул. Дальницька, 46, оф. 714, м. Одеса, 65005, код ЄДРПОУ 36674193).

Відповідач: Одеська митниця (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя С.О. Cтефанов