Постанова

від 30.09.2024 по справі 160/6265/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6265/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 160/6265/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому, з урахуванням уточнення позову від 13.03.2024 року, просив:

- визнати протиправними дії/бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання запитаної публічної інформації у відповідь на запит від 27.02.2024р.;

- визнати протиправними дії/бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення строків надання відповіді на запит публічної інформації від 27.02.2024 р., що отриманий Відповідачем 27.02.2024 р. об 11:25 год. під номером 3008;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати друкований примірник, копію або витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 що відбулось 26 лютого 2024 року о 14:30 год. на поштову адресу АДРЕСА_1, абонентська скринька № НОМЕР_3 , та сканованої копії на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 на отримання інформації від 27.02.2024р. (вх. Військової частини НОМЕР_1 №3008 від 27.02.2024р.);

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання інформації від 27.02.2024р. (вх. Військової частини НОМЕР_1 №3008 від 27.02.2024р.);

в задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 242 КАС України і просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що інформація про хворобу, медичне обстеження є конфіденційною інформацією та не може бути віднесена до публічної у розумінні Закону України «Про публічну інформацію». Крім того, відповідь на запит позивача від 27.02.2024 була надана 06.03.2024 року.

Відповідь та заперечення апелянта на відзив відповідача містять доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Заперечення Військової частини НОМЕР_1 на відповідь на відзив аргументовані аналогічними наведеним у відзиві доводами.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

27.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Голови Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) полковника м/с ОСОБА_2 із запитом на отримання інформації (вх. Військової частини НОМЕР_1 №3008 від 27.02.2024р.), згідно якого на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив терміново (невідкладно) надати один примірник протоколу засідання ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) від 26.02.2024р., або копію такого протоколу, або його засвідчену належним чином копію йому особисто в друкованому вигляді на папері та скановану копію на його електрону пошту.

Листом вих.№555/7699 від 02.03.2024 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про розгляд його запиту щодо надання примірника протоколу засідання ВЛК та зазначила, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» не вимагає від розпорядника інформації завіряти належним чином копії документів, що надаються у відповідь на інформаційний запит.

Також у відповіді зазначено, що пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані, зокрема, надавити та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем за результатами розгляду запиту позивача допущена пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів позивача, тобто бездіяльність, а позовні вимоги слід задовольнити частково, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання інформації від 27.02.2024р., адже вирішення питання віднесення інформації до публічної інформації з обмеженим доступом належить до повноважень розпорядника інформації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №№2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Тобто, запит на публічну інформацію - це прохання до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

За змістом ч. 2 ст. 2 Закону №2939-VI цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Отже, не вся інформація, що знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень відноситься до категорії публічної інформації.

Предметом спору у цій справі є запит позивача на отримання інформації, а саме примірника протоколу засідання ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) від 26.02.2014 року, або його копії.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402), визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 2.1 Положення № 402 штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

За змістом п. 3.8 Положення № 402 копія довідки ВЛК з підписом про ознайомлення та датою видається особі, яка пройшла медичний огляд.

Отже, за приписами Положення № 402, передбачено видачу особі, яка пройшла медичний огляд, постанови у формі довідки ВЛК.

В матеріалах справи, на аркуші 79, міститься довідка Військово-лікарської комісії № 1987 від 27.02.2024 року, видана ОСОБА_1 за результатом проходження медичного огляду ВЛК.

Враховуючи, що на неодноразові звернення позивача, в тому числі й запит від 27.02.2024 року, Військова частина НОМЕР_1 відповідні роз`яснення щодо наявності/відсутності протоколу засідання ВЛК не надала, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо бездіяльності відповідача.

У свою чергу, висновок про бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо ненадання відповіді на інформацію свідчить про те, що змістовної відповіді на запит позивача надано не було, внаслідок чого, вимоги порушення строків надання відповіді на запит про отримання інформації є безпідставними та задоволенню не підлягали, про що правильно констатував суд першої інстанції.

Крім того, з огляду на предмет позову, заявлені позовні вимоги, аналіз норм чинного законодавства, колегія суддів, враховуючи ч. 4 ст. 245 КАС України, вважає, що задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача, є належним способом захисту порушеного права позивача з урахуванням дискреційних повноважень відповідача.

Щодо доводів апелянта стосовно сумнівності права командира ВЧ НОМЕР_1 надавати довіреність на представництво інтересів відповідача в суді, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За умовами ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Відповідно до частин першої-другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами:

1) довіреністю фізичної або юридичної особи;

2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Водночас відповідно до ч. 7 ст.59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

26.11.2010 року Рада суддів України рішенням №30 затвердила Положення про автоматизовану систему документообігу суду (Положення про АСДС).

02.03.2018 року Рада суддів України рішенням №17 відповідно до пункту 9 § 2 Прикінцевих положень Розділу VII Перехідних положень Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесла зміни до Положення про АСДС шляхом викладення його у новій редакції (рішення РСУ №17).

Відповідно до пункту 2 рішення РСУ №17 (у редакції зі змінами, внесеними згідно з рішенням Ради суддів України № 16 від 12.04.2018 року) встановлено, що Положення про АСДС у редакції, затвердженій рішенням РСУ №17, набирає чинності у наступному порядку:

2.1. пункт 21 Розділу VIII «Автоматизований розподіл судових справ між суддями», Розділ Х «Протоколи» (крім пунктів 12, 15), пункти 3 - 6 Розділу VII «Повноваження зборів суддів щодо здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями» - з 15.03.2018 року;

2.2. Для судів, підключених до модуля автоматизованого розподілу справ та інших підсистем, використання яких є обов`язковим для його роботи:

- Розділи VIII «Автоматизований розподіл судових справ між суддями», IХ «Автоматичне визначення присяжних», Розділ Х «Протоколи» (у повному обсязі) - з наступного дня після такого підключення.

Відповідно до підпункту 2.3 норми Положення про АСДС, не зазначені у п. п. 2.1, 2.2. цього Рішення, набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів та органів системи правосуддя, визначених пілотними згідно з відповідним наказом Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України).

Наказом ДСА України № 628 від 22.12.2018 року «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах).

Пунктом 1 наказу ДСА України №247 від 01.06.2020 року «Про запровадження в дослідну експлуатацію підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет» (далі - Наказ №247) вирішено запровадити з 01.06.2020 року в дослідну експлуатацію підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет» (далі - Підсистеми) у всіх місцевих, апеляційних судах України (крім Київського апеляційного суду) та Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, та з 01.07.2020 року - в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (пілотні суди).

Пунктом 2 Наказу №247 визначено, що пілотним судам у ході проведення дослідної експлуатації Підсистем слід керуватися вимогами, визначеними в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року №30 (із змінами), у частині функціонування Підсистем.

Отже, з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними адміністративними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку.

Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021 року у справі № 640/32183/20.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ХІ «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, з 22.12.2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми «Електронний суд».

Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.

Згідно з пунктами 9-11 розділу XI «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного повідомлення, встановленої адміністратором форми, автор доручення може його скасувати.

Відповідно до пункту 14 розділу XI «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, всі електронні документи, що надходять до суду, автоматично розмішуються у відповідному реєстрі електронної кореспонденції автоматизованої системи документообігу суду.

Їхня реєстрація здійснюється за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними відповідними інструкціями з діловодства.

Електронний кабінет - захищений веб-сервіс, за допомогою якого забезпечується взаємодія авторизованого користувача з АСДС у режимі реального часу. Порядок реєстрації та роботи з електронним кабінетом встановлюється адміністратором (п.15 ч.1 Розділу ІІ Положення).

Аналіз вищевказаних положень дає підстави для висновку, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у постанові від 30.06.2021 року у справі №380/830/21 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначав, що особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у частині 7 статті 59 КАС України та пункті 9 Положення про АСДС, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.

Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

При цьому, у випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.

Вищезазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 18.02.2021 року у справі №300/1329/20.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Військової частини НОМЕР_1 є ОСОБА_3 . Вказаний витяг не містить відомостей наявності обмежень у керівника щодо представництва юридичної особи.

Отже, ОСОБА_3 , як керівник Військової частини НОМЕР_1 наділений повноваженнями видавати відповідні доручення.

Довіреністю від 05.10.2023 року ОСОБА_3 , на підставі Витягу з ЄДР від 04.10.2023, у порядку передоручення, уповноважив ОСОБА_4 представляти інтереси Військової частини НОМЕР_1 .

До поданих представником відповідача через підсистему «Електронний суд» відзиву на позовну заяву та відзиву на апеляційну скаргу була додана електронна довіреність від 05.10.2023 від імені ОСОБА_3 , згідно з якою керівник Військової частини НОМЕР_1 уповноважує ОСОБА_4 представляти інтереси в/ч в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні у справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи. (а.с. 122)

Додана до відзиву на позовну заяву та відзиву на апеляційну скаргу довіреність сформована в системі «Електронний суд».

Отже, сумніви апелянта щодо відсутності відповідних повноважень у керівника та у представника Військової частини НОМЕР_1 , спростовуються наявними у справі доказами.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 160/6265/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 160/6265/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак