Постанова

від 17.09.2024 по справі 420/35983/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/35983/23

Головуючий в 1 інстанції Тарасишина О.М. Дата і місце ухвалення: 06.03.2024р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря Челак Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКВО" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю "СКВО" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати противоправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2023 року №36834000701 та №36634000701.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СКВО» було встановлено порушення товариством вимог Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено до сплати податок на прибуток та податок на додану вартість.

Апелянт зазначив, що перевіркою встановлено, що у січні-квітні 2021 року ТОВ «СКВО» мало взаємовідносини з ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» щодо придбання кукурудзи українського походження, врожаю 2020 року, а також з ТОВ "Максіопт" щодо придбання кукурудзи українського походження, врожаю 2020 року та соєвих бобів українського походження, врожаю 2020 року. На думку податкового органу, ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» та ТОВ "Максіопт" не мали фізичної можливості виростити та зібрати врожай кукурудзи та соєвих бобів та відповідно не були виробником сільськогосподарської продукції, яка в подальшому документально була оформлена на ТОВ «СКВО», як і їх контрагенти», у яких за даними Єдиного реєстру податкових накладних контрагенти позивача здійснювали придбання кукурудзи та соєвих бобів.

Також податковий орган вказував на не підтвердження факту перевезення товару з огляду на те, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні містять завідомо недостовірну інформацію та не підтверджує реальність здійснення операції з руху сільськогосподарської продукції від ТОВ «Великоцепцевицький аграрій».

Відповідач вказував на те, що сукупність фактів та обставин, що характеризують ТОВ «Великоцепцевицький аграрій», ТОВ "Максіопт" та їх постачальників, свідчить про те, що ними було здійснено виключно документальне оформлення без фактичного здійснення господарської операції на ТОВ «СКВО».

У зв`язку з вказаним апелянт вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та обґрунтованими, а тому просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 01.08.2023 року за №175, направлень на проведення перевірки від 01.08.2023 року №119/34-00-07-01, №118/34-00-07-01, №117/34-00-07-01, №120/34-00- 07-01 посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СКВО», код ЄДРПОУ 31982116 з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, та правильністю нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період діяльності з 01.04.2021 по 02.08.2023 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.09.2023 року № 489/34-00- 07-01/31982116, у якому зафіксовані наступні порушення ТОВ «СКВО»:

-п.п. 44.1, 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1 ст. 135 ПК України, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860 позивачем занижено до сплати податок на прибуток всього на суму 1 970 277 грн., у тому числі за 2 квартал 2021 року у сумі 1 970 277 грн.;

-п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України товариством занижено податок на додану вартість всього на суму 23 606 656 грн., у тому числі за травень 2021 року на суму 23 606 656 грн.

На підставі даних висновків податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.10.2023 р.:

-№ 36834000701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 955 415, 50 грн,, в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 1 970 277 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 985 138, 50 грн.;

- № 36634000701 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 35 409 984 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 23 606 656 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11 803 328 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 08.12.2023 р. вих. № 36335/6/99-00-06-01-01-06 у задоволенні скарги було відмовлено.

В подальшому позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання податкових повідомлень-рішень від 02.10.2023р. № 36834000701 та № 36634000701 протиправними та їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів податкового органу про заниження позивачем доходів та про завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ «Великоцепцевицький аграрій», ТОВ «Максіопт» та, відповідно, про протиправність оскаржуваних у даній справі податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Згідно з п.135.1 ст.135 Кодексу, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 09.09.2021 у справі №460/2315/19, від 26.07.2023 у справі № 160/25972/21, від 19.10.2023 у справі №420/18874/22.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум, є підставою для одержання податкової вигоди у вигляді, зокрема, податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував показники податкової звітності містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку за наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про заниження ТОВ «СКВО» доходів внаслідок отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників, операції з якими не підтверджуються наданими до перевірки документами, а також завищення задекларованих сум податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «Максіопт» та ТОВ «Великоцепцевицький аграрій».

Контролюючим органом встановлено, що у січні-квітні 2021 року ТОВ «СКВО» мало прямі взаємовідносини з ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» щодо придбання кукурудзи українського походження, врожаю 2020 року. Специфікаціями (з урахуванням Додаткових угод до них) визначено, що базисна умова постачання товару CPT та/або DAP та/або DAT (відповідно до Инкотермс 2020); місце призначення ТОВ МСП «Ніка-Тера» та/або ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» та/або ТОВ «ЕВТ ГРЕЙН» та/або ПрАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» та/або склад ТОВ «Аскет Шиппінг», та/або «Лентакс-Юг», та/або СП ТОВ «Трансбалктермінал», та/або термінал ТОВ «ТІС-Зерно», та/або МП «Чорноморськ» (ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ»), та/або ТОВ «М.В. КАРГО» та/або ТОВ «ІТЗ», та/або ТОВ «Трансервіс 2008», ТОВ «Транс-Сервіс.

Також встановлено, що подальша реалізація товару здійснювалась по договору комісії від 10.11.2020 року № 01/10-11, укладеному з ТОВ «Щедродар Плюс». Приймання-передача товару від ТОВ «СКВО» до ТОВ «Щедродар Плюс» відбувалось у місці передачі товару від ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» до ТОВ «СКВО» та оформлювалось актами прийому-передачі на комісію.

За наслідком дослідження наданих позивачем документів та інформації, наявної у базах даних податкового органу по контрагенту ТОВ «Великоцепцевицький аграрій», контролюючий орган дійшов висновку, що вказаний контрагент не мав фізичної можливості виростити та зібрати врожай кукурудзи та соєвих бобів та відповідно не був виробником сільськогосподарської продукції, яка в подальшому документально була оформлена на ТОВ «СКВО».

Також податковий орган встановив, що згідно ЄРПН ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» придбав кукурудзу, соєві боби по ланцюгу постачання у ТОВ «Гренадин Плюс», однак, за висновком контролюючого органу останнє також не мало фізичної можливості виростити та зібрати врожай кукурудзи та соєвих бобів, отже не було виробником сільськогосподарської продукції, яка в подальшому була документально оформлена на ТОВ «Великоцепцевицький аграрій». Відповідно до ЄРПН встановлено, що зернові культури (кукурудза українського походження) ТОВ «Гренадин Плюс» по ланцюгу постачання було придбано у наступних контрагентів: ТОВ «Агрофірма «Тарасова Садиба», ТОВ «Зерновий Магнат», ТОВ «Золото Аграрія», ТОВ «Куркуль і Сини», ТОВ «Прикарпатський лан», ТОВ «Сонячна Полонина», які по ланцюгу постачання не здійснювали придбання кукурудзи українського походження, врожаю 2020 року, соєвих бобів, та відносно яких Комісією регіонального рівня приймались рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості.

Сертифікати походження (якості) товару ТОВ «СКВО» до перевірки не надало.

За результатом дослідження та аналізу товарно-транспортних накладних, наданих позивачем в ході проведення перевірки у підтвердження факту поставки товару зернових культур від ТОВ «Великоцепцевицький аграрій», контролюючий орган дійшов висновку, що надані ТТН містять завідомо недостовірну інформацію та не підтверджують реальність здійснення операцій з руху сільськогосподарської продукції від ТОВ «Великоцепцевицький аграрій».

З наданих до перевірки актів приймання-передачі продукції на комісію контролюючим органом встановлено, що умовами поставки сільськогосподарської продукції було CPT порт-термінал, а саме: ТОВ «Олімпекс Купе Інтер», ТОВ «МСМ Ніка-Тера», ТОВ «ІТЗ» (порт Чорноморськ), ТОВ «ТІС ЗЕРНО», ТОВ «БОРІВАЖ», ТОВ «МВ КАРГО», ТОВ «ТРАНССЕРВІС 2008», ТОВ «СП РІСОЙЛ ТЕРМІНАЛ», тобто встановлено, що постачання товару від ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» відбувалось на терміналі. В свою чергу ТОВ «СКВО» не надало до перевірки складські квитанції за перевіряємий період, що, як зазначив контролюючий орган, унеможливлює підтвердження факту передачі зернових культур на зерновому складі від ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» до ТОВ «СКВО».

Таким чином контролюючий орган вказав на неможливість підтвердження передачі сільськогосподарської продукції (кукурудзи, соєвих бобів) власникам товару, що безпосередньо здійснювали його постачання на вищевказані термінали, також вказав на неможливість ідентифікації ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» як постачальника зерна.

В акті зазначено, що сукупність фактів та обставин, що характеризують ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» та їх постачальників, свідчить про те, що ними було здійснено виключно документальне оформлення без фактичного здійснення господарської операції на ТОВ «СКВО».

Також в акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображених показників рядка 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» за період з 01.04.2021 року по 31.03.2022 року у загальній сумі ПДВ 500 237 668 грн., на підставі документів, перелік яких наведено у додатку 4 «Перелік документів, які було використано при проведенні перевірки» до акту перевірки, встановлено завищення задекларованих ТОВ «СКВО» показників по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Максіопт», ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» на загальну суму 26606656 грн., у тому числі за травень 2021 року.

Податковий орган зазначив, що перевіркою встановлено, що у періоді листопад 2020 року лютий 2021 року ТОВ «СКВО» мало взаємовідносини з ТОВ «Максіопт» щодо придбання кукурудзи українського походження, врожаю 2020 року та соєвих бобів українського походження, врожаю 2020 року.

З наданих документів контролюючим органом встановлено, що базисною умовою поставки товару було CPT, а саме: ТОВ «МСМ Ніка-Тера» та/або Миколаївський морський порт та/або ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» та/або ТОВ «ЕВТ ГРЕЙН» та/або склад ТОВ «Аскет Шиппінг», та/або «Лентакс-Юг», та/або ТОВ «Новолог», та/або СП ТОВ «Трансбалктермінал» та/або термінал ТОВ «ТІС Зерно», та/або МП «Чорноморськ» (ТОВ «СП РІСОЙЛ ТЕРМІНАЛ»), та/або ТОВ «М.В. КАРГО» та/або ТОВ «ІЗТ», та/або ТОВ «Трансервіс 2008», ТОВ Транс-Сервіс» (критий склад напольного зберігання), та/або термінал «Боріваж» та/або ТОВ «Олімпекс Купе Інтер».

Контролюючий орган зазначив, що подальша реалізація товару здійснювалась по договору комісії від 10.11.2020 року № 01/10-11, укладеному з ТОВ «Щедродар Плюс». Приймання-передача товару від ТОВ «СКВО» до ТОВ «Щедродар Плюс» відбувалось у місці передачі товару від ТОВ «Максіопт» до ТОВ «СКВО» та оформлювалось актами прийому-передачі на комісію.

За наслідком дослідження наданих позивачем документів та інформації, наявної у базах даних податкового органу по контрагенту ТОВ «Максіопт», контролюючий орган дійшов висновку, що вказаний контрагент не мав фізичної можливості виростити та зібрати врожай кукурудзи та соєвих бобів та відповідно не був виробником сільськогосподарської продукції, яка в подальшому документально була оформлена на ТОВ «СКВО». Також податковий орган встановив, що згідно ЄРПН ТОВ «Максіопт» придбав кукурудзу, соєві боби по ланцюгу постачання у ТОВ «Великоцепцевицький аграрій», а той у свою чергу у ТОВ «Гренадин Плюс», які, за висновком контролюючого органу, також не мали фізичної можливості виростити та зібрати врожай кукурудзи та соєвих бобів, отже не були виробниками сільськогосподарської продукції, яка в подальшому була документально оформлена на ТОВ «Максіопт». Контролюючим органом встановлено, що останні у ланцюгу постачання контрагенти не здійснювали придбання кукурудзи українського походження, врожаю 2020 року, соєвих бобів, та відносно них Комісією регіонального рівня приймались рішення про відповідність платника податків критеріям ризиковості.

Сертифікати походження (якості) товару ТОВ «СКВО» до перевірки не надало.

За результатом дослідження та аналізу товарно-транспортних накладних, наданих позивачем в ході проведення перевірки у підтвердження факту поставки товару зернових культур від ТОВ «Максіопт», встановлено, що поставку зернових культур здійснювало ТОВ «Великоцепцевицький аграрій», однак у ТТН містяться відомості про автомобілі, які не належать та не перебувають у користуванні вказаного товариства, належать іншим особам.

На думку контролюючого органу надані ТТН не підтверджують факт перевезення товару, а за відсутності складських квитанцій, неможливо підтвердити передачу сільськогосподарської продукції власникам товару, що безпосередньо здійснювали його постачання на вищевказані термінали.

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про завищення ТОВ «СКВО» податкового кредиту по операціям з ТОВ «Максіопт».

Також з урахуванням викладеного раніше висновку про безтоварність господарський операцій між ТОВ «СКВО» та ТОВ «Великоцепцевицький аграрій», контролюючий орган вказав на безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «Великоцепцевицький аграрій».

Заперечуючи проти вказаних висновків контролюючого органу, позивач посилався на те, що здійснювані між ним та контрагентами ТОВ «Максіопт» та ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» господарські операції мали реальний характер, положення податкового законодавства не пов`язують право платник податків на податковий кредит та витрати з дотриманням його контрагентами податкового законодавства. Також позивач вказував на те, що документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку та не містять відомостей про господарську операцію. Як вказав позивач, вказані документи є лише документами, що посвідчують якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність таких сертифікатів сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Позивач вважає, що прийняті Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:

22.01.2021 року між ТОВ «СКВО» (Покупець) та ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» (Постачальник) був укладений договір поставки № 22/01/21, за умовами якого Постачальник зобов`язувався здійснити поставку товару, а Покупець прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно п. 2.2 та 3.1 Договору, кількість та якість товару, термін поставки, місце поставки та інші умови поставки кожної партії товару, найменування, асортимент, кількість та якісні характеристики товару визначаються сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується поставити та передати товар Покупцю або експедитору/перевізнику Покупця у відповідності до інструкцій Покупця та відповідно до погодженого Сторонами строку, визначеного у Специфікації.

Приймання товару Покупцем за кількістю та якістю здійснюється через експедитора та (або) перевізника та (або) вантажоотримувача чи іншу уповноважену особу відповідно до товаросупровідних документів.

Згідно додаткової угоди від 29.01.2021 року № 1 до Специфікації № 1 від 26.01.201 року, Постачальник (ТОВ «Великоцепцевицький аграрій») зобов`язується передати у власність Покупця (ТОВ «СКВО») кукурудзу українського походження, насипом, врожаю 2020 року у кількості 7763,975155 метричних тон.

10.11.2020 року між ТОВ «СКВО» (Покупець) та ТОВ «Максіопот» (Постачальник) був укладений договір поставки № 2/20-ЗЕР, за умовами якого Постачальник зобов`язувався здійснювати поставку товару, а Покупець приймати та оплачувати поставлений товар.

Згідно п. 2.2 та 3.1 Договору, кількість та якість товару, термін поставки, місце поставки та інші умови поставки кожної партії товару, найменування, асортимент, кількість та якісні характеристики товару визначаються сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати товар Покупцю або експедитору/перевізнику Покупця у відповідності до інструкцій Покупця та відповідно до погодженого Сторонами строку, визначеного у Специфікації.

Приймання товару Покупцем за кількістю та якістю здійснюється через експедитора та (або) перевізника та (або) вантажоотримувача чи іншу уповноважену особу відповідно до товаросупровідних документів.

Згідно Специфікацій від 10.11.2020 року № 1 та від 18.12.2020 року № 2 до Договору поставки №2/20-ЗЕР від 10.11.2020 року, Постачальник (ТОВ «Максіопт») зобов`язується передати у власність Покупця (ТОВ «СКВО») соєві боби українського походження, насипом, врожаю 2020 року, а також кукурудзу українського походження, насипом, врожаю 2020 року.

У Специфікації № 1 від 10.11.2020 року визначено, що базисна умова поставки товару CPT (за Інкотермс-2020), а саме: ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 14. Вантажоодержувач - ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» в квоту Alpha Impex Trade Ltd. ТОВ «Щедродар Плюс» згідно договору № 01/10-11 від 10.11.2020 року комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції з ТОВ «СКВО». Експедитор ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН».

Згідно Специфікації № 2 від 18.12.2020 року, базисна умова поставки товару CPT (за Інкотермс-2020), а саме: ТОВ «ЄВТ ГРЕЙН» м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 14 та/або Південний морський торговий термінал ТОВ «ТІС-Зерно» та/або ТОВ «МСМ Ніка-Тера» та/або приватне акціонерне товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів».

Відповідно до п. 11 Специфікацій, Постачальник повинен передати Покупцю або вказаному Покупцем перевізнику документи, які супроводжують товар, а саме: рахунок-фактуру, видаткову накладну, яка завірена підписом уповноваженої особи та печаткою Постачальника, товарно-транспортні накладні із відміткою про дату вивантаження товару в місці доставки, квитанції до товарно-транспортних накладних з показниками якості визначені Терміналом в місці поставки, копії протоколів випробувань показників безпеки, виданих відповідно до чинного законодавства України (при необхідності, на вимогу Покупця), довідку про походження товару, інші необхідні документи за обґрунтованою вимогою Покупця).

Також судом встановлено, що 29.12.2020 року між ТОВ «Максіопт» та ТОВ «СКВО» були укладені додаткові угоди № 3, № 4 та № 5 до Специфікації № 2 від 18.12.2020 року до договору поставки №2/20-ЗЕР від 10.11.2020 року, згідно яких у новій редакції викладався п. 2 Специфікації щодо базисної умови постачання товару та остаточно визначено, що базисна умова поставки товару - CPT, а саме: ТОВ «МСМ Ніка-Тера» та/або Миколаївський морський порт та/або ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» та/або ТОВ «ЕВТ ГРЕЙН» та/або склад ТОВ «Аскет Шиппінг», та/або «Лентакс-Юг», та/або СП ТОВ «Трансбалктермінал» та/або Південний морський торговий термінал ТОВ «ТІС Зерно», та/або МП «Чорноморськ» (ТОВ «СП РІСОЙЛ ТЕРМІНАЛ»), та/або ТОВ «Новолог» Одеський морський торговельний порт, та/або ТОВ «М.В. КАРГО» та/або ТОВ «ІЗТ» в порту м. Чорноморськ, та/або ТОВ «Трансервіс 2008», ТОВ Транс-Сервіс» (критий склад напольного зберігання), та/або термінал «Боріваж» та/або ТОВ «Олімпекс Купе Інтер». Змінено вантажоодержувачі на вказані підприємства та збільшено терміни поставки з 18.12.2020 року по 31.03.2021 року (включно)

Також 10.11.2020 року між ТОВ «СКВО» та ТОВ «Щедродар Плюс» був укладений договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 01/10-11, за умовами якого Комітент (ТОВ «СКВО») доручає, а Комісіонер (ТОВ «Щедродар Плюс») зобов`язується від свого імені та за рахунок Комітента укласти зовнішньоекономічні контракти (зовнішньоекономічні правочини, угоди) з продажу сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки з нерезидентом (-ами) України ,а також здійснити інші дії, визначені цим Договором та дорученнями Комітента.

У підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» та ТОВ «Максіопот» позивач надав податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні інструкції, оборотно-сальдові відомості, довідки про походження товару, видані ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» та ТОВ «Максіопот», акти прийому-передачі товару на комісію до договору № 01/10-11 комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 10.11.2020 року.

Позивачем були надані до суду копії зовнішньоекономічних контрактів, звіти комісіонера про виконання робіт, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором комісії від 10.11.2020 року № 01/10-11, акти надання послуг з митно-брокерського оформлення ВМД, акти здачі-прийняття робіт (послуги з митного декларування вантажів), рахунки на оплату, митні декларації, інвойси, довідки щодо кількості навантаженого на судна вантажу.

Дослідивши надані документи, колегія суддів зазначає наступне:

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Верховний Суд висловлював правову позицію, згідно якої про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Суд зазначив, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Однак лише за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством і у разі якщо контролюючий орган не доведе зворотнє.

В даному випадку податковий орган заперечував правомірність формування позивачем показнику доходів від будь-якої діяльності та податкового кредиту за розглядуваними операціями, посилаючись на нереальність здійснюваних господарських операцій у зв`язку з відсутністю у контрагентів позивача необхідних матеріальних ресурсів, відсутністю належних доказів транспортування придбаного товару, не встановленням джерела походження товару.

Так, в ході проведення перевірки податковим органом було встановлено відсутність відомостей про об`єкти оподаткування, власні чи орендовані земельні ділянки, власні чи орендовані основні фонди контрагентів позивача, достатні для здійснення господарських операцій у об`ємі, які задекларовані позивачем.

Вказані доводи контролюючого органу не були спростовані позивачем у справі.

У рішенні суд першої інстанції вказав на те, що позивачем до матеріалів справи надано звітну документацію по контрагентам стосовно наявності в останніх матеріальної та кадрової бази, а саме: відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам по ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» за 2021 рік (помісячні звіти за 1-3 квартал 2021 року); повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність щодо офісу ТОВ «Максіопт»; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку по ТОВ «Максіопт» податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку по ТОВ «Великоцепцевицький аграрій»; повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо складу ТОВ «Максіопт».

Однак судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки саме контролюючим органом були подані до суду докази у вигляді відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам по ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» за 2021 рік (помісячні звіти за 1-3 квартал 2021 року); повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність ТОВ «Максіопт»; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку по ТОВ «Максіопт» та по ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» у підтвердження відсутності у контрагентів позивача необхідних матеріальних ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також у підтвердження відсутності придбання контрагентами позивача посівних одиниць сільськогосподарських культур, послуг збирання/зберігання сільськогосподарської продукції, послуг оренди техніки, що свідчить про те, що вони не мали можливості виростити та зібрати врожай кукурудзи та соєвих бобів.

Так, згідно наданого повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність ТОВ «Максіопт» вбачається, що у вказаного контрагента позивача взагалі відсутні будь-які основні фонди, окрім офісу, а відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у ТОВ «Максіопт» відсутнє будь-яке зареєстроване нерухоме майно та земельні ділянки.

При цьому, як встановлено контролюючим органом, кінцевими контрагентами у ланцюгу постачання кукурудзи та соєвих бобів були наступні підприємства: ТОВ «Агрофірма «Тарасова Садиба», ТОВ «Зерновий Магнат», ТОВ «Золото Аграрія», ТОВ «Куркуль і Сини», ТОВ «Прикарпатський лан», ТОВ «Сонячна Полонина», якими по ланцюгу постачання здійснено відображення у податковому обліку продажу сільськогосподарської продукції на адресу ТОВ «Гренадин Плюс», яке в свою чергу відображало продаж продукції по ланцюгу ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» (від якого також задекларовано отримання сільськогосподарської продукції ТОВ «Максіопт»).

В свою чергу в ході проведення перевірки позивача аналізом відомостей ЄРПН податковим органом не встановлено факту придбання кінцевими контрагентами у зазначеному вище ланцюгу постачання кукурудзи українського походження, врожаю 2020 року, соєвих бобів. При цьому згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у зазначених підприємств відсутнє будь-яке зареєстроване нерухоме майно.

Таким чином фактично не встановлення походження товару по ланцюгу постачання, придбання якого нібито здійснювалось ТОВ «СКВО» у контрагентів ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» та ТОВ «Максіопт». Відповідні сертифікати походження (якості) товару ТОВ «СКВО» ні до перевірки, ні до суду не надало.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем були надані довідки про походження товару від 29.03.2021 року вих. 29/1, від 22.04.2021 року вих. № 22/04-2, від 29.03.2021 року вих. №29/03-1, видані ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» та ТОВ «Максіопт».

Колегія суддів критично оцінює надані до суду довідки, з огляду на те, що вони містять інформацію лише про те, що товар (кукурудза українського походження) був вирощений та зібраний на території України, однак не містять інформації про те, хто є виробником даної продукції.

У підтвердження факту перевезення сільського посадської продукції від контрагентів та фактичне отримання її товариством з обмеженою відповідальністю «СКВО», позивач надав товарно-транспортні накладні.

Дослідженням наданих ТТН встановлено, що поставку зернових культур (кукурудзи, соєвих бобів) за договорами поставки, укладеними з ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» та ТОВ «Максіопт», здійснював перевізник - ТОВ «Великоцепцевицький аграрій».

Однак, як встановлено контролюючим органом в ході перевірки, згідно поданої фінансової звітності за 2020 рік, за І квартал 2021 року у ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» відсутні основні засоби, а згідно повідомлення про об`єкти оподаткування форми № 20-ОПП у вказаного підприємства відсутні транспортні засоби.

Крім того згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних протягом 2018-2021 років у ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» відсутнє придбання автомобілів/сідлових тягачів, а також придбання послуг оренди транспортних засобів та транспортних послуг.

Відсутність у ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» зареєстрованих за ним транспортних засобів підтверджується і даними НАІС ДДАІ МВС України.

В свою чергу у наданих товарно-транспортних накладних містяться відомості стосовно державних номерів транспортних засобів та причепів, якими ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» здійснювало перевезення товару, а також ПІБ водіїв.

Аналізом відомостей, які містяться у товарно-транспортних накладних, з урахуванням інформації з баз даних НАІС ДДАІ МВС України, контролюючий орган встановив, що власниками транспортних засобів є фізичні особи, які і зазначені у ТТН в якості водіїв. Так, у ТТН, складених у підтвердження перевезення кукурудзи у березні - квітні 2021 року, міститься інформація про наступні транспортні засоби: НОМЕР_1 - водій ОСОБА_1 , НОМЕР_2 - водій ОСОБА_2 , НОМЕР_3 - водій ОСОБА_3 , НОМЕР_4 - водій ОСОБА_4 , НОМЕР_5 - водій ОСОБА_5 , НОМЕР_6 - водій ОСОБА_6 , НОМЕР_7 - водій ОСОБА_7 .

В свою чергу як встановлено з даних Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку 1-ДФ (4-ДФ), власники вищевказаних автомобілів не мали взаємовідносин з ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» і останнє не здійснювало виплат на користь вищевказаних фізичних осіб (водіїв).

Крім того податковим органом встановлено, що деякі транспортні засоби, які вказані у поданих ТТН належать не контрагенту позивача, а іншим особам.

Так встановлено, що транспортні засоби державний номер НОМЕР_8 (водій ОСОБА_8 ), державний номер НОМЕР_9 (водій ОСОБА_9 ), державний номер НОМЕР_10 (водій ОСОБА_10 ) згідно баз даних НАІС ДДАІ МВС України належать ТОВ «Украгро-Інвест» (код 41007704). Транспортні засоби державний номер НОМЕР_11 (водій ОСОБА_11 ), державний номер НОМЕР_12 (водій ОСОБА_12 ) згідно баз даних НАІС ДДАІ МВС України належать ТОВ "ДЕРЕМЕЗНА-АГРО" (код 39046613). Транспортні засоби державний номер НОМЕР_13 (водій ОСОБА_13 ), державний номер НОМЕР_14 (водій ОСОБА_14 ), державний номер НОМЕР_15 (водій ОСОБА_15 ), державний номер НОМЕР_16 (водій ОСОБА_16 ), державний номер НОМЕР_17 (водій ОСОБА_17 ) згідно баз даних НАІС ДДАІ МВС України належать ПСП «ЛАН» (код 32191588).

Однак, за даними Єдиного реєстру податкових накладних протягом січня - березня 2021 року ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» не мало взаємовідносин з власниками зазначених вище транспортних засобів, а саме з ТОВ «Украгро-Інвест», ТОВ "ДЕРЕМЕЗНА-АГРО", ПСП «ЛАН».

Таким чином доводи податкового органу про неможливість ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» здійснювати транспортування товару (сільськогосподарської продукції) на адресу ТОВ «СКВО» підтверджуються встановленими вище обставинами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, з метою встановлення факту дійсного транспортування товару від ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» на адреси пунктів розвантаження, а саме терміналів, визначених Специфікаціях та Додаткових угодах до договорів, контролюючим органом був здійснений запит від 30.11.2021 року №1003/5/34-00-07-01 до Головного управління національної поліції у Одеській області щодо надання інформації стосовно фактів транспортування зернових культур автомобілями, зазначеними в товарно-транспортних накладних.

У відповідь на даний запит Головне управління Національної поліції України в Одеській області листом від 16.12.2021 року №13/12156 надіслало на адресу контролюючого органу відомості з ІП «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо фактів фіксації на території України 258 номерних знаків ТЗ, які були зазначені у запиті.

Аналізом отриманої інформації встановлено, що за даними системи розшуку автомобілів «Гарпун», транспортні засоби, зазначені в ТТН, були зафіксовані по різним маршрутам (Автошлях Р55 - кут проспекта 40-річчя Визволеня (м. Доброслав) - Коблево; м. Ромни вул.Сумська, 51 - Кам`янський р-н с. Михайлівка; Жюліо Кюрі - Ак. Заболотного (на в`їзд до міста на Заболотного) - Добровольського - Паустовського (до виїзду з міста); Коблево - Київ; Коблево - Одеса; Автошлях Р55 - кут проспекта 40-річчя Визволеня (м. Доброслав) тощо.

При цьому з наданої Головним управлінням Національної поліції в Одеській області інформації встановлено, що маршрути транспортних засобів не відповідають маршрутам руху транспортних засобів, зазначених в ТТН від точки навантаження до точки розвантаження.

Таким чином, отримані відомості спростовують факти реального перевезення сільськогосподарської продукції саме від ТОВ «Великоцепцевицький аграрій» на адреси пунктів розвантаження, вказані у ТТН у визначені в них періоди.

Позивачем в ході розгляду даної справи не спростовано доводи контролюючого органу щодо неможливості здійснення розглядуваними в акті перевірки контрагентами господарської діяльності та щодо відсутності факту реальної поставки сільськогосподарської продукції від ТОВ «Великоцепцевицький аграрій», ТОВ «Максіопт» до ТОВ «СКВО».

Колегія суддів вважає, що доводи податкового органу про нереальність розглядуваних господарських операцій ґрунтуються на об`єктивній інформації, яка спростовує відомості, які містяться в наданих у підтвердження здійснення таких господарських операцій документах.

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в даному випадку не піддається сумніву факт поставки товариством з обмеженою відповідальністю «СКВО» сільськогосподарської продукції згідно укладених зовнішньоекономічних контрактів. Предметом дослідження в даному випадку є питання фактичної поставки сільськогосподарської продукції на адресу ТВО «СКВО» саме від ТОВ «Великоцепцевицький аграрій», ТОВ «Максіопт».

За наслідками дослідження наданих позивачем первинних документів, з урахуванням обґрунтованих сумнівів контролюючого органу про неможливість контрагентами позивача здійснювати господарську діяльність та поставку відповідної сільськогосподарської продукції, підтверджених відповідними доказами, колегія суддів приходить до висновку, що вони не дають змоги встановити реальність факту здійснення господарських операцій між ТОВ «СКВО» та ТОВ «Великоцепцевицький аграрій», ТОВ «Максіопт».

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.10.2023 року №36834000701 та №36634000701 є правомірними і обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «СКВО»..

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "СКВО" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді А.Г. Федусик О.А. Шевчук