Постанова

від 01.10.2024 по справі 620/2810/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/2810/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Файдюка В.В.,

Суддів Карпушової О.В.,

Мєзєнцева Є.І.,

При секретарі Масловській К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Дзундза Юрій Романович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» (в тому числі виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі 620/3247/20 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі 620/7358/22), як обрахункових величин при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2015, 2016, 2017 рік;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» (в тому числі виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі 620/3247/20 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі 620/7358/22), як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2018 рік;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» (в тому числі 7 виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі 620/3247/20 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі 620/7358/22), як обрахункової величини при обрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням ««щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» (в тому числі виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі 620/3247/20 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі 620/7358/22), як обрахункових величин за 2015, 2016, 2017 рік;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» (в тому числі виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі 620/3247/20 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі 620/7358/22), як обахункової величини за 2018 рік;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням «індексації грошового забезпечення» (в тому числі виплаченої на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року у справі 620/3247/20 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі 620/7358/22), як обрахункової величини.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року вказаний адміністративний позов - повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 статті 169 КАС України.

Підставою для повернення вказаного позову стало невиконання позивачем, на переконання суду першої інстанції, вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року, якою адміністративний позов було залишено без руху, а саме не надання доказів на підтвердження наявності відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Скарга обґрунтована тим, що саме суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно п.3 ч.1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у статтях 160 і 161 цього Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до п. 1 ч. 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Зокрема, судом вказано, що у позовній заяві представник позивача зазначає, що 24.01.2024 позивачу було здійснено виплату індексації грошового забезпечення у повному обсязі. Разом з тим, у матеріалах, доданих до позовної заяви, відсутні документи, що підтверджують зазначені обставини.

27 червня 2024 через систему «Електронний суд» до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Як вказано судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, зі змісту поданої заяви про усунення недоліків позовної заяви вбачається, що позивачем було надано лише підтвердження надсилання копії адміністративного позову з додатками відповідачу, тобто усунуто недоліки не у повній мірі, зазначені в ухвалі суду від 21.06.2024, а саме не надано документів, які підтверджують обставини виплати 24.01.2024 позивачу індексації грошового забезпечення. Разом з тим, у матеріалах, доданих до позовної заяви, відсутні документи, водночас жодних клопотань чи заяв щодо продовження строку на усунення недоліків позовної заяви на адресу суду не подано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки позивач у встановлений судом строк не повністю усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 про залишення позовної заяви без руху, тому вказану позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зауважує наступне.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси і яка у зв`язку з цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві, який саме суб`єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, у який спосіб може бути відновлено порушене право.

Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Зазначене, неодноразово наголошувалося Великою Палатою Верховного Суду, а саме у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18, від 06 травня 2020 року у справі № 9901/42/20, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/41/21, від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання приписів передбачених п. 5 ч. 5 статті 160 КАС України, ч. 4 статті 161 КАС України позивач здійснив виклад обставин, якими обґрунтовує свої вимоги, а також надав до суду наявні у нього докази.

Предметом спору між сторонами є питання включення до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обрахунок розміру: «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення».

В свою чергу, відповідачем у даній справі є суб`єкт владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Покладення обов`язку доказування на позивача - фізичну особу не допускається і встановлення відповідних вимог в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, внаслідок невиконання якої позов було повернуто, свідчить про порушення судом першої інстанції вимог частини другої статті 77 КАС України.

Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах, які стосуються захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02 листопада 2021 року у справі №803/22/17, від 26 жовтня 2021 року у справі № 2а-19251/11/2670, від 05 жовтня 2021 року у справі № 819/1564/16.

Відтак, саме відповідач повинен доводити, що здійснив відповідні нарахування позивачеві, а позиція суб`єкта владних повноважень щодо правомірності своєї бездіяльності чи дій може бути викладена у відзиві на позовну заяву, який подається після відкриття провадження у справі разом із необхідними, на думку відповідача, доказами, що визначено частиною третьою статті 79 КАС України.

До того ж слід зазначити, що особливості дослідження доказів, результатом чого є їх оцінка судом, визначені у статтях 210, 211 КАС України, які знаходяться у Главі 6 «Розгляд справи по суті».

Тобто лише після відкриття провадження у справі і дослідження усіх поданих сторонами доказів, свобода у поданні яких є складовою принципу змагальності сторін, суд з`ясовує чи підтверджується позиція позивача належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами що передбачено статтями 73, 74, 75, 76 КАС України.

Окрім цього, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, можуть бути долучені і на пізнішій стадії процесу, а не лише на стадії вирішення питання відкриття провадження в справі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 260/4208/22, постанові від 31 жовтня 2023 року у справі № 380/14623/22.

Частини 1-2 статті 55 Конституції України регламентують, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Колегія суддів враховує, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненні особи до суду. Проте, згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Аналогічні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №П/9901/736/18.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення процесуального питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст рішення виготовлено 01 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач: В.В. Файдюк

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев