Ухвала

від 24.09.2024 по справі 761/25379/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/25379/24 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/5136/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року про відмову у триманні під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, у кримінальному провадженні №22024000000000559,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком до 12 вересня 2024 року включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 .

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення на строк від 10 до 12 років.

Вказує, що під час досудового розслідування, в тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Проте, під час розгляду клопотання про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу слідчим суддею не в повній мірі враховано вказані ризики, на які прокурор звертав увагу під час судового засідання, та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який не здатний усунути ризики, які існують у кримінальному провадженні, передбачені ст. 177 КПК України.

Слідчим суддею не враховано, що ОСОБА_7 мешкає в м. Харкові, який перебуває в безпосередній близькості до кордону з російською федерацією та при відповідних обставинах, активних бойових діях, знаходячись на волі, усвідомлюючи можливість отримання реального покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, у останнього може виникнути фактична можливість, зокрема перетнути кордон території України та переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім цього, підозрюваний підтримує зв`язки з особами, які на цей час проживають за кордоном, зокрема й на території російської федерації, які готові забезпечити переховування останнього від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене ним особливо тяжке кримінальне правопорушення.

Окрім того, на даний час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники злочину, місця зберігання знаряддя та засобів вчинення злочину; отримано не всі дані щодо місць проживання та перебування підозрюваного та інших осіб, причетних до вчинення злочину, що дає підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, буде намагатися та матиме можливість знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.

Також у ході досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, частина з яких працівниками ТОВ «Росса» та безпосередніми підлеглими ОСОБА_7 .

Окрім того, зважаючи на те, що на даний час не встановлені всі спільники підозрюваного у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким підозрюваний може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу з доповненнями, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000559 від 19.06.2024 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

12.07.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком до 12 вересня 2024 року включно.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційної інстанції.

Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.

Разом з тим, як вірно встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування не доведено, що у кримінальному провадженні існують ризики непроцесуальної поведінки ОСОБА_7 , зокрема, можливості останнього переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, такого ступеня вірогідності, запобігти яким здатен лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З такими висновками погоджується колегія суддів, оскільки як під час розгляду судом першої інстанції клопотання про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час апеляційного розгляду, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що інші запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу ОСОБА_7 , у тому числі вік та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків, репутацію та майновий стан, доходить висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив всі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, обґрунтовано застосував щодо підозрюваного більш м`який запобіжний захід, а саме у виді цілодобового домашнього арешту.

Доводи, на які посилається прокурор в обґрунтування апеляційної скарги з та доповненнях до неї, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з тяжкістю кримінального правопорушення та його наслідками, особою підозрюваного, та підстав вважати його занадто м`яким, колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Крім того, згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.

Враховуючи, що на день апеляційного розгляду закінчився строк дії ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту строком до 12.09.2024, та на даний час фактично відсутній предмет апеляційного оскарження у зв`язку з припиненням дії оскаржуваного рішення, колегія суддів у даному випадку позбавлена процесуальної можливості задовольнити апеляційну скаргу прокурора та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою у строки, про які просив прокурор, тобто до 12.09.2024.

За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

---

ОСОБА_2

Судді

ОСОБА_12