Ухвала

від 26.09.2024 по справі 757/44832/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/44832/20 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/3839/2024 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, працює в ТОВ «Лідерспецторг» водієм, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , такий, що не має судимості, згідно ст. 89 КК України,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком вирішено цивільний позов потерпілої, питання речових доказів та процесуальних витрат,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду І-ї інстанції, ОСОБА_7 12.06.2020, приблизно о 08 год. 04 хв., керуючи технічно справним вантажним автомобілем «DAF 85CF», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по правій смузі проїзної частини вул. Набережного шосе у місті Києві, зі сторони Почтової площі у напрямку мосту «Метро».

Попереду зазначеного вантажного автомобіля на правій смузі попутного напрямку проїзної частини Набережного шосе поблизу зупинки громадського транспорту «Пішохідний міст» стояв припаркований автомобіль «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 .

Під час руху ОСОБА_7 допустив порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме:

- п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- підпункт «б» п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку ОСОБА_7 виявились у тому, що він, керуючи технічно справним вантажним автомобілем «DAF 85CF», д.н.з. НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки і її змін, при виникненні небезпеки для руху, чим для нього являвся автомобіль «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв попереду у межах правої смуги руху попутного напрямку (який він об`єктивно спроможній був завчасно виявити), не вжив заходів для зменшення швидкості керованого ним вантажного автомобіля аж до його зупинки, внаслідок чого поблизу зупинки громадського транспорту «Пішохідний міст» допустив наїзд на задньою частиною автомобіля «Skoda Octavia». В результаті чого ОСОБА_9 , який знаходився на водійському сидінні «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , були заподіяні тілесні ушкодження.

Так, ОСОБА_9 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді : закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, субдуральних гематом лобно-скроневих ділянок обох гемісфер головного мозку, травматичного субарахноїдального крововиливу, саден м`яких тканин голови, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.

Порушення вимог п. 1.5, підпункту «б» п. 2.3 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України ОСОБА_7 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідків.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурором подано апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду щодо ОСОБА_7 скасуватита ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування основного покарання, з випробуванням строком на 2 роки.

Такі вимоги мотивує тим, що при призначенні ОСОБА_7 основного покарання без додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, поза увагою суду залишились обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема те, що саме неуважність водія, порушення вимог Правил дорожнього руху України, призвели до наслідків у вигляді отримання потерпілим тяжких тілесних ушкоджень.

Вислухавши доповідь судді, доводи прокурора на підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються, а тому, відповідно до положень ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного незастосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Згідно положень ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_7 , місцевий суд врахував тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, те, що обвинувачений в силу ст. 89 КК України не судимий, наслідки у виді спричинення потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, від яких він отримав інвалідність І групи. Обставинами, які пом`якшують покарання, судом визнано щире каяття та добровільне часткове відшкодування потерпілому заподіяних збитків. Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом під час розгляду справи не встановлено, та зроблено висновок, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, врахувавши те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив вказаний злочин з необережною формою вини, одружений, має на утриманні двох дітей, один з яких є неповнолітнім ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачений працює водієм в ТОВ «Лідерспецторг», де позитивно характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, з огляду на обставини, які пом`якшують його покарання, та на позицію потерпілої ОСОБА_10 , щодо покарання ОСОБА_7 , суд дійшов висновку, що його виправлення та досягнення інших цілей покарання можливе і без ізоляції ОСОБА_7 від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою на підставі ст. 75 КК України в період іспитового строку звільнення ОСОБА_7 від покарання та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Крім того, з огляду на наведені обставини, враховуючи позицію потерпілої, щодо призначення ОСОБА_7 покарання, а також те, що відповідно до характеристики директора ТОВ «Лідерспецторг» ОСОБА_11 від 10.11.2023 робота водія для родини ОСОБА_7 є єдиним джерелом доходу, оскільки дружина його (зі слів обвинуваченого та змісту характеристики) перенесла тяжку оперецію внаслідок чого втратила працездатність, ОСОБА_7 є єдиним годувальником в родині, то суд визначив за можливе не призначати ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення його права керувати транспортними засобами.

Колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному.

На переконання колегії суддів, при призначенні ОСОБА_7 покарання без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, судом враховано всі обставини на які вказує в апеляційній скарзі прокурор, та належним чином мотивовано висновок про можливість не призначати обвинуваченому ОСОБА_7 додаткового покарання, що не суперечить санкції ч. 2 ст. 286 КК України, в редакції Закону, що діяла на момент скоєння кримінального правопорушення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України - без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: