Постанова

від 30.09.2024 по справі 755/1620/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №755/1620/23 Головуючий у 1 інстанції: Чех Н.А.

провадження №22-ц/824/457/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Сушко Л.П., Кулікової С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» та апеляційною скаргою адвоката Шипілова Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-Майстер» про стягнення трьох процентів річних,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року позивач АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із зазначеним позовом, який обгрунтовував тим, що 11.12.2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір про надання кредитних услуг № BL249, та до нього Додаткову угоду № BL249-К/1, відповідно до умов яких банк надав позичальнику кредит в сумі 180 000 доларів США на термін до 01.12.2027 року.

Крім того, 17.09.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL8894 та до нього Додаткову угоду № BL8894/К-1, згідно яких банк надав позичальнику кредит в сумі 165 460 доларів США на термін до 31.08.2009 року, із його подовженням, але не більш як до 31.08.2028 року.

Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 17.09.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 11.12.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 . При цьому, 17.09.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Про-Майстер» було укладено Договір поруки №BL8894-П1, згідно умов якого ТОВ «Про-Майстер» зобов`язався відповідати перед ВАТ «Універсал Банк» за невиконання ОСОБА_1 його зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг

№ BL8894.

В порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. 31.07.2013 року Голосіївським районним судом м. Києва прийнято рішення, яким позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено у повному обсязі і з ОСОБА_1 стягнуто борг за кредитним договором № BL249 від 11.12.2007 року в сумі 1 626 830,71 грн; з ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер» солідарно стягнуто заборгованість за генеральним договором № BL8894 від 17.09.2008 року у розмірі 1 618 394,34 грн, а також стягнуто судовий збір.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання умов договору недійсними та зустрічного позову ТОВ «Про-Майстер» про визнання припиненим договору поруки відмовлено. Апеляційним судом м. Києва прийнято рішення, яким 28.01.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ТОВ «Про-Майстер» залишено без задоволення, рішення Голосіївського суду м. Києва від 31.07.2013 року в частині суми боргу, що підлягає стягненню на користь банку з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер» в солідарному порядку зменшено до 1 611 305,27 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

18.02.2014 року Апеляційний суд м. Києва виправив описку щодо суми боргу за кредитним договором від 17.09.2008 року, яка становить 1 599 491,78 грн. На виконання рішення суду було видано виконавчі листи на боржників ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер». Виконавчий документ відносно боржника ОСОБА_1 було пред`явлено до виконання та 04.10.2016 року виконавець його повернув. Виконавчий документ було втрачено. Голосіївський районний суд м. Києва відмовив у видачі дублікату виконавчого листа та в поновленні строку на його пред`явлення. Постановою Київського апеляційного суду від 25.10.2022 року ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 21.02.2022 року залишено без змін. Виконавчий лист на боржника ТОВ «Про-Майстер» також було втрачено, та у видачі його дубліката і поновленні строку було відмовлено.

16.05.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів, стягнувши заборгованість за генеральною угодою № BL8894 від 17.09.2008 року у розмірі 202 476,46 доларів США та судовий збір - 1 378 грн.

15.01.2019 року Київський апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу ОСОБА_2 30.11.2020 року Верховний Суд відхилив касаційну скаргу ОСОБА_2 . В ході виконавчого провадження предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 , реалізована і 14.05.2019 року видано Акт про реалізацію предмета іпотеки та зареєстровано право власності на майно за АТ «Універсал Банк».

14.05.2019 року виконавче провадження у відношенні боржника ОСОБА_2 завершено. Сума боргу була погашена частково. Сума боргу за кредитним договором

№BL8894 від 17.09.2008 року становить 558 619,16 грн. (за період від 18.02.2014 року до 14.11.2022 року сплачено 1 040 872,62 грн.). Розрахована сума за ставкою 3 % річних - 50 275,72 грн. Відповідно до розрахунку від 14.11.2022 року сума до стягнення згідно рішення суду по кредитному договору № BL249-К/1 від 11.12.2007 року - 1 626 830,71 грн., сплачено по рішенню суду за період від 15.11.2019 року до 14.11.2022 року 14 541,88 грн., залишок боргу - 1 612 288,83 грн. Розрахована сума за ставкою 3 % річних - 145 105,99 грн.. Загальна сума за ставкою 3 % річних - 195 381,71 грн.

Враховуючи викладене, просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер» 3 % річних у розмірі 50 275,72 грн, з ОСОБА_1 3 % річних - 145 105,99 грн. Також просив вирішити питання щодо стягнення судового збору.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер» на користь АТ «Універсал Банк» 3 % річних за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL8894 від 17.09.2008 року у розмірі 38 200,37 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 286,48 грн.

Стягнуто з ТОВ «Про-Майстер» на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 286,48 грн.

В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування скарги вказує, що 11.12.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №ВЬ249. 11.12.2007 року між сторонами укладено Додаткову угоду №ВБ249-К/1. За умовами укладених документів сума кредиту - 180 000,00 доларів США: строк погашення - до 01.12.2027 року. З метою виконання зобов`язання, між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, яким останній передав квартиру АДРЕСА_2 .

17.09.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL8894, та Додаткова угода № ВL8894/К-1, згідно яких останній отримав кредитну лінію з лімітом у розмірі 165 460 доларів США, стром до 31.08.2028 року.

17.09.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Про-Майстер» укладено Договір поруки № ВL8894-П1, де товариство взяло на себе зобов`язання відповідати за невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № ВL8894 та Додаткової угоди № ВL8894/К-1 від 17.09.2008 року.

17.09.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, за умовами якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , задля забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № ВL8894 від 17.09.2008 року.

31.07.2013 року Голосїївський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі

№2601/17000/12, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг №ВЕ249 від 11.12.2007 року у розмірі 1 626 830,71 грн; стягнув солідарно з ТОВ «Про-Майстер» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL8894 від 17.09.2008 року у розмірі 1 618 394,34 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.01.2014 року рішення Голосїївського районного суду м. Києва від 31.07.2013 року в частині суми заборгованості, що підлягає стягненню на користь ПАТ «Універсал Банк» з ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер» в солідарному порядку зменшив до 1 599 491,78 грн. (з урахування ухвали про виправлення описки від 18.02.2014 року).

На виконання рішення суду видано виконавчі листи відносно ОСОБА_1 про стягнення боргу за Генеральним договором про надання кредитних послуг

№ ВL249 від 11.12.2007 року та Генеральним договором про надання кредитних послуг

№ ВL8894 від 17.09.2008 року та виконавчий лист відносно ТОВ «Про Майстер» за Генеральним договором про надання кредитних послуг №ВL8894 від 17.09.2008 року. Станом на сьогодні всі виконавчі документи про стягнення боргу за генеральним договором про надання кредитних послуг № ВL249 від 11.12.2007 року та генеральним договором про надання кредитних послуг №ВL8894 від 17.09.2008 року втрачено. Ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2021 року та від 21.02.2022 року було відмовлено у видачі дублікатів виконавчих листів та поновленні строків для їх пред`явлення у відношенні боржників ОСОБА_1 і ТОВ «Про-Майстер» (справа №2601/17000/12). Ухвали суду першої інстанції залишені без змін згідно постанов Київського апеляційного суду від 25.10.2022 року. Дана обставина зазначалася в позовній заяві про стягнення 3 % річних.

Крім того, подано повторно заяви про видачу дублікатів та поновлення стоків відносно ОСОБА_1 та ТОВ «Про Майстер».

16.05.2018 року Голосїївський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі

№752/18476/16-ц, яким звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за Генеральною угодою №ВL8894 від 17.09.2008 року, яка станом на 03.06.2014 року становить 202 476,46 доларів США. Постановою Київського апеляційного суду від 15.01.2019 року та постановою Верховного Суду від 30.11.2020 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2018 року залишено без змін.

10.06.2019 року приватний нотаріус КМНО Апатенко М.А. видав Свідоцтво, яким посвідчив право власності АТ «Універсал Банк» на квартиру АДРЕСА_1 .

Отже, за результатом проведеного опису даний об`єкт виведено на торги. За результатами третіх прилюдних торгів іпотекодержатель АТ «Універсал Банк» скористався своїм правом придбати предмет іпотеки шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в порядку ст.49 Закону України «Про іпотеку», внаслідок чого загальна сума заборгованості за рішенням Голосїївського районного суду м. Києва та Апеляційного суду

м. Києва була частково погашена. 14.05.2019 року приватний виконавець Виконавчого округу м. Києва Мілоцький О.Л. закінчив виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа №752/18476/16-А на підставі п.15 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», де залишок нестягнутої заборгованосте склав 162 564,33 доларів США (виконано на суму 1 042 233,50 грн).

Також, заборгованість була погашена частково і за рахунок інших коштів, стягнутих в рамках виконавчих проваджень. Дані обставини зазначалися в позовній заяві АТ «Універсал Банк» про стягнення боргу.

Крім того, в якості доказів до позовної заяви Банком було надано розрахунок заборгованості за договором №ВL8894 від 17.09.2008 року, де вказано: розрахунок здійснено за період від 15.11.2019 року до 14.11.2022 року, сума боргу - 1 599 491,78 грн, сплачено по рішенню суду -1 040 872,62 гри., залишок боргу - 558 619,16 грн.

Та розрахунок заборгованості за договором №ВL249 від 11.12.2007 року, де вказувався розрахунковий період - від 15.11.2019 року до 14.11.2022 року, сума боргу - 1 626 830,71 грн., сплачено по рішенню суду - 14 541,88 грн., залишок боргу - 1 612 288,83 грн, який містить всю необхідну інформацію для встановлення наявної суми заборгованості за рішенням суду_в межах позовної давності за останні 3 роки.

Крім того, в розрахунку наявна формула, за якою і відбувалось нарахування заборгованості у вигляді 3% річних на залишок суми заборгованості: на початок періоду - оплати (при наявності) * 3%:365(дні у році) * (кількість днів простроченої заборгованості ) - сума, що підлягає стягненню.

Згідно наданого розрахунку залишок заборгованості за кредитним договором №ВL8894 від 17.09.2008 року - 558 619,16 грн. і за кредитним договором №ВL249 від 11.12.2007 року-1 612 288, 83 грн.

Отже, є незрозумілим висновок суду першої інстанції щодо ненаданих позивачем доказів, оскільки Банком було надано до суду всі необхідні документи для вирішення даної справи, а саме: копію Генерального договору про надання кредитних послуг №ВL249 від 11.12.2007 року, копія додаткової угоди до Генерального договору про надання кредитних послуг № ВL249 від 11.12.2007 року, копію Генерального договору про надання кредитних послуг №ВL8894 віді 17.09.2008 року; копію додаткової угоди до Генерального договору про надання кредитютгж послуг №ВL8894 від 17.09.2008 року; Договори поруки, Договори іпотеки, рішення суду першої, апеляційної та касаційної інстанції про стягнення боргу, звернення стягнення на предмет іпотеки та отримання дублікатів та поновлення строків.

Крім того, в позовній заяві зверталась увага суду, що виконавчі листи про стягнення боргу втрачено. Однак, судом не було досліджено і поданих доказів, що призвело до винесення необгрунтованого та незаконного рішення. Крім того, у разі якщо суду чи відповідачу було незрозуміло яким чином відбувалось нарахування 3% річних, або якщо у них виникли будь-які сумніви взагалі щодо наявності заборгованості за рішенням суду, то відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Стягнення інфляційних втрат та 3 % річних передбачено ст.625 ЦК України, і зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленої інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тобто ні норми даної статті, ні норми інших актів чинного законодавства України не передбачають обов`язку пред`явлення виконавчих документів до виконання для стягнення заборгованості у вигляді 3 % річних, а отже і не передбачають, що Апелянт має долучати такі документи, як доказ до матеріалів справи.

Пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання є лише правом, а не обов`язком стягувача. Частина 1 ст.18 ЦПК України передбачає, що не залежно від того пред`являлись на виконання виконавчі документи чи наявні виконавчі листи, рішення суду повинно виконуватися. Якщо рішення суду не виконано, кредитор має повне право звернутися з позовом про стягнення 3 % річних.

Представником Банку в позовній заяві зазначалося, що виконавчі листи про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер» пред`являлись на виконання, однак при пересилці їх втрачено та на виконанні вони не перебувають.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначені норми законодавства та не звернув уваги на докази, надані позивачем, у зв`язку з чим рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27.03.2023 року підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі Шипілова О.В. - представника ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення без врахування та встановлення наступних обставин, які впливають на об`єктивний та всебічних розгляд справи:

1) невірні розрахунки боргу, надані позивачем, оскільки позивач приховав, і відповідно, суд 1-ї інстанції не врахував наявність спору щодо загальної суми заборгованості та розбіжності в сумі боргу, яка погашалася за Генеральної угодою від 17.09.2008.

Так, в розрахунку 3 % річних за кредитним договором - Генеральною угодою

№ ВL8894 від 17.09.2008 року позивачем вказано, що:

- загальна сума боргу складала - 1 599 491,78 грн,

- сплачено по рішенню суду - 1 040 872,62 грн (за період від 18.02.2014 року до 14.11.2022 року);

- залишок боргу - 558 619,16 грн.

Сума 3% річних складає 50 275,72 грн. (розрахунок здійснено за період від 15.11.2019 року до 14.11.2022 року).

В розрахунку 3 % річних за кредитним договором № ВЕ249-К/1 від 11.12.2007 року позивачем вказано, що:

- загальна сума боргу - 1 626 830,71 грн,

- сплачено по рішенню суду - 14 541,88 грн,

- залишок боргу - 1 612 288,83 грн.

Сума 3% річних складає 145 105,99 грн розрахунок здійснено за період від 15.11.2019 року до 14.11.2022 року.

Всього 3% річних становить 195 381,71 грн. (50275,72 + 145 105,99).

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що заборгованість відповідача була зменшена на суму 1042233,50 грн за рахунок реалізації іпотечного майна, а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_2 і який був укладений на забезпечення Генеральної угоди №ВL 8894 від 17.09.2008 року.

Вказує, що позивач приховав, і відповідно суд 1-ї інстанції не врахував наявність спору щодо загальної суми заборгованості.

Так, Голосіївським районним судом м.Києва розглядається цивільна справа №752/7425/21 за позовом ОСОБА_2 до АТ «Універсал Банк» про визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки від 14.05.2019 року, розгляд справи призначено на 15.05.2023 року на 10 год. 00 хв.

При цьому, 16.05.2018 року Голосіївським районним судом м.Києва було ухвалено судове рішення у цивільній праві №752/18476/16-ц, яким було задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, квартири АДРЕСА_4 , що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні 53 500 доларів США в рахунок погашення заборгованості за Генеральною угодою №ВL8894 від 17.09.2008, яка станом на 03.06.2014 року становить по тілу кредиту - 163 108, 95 доларів США, за відсотками 35 865, 53 доларів США, по пені - 3501, 98 доларів США на користь ПАТ «Універсал Банк».

Зазначає, що позивач допустив реалізацію майна за значно вищою початковою ціною, ніж передбачено в судовому рішенні.

Згідно вищевказаного судового рішення від 16.05.2018 року було вирішено звернути стягнення на квартиру ОСОБА_2 шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні 53 500 доларів США.

Перші електронні торги в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 відбулися 04.02.2019 року (номер лоту 325857) за початковою ціною -1 488 905 грн.

В той же час, курс НБУ на 04.02.2019 року становив 1 долар за 27,570704 грн.

Згідно розрахунку дійсної вартості початкової ціни станом на 04.02.2019 року 53500 доларів США х 27,570704 = 1 475 032 грн 66 коп.

Таким чином, вважає, що початкова вартість майна за лотом 325857 була завищена на 13 872,34 грн. (1 488905 - 1475032,66 = 13872,34 грн.), що не відповідає вартості іпотеки, вказаної у рішенні суду.

Оскільки квартира не була реалізована на аукціоні в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, АТ «Універсал Банк» прийняв таке майно в погашення боргу за ціною 3-х електронних торгів, яка відповідно також була розрахована з похибкою.

Таке порушення впливає на загальну суму боргу за кредитном договором - Генеральною угодою № ВБ8894 від 17.09.2008 року і відповідно на визначення розміру 3% річних.

Також, в оскаржуваному рішенні від 27.03.2023 року вказано, що в межах ВП НОМЕР_1 було стягнуто (виконано) суму боргу у розмірі 1 042 233,50 грн, тоді як в розрахунку позивач вказував, що погашення боргу відбулося лише на буму - 1 040 872,62 грн.

Різниця в розрахунках складає 1360,88 грн (1042233,50 -1040872,62 = 1360,88).

Позбавлення права відповідача клопотати про застосування позовної давності у даному спорі, де відлік позовної давності здійснюється з дати останнього платежу за кредитним договором № ВЕ249-К/1 від 11.12.2007 року з 2009 року.

Так, згідно з ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 31.07.2013 року у справі №2601/17000/12 було встановлено, зокрема, що за генеральним договором №ВЕ8894 відбувалася погашення простроченого зобов`язання, з останньою датою останнього платежу у березні 2012 року.

Отже, за вказаними кредитними договорами сплила позовна давність і за 3% річних, які позивач стягує з відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача АТ «Універсал Банк» просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а позов задовольнити в повному обсязі.

Вказує, що станом на сьогоднішній день Голосіївським районним судом м. Києва вже ухвалено рішення у справі №752/7425/21 за позовом ОСОБА_2 до АТ «Універсал Банк» про визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки від 15.05.2019 року, яким у задоволенні позову відмовлено, а тому, посилання представника скаржника на оскарження Акту про реалізацію предмета іпотеки з даних підстав є недоречним, оскільки наявне рішення суду, яким у задоволені позову відмовлено.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахування положень Закону України «Про іпотеку».

Положеннями ст.43 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця та їх проведення.

Відповідно до п.2 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5 організатор здійснює внесення до системи інформацію про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити дані про вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, початкова ціна вказується приватним виконавцем в заявці па реалізацію арештованого майна виходячи з вартості, яка визначена рішенням суду.

Заявка на реалізацію арештованого майна була складена 17.12.2018 року.

Згідно інформації, що міститься на офіційному веб сайті Національного банку України курс гривні до долару США склав 27,83.

З огляду на викладене, приватним виконавцем було правомірно визначено початкову вартість реалізованого майна в розмірі 1488 905 (53 500 доларів США*27,83 гри.).

В свою чергу, представник скаржника здійснює свій обрахунок вартості предмету іпотеки в гривні на день проведення перших прилюдних торгів, що в апріорі є неправильним. Оскільки початкова вартість арештованого майна визначається саме па день складання приватним виконавцем заявки на реалізацію арештованого майна, яка в подальшому з пакетом документів передається до ДП «СЕТАМ». Жодним нормативно-правовим актом не визначено, що приватний виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунок вартості арештованого майна на дату проведення прилюдних торгів.

Тому, посилання представника скаржника на невірні розрахунки боргу, які полягають в тому, що позивач приховав, і відповідно, суд першої інстанції не врахував наявність спору щодо загальної суми заборгованості та невірно визначену приватним виконавцем початкову вартості реалізованого майна є безпідставним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства України. Банк мав та має повне право розраховувати 3 % річних з залишку боргу за Генеральною угодою № ВБ8894 від 17.09.2008 року в розмірі 558 619,16 грн. Крім того, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до АТ «Універсал Банк», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання недійсним Акту про реалізацію предмету іпотеки.

Вказує, що висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв`язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу є помилковим, оскільки інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК.

Крім того, в постанові Верховного Суду України вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми З роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 року у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 року у справі № 642/493/17-ц, від 30.01.2019 року у справі № № 922/175/18.

АТ «Універсал Банк» подано позов в межах строку позовної давності за останні 3 роки, які передували подачі позову. Даний факт можна встановити в розрахунках заборгованості, які містяться в матеріалах справи, а тому посилання представника скаржника на підставу відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 , ТОВ «Про-Майстер» 3 % річних пов`язану з пропуском позовної давності є незаконною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства України та вищезазначеним висновкам Верховного суду.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з норм діючого законодавства та вважав, що заявлені вимоги позивачем доведено частково, а саме: в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер» 3 % річних по договору №BL8894 від 17.09.2008 року.

В частині стягнення з ОСОБА_1 3 % річних по договору №BL249 від 11.12.2007 року в сумі 145 105,99 грн. суд дійшов віисновку про відмову, оскільки позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження наявності боргу на момент звернення до суду з даним позовом у розмірі 1 612 288,83 грн.

Що стосується 3 % річних за період від 15.11.2019 року до 14.11.2022 року, то суд зазначав, що військовий стан в України був продовжений Указами Президента України, та діяв до 20.05.2023 року, тому період нарахування 3 % річних мав бути від 15.11.2019 року до 23.02.2022 року. Також суд зазначив формулу, за якою здійснюється розрахунок 3 % річних.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що АТ «Універсал Банк» є правонаступником ВАТ «Універсал Банк».

11.12.2007 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL249.

11.12.2007 року між сторонами укладено Додаткову угоду №BL249-К/1. За умовами укладених документів сума кредиту - 180 000 доларів США, строк погашення - до 01.12.2027 року. З метою виконання зобов`язання між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, яким останній передав квартиру АДРЕСА_2 .

17.09.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №BL8894, та Додаткова угода №BL8894/К-1, згідно яких останній отримав кредитну лінію з лімітом у розмірі 165 460 доларів США, стром до 31.08.2028 року.

17.09.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ТОВ «Про-Майстер» укладено Договір поруки № BL8894-П1, де товариство взяло на себе зобов`язання відповідати за невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № BL8894 та Додаткової угоди № BL8894/К-1 від 17.09.2008 року.

17.09.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки, за умовами якого остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , задля забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № BL8894 від 17.09.2008 року.

31.07.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі

№2601/17000/12, яким стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL249 від 11.12.2007 року у розмірі 1 626 830,71 грн.; стягнув солідарно з ТОВ «Про-Майстер» та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL8894 від 17.09.2008 року у розмірі 1 618 394,34 грн.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.01.2014 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31.07.2013 року в частині суми заборгованості, що підлягає стягненню на користь ПАТ «Універсал Банк» з ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер» в солідарному порядку зменшив до 1 599 491,78 грн. (з урахування ухвали про виправлення описки від 18.02.2014 року).

16.05.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі

№752/18476/16-ц, яким звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за Генеральною угодою №BL8894 від 17.09.2008 року, яка станом на 03.06.2014 року становить 202 476,46 доларів США.

Постановою Київського апеляційного суду від 15.01.2019 року та постановою Верховного Суду від 30.11.2020 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2018 року залишено без змін.

10.06.2019 року приватний нотаріус КМНО Апатенко М.А. видав Свідоцтво, яким посвідчив право власності АТ «Універсал Банк» на квартиру АДРЕСА_1 .

14.05.2019 року приватний виконавець Виконавчого округу м.Києва Мілоцький О.Л. закінчив виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа

№752/18476/16-ц на підставі п.15 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», де залишок нестягнутої заборгованості склав 162 564,33 доларів США (виконано на суму 1 042 233,50 грн.).

Ухвалами Голосіївського районного суду м. Києва від 01.12.2021 року та від 21.02.2022 року було відмовлено у видачі дублікатів виконавчих листів та поновленні строків для їх пред`явлення у відношенні боржників ОСОБА_1 і ТОВ «Про-Майстер» (справа № 2601/17000/12). Ухвали суду першої інстанції залишені без змін згідно постанов Київського апеляційного суду від 25.10.2022 року.

По даній справі позивач просив солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер» 3 % річних у розмірі 50 275,72 грн. у зв`язку з неналежним виконання умов договору №BL8894. Також просив стягнути з ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 145 105,99 грн. за неналежне виконання умов договору №BL249.

В розрахунку 3 % річних за договором №BL8894 від 17.09.2008 року вказано: розрахунок здійснено за період від 15.11.2019 року до 14.11.2022 року, сума боргу - 1 599 491,78 грн., сплачено по рішенню суду - 1 040 872,62 грн., залишок боргу - 558 619,16 грн.

У розрахунку 3 % річних за договором №BL249 від 11.12.2007 року вказано: розрахунковий період - від 15.11.2019 року до 14.11.2022 року, сума боргу - 1 626 830,71 грн., сплачено по рішенню суду - 14 541,88 грн., залишок боргу - 1 612 288,83 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на ст.625 ЦК України та практику Верховного Суду щодо стягнення коштів за невиконання грошового зобов`язання, передбаченого ст. 625 ЦК України.

За ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст.610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

За ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові від 08.06.2022 року, яка ухвалена у справі №688/2332/20, Верховний Суд виклав наступне.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).

У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі №910/21449/17 зазначено, що «4.11. У пункті 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 зауважено, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це отримання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), «статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі

№127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19) зазначено, що «відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. […] Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). […] Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та №908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі №918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах №905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі

№487/10128/14-ц зазначено, що «згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм».

Отже, враховуючи діюче законодавство України та правові висновки Верховного Суду щодо нарахування втрат від інфляції та 3 % річних суд першої інстанції вірно вважав дані вимоги позивача правомірними.

Проте, суд вірно також вважав, що заявлені вимоги позивачем доведено частково, а саме: в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ «Про-Майстер» 3 % річних по договору № BL8894 від 17.09.2008 року.

В частині стягнення з ОСОБА_1 3 % річних по договору №BL249 від 11.12.2007 року в сумі 145 105,99 грн, то суд вірно вважав необхідним відмовити, так як позивачем не було надано жодного доказу, який підтверджує наявність боргу на момент звернення до суду з даним позовом у розмірі 1 612 288,83 грн.

Твакож, позивач просив 3 % річних за період від 15.11.2019 року до 14.11.2022 року.

Законом №2120-IX від 15.03.2022 року Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 18, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України Володимира Зеленського № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указ Президента України Володимира Зеленського №64/2022 від 24 лютого 2022 року затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 року.

Військовий стан в України був продовжений Указами Президента України, та діє до 20.05.2023 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно вважав, що період нарахування 3 % річних має бути від 15.11.2019 року до 23.02.2022 року

Розрахунок 3 % річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення: 558 619,16 грн. x 3 % x 832 : 365 : 100 = 38 200,37 грн.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позов підлягав до часткового задоволення, а саме, що з відповідачів на користь позивача слід було стягнути 3 % річних з договором від 17.09.2008 року у розмірі 38 200,37 грн. Щодо іншої частини позову, то в цій частині від підлягав відмовленню за недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційні скарги не містять.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Шипілова Олександра Вікторовича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: