Постанова

від 01.10.2024 по справі 460/4609/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Щербаков В.В.

01 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/4609/24 пров. № А/857/18173/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Ніколіна Р.Б., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 460/4609/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

01.05.2024р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, у якому просив суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

-№0003871- 2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р.;

- №0003872-2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р.;

- №0003873-2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р.;

-№0003874-2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р..

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.06.2024р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.06.2024р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

ч.1 ст 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:

-автовага тік бригади №1, загальною площею 84,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ,

- зерносклад, загальною площею 791,8 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ,

- КЗС-10 бригади №1, загальною площею 90,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 ,

- майстерня тракторної бригади з огорожею, загальною площею 378,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 є членом та засновником Селянського фермерського господарства «Джерело», яке зареєстроване в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.03.2000р з присвоєнням коду ЄДРПОУ 30886144. Основним видом діяльності Основним видом діяльності СФГ Джерело є: код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Другорядними видами діяльності є :код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; код КВЕД 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; код КВЕД 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Податковий орган на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

-№0003871-2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р., яким визначено суму податкового зобов`язання 15915,18 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є нежитлова будівля площею -791,80 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

-№0003872-2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р., яким визначено суму податкового зобов`язання 1692,42 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є нежитлова будівля площею 84,20 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 :

-№0003873-2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р., яким визначено суму податкового зобов`язання - 7603,83 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є нежитлова будівля площею 378,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ;

-№0003874-2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р.., яким визначено суму податкового зобов`язання 1823,07 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є нежитлова будівля площею 90,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України видно, що об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

п.6.3 ст.6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Згідно п.7.3 ст.7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

ст.265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

В пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України, видно платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп.266.3.1-266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Із змісту пп ж п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України видно, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

пп.14.1.235 п. 14.1 ст.14 ПК України передбачено, що поняття сільськогосподарський товаровиробник вживається в такому значенні - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленоі сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією (ст. 1 Закону України від 18.01.2001р. №2238-111 Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років).

Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять сільськогосподарських товаровиробників, фізичних осіб (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, (ст.1 Закону України від 23.09.2008 р. № 575-VI Про сільськогосподарський перепис).

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником та не повинен сплачувати податок на нерухоме майно з огляду на наступне.

На підтвердження господарської діяльності позивач надав докази, що на праві постійного користування землею ОСОБА_1 належать земельні ділянки площею 44,90 Га з цільовим призначенням (використанням) для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом від 22.12.1999р.

Також, відповідно до Акту обстеження нежитлових приміщень від 10.04.2023р. Пустоіванівського старостинського округу спірні приміщення які являються об`єктом оподаткування використовується позивачем в сільськогосподарських цілях для зберігання та ремонту сільськогосподарської техніки.

Доказів того, що приміщення технічного обслуговування здається ОСОБА_1 в оренду, лізинг, позичку суб`єктом владних повноважень не надано суду.

п.30.1 ст.30 ПК України передбачено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті.

В пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України видно, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що до 01.01.2019р. п ж п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України вказував, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Поряд із цим на користь висновку, що нормою п.п.ж п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлена податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.

Законом України від 23.11.2018р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» №2628-VIII, пп.ж пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України викладено в новій редакції, згідно якої не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019р., що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08. 2000р. №507, клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Тообто апеляційної інстанції зазначає, що перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.

Верховний Суд у постанові від 09.05.2023р. у справі №380/10802/22 зазначив наступне: Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000.

Слід зауважити, що встановлена пп.ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що спірні об`єкти нерухомого майна відносяться до будівель сільськогосподарського призначення та фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Доказів використання зазначеного нерухомого майна не за цільовим призначенням суб`єктом владних повноважень суду не надано.

Таким чином, вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень п.п. ж п.п.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 04.12.2018р. у справі №649/593/16-а, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19, у яких судами застосовано п.п.ж п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України у подібних правовідносинах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Рівненській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновків, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Що стосується розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 460/4609/24- скасувати та прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №0003871-2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р.; №0003872-2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р.; №0003873-2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р.; №0003874-2409-1715-UA56040130000011543 від 29.02.2024р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, код ЄДРПОУ 44070166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 1211,20грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок), що сплачений згідно платіжної інструкції №730 від 18.04.2024р та за подання апеляційної скарги в сумі 1816,80 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень вісімдесят копійок), що сплачений згідно квитанції 0.0.3803716773.1 від 06.08.2024р.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді В. В. Ніколін Р. Б. Хобор