Ухвала

від 01.10.2024 по справі 160/7216/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 160/7216/22

адміністративне провадження № К/990/35765/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі №160/7216/22 за позовом Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, третя особа - Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування висновку,

В С Т А Н О В И В :

Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради звернувся до суду з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, оприлюднений на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель 12 травня 2022 року, про результати моніторингу закупівлі за кодом СРV ДК - «Послуга диспетчеризації процесів підприємств, установ, організацій життєдіяльності міста» (за ДК 021:2015 - код 72510000-3 - Управлінські послуги, пов`язані з комп`ютерними технологіями) (ідентифікатор закупівлі UА-2021-12-03-004912-b) - в повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

19 вересня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі №160/7216/22. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2024 року визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів: Прокопенка С.А., Уханенка С.А.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2024 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року №1110/0/78-24 (на підставі службової записки судді-доповідача Кашпур О.В. від 30 вересня 2024 року №38501/24 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судових справ, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 , який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ) здійснено заміну судді ОСОБА_1 на суддю Соколова В.М.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 2 КАС України, статтю 31 Закону України «Про публічні закупівлі» без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі №160/6501/19, від 10 грудня 2019 року у справі №160/9513/18, від 05 березня 2020 року у справі №640/467/19 та від 15 червня 2021 року у справі №922/2987/20.

Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Скаржник зазначає по тексту касаційної скарги про подібність правовідносин, однак не наводить обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки (на які посилається скаржник), зокрема не проводить аналізу обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, та не вказує умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин у конкретних справах).

Суд зазначає, що посилання виключно на указані постанови Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судового рішення, самі по собі не доводять неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не доведена у касаційній скарзі.

Окрім цього, зазначена скаржником норма, а саме стаття 2 КАС України є загальною нормою, якою визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства.

Разом з тим, вказана норма не була предметом дослідження у справах, на які посилається скаржник, а тому Суд вважає необгрунтованим твердження щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування вказаної норми.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, скаржником не зазначено.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі №160/7216/22 за позовом Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Кам`янської міської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, третя особа - Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування висновку - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур