Рішення

від 23.09.2024 по справі 144/1065/24

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/1065/24

Провадження № 2/144/301/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"23" вересня 2024 р.

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Магдяк Н. І.,

з участю секретаря Гончарук Т. М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області Тригубенко О.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду селища Теплик справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Бершадського відділу Державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції /м. Київ/, Соболівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про припинення стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини. В позові вказав, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Гайсинського районного суду від 14 березня 2019 року. Також рішенням Гайсинського районного суду від 10 квітня 2019 року, справа № 144/803/18, з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.07.2018 року і до його повноліття. На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист № 144/803/18, який перебуває на виконанні у Бершадському відділі державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), виконавче провадження № НОМЕР_4. В 2019 році відповідач ОСОБА_4 , мати дитини, змінила своє місце проживання та виїхала з України на роботу в Німеччину. Неповнолітній син залишився проживати з позивачем, проте ОСОБА_1 продовжує сплачувати аліменти. Позивач просить суд врахувати, що з 2019 року син проживає з ним, знаходиться на його повному утриманні, він як батько займається його вихованням, розвитком та станом здоров`я, піклується про нього. Син навчається в Орлівській філії І-ІІ ступенів, закінчив 1 клас та переведений до 2 класу. У позивача є всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, з урахуванням віку дитини, з сином встановлені доброзичливі відносини, взаємоприв`язаність, і визначення місця проживання сина з батьком буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи й позитивно сприятиме її розвитку, як психологічному, так і фізичному, забезпечення його всім необхідним. Позивач просить припинити стягувати з нього аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначені за рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2019 року у справі №144/803/18, та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримують, просять задовольнити, не заперечують проти заочного розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що перебував у шлюбі з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_5 , вони на той час проживали в м. Умань Черкаської області, де в нього є житло за адресою АДРЕСА_1 . На момент прийняття рішення про стягнення аліментів дитина проживала з матір`ю, проте незадовго після того в 2019 році відповідачка виїхала за кордон, з тих пір син проживає з ним, дитина ходить в Орлівську школу за місцем їх проживання, він піклується про сина, його здоров`я, його розвиток, здійснює його утримання. Він з сином проживає по АДРЕСА_2 . Він тримає підсобне господарство та здійснює догляд за дядьком. Коли мати дитини на короткий період часу приїжджає з-за кордону, то спілкується з сином, він не чинить в цьому перешкод. Просить припинити стягнення з нього аліментів та визначити місце проживання дитини з ним.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 суду пояснив, що сторони не мають можливості добровільно врегулювати спірні питання, оскільки відповідачка ОСОБА_3 перебуває на роботі за кордоном, що знайшло підтвердження в отриманій судом інформації.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце справи була повідомлена належним чином. Відповідач викликалася до суду шляхом направлення судової повістки на адресу її зареєстрованого місця проживання, яка повернулася з відміткою про отримання з повідомленням про підготовче судове засідання.

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Судом здійснено оголошення про виклик ОСОБА_3 у судове засідання для розгляду справи по суті, шляхом розміщення його на офіційному веб-сайті судової влади України. Отже, відповідач вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

У відповідності до положень ст. ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою позивача та його представника вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.

Представник третьої особи Бершадський відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області в судове засідання не з`явився, в суд надійшла заява, в якій просять розглянути справу без їх участі. В задоволенні чи відмові позовних вимог покладаються на розсуд суду.

Представник третьої особи Соболівської сільської ради Тригубенко О. М. суду пояснила, що ОСОБА_1 проживає разом з неповнолітнім сином в окремому житловому будинку по АДРЕСА_2 . Як батько, ОСОБА_1 бере участь у вихованні дитини та піклується про сина. Їм відомо, що на даний час мама проживає за кордоном, тому не могла бути опитана при прийнятті висновку органом опіки та піклування. Син ОСОБА_1 навчається в школі, а батько відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям сина. Представник третьої особи Соболівської сільської ради - Тригубенко О. М. підтримує позовну заяву.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 - її зять, а ОСОБА_3 - її дочка, яка зараз знаходиться за кордоном, а саме в місті Гамбург, де працює з 2019 року. Коли дитина проживала з ОСОБА_7 , то спору не було. Зараз за взаємною згодою дитина проживає з батьком. Вона як бабуся не мала змоги займатися внуком, оскільки ходить на роботу. ОСОБА_7 спілкується з дитиною, не має перешкод зі зустріччю з сином. Їй відомо, що зять за рішенням суду зобов`язаний сплачувати аліменти, він кидає їх на картку дочці, а вона повертає їх позивачу ОСОБА_1 , оскільки дитина фактично проживає з батьком, який займається сином. ОСОБА_7 знаходиться вже 4-5 років за кордоном. Зять ОСОБА_1 живе з дитиною і доглядає його нормально.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, представника третьої особи Соболівської сільської ради, свідка, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в шлюбі.

Згідно рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року у справі №144/802/18 розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 06.06.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №28.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 грудня 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Реєстрація народження дитини здійснена у виконкомі Орлівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, де 12 грудня 2016 року складено актовий запис про народження за №05.

Згідно рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2019 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі частини від усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.07.2018 року і до його повноліття.

10 квітня 2019 року на підставі вказаного рішення видано виконавчий лист №144/803/18 та 17 липня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_5.

Згідно характеристики, виданої Соболівською сільською радою Гайсинського району Вінницької області № 147 від 08.07.2024 р., гр. ОСОБА_1 на території сільської ради проживає у житловому будинку спільно з неповнолітнім сином ОСОБА_1 . Товариський, ввічливий, щирий, скромний, працьовитий. Добре розуміється в техніці. Веде здоровий спосіб життя. Бере активну участь у громадському житті села. Депутатом сільської ради не є, скарг від жителів села на ОСОБА_1 не надходило.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов № 12 від 01.07.2024 року, в будинку по АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який перебуває на утриманні батька з 2019 року.

В характеристиці, виданій на учня ОСОБА_1 , вказується, що він навчається в Орлівській філії І-ІІ ступенів (опорний заклад Соболівська ЗШ І-ІІІ ступенів) у 1 класі.За час навчання ОСОБА_9 зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, уважний учень. Програмовий матеріал засвоїв на високому рівні. Хлопчик проживає з батьком, який приділяє належну увагу вихованню дитини. Приймає активну участь у житті класу та школи. Постійно цікавиться успіхами дитини та регулярно відвідує школу. Він забезпечує все необхідне для повноцінного розвитку і навчання хлопчика. Часто їздять на відпочинки та відвідують дитячі розважальні центри.

Згідно висновку про визначення місця проживання дитини, виданого Соболівською сільською радою № 43 від 03.07.2024р., Соболівська сільська рада повністю довіряє суду та у прийнятті рішення щодо даного спору про визначення місця проживання малолітньої дитини покладається на розсуд суду.

Згідно відповіді Головного центру спеціальної інформації державної прикордонної служби України № 19-54811/18/24 від 12.08.2024 щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 08.11.2017 по 12.08.2024 (станом на 08:10, теперішній час) громадянином України ОСОБА_10 :- пункт пропуску Ягодин 07.04.2019 - виїзд; - пункт пропуску Ягодин 01.07.2019 - в`їзд; - пункт пропуску Грушів 15.09.2019 - виїзд; - пункт пропуску Шегині 29.12.2019 - в`їзд; - пункт пропуску Краківець 15.06.2020 - виїзд; - пункт пропуску Краківець 14.08.2020 - в`їзд; - пункт пропуску Шегині 23.09.2020 - виїзд; - пункт пропуску Шегині 04.07.2021 - в`їзд; - пункт пропуску Краківець 01.09.2021 - виїзд.; - пункт пропуску Шегині 10.07.2022 - в`їзд; - пункт пропуску Шегині 28.07.2022 - виїзд; - пункт пропуску Устилуг 03.12.2022 - в`їзд; - пункт пропуску Шегині 18.12.2022 - виїзд; - пункт пропуску Шегині 25.08.2023 - в`їзд; - пункт пропуску Шегині 11.09.2023 - виїзд; - пункт пропуску Орлівка 10.06.2024 - в`їзд; - пункт пропуску Орлівка 10.06.2024 - виїзд.

Проаналізувавши вказану інформацію, можна зробити висновок, що відповідач ОСОБА_3 , починаючи з 2020 року відсутня на території України протягом десяти місяців та більше впродовж року, тому вона протягом цих періодів фізично не може займатися вихованням та навчанням дитини.

Відповідно до договору-купівлі продажу квартири, укладеного 28 січня 2016 року в місті Умань, Черкаська область, Україна, ОСОБА_1 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3 .

Щодо вимоги про припинення стягнення аліментів на утримання дитини, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Відповідно до ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 17 Постанови N 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. З аналізу статтей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст. 273 СК України має на меті можливість скасування їх присудження.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання. Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа N 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає з матір`ю ОСОБА_3 - відповідачем по справі.

Разом із цим, як зазначалось вище, на користь ОСОБА_3 відповідно до рішення Гайсинського районного суду Вінницької області по справі № 144/803/18 від 10 квітня 2019 року, починаючи з 06.07. 2018 року були стягнуті аліменти з позивача ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено неповнолітній ОСОБА_1 на цей час проживає з позивачем у АДРЕСА_2 , батько займається його вихованням, навчанням, утриманням, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_1 , які стягуються на підставі рішення Гайсинського районного суду Вінницької області по справі № 144/803/18 від 10 квітня 2019 року. Припинення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо припинення стягнення з нього аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визначення місця проживання дитини слід зазначити наступне.

За приписами ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Положеннями частин 1, 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

У свою чергу поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.

Відтак, при вирішенні питання про визначення місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з батьком, добросовісне виконання позивачем ОСОБА_1 батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

При цьому суд вказує на те, що визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання останньої з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.

На підставі наведеного, ст. ст. 141, 161, 180 -183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст. 141, 263 - 265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Припинити стягувати з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначені за рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2019 року у справі №144/803/18, із дня набрання рішенням законної сили.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Судові витрати покласти на сторін в межах ними понесених.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Бершадський відділ Державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції /м. Київ, вул. Миколаєнка, 25, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, поштовий індекс 24440, код ЄДРПОУ 34821997.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Соболівська сільська рада Гайсинський район Вінницька область, вул. Незалежності, 7 , с. Соболівка, Гайсинський район, Вінницька область, поштовий індекс 23820, код ЄДРПОУ 04330792.

Повне судове рішення буде виготовлено та підписано 01 жовтня 2024 року.

Суддя: