Постанова

від 17.09.2024 по справі 309/2217/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 309/2217/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 вересня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді:Джуги С.Д.

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря:Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року у складі судді Волощук О.Я. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Хустська міська рада Закарпатської області, Головне управління держгеокадастру в Закарпатській області про скасування права власності, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та вилучення запису про земельну ділянку із державного земельного кадастру, -

встановив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Хустська міська рада Закарпатської області, Головне управління держгеокадастру в Закарпатській області в якому просила: визнати недійсною та скасувати Державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі кадастровий номер 2125386600:01:002:0078, яка розташована по АДРЕСА_1 площею 0,1650 га., призначеної для ведення особистого селянського господарства, вилучити запис про земельну ділянку з Державного земельного кадастру та скасувати кадастровий номер земельної ділянки; скасувати право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,1650 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2125386600:01:002:0078 та реєстрацію права власності на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги вмотивовано наступними обставинами та доказами.

Позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Згідно з виписки з по господарської книги вказаний будинок побудований у 1984 році.

Відповідно до довідки Нижньоселищанського старостинського округу Хустської міської ради №02-22/171 від 14.04.2021 року за дворогосподарством в АДРЕСА_2 зареєстровано земельну ділянку площею 0,51 га.

Приблизно у 1990 році Нижньоселищанською сільською радою по земельній ділянці позивачки була прокладена вулиця Молодіжна, яка фактично відділила частину земельної ділянки, закріпленої за будинком ОСОБА_1 від основного наділу. Однак, ОСОБА_1 продовжувала безперешкодно користуватися вказаною ділянкою поза дорогою. Жодних претензій з боку суміжних землекористувачів не надходило, спір щодо права користування не розглядався жодним уповноваженим органом.

Десь із 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали виникати суперечки щодо права користування зазначеною земельною ділянкою. ОСОБА_2 пояснювала, що вона є власником цієї земельної ділянки, оскільки придбала її від колишнього власника.

Для уникнення спору позивачка вирішила приватизувати належну їй земельну ділянку та звернулася до землевпорядної організації ТОВ «Хуст Земля Карпат» для розробки відповідної технічної документації. Однак, після проведення геодезичних вимірювань у процесі розробки технічної документації виявилося, що частина земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивачки накладається на іншу земельну ділянку.

Відповідно до експлікації, яка є складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, в АДРЕСА_1 розробленої ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_4 між його земельною ділянкою площею 0,1650 га та земельною ділянкою ОСОБА_5 , яка раніше належала ОСОБА_6 наявна частина земельної ділянки де вказано, що земельна ділянка належить відповідачці, ОСОБА_2 , хоча згідно Державного акту на право власності на землю серія ЗК - 013 20586 виданого 26 червня 2003 року суміжним землекористувачем ОСОБА_4 є ОСОБА_6 . Разом з тим, згідно з інформацією, отриманою з Публічної кадастрової карти України, між земельною ділянкою кадастровий номер 2125386600:01:002:0078 (власник ОСОБА_2 ) та земельною ділянкою кадастровий номер 2125386600:01:002:0011 (власник ОСОБА_5 ) наявний розрив, відомості про зареєстроване право власності на цю ділянку не зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Окрім того, геометрична конфігурація та проміри довжин земельної ділянки, задекларованої в Державному акті на право власності на землю серія ЗК - 013 20586 від 26.06.2003 р. не відповідає конфігурації цієї земельної ділянки, вказаній в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та відповідно в Державному земельному кадастрі.

Позивачка вважає, що конфігурація земельної ділянки відповідачки не відповідає державному акту на право власності на землю серія ЗК - 013 20586 виданого 26 червня 2003 року ОСОБА_4 , який став підставою для укладення договору купівлі продажу земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що вона вже більше 30 років користується частиною спірної земельної ділянки та має право на приватизацію цієї частини, однак позбавлена можливості здійснити це право, позаяк відповідачка в незаконний спосіб зареєструвала право на земельну ділянку не в тих межах, у яких воно належало попередньому власнику згідно державного акту.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року у задоволенні заявленого позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити і нове рішення, яким задовольнити заявлений позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував обставини, які ним наведені в позовній заяві, не дав їм належної правової оцінки, а тому судом неправомірно відмовлено у заявленому позові.

У відзиві на апеляційну скаргу Хустська міська рада та ОСОБА_2 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апелянт ОСОБА_1 , її представник адвокат Ковальчук О.В. в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Грицак Я.В. в судовому засіданні просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про місце, час розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності.

З такими висновками суду погоджується і апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ст. 2 ЦПК України).

Матеріалами справи установлено, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивачка ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки Нижньоселищанського старостинського округу Хустської міської ради №02-22/171 від 14.04.2021р. за дворогосподарством в АДРЕСА_2 зареєстровано земельну ділянку площею 0,51 га.

Згідно із договором купівлі продажу від 18.12.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Шкарампота В.Д. за реєстром №3870, відповідачка ОСОБА_2 купила земельну ділянку площею 0,1650 га. кадастровий номер 2125386600:01:002:0078, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЗК - 013 20586, виданого 26 червня 2003 року Нижньоселищанською сільською радою Хустського району на підставі рішення 6 сесії 4 скликання Нижньоселищанської сільської ради від 06.02.2003 року. (Ділянка 2).

Відповідно до технічного звіту про виконання робіт по підготовці та видачі ОСОБА_4 . Державного акту на право приватної власності на землю серія ЗК - 013 20586 від 26 червня 2003 року, Ділянка 2 площею 0,1650 га межує: по межі від А до Б із землями ОСОБА_7 ; Б до В - землі ОСОБА_6 ; В до Г - землі загального користування (вулиця); Г до А - землі загального користування (дорога).

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ЗК - 013 20586 від 26 червня 2003 року на замовлення ОСОБА_4 25.11.2019року ФОП ОСОБА_3 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 0,1650 га.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно із ч.1 ст. 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Коституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачка посилається на те, що вона понад 30 років є користувачем частини земельної ділянки, що за договором купівлі-продажу набута відповідачкою ОСОБА_2 від ОСОБА_4 , якому земельна ділянка належала на підставі Державного акту на право власності на землю серія ЗК - 013 20586 від 26 червня 2003 року, і конфігурація земельної ділянки відповідачки не відповідає вказаному державному акту.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з приписами ч.ч.1,5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачкою не подано жодних доказів належного землекористування, володіння спірною земельною ділянкою чи її частиною, що придбана відповідачкою ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу від ОСОБА_4 .

В підтвердження поданого позову позивачка подала довідку Нижньоселищанського старостинського округу Хустської міської ради №02-22/171 від 14.04.2021р., відповідно до якої за її за дворогосподарством в АДРЕСА_2 зареєстровано земельну ділянку площею 0,51 га. Про те, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували місце розташування земельної ділянки.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 придбала від ОСОБА_4 спірну земельну ділянку площею 0,1650 га., яка розташована за адресою по АДРЕСА_1 .

З технічного звіту про виконання робіт по підготовці та видачі ОСОБА_4 . Державного акту на право приватної власності на землю серія ЗК - 013 20586 від 26 червня 2003 року, (Ділянка 2) площею 0,1650 га. не вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є суміжним землекористувачем із даною ділянкою.

Позивачкою ОСОБА_1 не подано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтверджували, що при виготовленні на замовлення ОСОБА_4 , на підставі виданого йому 26 червня 2003 року державного акту на право приватної власності на землю серія ЗК - 013 20586, технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 0,1650 га., яка в подальшому за договором купівлі продажу набута ОСОБА_2 , конфігурація земельної ділянки не відповідає вказаному державному акту.

Обставини, на які посилається позивачка в підтвердження заявлених вимог, ґрунтуються виключно на припущеннях.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність позивачкою порушення її законних прав та інтересів і обґрунтовано відмовив у заявленому позові.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленному позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги встановлених судом першої інстанції обставин не спростовують, не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 27 вересня 2024 року.

Головуючий :

Судді: