Рішення

від 30.09.2010 по справі 10/295

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  10/295

30.09.10

За позовом  Першого заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі 1.Міністерства з питань житлово-комунального господарства України;

2. Державного підприємства «Український карантинний розсадник»

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-1»

про                стягнення заборгованості

                                                                                                                                     суддя Котков О.В.

секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

Від прокуратури: Половенко Л.В. –(посв. НОМЕР_1 від 13.04.2010р.)

від позивача 1: Коваленко М.В. –представник (дов. № 7/16-9368 від 25.08.2010р.)     

від позивача 2: не з’явились      

від відповідача:  не з’явились

В судовому засіданні 30.09.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (далі –позивач 1) та Державного підприємства «Український карантинний розсадник»(далі –позивач 2»звернувся до суду  із позовом про стягнення збитків у розмірі 230 000,00 грн. та 29 670,00 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання п. 4.2 договору № 4 від 10.12.2007р. позивач 2 перерахував передоплату в розмірі 230 000,00 грн. (50% ціни договору, що передбачено п. 4.1 договору), на підтвердження чого надав платіжні доручення № 55 від 11.02.2008р., № 41 від 28.01.2008р., № 18 від 20.12.2007р. Відповідач в свою чергу порушив умови п. 2.3.1 та 3.2 договору, не здійснив ремонтні роботи, чим завдав збитки позивачу. Окрім того, керуючись ч. 2 ст. 883 ЦК України та п. 6.3 Договору позивач заявив до стягнення пеню  у розмірі 29 670,00 грн.

Ухвалою від 06.08.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 09.09.2010р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач вимог суду не виконав, відзиву на позов не надав. З адрес відповідача, що вказані у позовній заяві, повернулася поштова кореспонденція з відміткою «за вказаною адресою не знаходиться»(витяг на підтвердження місцезнаходження відповідача з ЄДРПОУ  наявний в матеріалах справи).

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р.  № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивачів, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладені функції захисту інтересів держави, які реалізуються шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Згідно глави XI Декларації «Про державний суверенітет та незалежність України», Україна, як незалежна і суверенна держава для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує свої Збройні Сили.

Резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 по справі № 1-1/99, З-рп/99 визначено, що прокурори вправі звертатися до господарського суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст.. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»обов’язок захисту інтересів держави шляхом представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних  інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

10 грудня 2007р. між ДП «Український карантинний розсадник»та ТОВ «Будівельник -1»був укладений договір підряду № 4, за яким підрядник бере на себе зобов’язання своїми силами і засобами, зі свого матеріалу за рахунок замовника виконати роботи з ремонту офісних кімнат у відповідності до кошторисного розрахунку (додаток № 1 до договору) на об’єкті замовника, розташованого за адресою: вул. Комарова, 2-В, с. Мила, Києво-Святошинського району м. Києва, а замовник зобовязується прийняти у підрядника виконану роботу та оплатити її.

Відповідно до розділу 4 Договору, ціна робіт, що виконується за цим договором складає 374 943,60 грн., в т.ч. 62 490,60 грн. Згідно розрахункового кошторису.

Замовник проводить передоплату у розмірі 50% ціни договору, що передбачено п. 4.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підярдника.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 4 від 10 грудня 2007р., щодо виконання роботи з ремонту офісних кімнат у відповідності до кошторисного розрахунку на об’єкті замовника.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та позивачів суд встановив наступне.

На виконання п. 4.2 Договору, позивачем 2 було внесено в якості передоплати кошти, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 55 від 11.02.2008р. –20 000,00 грн.; № 41 від 28.01.2008р. –40 000,00 грн.; № 18 від 20.12.2007р. –170 000,00 грн., всього –230 000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, свої зобов’язання щодо проведення передоплати у розмірі 50% ціни договору, як передбачено п. 4.2, замовник за договором виконав належним чином.

Як передбачено п.п. 3.1 та 3.2 Договору, підрядник зобов’язується розпочати виконання робіт протягом 2-ох днів з моменту підписання договору, але не раніше надходження передоплати на розрахунковий рахунок підрядника. Кінцевий термін виконання робіт є 29.04.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, ремонтні роботи згідно договору № 4 відповідачем проведені не були, доказів протилежного суду не надано.

На адресу відповідача, був надісланий лист-претензія № 128 від 12.11.2009р., в якому підряднику було запропоновано сплатити борг за договором № 4 у розмірі 230 000,00 грн. Докази надсилання зазначеного листа-претензії наявні в матеріалах справи (копія поштового чеку № 8810 та № 8809 від 13.11.2009р. та реєстр відправки поштової кореспонденції  від 13.11.2009р.).

Відповідач на вимогу позивача 2 кошти не повернув, жодної відповіді на надісланий лист не надав.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

З урахуванням п. п. 3.1 та 3.2 Договору №4 від 10.12.2007р. строк виконання зобов’язання  щодо виконання ремонтних робіт на об’єкті замовника, розташованого за адресою: вул. Комарова, 2-В, с. Мила, Києво-Святошинського району м. Києва, станом на час вирішення спору є таким, що настав.

В матеріалах справи наявні копії актів приймання виконання підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за 2008р., однак останні не підписані з боку замовника, та суд не може надати правової оцінки вказаним документам, оскільки не вбачається можливим встановити дату та місяць підписання документів.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що невиконання робіт з ремонту за договором № 4 створює обставини, за яких позивач 2 не може здійснювати свою діяльність у приміщеннях, в яких згідно договору повинен був проводитися ремонт та змушене нести додаткові витрати на пошук та оренду нових приміщень. Це в свою чергу, ставить під загрозу виконання зобов’язання державним підприємством виконання державних замовлень, що підтверджує прокурор у своїх поясненнях.

Пунктом 2.2.5 Договору, передбачено, що замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 статті 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

 Згідно з ч. 1 ст. 225 ЦК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, наявність порушення з боку цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв’язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Отже, враховуючи вищевикладене та відсутність доказів на підтвердження виконання відповідачем робіт за договором № 4, суд вважає вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 230 000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 2 ст. 883 ЦК України та п. 6.3 Договору, позивачі просять суд стягнути пеню за період з 30.04.2007р. по 03.06.2010р. у розмірі 29 670 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою від 06.08.2010р. та від 09.09.2010р. суд зобов’язав позивачів надати суду обґрунтований розрахунок суми заборгованості заявленої до стягнення із зазначенням періодів нарахування штрафних санкцій та враховуючи обмеження нормою ст. 232 ЦК України.

Зазначені вимоги суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, розрахунки штрафних санкцій не проведені, у зв’язку з чим вимоги про стягнення нарахованої пені суд визнає недоведеними і такі задоволенню не підлягають.  

Заявлені вимоги щодо стягнення 230 000 грн. не спростовані, належних доказів проведення робіт в строк, встановлений договором № 4 від 10.12.2007р. суду не надано., тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті державного мита у сумі 2 300,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача (пропорційно задоволеним вимогам).

Керуючись  ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-1»(03150, м. Київ, вул. Тверська, 6, кімната 228, код ЄДРПОУ 32850984, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства «Український карантинний розсадник»(08112, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Мила, вул. Комарова, 2-В, код ЄДРПОУ 35411469, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 230 000,00 грн. (двісті тридцять тисяч гривень 00 копійок) збитків.

3. В іншій частині в позові відмовити.  

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельник-1»(03150, м. Київ, вул. Тверська, 6, кімната 228, код ЄДРПОУ 32850984, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід  Державного бюджету України 2 300,00 грн. (дві тисячі триста гривень 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                                        О.В.Котков

                                                                              дата підписання повного тексту рішення 01.11.2010р.