Постанова

від 01.10.2024 по справі 233/6242/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8782/24 Справа № 233/6242/23 Суддя у 1-й інстанції - Левчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 233/6242/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

заявниця - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Данько Роман Михайлович, на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2024 року, яке ухвалено суддею Левчуком О.О. та повне судове рішення складено 04 липня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження особи в певний час, заінтересована особа: Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 25.12.2014, Фрунзівським РС ГУ ДМС України в Одеській області, РНКПП - НОМЕР_2 , є громадянкою України. Вона зареєстрована та мешкає за адресом АДРЕСА_1 .

Станом на 24 лютого 2023 року вона перебувала, мешкала на тимчасово окупованій території України за місцем реєстрації, в червні 2022 року завагітніла. На час пологів вона знаходилася за місцем реєстрації в м. Макіївка, яке знаходиться в окупації з 2014 року. На окупованій території відсутнє кваліфіковане медичне обслуговування, окупаційні влада пропонувала та вимагала щоб вона виїхала для народження дитини до росії. Самостійно виїхати на територію України для народження дитини вона не мала можливості з підстав складного матеріального становища та тяжкого перебігу вагітності. Окупаційна влада вивезла її вагітну в січні 2023 року до м. Геленджик, росії, для медичного догляду та народження дитини, іншого шляху щодо народження дитини у неї не було на вказаний період.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона народила дитину ОСОБА_2 у медичному закладі в м. Геленджик.

З метою приїзду (повернення) з дитиною в Україну вона звернулася в росії до відповідних органів для оформлення документів для виїзду за межі росії її та доньки, і змушена була віддати оригінал медичної довідки про народження доньки до уповноваженого органу міграції для видачі їй документів на дитину для перетину кордону.

18 квітня 2023 року відділом запису актів цивільного стану міста-курорту Геленджик управління запису актів цивільного стану Краснодарського краю, їй видано свідоцтво про народження її доньки серії НОМЕР_3 від 18.04.2023, про що зроблено запис № 11023930002200310000, медична довідка про народження при реєстрації народження була залишена в даному відділі ЗАЦС.

Зазначений документ є недійсними і не створюють правових наслідків відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Після народження дитини вона разом із дитиною повернулася до м. Макіївка, не бажає, щоб її дитина мала свідоцтво про народження РФ, також у неї немає довідки про народження дитини у медичному закладі в м. Геленджик, так як відповідну довідку у неї було вилучено.

Згідно Правил державної реєстрації актів цивільного стану України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, підставою для реєстрації факту народження дитини є зокрема медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, та евакуювала всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію росії проти нашої держави.

Після народження дитини, вона не має можливості оформити в органах державної реєстрації актів цивільного стану України та отримати відповідне свідоцтво про народження дитини відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану України, так як відсутній медичні документи щодо підтвердження народження дитини у медичному закладі. На теперішній час, вона, як мати дитини, перебуває на окупованій території України у м. Макіївка, та не може особисто зареєструвати народження дитини на території України, так як в неї відсутня медичний документ, довідка про народження, яка передбачена Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 та є підставою для реєстрації дитини в органах цивільного стану.

У зв`язку з чим її донька, позбавлена прав, передбачених Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, Конституцією України, Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», Законом України «Про освіту», Законом України «Про дошкільну освіту» та інших прав передбачених низкою нормативно-правових актів. Внаслідок цих обставин, отримання нею свідоцтва про народження дитини в органах ДРАЦС Міністерства юстиції України є неможливим, а єдиним шляхом для його отримання та захисту прав дитини є звернення до суду за встановленням факту народження дитини, що має юридичне значення.

У зв`язку з викладеним, заявниця просила суд встановити факт народження у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП - НОМЕР_2 , громадянки України, дитини жіночої статі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Геленджик, Краснодарського краю, російська федерація, для проведення державної реєстрації народження дитини у органах державної реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції України, зазначивши матір`ю - громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту народження особи в певний час - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Данько Р.М., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не врахував, що реєстрація народження дитини на території України не відбулась, та уповноважений орган відмовляє їй у реєстрації. Заявниця не має іншої можливості отримати легітимний документ, який посвідчує факт народження дитини та набуття громадянства. Народження дитини на території іноземної держави-агресора було вимушеним, та легалізувати свідоцтво про народження, видане в російській федерації, і проставити апостиль неможливо через розрив дипломатичних відносин між країнами. Мати дитини є громадянкою України, однак позбавлена можливості зареєструвати народження доньки та позбавлена права вибору місця народження. Права дитини перебувають у стані невизначеності, що є недопустимим

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися та про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи в певний час, з наступних підстав.

Як установлено судом і підтверджено матеріалами справи, відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який виданий 25 грудня 2014 року Фрунзівським РС ГУДМС України в Одеській області, заявниця являється громадянкою України (а.с.85-89).

Як вбачається із копії закордонного паспорта серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який виданий органом 5101, запис №19900627-00185, остання являється громадянкою України (а.с.139).

З копії виписного епікризу ГБУЗ «Городская больница города-курорта Геленджик» МЗ КК ОСОБА_1 , народила дівчинку масою тіла 3050 гр., зріст 50 см. (а.с.143).

Відповідно до оригіналу свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 18.04.2023, виданого 92300022 Відділом запису актів цивільного стану міста-курорту Геленджик управління запису актів цивільного стану Краснодарського краю російської федерації, ОСОБА_2 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Геленджик Краснодарського краю рф; матір`ю дитини записано: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка російської федерації, батько: запис відсутній (а.с.91).

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи в певний час суд першої інстанцїі виходив з того, що факт народження дитини вже встановлено та зареєстровано у російській федерації, про що видано свідоцтво про народження, в Україні такий факт визнається, та заявницею не надано доказів того, що встановлення вказаного факту судом потягне за собою виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до статті 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі - Женевська конвенція), стороною якої є Україна забороняється незалежно від мотивів здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави незалежно від того, окупована вона чи ні.

Згідно із статтею 50 Женевської конвенції окупаційна держава повинна в співробітництві з державними та місцевими органами влади сприяти належному функціонуванню закладів, відповідальних за піклування про дітей і їхню освіту. Окупаційна держава повинна вжити всіх необхідних заходів для полегшення процедури встановлення особи дітей та реєстрації їхніх сімейних зв`язків. Вона за будь-яких обставин не повинна змінювати їхнього громадянського статусу або вносити їх до списків підконтрольних їй формувань або організацій.

Російська федерація відкликала заяву, яка була зроблена СРСР при ратифікації додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту прав жертв міжнародних військових конфліктів. На території російської федерації також визнана недійсною постанова Верховної Ради СРСР від 04 серпня 1989 року № 303 «Про ратифікацію додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, яка стосується захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру». Цей закон набув чинності 12 листопада 2019 року.

Відповідно до статей 3, 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно до статті 6 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ) громадянство України набувається, зокрема, за народженням.

Згідно із статтею 7 Закону № 2235-ІІІ особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 3, 4 статті 49 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 144 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України. Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою, зокрема, фактів народження фізичної особи та її походження. Свідоцтво про народження є основним документом, що засвідчує особу дитини до отримання паспорта громадянина України. Від наявності в дитини такого документа залежить виникнення у неї та реалізація особистих немайнових та майнових прав.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 13 Закону України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України.

Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.

б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.

У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (стаття 319 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану, якщо державна реєстрація народження дитини проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження, дані про дату і місце народження дитини зазначають відповідно до рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що факт народження її доньки ОСОБА_2 підтверджений свідоцтвом про народження від 18.04.2023, виданого 92300022 Відділом запису актів цивільного стану міста-курорту Геленджик управління запису актів цивільного стану Краснодарського краю російської федерації.

Разом з тим, спірна правова проблема обтяжена фактом народження дитини на території іноземної держави-агресора російської федерації, на яку матір дитини було примусово доправлено для прийняття пологів з окупованої території України (село Капитолівка Ізюмського району Харківської області) з видачею свідоцтва про народження.

Відповідно до статті 22 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частиною першою статті 13 Закону про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Однак зазначені норми незастосовні у правовідносинах за участю російської федерації.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент України Володимир Зеленський підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України Президент України Володимир Зеленський підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з російською федерацією, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).

22 грудня 2022 року Закон № 2783-IX опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.

Закон № 2783-IX передбачає:

зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з рф та Республікою Білорусь (стаття 1);

вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території російської федерації і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією і Білоруссю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 18.04.2023, видане Відділом запису актів цивільного стану міста-курорту Геленджик управління запису актів цивільного стану Краснодарського краю російської федерації на ім`я ОСОБА_2 може підтверджувати особу цієї дитини лише у випадку засвідчення його оригіналу чи дублікату апостилем.

Водночас, з огляду на збройний конфлікт між російською федерацією та Україною заявниця (мати дитини) позбавлена фізичної можливості на апостилювання свідоцтва про народження дитини відповідними органами російської федерації, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Мати дитини є громадянкою України та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тому малолітня ОСОБА_2 має право на набуття громадянства України за народженням відповідно до статті 7 Закону № 2235-ІІІ, проте внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з російською федерацією мати позбавлена можливості зареєструвати народження сина в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

Висновок суду першої інстанції про те, що факт народження доньки заявниці вже встановлений на території іншої держави і не потребує додаткового підтвердження, є помилковими.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань»).

У справі склалась така ситуація, за якої мати дитини - громадянка України позбавлена юридичної можливості засвідчити в Україні факт народження дитини в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежали від неї - окупації міста її проживання ( АДРЕСА_1 російської федерації, де видано свідоцтво про народження дитини російського зразка, що не визнається дійсним в Україні з наведених вище підстав.

Особисті немайнові та майнові права малолітньої ОСОБА_2 перебувають у стані правової невизначеності. Фактично дитина не має громадянства України та позбавлена прав, які з цим пов`язані, а, отже, потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 643/1873/23, провадження № 61-9113св23.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що встановлення факту народження дитини має істотне значення для реалізації прав людини та громадянина України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про встановлення факту народження дитини за заявою її матері ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Данько Роман Михайлович,- задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2024 року- скасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи в певний час, заінтересована особа: Костянтинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції- задовольнити.

Встановити факт народження у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП - НОМЕР_2 , громадянки України, дитини жіночої статі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Геленджик, Краснодарського краю, російська федерація, для проведення державної реєстрації народження дитини у органах державної реєстрації актів цивільного стану Міністерства юстиції України, зазначивши матір`ю - громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та мешкає за адресом АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: